Механічне Его - Сторінка 6

Чи знаєш ти, що я все життя шанував тебе з шанобливої далечіні? Але тепер відвозь Уотта від гріха подалі. Швидше!

Еріка встигла тільки кинути на нього здивований погляд, і Мартін виштовхнув її з залу. Йому здалося, що до цього здивування домішується деяка радість.

— Де Толівер? — оглушливе ревіння Сен-Сіра змусило Мартіна поморщитися. Режисер був незадоволений, — бо штани йому в міру відшукалися тільки в костюмерній. Він вважав це особистою образою. — Куди ви поділи Толівера? — волав він.

— Будь ласка, говоріть голосніше, — недбало кинув Мартін. — Вас важко розчути.

— Діді! — загримів Сен-Сір, в шаленстві повертаючись до чарівної зірки, що як і раніше захоплено споглядала Діді на екрані над своєю головою. — Де Толівер? Мартін здригнувся. Він зовсім забув про Діді.

— Ви не знаєте, так, Діді? — швидко підказав він.

— Заткніться! — розпорядився Сен-Сір. — А ти відповідай мені, ах, ти… — І він додав виразне багатоскладове слово на міксо-лідійській мові, яке дало бажаний результат. Діді наморщила бездоганний лобик.

— Толівер, здається, пішов. У мене все це плутається з фільмом. Він пішов додому, щоб зустрітися з Ніком Мартіном, хіба ні?

— Але Мартін тут! — заревів Сен-Сір. — Думай же, думай.

— А в епізоді був документ, що анулює контракт? — неуважно запитала Діді.

— Документ, що анулює контракт? — прорикав Сен-Сір. — Це ще що? Ніколи я це допущу, ніколи, ніколи, ніколи! Діді, відповідай мені: куди пішов Уотт?

— Він кудись поїхав з тією агентшою, — відповіла Діді. — Чи це теж було в епізоді?

— Але куди, куди, куди?

— В Атлантиду, — з легким торжеством оголосила Діді.

— Ні! — закричав Сен-Сір. — Це фільм! З Атлантиди походила русалка, а не Уотт.

— Толівер не говорив, що він походить з Атлантиди, — незворушно продзюрчала Діді. — Він сказав, що він їде в Атлантиду. А потім він увечері зустрінеться в себе вдома з Ніком Мартіном і анулює його контракт.

— Коли? — у люті крикнув Сен-Сір. — Подумай, Діді! У котрій годині він…

— Діді, — сказав Мартін з украдливою наполегливістю. — Ви ж не пам'ятаєте всього, вірно?

Але Діді була настільки дефективна, що не піддалася впливові навіть матриці Дізраелі. Вона тільки безтурботно посміхнулася Мартіну.

— Геть з дороги, писака! — заревів Сен-Сір, насуваючись на Мартіна. — Твій контракт не буде анульований! Чи ти думаєш, що можеш надарма витрачати час Сен-Сіра? Це тобі задурно не пройде. Я розправлюсь з тобою, як розправився з Едом Кассіді.

Мартін випрямився і посміхнувся Сен-Сіру льодово-гордовитою посмішкою. Його пальці грались з уявлюваним моноклем. Витончені періоди рвалися з його язика. Залишалося лише загіпнотизувати Сен-Сіра, як він загіпнотизував Уотта. Він набрав у легені побільше повітря, збираючись розкрити шлюзи свого красномовства.

А Сен-Сір, варвар, на якого лощена елегантність не справила навіть найменшого враження, вдарив Мартіна в щелепу.

Чогось подібного в англійському парламенті відбутися, зрозуміло, не могло.

Коли в цей вечір робот ввійшов у кабінет Мартіна, він впевненим кроком попрямував безпосередньо до письмового столу, викрутив лампочку, натиснув на кнопку вмикача і сунув палець у патрон. Почувся тріск, посипалися іскри. ЕНІАК висмикнув палець з патрона і люто потряс металевою головою.

