Гра Ендера - Сторінка 44

Це була стратегія, яка може спрацювати лише раз. Я підозрюю, що нам ніколи не дотягнутися до королеви, доки не досягнемо їхньої рідної планети. Зрештою, королеві не потрібно бути з ними, щоби керувати боєм. Їй достатньо бути з дітьми — маленькими жучариками. Друге вторгнення було колонізацією: королева прийшла, щоби заселити Землю. Але цього разу — ні, не вийде. Ми мусимо перебити їхні флот за флотом. І, оскільки вони спираються на ресурси десятків зоряних систем, я гадаю, вони перевершуватимуть нас багато в чому в кожному бою.

Ендер згадав свій бій проти двох армій одночасно. "А я думав, що мене обманюють. Коли почнеться справжня війна, так буде кожного разу. І не буде ніякого запасного варіанту, ніякого іншого виходу".

— На нас працюють лише дві речі, Ендере. Ми не повинні прагнути занадто багато. Наша зброя має великий радіус дії.

— Тоді ми не використовуватимемо ядерні ракети з Першого та Другого вторгнення?

— Доктор Могила набагато потужніший. Ядерна зброя, зрештою, була певний час досить слабкою для використання на Землі. Цього Доктора Могилу не можна застосовувати на планеті. Тим не менш я хотів би мати його під час Другого вторгнення.

— Як він працює?

— Я не знаю, тобто знаю не досить добре, щоби такий побудувати. У фокусі двох пучків він установлює область, у якій молекули не можуть більше утримуватися разом. А електрони розділити неможливо. Чи знаєш ти фізику на цьому рівні?

— Більше часу в нас іде на вивчення астрофізики, але я знаю достатньо, щоб уявити суть.

— Поле поширюється, та з відстанню стає слабшим. Крім тих місць, де воно врізається в масу молекул, там стає сильнішим, і тоді все починається заново. Чим більший корабель, тим сильніше нове поле.

— Отже, щоразу, коли поле потрапляє в корабель, воно посилає нову сферу…

— І якщо їхні кораблі занадто наближуються, це може створити ланцюгову реакцію, яка зітре їх усі. Тоді поле вщухає, молекули знову поєднуються, і там, де був корабель, з'являється купа бруду з масою молекул заліза в ньому. Ні радіоактивності, ні хаосу. Просто бруд. Можливо, у першому бою ми зможемо зловити їх, коли вони будуть близько один до одного, але вони швидко вчаться. Тож триматимуться на відстані один від одного.

— Отже, Доктор Могила — це не ракета… Я не зможу стріляти з-за рогу.

— Це так. Від ракет зараз не буде ніякої користі. Ми багато чому навчилися від жучар під час Першого вторгнення, але й вони також навчилися від нас — як налаштувати Екстатичний щит, наприклад.

— Доктор Могила проникає в щит?

— Ніби там його й не було. Неможливо бачити ціль крізь щит і сфокусувати промені, але, оскільки генератор Екстатичного щита завжди точно в центрі, це не важко зрозуміти.

— Чому я ніколи не тренувався з цим?

— Твоя підготовка мала це на меті. Ми дали завдання комп'ютеру налаштувати це для тебе. Твоя задача — потрапити в найвигіднішу стратегічну позицію й вибрати ціль. Комп'ютери на кораблях набагато краще спрямовують Доктора на ціль, ніж ти.

— Чому це називається Доктор Могила?

— Коли його розробили, він називався Деструктор Магнітонуклеарний: ДМН.

Ендер все ще не розумів.

— Абревіатура, як у доктора медичних наук. Тому "Доктор Могила". Це такий жарт.

Ендер не бачив нічого смішного.

Ендеру дали новий комп'ютер-тренажер. Він усе ще міг контролювати перспективу й ступінь деталізації, але вже не міг безпосередньо керувати кораблями. Замість цього з'явилася нова панель важелів і невеличкий набір: навушники й маленький мікрофон.

Технік, що чекав, швидко пояснив, як надягати навушники.

— Але як я зможу керувати кораблями? — запитав Ендер.

Мазер пояснив, що йому більше не треба брати на себе керування кораблями.

— Ти досяг наступного етапу тренування. У тебе є досвід роботи на кожному рівні стратегії, але тепер прийшов час, аби зосередитися на командуванні всім флотом. Як ти працював із командирами взводів у Бійцівській школі, так і тепер ти працюватимеш із командирами ескадр. Тобі призначено для тренування три десятки таких командирів. Ти мусиш навчити їх інтелектуальній тактиці, маєш освоїти їхні сильні й слабкі сторони, перетворити їх на єдине ціле.

— Коли вони прийдуть сюди?

— Вони вже на місці на своїх тренажерах. Ти говоритимеш із ними через мікрофон і навушники. Завдяки новим важелям на панелі керування ти зможеш бачити з будь-якої позиції будь-кого зі своїх командирів. Це вже майже ті самі умови, що й у реальному бою. Так ти знатимеш, що можна бачити з твоїх кораблів.

— Як я можу працювати з командирами, яких ніколи не бачив?

— А навіщо тобі їх бачити?

— Щоби знати, хто вони, як думають…

— Ти дізнаєшся про це, спостерігаючи, як вони керують тренажером. Але про це не варто турбуватися. Вони чують тебе прямо зараз. Надягни навушники, щоби почути їх.

Ендер послухався.

— Салам, — одразу почулось у вухах.

— Алай! — видихнув Ендер.

— І я — Маленький Гном.

— Бобик!

І Петра, і Дінк, і Божевільний Том, а також Шен, Хот-Суп, Муха Моло, — всі найкращі друзі з Бійцівської школи, які билися разом з Ендером або воювали проти нього, усі, кому Ендер довіряв.

