Несподівана вакансія - Сторінка 22

Рут навіть не підозрювала, що своїми словами могла її засмутити. Вона очікувала, що Шерлі буде захоплена тією перспективою, що їхні чоловіки зможуть засідати в місцевій раді разом, і навіть мала несміливі сподівання на те, що Шерлі могла б цьому посприяти.

— Він сказав мені про це вчора, — значуще повідомила Рут. — Він серйозно про це розмірковує.

Деякі інші речі, про які казав Саймон, такі як можливість брати хабарі від Ґрейсів, щоб вони й далі працювали підрядниками ради, Рут просто викинула з голови, як викидала найменші згадки про всі Саймонові дрібні фортелі й шахрайства.

— Я й не знала, що Саймон зацікавлений брати участь у місцевому врядуванні, — легко й невимушено мовила Шерлі.

— О, так, — підтвердила Рут, яка й сама цього не знала, — він дуже на це налаштувався.

— А чи розмовляв він із доктором Джавандою? — запитала Шерлі, знову відсьорбуючи чай. — Чи казав їй про свій намір?

Це запитання застало Рут зненацька, і на її обличчі з'явився вираз щирого збентеження.

— Ні, я… Саймон, мабуть, і не пригадує, коли востаннє був у доктора. У нього прекрасне здоров'я.

Шерлі всміхнулася. Якщо він діяв самостійно, без підтримки Джаванди, то наміри Саймона не становлять жодної загрози. Їй навіть стало шкода Рут, котру очікувало велике розчарування. Навіть їй, Шерлі, яка знала всіх, з ким рахуються в Пеґфорді, довелося б добряче напружити мізки, щоб упізнати Рутиного чоловіка, якби він раптом завітав у продуктову крамничку. Невже бідолашна Рут вважає, що хтось тут за нього проголосує? З іншого боку, Шерлі зметикувала, що Говард з Обрі були б не проти, якби вона, ніби між іншим, спитала в Рут про ще щось.

— Саймон завжди жив у Пеґфорді?

— Ні, він народився на Полях, — відповіла Рут.

— Ага, — мовила Шерлі.

Вона зняла зі свого йогурта фольгову накривку, взяла ложечку й задумливо почала його смакувати. Про всяк випадок варто запам'ятати, що Саймон, хоч би які там були в нього виборчі перспективи, міг бути налаштований прихильно до Полів.

— Чи буде на веб-сайті інформація про те, як подаватися на це місце? — поцікавилася Рут, усе ще сподіваючись відчути запізнілу підтримку й ентузіазм.

— О, так, — невпевнено мовила Шерлі. — Маю на це надію.

III

Останнім уроком у середу для Ендрю, Жирка й двадцяти семи інших учнів була "спазматика", як обізвав її Жирко. Це була математика для групи посередніх учнів, її викладала, мабуть, найнетямущіша вчителька. Прищава молода жінка, яка щойно закінчила вчительські курси, була не здатна підтримувати в класі лад і мала такий вигляд, ніби ось-ось розплачеться. Жирко, вирішивши торік досягти найнижчих показників успішності, був переведений у групу спазматики з групи найздібніших учнів. Ендрю, який усе життя мав проблеми з цифрами, постійно боявся, що його відправлять у найслабшу групу разом із Кристал Відон та її двоюрідним братом Дейном Таллі..

Ендрю й Жирко сиділи разом в кінці класу. Іноді, коли Жиркові набридало розважати інших учнів або підбивати їх до ще більшого балагану, він підказував Ендрю правильні розв'язки задачок. Галас стояв оглушливий. Міс Гарві намагалася перекричати всіх, благаючи тиші. Зошити були списані непристойностями, учні постійно вставали, щоб підійти до чиєїсь парти, тягнучи за собою зі страшним рипом стільці. Варто було міс Гарві відвернутися, як по кімнаті починали літати різні кульки та інші речі. Іноді Жирко починав ходити вздовж рядів, передражнюючи ходу Каббі — підстрибом і з руками, що не згиналися. Жирко давав тут цілковиту волю своєму сарказму. На уроках англійської, де вони з Ендрю були в найсильнішій групі, головним героєм його жартів Каббі вже не фігурував.

