Одіссея - Сторінка 67
- Гомер -
44 та ін.
Еврімедонт — вождь гігантів. — VII. 58.
Еврімедуса — хатня дівчина Арети, дружини Алкіноя. — VII. 8.
Еврімій — батько Телема, віщуна кіклопів. — IX. 509.
Евріном — син старого ітакійця Египтія, один із женихів Пенелопи. — II. 21; XXII. 242.
Еврінома — стара Одіссеєва ключниця. — XVII. 495; XVIII. 164 та ін.; XIX. 96; XX. 4; XXIII. 153, 289 та ін.
Евріпіл — син кетейського владаря Телефа і Пріамової сестри Астіохи; наприкінці Троянської війни прийшов на допомогу троянцям і загинув від руки Неоптолема. — XI. 519.
Евріт — ехалійський герой-стрілець, друг Одіссея, батько Іфіта і Йоли, яку він обіцяв видати за того, хто відзначиться в стрілянні з лука, але, переможений Гераклом, не виконав обіцянки, і Йола загинула від руки Геракла. — VIII. 224; XXI. 14 та ін.
Еврітіон — один з кентаврів, що, сп'янівши, почав бійку на весіллі Пірітоя, владаря лапітів. — XXI. 295.
Еги — місто в північній частині Пелопоннесу, один із центрів культу Посейдона. — V, 381.
Египтій — ітакієць, батько Антіфа, Одіссеєвого супутника, та Еврінома, одного з женихів Пенелопи. — II. 15.
Егіст — син Тієста, вихований Атреєм. Під час перебування Агамемнона в троянському поході зійшовся з його дружиною Клітем-нестрою і разом з нею убив Агамемнона, коли той повернувся з-під Трої. Через сім років після того Орест, син Агамемнона, мстячись за батька, убив Егіста і свою матір Клітемнестру. — І. 29, 300 та ін.; III. 194, 325, 303 та ін.; IV. 518 та ін.; XI. 389, 409; XXIV. 22, 97.
Едіп — фіванський герой, син Лая та Йокасти (у Гомера — Епі-касти). Лаєві було провіщено оракулом, що він умре від руки сина, який потім одружиться з своєю матір'ю. Коли народився Едіп, Лай звелів проколоти йому ступні ніг (Едіп — значить пухлоногий) і викинути звірам, але Едіпа було врятовано й виховано на чужині. Юнаком він починає шукати батька і по дорозі вбиває Лая, не знаючи, що то його батько, і, прийшовши в Фіви, розгадує славетну загадку страховища Сфінкса ("Хто ходить вранці на чотирьох ногах, [551] удень — на двох, а ввечері — на трьох?"), стає володарем Фів і одружується з Йокастою. Довідавшись через багато років, що він батьковбивця і кровозмісник, Едіп осліпляє себе, а Йокаста кінчає самогубством. Міф про Едіпа покладено в основу трагедій Софокла ("Едіп-цар", "Едіп у Колоні"). — XI. 271.
Еет — син Геліоса і Перси, дочки Океану, володар Колхіди, брат Кіркеї. — X. 137; XII. 70.
Еея — казковий острів Кіркеї. — X. 135; XI. 70; XII. 3.
Ееянка — Кіркея, що живе на острові Еея. — IX. 31.
Ейдотея — дочка Протея, рятівниця Менелая. — IV. 366.
Елат — один із женихів, убитих Евмеєм. — XXII. 267.
Елатрей — феак, умілий в дискометанні. — VIII. 111, 129.
Еліда — країна у північно-західній частині Пелопоннесу. — IV. 635; XIII. 275; XV. 298; XXI. 347; XXIV. 431.
Елісійська рівнина — поля блаженних, щаслива долина праведних на крайньому заході, на березі ріки Океану. — IV. 563.
Еглада — загальна назва Греції; зокрема — місто і край у володіннях Пелея. — XI. 496; північна частина Греції — у протилежність Аргосу. — І. 344; IV. 726, 816; XV. 80.
Ельпенор — один із супутників Одіссея. — X. 552; XI. 51; XII. 10.
Еніпей — річка в Фессалії і бог тієї річки, коханець владарівни Тіро. — XI. 238.
Еол — бог вітрів. — X. 2, 36 та ін.; XI. 237; XXIII. 314.
Еолія — казковий плавучий острів Еола. — X. 1, 55.
