Несподівана вакансія - Сторінка 40

— А ви, здається, живете на вулиці Надії? Там гарні маленькі будиночки, їх можна чудово реконструювати.

Тим часом з'явилася, прохолодно всміхаючись, Саманта. Кей, яка раніше бачила її тільки в плащі, зауважила, як щільно облягала її помаранчева блузка, з-під якої проступали всі деталі мереживного ліфчика. Її обличчя було ще темніше, ніж шкіра на грудях. Очі були занадто густо підмальовані, а брязкітливі золоті сережки й золотисті босоніжки на шпильках, на думку Кей, краще пасували б повіям. Саманта їй здалася жінкою того типу, які полюбляють галасливі нічні гулянки, вважають стрипограми дуже потішними, а на вечірках напиваються й кокетують з одруженими чоловіками.

— Вітаю вас, — сказала Саманта. Вона поцілувала Ґевіна й усміхнулася до Кей. — Чудово, всі вже мають напої. Я хочу те саме, що й Кей, Майлзе.

Вона відвернулася, достатньо оцінивши за цей час зовнішній вигляд гості. Кей мала маленькі груди й широкі стегна, а чорні штани вбрала явно для того, щоб приховати товсту сідницю. Зважаючи на короткі ноги, мабуть, їй було б краще носити туфлі на підборах. Обличчя мала доволі привабливе, з гладенькою оливковою шкірою, великими темними очима й чималим ротом. Але коротка стрижка "під хлопчика" й туфлі на пласкій підошві явно свідчили про певні непорушні "переконання". Ґевін був у своєму стилі: він знову вибрав собі позбавлену почуття гумору і владну жінку, яка перетворить його життя на пекло.

— Ну! — весело сказала Саманта, підносячи келих. — За Ґевіна і Кей!

Вона вдоволено відзначила жалюгідну подобу посмішки на Ґевіновому обличчі. Та не встигла вона постаратись, щоб його перекосило ще сильніше, а чи витягти з цієї парочки якісь приватні подробиці, щоб утяти носа Шерлі й Морін, як знову задзвенів дзвінок у двері.

Мері здавалася тендітною й надміру худою, особливо на тлі Майлза, котрий завів її до вітальні. Її кофтинка незграбно звисала з випнутих ключиць.

— О, — проказала вона спантеличено, зупиняючись на порозі. — Я не знала, що у вас…

— Ґевін і Кей щойно прийшли, — трохи недоречно пояснила Саманта. — Заходь, Мері, прошу тебе… щось випий…

— Мері, це Кей, — представив їх Майлз. — Кей, це Мері Фербразер.

— О, — розгубилася Кей. Вона думала, що їх буде тільки четверо. — Ага, привіт.

Ґевін, побачивши, що Мері не мала наміру потрапити на звану вечерю і вже була готова повернутися й піти, поплескав по дивану біля себе. Мері сіла, зобразивши вимучену посмішку. Ґевін страшенно зрадів її появі. Це був його порятунок: Саманта буде змушена прикусити язика, бо звичні для неї хтиві натяки будуть недоречні в присутності щойно овдовілої жінки в жалобі. До того ж було порушено безпросвітну симетрію їхньої четвірки.

— Як ти? — спитав він неголосно. — Я, власне, збирався тобі дзвонити… щодо страхування…

— Чи є в нас щось загризти, Сáмо? — поцікавився Майлз.

Саманта, люто зиркнувши на Майлза, вийшла з кімнати.

Коли вона відчинила двері до кухні, їй у ніс ударив сморід спаленого м'яса.

— Ой, чорт-чорт-чорт…

Вона зовсім забула про запіканку, яка майже геть згоріла. Висохлі шматки м'яса й овочів лежали на обгорілому дні каструлі жалюгідними свідками катастрофи, яку їм довелося пережити. Саманта хлюпнула туди вина й бульйону, віддираючи прилиплі кусні з дна каструлі, й почала це все затято розмішувати, стікаючи потом від жару. З вітальні донісся пронизливий Майлзів регіт. Саманта поставила парувати броколі з довгими стеблами, осушила келих вина, розірвала торбинку з чипсами, відкрила гумус і розклала все це в мисочки.

