Літо в селі - Сторінка 6

Вони говорять:

— Пане вихователь, о-о!

Це означає: у мене задовгі штани, у мене відірвався гудзик, мене вкусив комар, яка гарна квітка, у мене немає ножа чи виделки.

Сніданок, полудник, вечеря — все називається "обід". І, коли лунає дзвоник, діти весело кричать:

— Обідати!

Звідки їм знати, що їжа в різний час дня називається по-різному, якщо вдома щоразу, коли вони голодні, одержують окраєць хліба з ледь підсолодженим чаєм?

Інша річ ті, хто мешкає на одній вулиці з польськими дітьми.

Грінбаум із Старого Мяста добре говорить по-польсько-му, у братів Фурткевичів навіть імена польські, їх звуть Генек і Гуцек. А Мосек Тбпчо разом з Франеками і Янеками голубів ганяє й навчився від них свистіти в два пальці й кричати півнем, бо мешкає він на Пшиокоповій вулиці...

Проте є у Варшаві вулиці, де якщо й почуєш польське слово, то тільки брудну лайку,— двірник розкричався, що йому "жидівське поріддя" весь двір засмітило. "А бодай ви здохли, щоб вас усіх холера вхопила!"

Тут, у селі, польська мова усміхається дітям зеленню дерев і золотом хлібів, тут польська мова зливається із співом птахів, мерехтить перлами зірок, дихає леготом річкового вітерця. Польські слова, немов польові квіти, розсипані по луках. Вони злітають увись, ясні і світлі, немов призахідне сонце.

У колонії нікого не вчать говорити по-польському — на це немає часу; дітей не поправляють, коли вони роблять помилки. їх навчають польська природа, польське небо...

Тут не ріже слух і єврейський жаргон, тому що тут це не криклива й вульгарна мова сварок та прізвиськ, а просто незнайома мова пустотливої дітвори.

І в єврейській мові є свої ніжні й зворушливі слова, якими мати заколисує хвору дитину.

А коротке, непомітне польське слово "смутно" і по-еврейському теж означає "смутно".

І коли польській чи єврейській дитині погано жити на світі, вони думають про це однаково, одним і тим же словом "смутно".

Розділ чотирнадцятий

Війна. Бій за перший форт.

Взяття другого форту. Солдат, який колупався в носі, і перемир'я

Ми вирушаємо до фортеці.

Лунають голосні звуки сурми. їм відповідають сурми загонів. Брязкіт саперних лопат. Біганина, перекличка. Майорять прапори.

Звучить команда: "По загонах, шикуйсь!"

Перші сім пар — "наступ". Ці чотирнадцять героїв битимуться з рештою. Загін нечисленний, але відважний; тричі проведені маневри довели, що він уміє воювати і його не злякає переважаюча чисельність противника.

Звучить команда: "Оборона першого форту, вперед!"

На чолі генерал Корцаж із прапором форту в руках, за ним чотири полки, кожний полк зі своїм командиром, попереду захисники двох флангів, за ними два центральних полки, які захищатимуть прапор.

Якщо укріплений на горбку прапор потрапить у руки ворога, загони повинні добровільно відступити й сапери зрівняють перший форт із землею. Бої тоді йтимуть за другий форт.

Генерал Герш Корцаж довів, що вміє битися в перших лавах, ні па хвилину не забуваючи про прапор. На випадок небезпеки він закличе підвладні йому полки на захист прапора. Генерал Корцаж відзначається мужністю, розважливістю і витримкою.

— Третій, четвертий, п'ятий полк, уперед, кроком руш!

Ці полки, як видно з плану, прикривають перший форт з тилу і з флангів. Вони мають бути готові за першим сигналом кинутися на захист форту.

Наступ налічує в своїх лавах немало сміливих і випробуваних бійців, але й захисники готові битися за свою честь до останньої краплі крові. Зіткнення цих сил обіцяє бути грізним.

А зараз, хоча попереду близький бій, мужні полки весело крокують по лісу в такт маршу.

Позаду йдуть госпітальні підводи, ті самі, що служили для перевезення піску та каміння при будівництві фортеці. Тепер на них везуть аптечку й відра з водою для обмивання поранених. Нечисленним загоном фельдшерів і санітарів командує кульгавий Вайнраух, лікарі — Сосновський і горбатий Криштал, а прапор Червоного Хреста, що забезпечує госпіталю недоторканність, несе Сікора.

Метушня серед захисників фортеці вже вщухла. Загони спокійно і швидко займають свої позиції. Прапор першого форту ледь майорить на вітрі.

Парламентер вручає генералові Корцажу папір з коротким повідомленням: "Починаємо атаку".

На довгі листи немає часу. Відповідь звучить так: "Чекаємо".

Наступаючі розділилися на невеликі загони — трійки. Дві трійки ринуть на фланги першого форту, щоб розпорошити сили оборони й відвернути їхню увагу від пагорба з прапором, а тим часом решта, три найдужчі трійки, кинуться в центр окопу, щоб одним потужним натиском збити захисників фортеці з ніг і, приголомшивши їх, зразу ж, у першій атаці, вирвати перемогу.

Хвилинне збентеження, випадкова необачність — і перевага виявиться на боці тих, хто атакує. Захоплення першого форту — це ще не взяття фортеці, проте вже крок до перемоги.

Триразовий сигнал сурми — і з табору виступає перша трійка. Бійці галопом пробігають відстань, що відділяє їх від форту, і зупиняються перед ровом, немов їх зненацька зрадила мужність. Ясна річ, це лише воєнна хитрість — необхідно приспати пильність противника.