Еос — уособлене світання, розоперста сестра Геліоса — Сонця, і Селени — Місяця; нібито виїжджала на небо на безсмертних конях — Лампі й Фаетоні — і окроплювала землю росою. Мати чотирьох вітрів, від неї та Атрея народилось також багато зірок. — II. 1; III. 404, 491; IV. 188, 306 та ін.; V. 1, 228 та ін.; VI. 48; VIII. 1; IX. 76, 151, 306, 436 та ін.; X. 144, 541; XI. 375; XII. З, 142, 316; XIII. 18, 94; XIV. 502; XV. 56, 250 та ін.; XVI. 368; XVII. 1, 497; XVIII. 318; XIX. 50, 319, 428; XX. 91; XXIII. 241 та ін.
Епей — ахейський герой, будівник троянського коня. — VIII. 492; XI. 523; див. також прим, до IV. 272.
Епеї — давньогрецьке плем'я, що жило в північній частині Елі-ди. — XIII. 275.
Еперіт — одне з вигаданих імен Одіссея. — XXIV. 306.
[552]
Епікаста — мати і дружина Едіпа (в Софокла — Йокаста). — XI. 271.
Ереб— найтемніша частина Аїду, царства мертвих. — X. 528; XI. 36, 564; XII. 81; XX. 356.
Еремби — одне з африканських племен. — IV. 84.
Еретмей — один із феаків при дворі Алкіноя. — VIII. 112.
Ерехтей — син Геї — Землі, вихованець Афіни, родоначальник афінян. —VII. 81.
Ерімант — гора в північній Аркади". — VI. 103.
Еріннії— богині кривавої помсти за пролиту людиною кров; Гомер називає то одну, то кілька ерінній; з ними ототожнювали римських фурій. В переносному розумінні фурія — дуже лиха жінка. — II. 135; XI. 280; XV. 234; XVII. 475; XX. 78.
Еріфіла — дружина Афіарая, що зрадила його за подароване їй намисто. — XI. 326.
Есон — син Кретея і Тіро, батько аргонавта Ясона. — XI. 259.
Етеокрити — основні жителі острова Крита. — XIX. 176.
Етеон — управитель в домі Менелая. — IV. 22 та ін.; XV. 95.
Етолійці — жителі Етолії, країни в середній Греції. — XIV. 379.
Етон — вигадане ім'я, яким називає себе Одіссей перед Пенело-пою. —XIX. 183.
Ефіальт — велетень, син Посейдона, брат велетня Ота. — XI. 308.
Ефіопи — дослівно — обпалені сонцем, міфічний народ, улюблений богами; жив на обох краях світу — на сході й заході — біля самої ріки Океану. — І. 22; IV. 84; V. 282 та ін.
Ефіра — місто в Феспротії. — І. 259; II. 328.
Ехалія — місто в середній Греції. — VIII. 224.
Ехеней — старійшина феакійський, радник Алкіноя. — VII. 155; XI. 342.
Ехет — один із стародавніх богів смерті, жорстокий людоїд, що калічив кожного прибулого і навіть осліпив власну дочку Метопу; його ім'ям лякали дітей і дорослих. — XVIII. 85, 116; XXI. 308.
Ехефрон — син Нестора. — III. 413, 439.
Єгипет — а) країна в Африці. — III. 300; IV. 83, 126, 228, 351 та ін.; XIV. 247 та ін.; XVII. 426 та ін.; б) ріка Ніл. — IV. 477 та ін.; XIV. 257; XVII. 427.
[553]
Єлена — героїня давньогрецького епосу, дочка Зевса і Леди, дружина Менелая. Викрадення Єлени Парісом, який повіз її в Трою, спричинилося до виникнення Троянської війни. — IV. 12, 121, 234 та ін.; XIV. 68; XV. 58, 100 та ін.; XVII. 118; XXII, 227; XXIII. 218.
Закінт — острів в Іонійському морі на південь від Сами й Ітаки, недалеко від берегів Еліди. — І. 246; IX. 24; XVI. 123, 250; XIX. 131.
Зевс — верховний бог, батько і володар усіх грецьких богів, син Кроноса і Реї, тому його часто називали Кронідом; бог неба, грому й блискавки. Ім'я Зевса з різними епітетами зустрічається багато разів у всіх піснях "Одіссеї".
Зет — син Зевса й Антіопи, що разом із своїм братом Амфіоном заснував місто Фіви. — XI. 262; XIX. 522.
Зефір — західний теплий вітер, що приносить дощі. — II. 421; IV. 401, 567; V. 295, 332; VII. 119; X. 25; XII. 289 та ін.; XIV. 458; XIX. 206.