Коли Саманта повернулася до вітальні, Мері з Ґевіном і далі неголосно розмовляли на дивані, а Майлз тим часом показував Кей обрамлений аерофотознімок Пеґфорда, знайомлячи її з історією містечка. Саманта поставила мисочки на кавовий столик, налила собі ще вина й умостилася в кріслі, не долучаючись до жодної з розмов. Присутність Мері була страшенно недоречна. Її журба нависала таким тягарем, ніби вона прийшла, загорнута в саван. Але вона, звісно, піде звідси ще перед вечерею.

Проте Ґевін був рішуче налаштований, щоб Мері залишилась. Доки вони обговорювали ситуацію щодо їхньої боротьби зі страховою компанією, він почувався значно розкутішим і впевненішим, ніж це бувало зазвичай у присутності Майлза й Саманти. Ніхто з нього не кепкував, не ставився зверхньо, а Майлз, принаймні тимчасово, позбавляв його будь-якої відповідальності за Кей.

— …а ось тут, далі, — Майлз показував на місце, що було в п'яти сантиметрах від рамки на фотографії, — стоїть маєток Світлавів, де мешкають Фаулі. Велична будівля в стилі королеви Анни, мансардні вікна, декоративні кутові камені… приголомшливо, ви маєте його відвідати, він відкритий для загального огляду влітку по неділях. Фаулі — це дуже важлива для нашого міста родина.

Декоративні кутові камені? Важлива для нашого міста родина? Господи, яка ж ти, Майлзе, срака.

Саманта встала з крісла й повернулася на кухню. Хоч запіканка й була водяниста, запах паленого не вивітрювався. Броколі набрезкли і взагалі не мали смаку. Картопля-пюре була холодна й суха. Плюнувши на все, вона поскидала цю гидоту на тарелі й поставила їх на круглий обідній стіл.

— Вечеря готова! — гукнула вона з дверей вітальні.

— Ой, я мушу вже йти, — підскочила з дивана Мері. — Я не планувала…

— Ні-ні-ні! — запротестував Ґевін таким тоном, якого Кей ніколи від нього не чула: м'яким і улесливим. — Тобі не зашкодить трохи повечеряти… а діти годинку почекають, нічого з ними не станеться.

Його підтримав Майлз, і Мері невпевнено глянула на Саманту, яка була змушена теж долучитися до всіх. Саманта знову кинулася до їдальні накривати на стіл.

Вона запропонувала Мері сісти між Ґевіном і Майлзом, бо якби посадити її поруч із жінкою, то це нагадувало б їй про відсутність власного чоловіка. Кей і Майлз почали обговорювати тему соціальної праці.

— Я вам не заздрю, — казав він, накладаючи Кей велику порцію запіканки. Саманта бачила, як біла тарілка всуціль вкрилася чорними обгорілими цятками, що плавали в соусі. — 3 біса важка праця.

— Ну, нам вічно бракує фінансів, — поскаржилася Кей, — але часом це приносить задоволення, особливо, коли бачиш, що ти можеш бодай щось змінити.

Вона подумала про Відонів. Учорашній аналіз Терріної сечі в клініці виявився негативним, а Роббі провів цілий тиждень у яслах. Ця згадка втішила її, врівноваживши легке роздратування тим, що Ґевін і далі приділяв усю свою увагу Мері, анітрохи не допомагаючи їй підтримати й полегшити розмову з його приятелями.

— У вас є донька, Кей?

— Так, Ґая. Їй шістнадцять.

— Як і нашій Лексі, треба їх познайомити, — сказав Майлз.

— Ви розлучилися? — делікатно поцікавилася Саманта.

— Ні, — відповіла Кей. — Ми не були одружені. Він був моїм університетським другом, і ми з ним порвали стосунки невдовзі після її народження.

— Так, ми з Майлзом теж ледве встигли закінчити університет, — сказала Саманта.