— Я не знав, що ви тут, — сказав він, — не знав, що зустріну вас.

— А нас муштрують тут на тренажерах уже три місяці, — пояснив Дінк.

— Ти побачиш, що я найкращий тактик, — мовила Петра. — Дінк теж намагається змагатися зі мною, але в нього ще дитячий розум.

І вони почали працювати разом: кожен із бійців керував кораблями ескадри, а Ендер був командувачем усього флоту. Вони опанували багато способів спільної роботи, адже комп'ютер кожного разу підкидав щось нове й неочікуване, примушуючи їх імпровізувати під час проходження різних ситуацій. Іноді на екрані з'являлася ціла армада; і тоді Ендер ділив її на кілька флотилій, по три-чотири ескадри у кожній. Іноді з'являвся один головний зореліт із дванадцятьма винищувачами, і Ендер, у свою чергу, організовував три ескадри, кожному командиру яких давав чотири винищувачі.

Це було задоволення, це була гра. Ворог-комп'ютер був не дуже вправним, і хлопці завжди перемагали, незважаючи на помилки й непорозуміння. За три тижні спільної гри Ендер устиг ще краще пізнати їх. Дінк спритно виконував інструкції, але не поспішав імпровізувати, Він не міг ефективно контролювати великі групи кораблів, але невеличкими маневрував, як скальпелем, вправно реагуючи на все, що комп'ютер підкидав йому. Алай виявився таким само вправним стратегом, як і Ендер, і йому можна було надавати лише приблизні інструкції, будучи певним, що той добре впорається з половиною флоту.

Чим краще Ендер розумів своїх підлеглих, тим швидше міг їх розташовувати й ефективніше використовувати. У момент, коли тренажер відображав ситуацію на екрані, Ендер спочатку дізнавався, з чого складався його власний флот і як розгорнутий ворожий. Тепер йому вистачало всього кілька хвилин, аби скликати потрібних йому командирів, призначити їх на кораблі певного класу чи на групи кораблів і дати їм завдання. А при розгортанні бою він прислухався до думки кожного командира, робив пропозиції, координував їхні дії, іноді віддаючи накази. Часом вони не мали сенсу, оскільки кожен бачив лише свою ділянку бою, але діти навчилися довіряти Ендеру. Коли він наказував їм відійти — відходили, знаючи, що вони були або надто відкритими для ворога, або їхній відступ міг заманити ворога у невигідну позицію. Вони також знали, що Ендер дозволяв їм діяти на власний розсуд, коли не давав наказів. Якби їхній стиль бою не відповідав ситуації, Ендер не вибрав би їх на це завдання.

Довіра була повного, дії флоту — швидкими, реакції — точними. І через три тижні Мазер показав Ендеру повторення їхнього останнього бою, лишень цього разу з позиції ворога.

— Подивися, як ви напали. Що це тобі нагадує? Швидкість реакції, наприклад?

— Ми виглядаємо, як флот жучар.

— Ви на одному з ними рівні, Ендере. Так само швидко, як і вони, відповідаєте. А тут… Дивись.

Ендер побачив, як його ескадри рухалися всі відразу, кожен корабель відповідно до свого положення, під загальним командуванням Ендера, але сміливо, імпровізуючи, з обманними ходами й атаками, незалежно, чого флоту жучар ніколи не вдавалося.

— Жучари дуже розумні, але цей бджолиний розум може сконцентруватися одночасно лише на декількох речах. Командири всіх ваших ескадр можуть зосередити свій гострий розум не лише на тому, що роблять, а й на тому, що призначені робити. Бачиш, ви маєте деякі переваги. Досконаліша, хоча й усе ще переборна зброя, незрівнянні швидкості й гнучкіший інтелект. Це ваші переваги. Недоліком є те, що вас завжди, завжди буде меншати після кожного бою, а ворог все більше дізнаватиметься про вас і про те, як боротися з вами, і негайно застосовуватиме знання.

Ендер чекав, яким буде висновок.

— Отже, Ендере, тепер ми розпочинаємо твою освіту. Ми запрограмували комп'ютер для моделювання різних ситуацій, які можна очікувати в сутичках із ворогом. Використовуємо моделі ведення бою, які бачили в Другому вторгненні. Але замість того, щоби бездумно наслідувати ці ж моделі, я контролюватиму тренажер противника. Спочатку ти побачиш легкі ситуації, в яких зможеш вільно виграти. Учися на них, тому що я завжди буду на один крок попереду тебе, програмуючи складніші, оновлені моделі так, що твій наступний бій буде складнішим, і робитиму це для того, щоби ти вийшов на межу своїх здібностей.

— А далі?

— Часу обмаль. Ти маєш навчитися якомога швидше. Я досі живий завдяки мандрам на зорельоті — і тепер із тобою. А коли я повернувся, моя дружина й усі діти померли, а мої онуки тепер мого віку. Мені немає що їм сказати. Я живу в цих чужих катакомбах, нічого важливого не роблю, окрім того, що навчаю студента, в якого вірю. Я був відрізаний від усіх людей, яких любив, і все, що міг їм розповісти, — лише про свої розчарування, бо кожен із моїх студентів виявлявся потім слабаком і невдахою. Я вчу, вчу, але ніхто поки не був здатним навчитися. На тебе теж покладено великі надії, як і на багатьох, але в тобі можуть бути зерна відмови. І моя робота полягає в тому, щоби знайти їх і знешкодити, і якщо я зможу, то, повір мені, Ендере, тебе буде знищено: я зможу це зробити.

— Так що я не перший.

— Ясно, що ні. Але ти останній. Якщо ти не навчишся, не буде часу, щоби ще когось знайти.