Ідоменей — син Девкаліона, володар критського міста Кноса, вождь критян у троянському поході. — III. 191; XIII. 260; XIV. 237, 382; XIX. 181 та ін.
Ікарій — брат Тіндарея, батько Пенелопи та Іфтіми. — І. 329; II. 52, 133; IV. 797, 840; XI. 446; XVI. 435; XVII. 562; XVIII. 159, 245 та ін.; XIX. 375, 546; XX. 388; XXI. 2, 321; XXIV. 195.
Ікмалій — тесляр ітакійський. — XIX. 57.
Іл — син Мермета, володар міста Ефіри в Еліді. — І. 259, 263.
Іліон — друга назва Трої за ім'ям її засновника їла, сина Троя і річкової німфи Каллірої. — II. 18, 172; VIII. 493, 582 та ін.; IX. 39; XI. 169 та ін.; XIV. 71, 238; XVII. 104, 294; XVIII. 253; XIX. 126, 260 та ін.; XXIII. 19; XXIV. 117.
Ілітія — дочка Гери, богиня пологів. — XIX. 188.
Іно — дочка Кадма, що стала морською богинею Левкотеєю; під час морської бурі подала Одіссеєві рятівну намітку. — V. 334, 461.
Іолк (Йолк) — місто в Фессалії, звідки почався похід аргонавтів. — XI. 257.
Ір — прізвисько жебрака Арнея, що розпочав бійку з Одіссеєм; в переносному розумінні — бідняк. — XVIII. 6, 95, 233, 333 та ін.
Ісмар — місто кіконів у Фракії. — IX. 40, 198.
[554]
Ітак — герой-епонім (той, що дає ім'я) острова Ітаки. — XVII. 207.
Ішака — вітчизна Одіссея, за Гомером, крайній західний з грецьких островів; можливо — це сучасна Кефалленія або якийсь інший великий острів в Іонійському морі. Згадується дуже часто — мало не в усіх піснях "Одіссеї".
Ітіл — син Аедони (див. це слово). — XIX. 522.
Іфікл — син Філака з Філаки Фессалійської, учасник походу аргонавтів; бігав так швидко, що міг пробігти полем, не зачепивши жодного колоска, міг ходити по воді; мав череду биків, яких подарував Меламподові. — XI. 290, 296.
Іфімедея — дружина Алоея, мати гігантів Ота й Ефіальта. — XI. 305.
Іфіт — син Евріта, друг Одіссея. — XXI. 14, 22 та ін.
Іфтіма — сестра Пенелопи, дружина Евмела. — IV. 797.
Кавкони — одне з найдавніших грецьких племен, що жили в Пелопоннесі. — III. 366.
Кадм — міфічний засновник Фів семибрамних у Беотії; йому приписувалось також запровадження в Греції фінікійського алфавіту. — V. 333.
Кадмеї — нащадки Кадма, тобто фіванці. — XI. 276.
Каліпсо — німфа острова Огігії, дочка Атланта, що сім років затримувала в себе Одіссея. — І. 14; IV. 557; V. 14, 116, 202 та ін.; VII. 245, 254; IX. 29; XII. 389, 448; XVII. 143; XXIII. 333.
Кассандра — дочка Пріама; відкинула кохання Аполлона, який наділив її даром пророкування, і він зробив так, що їй ніхто не вірив. При розподілі троянської здобичі дісталась Агамемнону і разом з ним загинула в Мікенах від руки Клітемнестри й Егіста. Міф про Кассандру ліг в основу трилогії Есхіла "Орестея", а також драми Лесі Українки "Кассандра". — XI. 421.
Кастор — а) син Тіндарея й Леди, один з братів Діоскурів — див. прим, до XI. 299 — 300; б) син Гілака, вигаданий батько Одіссея. — XIV. 204.
Кентаври — міфічне плем'я напівлюдей-напівконей. — XXI. 295, 303 (див. прим, до цих рядків).
Кери — втілення смерті, крилаті жіночі духи, діти ночі, що хапають людську душу в момент, коли вона розлучається з тілом; часом [555] Керами називали ерінній. — II. 316, 352; III. 410; V. 387; VI. 11; XII. 157; XIV. 207; XV. 275; XVII. 547; XIX. 558; XXII. 66 та ін.
Кетеї— плем'я, що жило в Місії, північно-західній частині Малої Азії. — XI. 520.
Кефаленяни — грецьке населення Ітаки, Сами й Закінту та прилеглої до цих островків частини суходолу.