Кей не знала, чи Саманта мала намір підкреслити різницю між собою, одруженою з поважним самовдоволеним батьком її дітей, і покинутою Кей… хоча звідки Саманті було знати, що Брендан її покинув…

— До речі, Ґая працюватиме по суботах з вашим батьком, повідомила Майлзу Кей. — У новій кав'ярні.

Майлз був захоплений. Він отримував величезну втіху від усвідомлення того, що він і Говард настільки пов'язані з місцем, до якого так чи інак причетні всі пеґфордці, чи то як друзі, чи як клієнти, покупці або співробітники.

Ґевін, що ніяк не міг прожувати шматок гумового м'яса, яке чинило шалений опір його зубам, раптом відчув неспокій. Він не знав, що Ґая найнялася працювати в Майлзового батька. Він якось випустив з уваги, що Ґая була для Кей ще одним потужним засобом пустити коріння в Пеґфорді. Коли він не опинявся поряд з дверима, якими люто грюкала Ґая, не бачив і не чув її лихих поглядів і дошкульних реплік, Ґевін просто забував, що Ґая живе своїм незалежним життям.

— А Ґаї подобається в Пеґфорді? — запитала Саманта.

— Ну, тут трохи тихіше порівняно з Гекні, — відповіла Кей, — але вона швидко звикає.

Вона відпила добрячий ковток вина, щоб зволожити рот після такої відвертої брехні, адже перед тим, як іти сюди, вони з Ґаєю знову посварилися.

(— Що з тобою? — запитала Кей, коли Ґая сиділа в халаті поверх одягу за кухонним столом, згорбившись над ноутбуком. На екрані було відкрито чотири чи п'ять вікон діалогу. Кей знала, що Ґая спілкується в інтернеті з друзями, які залишилися в Гекні, друзями, з якими вона товаришувала ще з початкової школи.

— Ґая?

Зловісна мовчанка була новим і поганим знаком. Кей звикла більше до вибухів роздратування й люті, спрямованих проти неї і, особливо, проти Ґевіна.

— Ґаю, я, здається, розмовляю з тобою.

— Ага, я слухаю.

— Тоді, прошу, будь така люб'язна мені відповісти.

Чорне віконечко діалогу стрибнуло вгору до інших вікон на екрані, кумедних маленьких зображень, що блимали й миготіли.

— Ґаю, ти можеш мені відповісти?

— Що? Що ти хочеш?

— Я намагаюся запитати, як пройшов твій день.

— Мій день був гівна вартий. І вчора так було. І завтра так буде.

— А коли ти прийшла додому?

— Так, як завжди.

Іноді, навіть після стількох років, Ґаю обурювало те, що вона мусить сама заходити в порожній дім, що Кей не зустрічає її вдома, як усі матері із книжок.

— Ти можеш пояснити, чому твій день був гівна вартий?

— Бо ти примусила мене жити в цій гівняній дірі.

Кей ледве стрималася від крику. Останнім часом вони здіймали такий вереск, що його, мабуть, чула вся вулиця.

— Ти знаєш, що я нині йду з Ґевіном у гості?

Ґая пробурмотіла щось нерозбірливе.

— Що?

— Мені здавалося, що він не горів бажанням кудись тебе виводити.

— Що ти маєш на увазі?

Але Ґая не відповіла. Вона просто надрукувала відповідь у одному з віконечок на екрані. Кей завагалася, прагнучи водночас видобути з неї відповідь і боячись її почути.

— Думаю, що ми повернемося десь опівночі.

Ґая не відповіла. Кей вийшла в коридор, чекаючи на Ґевіна.)

— Ґая подружилася, — розповіла Майлзу Кей, — з дівчиною, що живе на цій вулиці, як же її ім'я… Наріндер?

— Суквіндер, — відповіли одночасно Майлз і Саманта.

— Це гарна дівчинка, — додала Мері.

— Ви знаєте її батька? — запитала Саманта.

— Ні, — зізналася Кей.

— Він хірург-кардіолог, — сказала Саманта, допиваючи четвертий келих вина.