Суквіндер Джаванда сиділа прямо перед Ендрю. Колись давно, ще в початковій школі, Ендрю, Жирко й інші хлопці любили смикати Суквіндер за її довгі синяво-чорні коси. Найлегше було їх хапати, коли вони гралися в квача, а ще просто неможливо було втриматися від спокуси смикнути за них, коли вони звисали, як оце зараз, у неї за спиною, а вчителька дивилася в інший бік. Але Ендрю вже не мав жодного бажання не тільки смикати за коси, а й узагалі торкатися до Суквіндер. Вона була однією з небагатьох, повз яких його погляд ковзав без найменшого зацікавлення. З того моменту, як Жирко йому підказав, він також почав помічати пушок темного волосся на її верхній губі. А от старша сестра Суквіндер, Джасвант, з її гнучкою фігурою, вузенькою талією й чудовим личком — з високими вилицями, гладенькою золотистою шкірою й мигдалеподібними ясно-карими очима — до з'яви Гаї здавалася Ендрю найкращою. Проте Джасвант була для нього абсолютно недосяжна: старша на два роки, найрозумніша в своєму класі, яка чудово усвідомлювала свою привабливість і спокусливість.

Суквіндер була єдина, хто сидів тихо, як мишка. Згорбившись і схиливши голову над зошитами, вона створювала враження абсолютної зосередженості. Суквіндер опустила лівий рукав джемпера так, що він цілком закривав її руку, від чого здавалося, ніби вона стисла пальці у волохатий кулак. Вона мовби хизувалася своїм абсолютним спокоєм.

— А наш гермафродіндер, як мумія спокіндер, — пробурмотів Жирко, втупившись у потилицю Суквіндер. — Пишногрудий, але вусатий, цей неопізнаний чоловічо-жіночий об'єкт збиває з пантелику всіх учених.

Ендрю захихотів, хоч і почувався не зовсім у своїй тарілці. Можливо, йому було б веселіше, якби він знав, що Суквіндер не чує Жиркових глузувань. Останнього разу, коли він заходив до Жирка додому, той показав йому купу повідомлень, які він регулярно посилав на сторінку Суквіндер у "Фейсбуці". Він постійно моніторив інтернет у пошуках інформації й зображень на тему гірсутизму, тобто надмірного оволосіння в жінок, і щодня відсилав їй якусь цитату чи фотографію.

Це було ніби й кумедно, але Ендрю почувався ніяково. Чесно кажучи, Суквіндер нічим не провокувала такого ставлення до себе і була занадто легкою й беззахисною жертвою. Ендрю більше подобалося, коли Жирко дошкуляв своїм гострим язиком претензійним і самовдоволеним особам, наділеним певною владою.

— Відлучена від свого бородато-бюстгальтерного стада, — кепкував далі Жирко, — вона розмірковує, чи не завести їй бороду-еспаньйолку.

Ендрю засміявся, але відразу й знітився, а Жирко, втративши інтерес до Суквіндер, заходився зосереджено перемальовувати кожний нуль у своєму зошиті на зморшкуватий анус. Ендрю знову почав угадувати, куди ставити крапку десяткового дробу й фантазувати про дорогу додому на шкільному автобусі і про Ґаю. Завжди було проблемно знайти місце, з якого він міг би бачити її протягом усієї дороги додому, бо найчастіше вона вже сиділа десь далеко, а вільних місць поблизу вже не було. Після того, як вони обмінялися посмішками на шкільних зборах у понеділок зранку, нічого більше не відбулося. В автобусі вона жодного разу не глянула на нього, та й узагалі жодним чином не виявила, що знає про його існування. За чотири тижні своєї закоханості Ендрю так ні разу й не заговорив з Ґаєю. Він спробував сформулювати перші слова свого звертання до неї, не зважаючи на галас, що панував на уроці спазматики. "Прикольно було на тих зборах у понеділок…"

— Суквіндер, з тобою все гаразд?