Еврімедонт — вождь гігантів. — VII. 58.
Еврімедуса — хатня дівчина Арети, дружини Алкіноя. — VII. 8.
Еврімій — батько Телема, віщуна кіклопів. — IX. 509.
Евріном — син старого ітакійця Египтія, один із женихів Пенелопи. — II. 21; XXII. 242.
Еврінома — стара Одіссеєва ключниця. — XVII. 495; XVIII. 164 та ін.; XIX. 96; XX. 4; XXIII. 153, 289 та ін.
Евріпіл — син кетейського владаря Телефа і Пріамової сестри Астіохи; наприкінці Троянської війни прийшов на допомогу троянцям і загинув від руки Неоптолема. — XI. 519.
Евріт — ехалійський герой-стрілець, друг Одіссея, батько Іфіта і Йоли, яку він обіцяв видати за того, хто відзначиться в стрілянні з лука, але, переможений Гераклом, не виконав обіцянки, і Йола загинула від руки Геракла. — VIII. 224; XXI. 14 та ін.
Еврітіон — один з кентаврів, що, сп'янівши, почав бійку на весіллі Пірітоя, владаря лапітів. — XXI. 295.
Еги — місто в північній частині Пелопоннесу, один із центрів культу Посейдона. — V, 381.
Египтій — ітакієць, батько Антіфа, Одіссеєвого супутника, та Еврінома, одного з женихів Пенелопи. — II. 15.
Егіст — син Тієста, вихований Атреєм. Під час перебування Агамемнона в троянському поході зійшовся з його дружиною Клітем-нестрою і разом з нею убив Агамемнона, коли той повернувся з-під Трої. Через сім років після того Орест, син Агамемнона, мстячись за батька, убив Егіста і свою матір Клітемнестру. — І. 29, 300 та ін.; III. 194, 325, 303 та ін.; IV. 518 та ін.; XI. 389, 409; XXIV. 22, 97.
Едіп — фіванський герой, син Лая та Йокасти (у Гомера — Епі-касти). Лаєві було провіщено оракулом, що він умре від руки сина, який потім одружиться з своєю матір'ю. Коли народився Едіп, Лай звелів проколоти йому ступні ніг (Едіп — значить пухлоногий) і викинути звірам, але Едіпа було врятовано й виховано на чужині. Юнаком він починає шукати батька і по дорозі вбиває Лая, не знаючи, що то його батько, і, прийшовши в Фіви, розгадує славетну загадку страховища Сфінкса ("Хто ходить вранці на чотирьох ногах, [551] удень — на двох, а ввечері — на трьох?"), стає володарем Фів і одружується з Йокастою. Довідавшись через багато років, що він батьковбивця і кровозмісник, Едіп осліпляє себе, а Йокаста кінчає самогубством. Міф про Едіпа покладено в основу трагедій Софокла ("Едіп-цар", "Едіп у Колоні"). — XI. 271.
Еет — син Геліоса і Перси, дочки Океану, володар Колхіди, брат Кіркеї. — X. 137; XII. 70.
Еея — казковий острів Кіркеї. — X. 135; XI. 70; XII. 3.
Ееянка — Кіркея, що живе на острові Еея. — IX. 31.
Ейдотея — дочка Протея, рятівниця Менелая. — IV. 366.
Елат — один із женихів, убитих Евмеєм. — XXII. 267.
Елатрей — феак, умілий в дискометанні. — VIII. 111, 129.
Еліда — країна у північно-західній частині Пелопоннесу. — IV. 635; XIII. 275; XV. 298; XXI. 347; XXIV. 431.
Елісійська рівнина — поля блаженних, щаслива долина праведних на крайньому заході, на березі ріки Океану. — IV. 563.
Еглада — загальна назва Греції; зокрема — місто і край у володіннях Пелея. — XI. 496; північна частина Греції — у протилежність Аргосу. — І. 344; IV. 726, 816; XV. 80.
Ельпенор — один із супутників Одіссея. — X. 552; XI. 51; XII. 10.
Еніпей — річка в Фессалії і бог тієї річки, коханець владарівни Тіро. — XI. 238.
Еол — бог вітрів. — X. 2, 36 та ін.; XI. 237; XXIII. 314.
Еолія — казковий плавучий острів Еола. — X. 1, 55.