— Як мені це було потрібно! — сказав він з віддихом. — Я увесь день метушився часовою шкалою Кальдекуза. Палеоліт, неоліт, технічна ера… Я навіть не знаю, яка тепер година. Ну, як відбувається ваше пристосування до середовища? Мартін задумливо потер підборіддя.

— Кепсько, — зітхнув він. — Скажіть, коли Дізраелі був прем'єр міністром, йому доводилось мати справу з такою країною — Міксо-Лідією?

— Не маю навіть найменшого уявлення, — відповів робот. — А що?

— А те, що моє середовище розмахнулося і в'їхало мені в щелепу, — лаконічно пояснив Мартін.

— Виходить, ви його спровокували, — заперечив ЕНІАК. — Криза, сильний стрес завжди будять у людині домінантну рису її характеру, а Дізраелі в першу чергу був хоробрий. В хвилини кризи його хоробрість переходила в нахабність, але він був досить розумний і організовував своє середовище так, щоб його нахабність зустрічала відсіч на тому ж семантичному рівні. Мімо-Лідія? Пригадую, кілька мільйонів років тому вона була населена гігантськими мавпами з білою вовною. Ах, ні, згадав! Це держава з застійною феодальною системою, чи не так? Мартін кивнув.

— Так само як і ця кіностудія, — сказав робот. — Лихо в тому, що ви зустрілися з людиною, чиє пристосування до середовища досконаліше вашого. У цьому вся справа. Ваша кіностудія лише виходить з середньовіччя, і тому тут легко створюється середовище, максимально сприятливе для середньовічного типу характеру. Саме цей тип характеру визначав похмурі прояви середньовіччя. Вам же варто змінити це середовище на неотехнологічне, найсприятливіше для матриці Дізраелі. В вашу епоху феодалізм зберігається тільки в деяких окостенілих соціальних осередках, на зразок цієї студії, тому вам буде краще піти куди-небудь ще. Помірятися силами з феодальним типом може тільки феодальний тип.

— Але я не можу піти кудись ще! — поскаржився Мартін. — Тобто поки мій контракт не буде розірваний. Його повинні були анулювати сьогодні ввечері, але Сен-Сір пронюхав, у чому справа, і не зупиниться перед будь-чим, щоб зберегти контракт, — якщо буде потрібно, він наставить мені ще один синець. Мене чекає Уотт, але Сен-Сір вже поїхав туди…

— Не обтяжуйте мене непотрібними подробицями, — сказав робот з прикрістю. — А якщо цей Сен-Сад, — середньовічний тип, то, зрозуміло, він спасує тільки перед йому подібною, але сильнішою особистістю.

— А як вчинив би в цьому випадку Дізраелі? — запитав Мартін.

— Почнемо з того, що Дізраелі ніколи опинився б у подібному становищі, — холодно відповів робот. — Екологізер може забезпечити вам ідеальний екологічний коефіцієнт тільки вашого власного типу, інакше максимальне пристосування не буде досягнуто. В Росії, часів Івана, Дізраелі виявився би невдахою.

— Може, ви поясните це докладніше? — задумливо попросив Мартін.

— О, звісно! — відповів робот і затараторив: При прийнятті схеми хромосом прототипу все залежить від порогово-часових реакцій конусів пам'яті мозку. Сила активації нейронів обернено пропорційна кількісному фактору пам'яті. Тільки реальний досвід міг би дати вам спогади Дізраелі, однак ваші реактивні пороги були змінені так, що сприйняття й емоційні індекси наблизилися до величин, виміряних для Дізраелі.

— А! — сказав Мартін. — Ну, а як би ви, наприклад, подужали середньовічний паровий коток?

— Підключивши мій портативний мозок до парового котка значно більших розмірів, — вичерпно відповів ЕНІАК.

Мартін занурився в замисленість. Його рука піднялася, поправляючи неіснуючий монокль, а в очах у нього засвітилася плідна уява.