Міс Гарві, нахилившись над зошитом Суквіндер, щоб поставити оцінку, витріщилася на обличчя дівчини. Ендрю побачив, як Суквіндер кивнула і зразу затулила обличчя руками, ще й досі горблячись над зошитом.

— Волику! — театрально зашепотів Кевін Купер, який сидів попереду, через два ряди. — Волику! Арахіско!

Він намагався звернути їхню увагу на те, про що вони й так уже знали: Суквіндер, судячи з легенького тремтіння її плечей, плакала, а міс Гарві робила безнадійно-метушливі спроби довідатись, що сталося. Решта учнів, помітивши, що вчителька взагалі не звертає на них увагу, здійняли в класі справжній гармидер.

— Арахіско! Волику!

Ендрю ніколи не міг визначити, навмисне чи випадково дратує всіх Кевін Купер, але це йому вдавалося на відмінно. Кличка "Арахіска" була дуже стара, вона вчепилася до Ендрю ще в початковій школі, і він завжди її ненавидів. Вона швидко вийшла з моди завдяки Жиркові, який ніколи її не вживав. У таких справах всі рівнялися на Жирка. Купер переплутав навіть Жиркове прізвисько, бо кличка "Волик" була популярна лише торік, і то недовго.

— Арахіско! Волику!

— Пішов ти на фіг, Купер, дебіл задрочений, — впівголоса буркнув Жирко.

Купер перехилився через спинку свого сидіння, вирячившись на Суквіндер, яка так припала до парти, що мало не торкалася її носом, а міс Гарві тим часом присіла біля неї навколішки, кумедно подригуючи руками, не наважуючись навіть торкнутися до неї і не в змозі з'ясувати, чому вона плаче. Ще кілька учнів зауважили цю незвичну метушню й почали дивитися, що буде, а от хлопці на передніх рядах і далі буянили, забувши про все на світі, окрім власної розваги. Один із них схопив зі столу міс Гарві витирачку для класної дошки з дерев'яною ручкою і жбурнув її.

Витирачка перелетіла через цілий клас і поцілила в годинник на бічній стіні — годинник упав на підлогу й розбився. Навсібіч розлетілися пластмасові й металеві деталі, Кілька дівчат разом із міс Купер перелякано заверещали.

Двері до класу рвучко відчинилися і грюкнули об стіну. Учні принишкли. У проході стояв червоний і розлючений Каббі.

— Що тут діється? Чому такий галас?

Міс Гарві підскочила, мов на пружині, і стала біля парти Суквіндер з переляканим і винуватим виглядом.

— Міс Гарві! У вашому класі справжній розгардіяш. Що відбувається?

Міс Гарві наче оніміла. Кевін Купер шкірився, перехилившись через спинку сидіння, і поглядав то на міс Гарві, то на Каббі, то на Жирка.

Тоді заговорив Жирко:

— Ну, якщо чесно, Отче, ми просто водили за носа цю нещасну жінку.

Усі вибухли реготом. На шиї міс Гарві з'явилися темно-бордові плями. Жирко недбало розгойдувався на задніх ніжках свого стільця, дивлячись прямо на Каббі, безпристрасно й виклично.

— Годі вже! — сказав Каббі. — Якщо я ще раз почую звідси галас, то всі отримають покарання. Зрозуміли? Усі до одного.

Він грюкнув дверима, а сміх і далі не вщухав.

— Ви чули, що сказав заступник директора! — крикнула міс Гарві, дрібочучи до столу. — Вгамуйтеся! Я хочу тиші! Ти, Ендрю, і ти, Стюарте, поприбирайте це все! Зберіть уламки годинника!

Вони почали протестувати проти такої несправедливості, і їх голосно підтримали деякі дівчата.