Лісістрата - Сторінка 7
- Арістофан -
Жовч Холозіга. — Демострат, який агітував за фатальний похід на Сицилію, походив з роду Бузігів. Арістофан перекручує його родове ім'я на Холозіг (ніби "Жовчний") для гри слів; грецьк. слово "холос" — "жовч", "злоба".
541. "А війна — чоловіча турбота" — крилата фраза, яка належить Гектору, герою Троянської війни ("Іліада", VI. 492).
585. Терей (див. Словник імен і назв) став синонімом дикості і жорстокості.
602. Далекозорий Арістофан радить надати політичні права метекам і союзникам, щоб згуртувати їх довкола Афін.
623 і далі. Медяник, пов'язка і вінок — атрибути похоронного обряду в античних греків. Медяник повинен був задобрити потворного [478] пса Кербера, що пильнував вхід до підземного царства, вінок символізував завершеиия життєвого шляху людини.
655 і далі. Пародія на улюблену в Афінах застольну пісню про Гармодія і Арістогітона, які з метою вбити тиранів Гіппія і Гіпарха принесли мечі на всенародне свято, заховавши їх під віття мірту.
665 і далі. Перелік свят, в яких брали участь афінські дівчата. Семирічні дівчатка допомагали старшим жінкам ткати для Афіни шерстяний пеплос — розкішне вбрання (через те вони називалися арефори — "вовноносильниці"). Дівчата, яким сповнилося десять років під час свят на честь Артеміди в Бравроні, одягнені в яскраво-золотисті хітони, зображали ведмедиць і молилися богині, щоб вона не гнівалась за те, що колись вбито її улюблену ведмедицю. Нарешті дівчата (т. зв. "канефори" — "ко-шиконосильниці") на врочистій процесії під час Панафінеїв несли на головах кошики. Саме вони увічнені на фризі Парфено-ну в Афінах.
677. Мідійський скарб предків — безсмертна слава, яку здобули греки в мідійських, тобто персидських війнах.
681. Котурни — взуття з товстою підошвою, яке носили трагічні актори античної Греції, щоб видаватися вищими на зріст.
712. Езопова байка про Жука. Див. "Мир", прим, до р. 130.
737. Печера Пана знаходилась на схилі Акрополя, недалеко від Пропілеїв.
745. Мілетська шерсть високо цінувалася в торгівлі.
758. Жінка звертається до опікунки породіль Іліфії з проханням затримати розродження; пологи на священному місці (тут — на Акрополі) вважалися оскверненням місць, присвячених богам.
767. Шолом священний — шолом богині Афіни.
774. За повір'ям, на Акрополі гніздилася священна змія Афіни, охоронниці міста. Побачити змію наяву чи уві сні означало, що людину спіткає лихо.
776. Сов (сичів) в Афінах було безліч; тому-то там виникла приказка: "Сову в Афіни нести" — тобто робити щось зайве.
786 і далі. Приклад одного з пророцтв, які поширювалися в роки Пелопоннеської війни.
850. Храм богині Деметри — Хлої стояв на південному схилі Акрополя.
928. Клепсідра — джерело в гроті Пана, яке тече ще й тепер.
955. Мається на увазі ароматична олія для косметичних цілей.
1006. Лаконське берло — рід шифрованого листа в Спарті (т. зв. скітала); лист писався на спірально обмотаному довкола палиці ремені або пергаменті, а адресат прочитував його, відмотавши одержаний ремінь на палицю такої ж величини й товщини.
1114. Герми — погруддя бога Гермеса, які стояли на перехрестях вулиць в Афінах. За декілька днів до відплиття афінських військових кораблів на Сицилію у 415 р. невідомі люди вночі порозбивали [479] їх. Одним з винуватців цього святотатства вважали Алківіада.
1150-1152. Лісістрата вказує на місцевості, які мають загально-грецьке патріотичне значення: Дельфи (Піфо) зі славнозвісним храмом і оракулом Апполона, Фермопіли (Піли) — міжгір'я, уславлене героїчною смертю загону спартанців з Леонідом на чолі, і Олімпія, де відбувалися Олімпійські ігри.
1161 — 1165. Арістофан устами Лісістрати наводить приклади дружби афінян і спартанців. Згадується про відправлення з Афін загону гоплітів під керівництвом Кімона для придушення анти-спартанського повстання в Мессенії в 464-462 рр. до н. є. і про допомогу спартанців афінянам у скиненні тиранії Гіппія в 510 р. до н. є.
1278-1284. Згадуються спільні ратні подвиги афінян і спартанців у війні з персами, зокрема морська битва біля миса Ар-темісій на Евбеї і героїчна оборона Фермопіл у 480 р. до н. є.
1308. Іей — епітет Аполлона.
1325. Владичиця в мідному храмі — Афіна.
1336. Вродлива донька Леди — Єлена Прекрасна, через яку виникла Троянська війна.