Десятки випростаних рук, які готові були зіштовхнути сміливців у рів, опускаються. Але декотрі легковажні захисники центру покидають свої позиції й поспішають на допомогу товаришам, а вони ж, центр, що обороняє прапор, на жодну хвилину не повинні розпорошувати свої сили.

Перша трійка неквапливим підтюпцем вертається до свого окопу, і навздогін їй лунають регіт і глузування.

Знову звуки сурми: тепер уже дві трійки імітують атаку на обидва фланги — і вертаються з тим же наслідком.

—— Бояться,— переможно вирішує "оборона".

Ця впевненість у собі, цей миттєвий тріумф мало не послужив причиною катастрофи: коли почалася справжня атака і дві бічні трійки стали видиратися на вал, центр виявився майже оголеним.

Але тут на валу з'явився Герш Корцаж. Він один витримує шалений натиск ворога, поки загони, що оговталися, не підоспівають на допомогу.

Вороги вже на валу. То один, то інший промайне біля прапора. Досить відбити атаку з одного боку, як прапор намагаються захопити з другого. Той, кого зіпхнули в рів, знову лізе нагору. Хто впав, піднімається, щоб знову взяти участь у битві. їх скидають, але вони з невтомною впертістю залазять на форт.

Закони війни забороняють бити переможених; можна тільки скидати вниз нападників або стягати з валу оборонців фортеці. Завдання санітарів — допомагати піднятися тим, хто впав.

Поранених немає. Пораненим вважається той, хто заплакав, але ніхто не плаче.

Сурма грає відступ. Потомлені трійки вертаються в табір. Перша атака відбита. Проте це ще не перемир'я. За першою атакою піде друга і третя. Це тільки початок, перша проба сил, великі маневри, які дозволяють оцінити боєздатність обох армій.

Нападники проводять коротку нараду.

Знову сурмить сурма, знову битва. Здається, ще трохи— і прапор буде захоплено, але один короткий вигук: "До прапора!" — збирає розрізнених солдатів і створює навколо флангів непереборну живу стіну.

Нападники, зустрінуті переважаючими силами противника, не можуть розраховувати на взяття форту. Тільки несподіваний натиск міг принести їм перемогу, а коли атака не вдалася, не слід марно витрачати сили: треба виснажити ворога в невпинних сутичках і чекати, поки поступово не обсиплеться і не стане нижчим високий вал форту.

Проте атакуючі втрачають терпіння, і ось спритним маневром розсіявши "оборону", вони захоплюють ворожий стяг.

— Покиньте перший форт! — закликає відозва.— Ваш прапор у нас в руках!

Завчасний тріумф!..

Встановлюється польовий телефон, і з гарячкової розмови головнокомандувачів з'ясовується, що наступаючі стали жертвою обману: взято прапор четвертого форту. Форт буде знесено з незначними збитками для оборонців фортеці. Ця звістка викликала хвилювання в таборі нападників.

До того ж нагромадилось і багато інших невідкладних справ: обмін полоненими, питання про прапороносця, вчинки солдатів Кулиги й Мільтмана, яких звинувачували в знущаннях над полоненими. Вирішено підписати перемир'я на один день.

З тріумфом вертається додому "оборона", з вірою в майбутнє крокує "наступ", щоб, скориставшись тимчасовим миром, підкріпити свої сили вечерею і сном.

На другий день було дуже жарко, тому армії лише під вечір зайняли свої позиції.

І тут виявилося, що взяття четвертого форту все ж мало деяке значення. А може, наступаючі за час перемир'я розробили чіткіший план дій? Неважко здогадатися, що єдиною темою розмов того дня була війна. Можливо також, що Корцажеві важче було умовитися зі своєю численною армією, а може, вчорашній успіх ослабив пильність "оборони". Так чи інакше, але за першою, пробною атакою, була друга, настільки несподівана й рішуча, що не лише прапор опинився в руках наступаючих, а й частина захисників фортеці була витіснена з позицій.

Впав гордий і неприступний перший форт, зруйнований у боях ще до того, як за умовами війни його віддали саперам.

Солдат Рашер просто на полі битви одержує звання полковника; груди Шайкіндера і Прагера вже прикрашають ордени; генерал Замчиковський позбавлений звання за непорядки в дивізії; солдати Грубман, Ірблюм і Шрай-баум звільнені у відпустку по хворобі; Маргулес, Корн, Тамрес і Плоцький зазнали всю гіркоту полону.

Розпалені боєм, збагачені новим досвідом, обидві армії готуються до подальшої боротьби.

На оборону другого форту прибуває генерал Пресман (молодший). Пліч-о-пліч з ним буде битися Корцаж, герой минулих боїв, якого зрадило щастя. Резерв складе нечисленний, проте сильний загін — Ротштайн, Апте, Хехткопф і Красноброд. На шостий і сьомий форти прибувають два нових полки, їх очолюють Карась і Альтман.

Ворогуючі сторони ведуть тривалі переговори й вирішують створити третейський суд для розв'язання спірних питань. Суд сходиться після попереднього обміну охоронними грамотами на середині дороги.

І ось. коротка промова перед боєм на другому форті:

— Солдати! Перед вами пошматований клапоть сірого полотна на надломленому древку. Це честь і життя другого форту! Цей старий прапор подертий у боях, він вилиняв па полях битв, і тому він нам іще дорожчий.

Знову обмін депешами через парламентерів. Знову грає горн.

Підбадьорені успіхом, наступаючі змінили тактику: короткі, проте нищівні атаки йдуть одна за одною.

Кожна відкинута трійка негайно сходиться і знову атакує найдошкульнішу точку форту.