— Ви згадали Росію часів Івана. Який же це Іван? Може то…

– Іван Четвертий. І він був чудово пристосований до свого середовища. Однак це справи не стосується. Безсумнівно, для нашого експерименту ви марні. Однак ми намагаємося визначити середньостатистичні величини, і, якщо ви вдягнете екологізер собі на…

— Це Іван Грозний, так же ж? — перебив Мартін. — Послухайте, а чи могли б ви накласти на мій мозок матрицю характеру Івана Грозного?

— Вам це будь-чого не дасть, — відповів робот. — Крім того, в нашого експерименту зовсім інша мета. А тепер…

— Хвилиночку! Дізраелі не міг би впоратися з середньовічним типом, на зразок Сен-Сіра, на своєму семантичному рівні. Але якби в мене були реактивні пороги Івана Грозного, то я напевно переміг би. Сен-Сір, звичайно, важчий від мене, але він все-таки хоч на поверхні, а цивілізований… Зачекайте-но! Він же на цьому виграє. Дотепер він мав справу лише з людьми настільки цивілізованими, що вони не могли користуватися його методами. А якщо відплатити йому його власною монетою, він не встоїть. І краще від Івана для цього нікого знайти.

— Але ви не розумієте…

— Хіба вся Росія не тремтіла від одного лише імені Івана?

— Так,…

— От і прекрасно! — з торжеством перебив Мартін. — Ви накладете на мій мозок матрицю Івана Грозного, і я розправлюсь з Сен-Сіром так, як це зробив би Іван. Дізраелі був просто надто цивілізований. Хоч ріст і вага мають значення, але характер значно важливіший. Зовні я зовсім не схожий на Дізраелі, однак люди реагували на мене так, немов я — сам Джордж Арліс. Цивілізований силач завжди поб'є цивілізовану людину слабшу від нього. Однак Сен-Сір ще навіть разу не зіштовхувався з по-справжньому нецивілізованою людиною — такою, яка готова голими руками вирвати серце ворога — Мартін енергійно кивнув. — Сен-Сіра можна стримати на час — в цьому я переконався. Але, щоб вгамувати його назавжди, буде потрібен хтось на зразок Івана.

— Якщо ви думаєте, що я збираюся накласти на вас матрицю Івана, то ви помиляєтеся, — оголосив робот.

– І переконати вас будь-як не можна?

— Я, — сказав ЕНІАК, — семантично збалансований робот. Звичайно, ви мене не переконаєте.

"Я-то, може, й ні, — подумав Мартін, — але от Дізраелі… Гм-м! Чоловік — це машина"… Дізраелі був просто створений для улещування роботів. Навіть люди були для нього машинами. А що таке ЕНІАК?"

— Давайте обговоримо це, — почав Мартін, неуважно підсуваючи лампу ближче до робота. І розгорнулись золоті вуста, які колись трясли імперії.

— Вам це не сподобається, — отупіло сказав робот якийсь час по тому. — Іван не підходить для… Ах, ви мене зовсім заплутали! Вам потрібно прикласти око до… — Він почав витягати із сумки шолом і чверть милі червоної стрічки.

— Підв'яжемо-но сірі клітинки мого високоповажного мозку! — сказав Мартін, сп'янівши від власної риторики. — Надягайте його мені на голову. От так. І не забудьте — Іван Грозний. Я покажу Сен-Сіру Міксо-Лідію!

— Коефіцієнт залежить стільки ж від середовища, скільки і від спадковості, — бурмотів робот, насуваючи шолом на Мартіна. — Хоча, природно, Іван не мав би царського середовища без своєї конкретної спадковості, отриманої через Олену Глінську… Ну, от! Він зняв шолом з голови Мартіна.

— Але змін не відбувається, — сказав Мартін. — Я не відчуваю якоїсь різниці.

— На це буде потрібно кілька хвилин. Адже тепер це зовсім інша схема характеру, аніж ваша.