Еос — уособлене світання, розоперста сестра Геліоса — Сонця, і Селени — Місяця; нібито виїжджала на небо на безсмертних конях — Лампі й Фаетоні — і окроплювала землю росою. Мати чотирьох вітрів, від неї та Атрея народилось також багато зірок. — II. 1; III. 404, 491; IV. 188, 306 та ін.; V. 1, 228 та ін.; VI. 48; VIII. 1; IX. 76, 151, 306, 436 та ін.; X. 144, 541; XI. 375; XII. З, 142, 316; XIII. 18, 94; XIV. 502; XV. 56, 250 та ін.; XVI. 368; XVII. 1, 497; XVIII. 318; XIX. 50, 319, 428; XX. 91; XXIII. 241 та ін.
Епей — ахейський герой, будівник троянського коня. — VIII. 492; XI. 523; див. також прим, до IV. 272.
Епеї — давньогрецьке плем'я, що жило в північній частині Елі-ди. — XIII. 275.
Еперіт — одне з вигаданих імен Одіссея. — XXIV. 306.
[552]
Епікаста — мати і дружина Едіпа (в Софокла — Йокаста). — XI. 271.
Ереб— найтемніша частина Аїду, царства мертвих. — X. 528; XI. 36, 564; XII. 81; XX. 356.
Еремби — одне з африканських племен. — IV. 84.
Еретмей — один із феаків при дворі Алкіноя. — VIII. 112.
Ерехтей — син Геї — Землі, вихованець Афіни, родоначальник афінян. —VII. 81.
Ерімант — гора в північній Аркади". — VI. 103.
Еріннії— богині кривавої помсти за пролиту людиною кров; Гомер називає то одну, то кілька ерінній; з ними ототожнювали римських фурій. В переносному розумінні фурія — дуже лиха жінка. — II. 135; XI. 280; XV. 234; XVII. 475; XX. 78.
Еріфіла — дружина Афіарая, що зрадила його за подароване їй намисто. — XI. 326.
Есон — син Кретея і Тіро, батько аргонавта Ясона. — XI. 259.
Етеокрити — основні жителі острова Крита. — XIX. 176.
Етеон — управитель в домі Менелая. — IV. 22 та ін.; XV. 95.
Етолійці — жителі Етолії, країни в середній Греції. — XIV. 379.
Етон — вигадане ім'я, яким називає себе Одіссей перед Пенело-пою. —XIX. 183.
Ефіальт — велетень, син Посейдона, брат велетня Ота. — XI. 308.
Ефіопи — дослівно — обпалені сонцем, міфічний народ, улюблений богами; жив на обох краях світу — на сході й заході — біля самої ріки Океану. — І. 22; IV. 84; V. 282 та ін.
Ефіра — місто в Феспротії. — І. 259; II. 328.
Ехалія — місто в середній Греції. — VIII. 224.
Ехеней — старійшина феакійський, радник Алкіноя. — VII. 155; XI. 342.
Ехет — один із стародавніх богів смерті, жорстокий людоїд, що калічив кожного прибулого і навіть осліпив власну дочку Метопу; його ім'ям лякали дітей і дорослих. — XVIII. 85, 116; XXI. 308.
Ехефрон — син Нестора. — III. 413, 439.
Єгипет — а) країна в Африці. — III. 300; IV. 83, 126, 228, 351 та ін.; XIV. 247 та ін.; XVII. 426 та ін.; б) ріка Ніл. — IV. 477 та ін.; XIV. 257; XVII. 427.
[553]
Єлена — героїня давньогрецького епосу, дочка Зевса і Леди, дружина Менелая. Викрадення Єлени Парісом, який повіз її в Трою, спричинилося до виникнення Троянської війни. — IV. 12, 121, 234 та ін.; XIV. 68; XV. 58, 100 та ін.; XVII. 118; XXII, 227; XXIII. 218.
Закінт — острів в Іонійському морі на південь від Сами й Ітаки, недалеко від берегів Еліди. — І. 246; IX. 24; XVI. 123, 250; XIX. 131.
Зевс — верховний бог, батько і володар усіх грецьких богів, син Кроноса і Реї, тому його часто називали Кронідом; бог неба, грому й блискавки. Ім'я Зевса з різними епітетами зустрічається багато разів у всіх піснях "Одіссеї".
Зет — син Зевса й Антіопи, що разом із своїм братом Амфіоном заснував місто Фіви. — XI. 262; XIX. 522.
Зефір — західний теплий вітер, що приносить дощі. — II. 421; IV. 401, 567; V. 295, 332; VII. 119; X. 25; XII. 289 та ін.; XIV. 458; XIX. 206.