1340. Вчені припускають, що кінець комедії не зберігся. Після виступу хору лакедемонян слід було чекати відповіді хору афінян або об'єднаного заключного хору.
541. "А війна — чоловіча турбота" — крилата фраза, яка належить Гектору, герою Троянської війни ("Іліада", VI. 492).
585. Терей (див. Словник імен і назв) став синонімом дикості і жорстокості.
602. Далекозорий Арістофан радить надати політичні права метекам і союзникам, щоб згуртувати їх довкола Афін.
623 і далі. Медяник, пов'язка і вінок — атрибути похоронного обряду в античних греків. Медяник повинен був задобрити потворного [478] пса Кербера, що пильнував вхід до підземного царства, вінок символізував завершеиия життєвого шляху людини.
655 і далі. Пародія на улюблену в Афінах застольну пісню про Гармодія і Арістогітона, які з метою вбити тиранів Гіппія і Гіпарха принесли мечі на всенародне свято, заховавши їх під віття мірту.
665 і далі. Перелік свят, в яких брали участь афінські дівчата. Семирічні дівчатка допомагали старшим жінкам ткати для Афіни шерстяний пеплос — розкішне вбрання (через те вони називалися арефори — "вовноносильниці"). Дівчата, яким сповнилося десять років під час свят на честь Артеміди в Бравроні, одягнені в яскраво-золотисті хітони, зображали ведмедиць і молилися богині, щоб вона не гнівалась за те, що колись вбито її улюблену ведмедицю. Нарешті дівчата (т. зв. "канефори" — "ко-шиконосильниці") на врочистій процесії під час Панафінеїв несли на головах кошики. Саме вони увічнені на фризі Парфено-ну в Афінах.
677. Мідійський скарб предків — безсмертна слава, яку здобули греки в мідійських, тобто персидських війнах.
681. Котурни — взуття з товстою підошвою, яке носили трагічні актори античної Греції, щоб видаватися вищими на зріст.
712. Езопова байка про Жука. Див. "Мир", прим, до р. 130.
737. Печера Пана знаходилась на схилі Акрополя, недалеко від Пропілеїв.
745. Мілетська шерсть високо цінувалася в торгівлі.
758. Жінка звертається до опікунки породіль Іліфії з проханням затримати розродження; пологи на священному місці (тут — на Акрополі) вважалися оскверненням місць, присвячених богам.
767. Шолом священний — шолом богині Афіни.
774. За повір'ям, на Акрополі гніздилася священна змія Афіни, охоронниці міста. Побачити змію наяву чи уві сні означало, що людину спіткає лихо.
776. Сов (сичів) в Афінах було безліч; тому-то там виникла приказка: "Сову в Афіни нести" — тобто робити щось зайве.
786 і далі. Приклад одного з пророцтв, які поширювалися в роки Пелопоннеської війни.
850. Храм богині Деметри — Хлої стояв на південному схилі Акрополя.
928. Клепсідра — джерело в гроті Пана, яке тече ще й тепер.
955. Мається на увазі ароматична олія для косметичних цілей.
1006. Лаконське берло — рід шифрованого листа в Спарті (т. зв. скітала); лист писався на спірально обмотаному довкола палиці ремені або пергаменті, а адресат прочитував його, відмотавши одержаний ремінь на палицю такої ж величини й товщини.
1114. Герми — погруддя бога Гермеса, які стояли на перехрестях вулиць в Афінах. За декілька днів до відплиття афінських військових кораблів на Сицилію у 415 р. невідомі люди вночі порозбивали [479] їх. Одним з винуватців цього святотатства вважали Алківіада.
1150-1152. Лісістрата вказує на місцевості, які мають загально-грецьке патріотичне значення: Дельфи (Піфо) зі славнозвісним храмом і оракулом Апполона, Фермопіли (Піли) — міжгір'я, уславлене героїчною смертю загону спартанців з Леонідом на чолі, і Олімпія, де відбувалися Олімпійські ігри.
1161 — 1165. Арістофан устами Лісістрати наводить приклади дружби афінян і спартанців. Згадується про відправлення з Афін загону гоплітів під керівництвом Кімона для придушення анти-спартанського повстання в Мессенії в 464-462 рр. до н. є. і про допомогу спартанців афінянам у скиненні тиранії Гіппія в 510 р. до н. є.
1278-1284. Згадуються спільні ратні подвиги афінян і спартанців у війні з персами, зокрема морська битва біля миса Ар-темісій на Евбеї і героїчна оборона Фермопіл у 480 р. до н. є.
1308. Іей — епітет Аполлона.
1325. Владичиця в мідному храмі — Афіна.
1336. Вродлива донька Леди — Єлена Прекрасна, через яку виникла Троянська війна.
1340. Вчені припускають, що кінець комедії не зберігся. Після виступу хору лакедемонян слід було чекати відповіді хору афінян або об'єднаного заключного хору.