Ідоменей — син Девкаліона, володар критського міста Кноса, вождь критян у троянському поході. — III. 191; XIII. 260; XIV. 237, 382; XIX. 181 та ін.
Ікарій — брат Тіндарея, батько Пенелопи та Іфтіми. — І. 329; II. 52, 133; IV. 797, 840; XI. 446; XVI. 435; XVII. 562; XVIII. 159, 245 та ін.; XIX. 375, 546; XX. 388; XXI. 2, 321; XXIV. 195.
Ікмалій — тесляр ітакійський. — XIX. 57.
Іл — син Мермета, володар міста Ефіри в Еліді. — І. 259, 263.
Іліон — друга назва Трої за ім'ям її засновника їла, сина Троя і річкової німфи Каллірої. — II. 18, 172; VIII. 493, 582 та ін.; IX. 39; XI. 169 та ін.; XIV. 71, 238; XVII. 104, 294; XVIII. 253; XIX. 126, 260 та ін.; XXIII. 19; XXIV. 117.
Ілітія — дочка Гери, богиня пологів. — XIX. 188.
Іно — дочка Кадма, що стала морською богинею Левкотеєю; під час морської бурі подала Одіссеєві рятівну намітку. — V. 334, 461.
Іолк (Йолк) — місто в Фессалії, звідки почався похід аргонавтів. — XI. 257.
Ір — прізвисько жебрака Арнея, що розпочав бійку з Одіссеєм; в переносному розумінні — бідняк. — XVIII. 6, 95, 233, 333 та ін.
Ісмар — місто кіконів у Фракії. — IX. 40, 198.
[554]
Ітак — герой-епонім (той, що дає ім'я) острова Ітаки. — XVII. 207.
Ішака — вітчизна Одіссея, за Гомером, крайній західний з грецьких островів; можливо — це сучасна Кефалленія або якийсь інший великий острів в Іонійському морі. Згадується дуже часто — мало не в усіх піснях "Одіссеї".
Ітіл — син Аедони (див. це слово). — XIX. 522.
Іфікл — син Філака з Філаки Фессалійської, учасник походу аргонавтів; бігав так швидко, що міг пробігти полем, не зачепивши жодного колоска, міг ходити по воді; мав череду биків, яких подарував Меламподові. — XI. 290, 296.
Іфімедея — дружина Алоея, мати гігантів Ота й Ефіальта. — XI. 305.
Іфіт — син Евріта, друг Одіссея. — XXI. 14, 22 та ін.
Іфтіма — сестра Пенелопи, дружина Евмела. — IV. 797.
Кавкони — одне з найдавніших грецьких племен, що жили в Пелопоннесі. — III. 366.
Кадм — міфічний засновник Фів семибрамних у Беотії; йому приписувалось також запровадження в Греції фінікійського алфавіту. — V. 333.
Кадмеї — нащадки Кадма, тобто фіванці. — XI. 276.
Каліпсо — німфа острова Огігії, дочка Атланта, що сім років затримувала в себе Одіссея. — І. 14; IV. 557; V. 14, 116, 202 та ін.; VII. 245, 254; IX. 29; XII. 389, 448; XVII. 143; XXIII. 333.
Кассандра — дочка Пріама; відкинула кохання Аполлона, який наділив її даром пророкування, і він зробив так, що їй ніхто не вірив. При розподілі троянської здобичі дісталась Агамемнону і разом з ним загинула в Мікенах від руки Клітемнестри й Егіста. Міф про Кассандру ліг в основу трилогії Есхіла "Орестея", а також драми Лесі Українки "Кассандра". — XI. 421.
Кастор — а) син Тіндарея й Леди, один з братів Діоскурів — див. прим, до XI. 299 — 300; б) син Гілака, вигаданий батько Одіссея. — XIV. 204.
Кентаври — міфічне плем'я напівлюдей-напівконей. — XXI. 295, 303 (див. прим, до цих рядків).
Кери — втілення смерті, крилаті жіночі духи, діти ночі, що хапають людську душу в момент, коли вона розлучається з тілом; часом [555] Керами називали ерінній. — II. 316, 352; III. 410; V. 387; VI. 11; XII. 157; XIV. 207; XV. 275; XVII. 547; XIX. 558; XXII. 66 та ін.
Кетеї— плем'я, що жило в Місії, північно-західній частині Малої Азії. — XI. 520.
Кефаленяни — грецьке населення Ітаки, Сами й Закінту та прилеглої до цих островків частини суходолу.