Океан ненависті - Сторінка 5

- Чингіз Абдуллаєв -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

– Він мав при собі таку суму готівкою?

Жінка здивовано поглянула на нього.

– Чому він так нервує? – запитала Інна у Дронго. – Вважає, що це надто велика сума?

– Фікрет-ефенді, – пояснив, стримуючи усмішку, Дронго, – у росіян свої правила. Вони не довіряють кредитним карточкам і воліють носити готівку при собі. У них просто такі звички.

– Але пятдесят тисяч доларів, – простогнав комісар, – це колосальна сума!

– Тільки не для них, – пояснив усміхнений Дронго, – в Росії їх називають "новими руськими". Це мільйонери, які зробили свій бізнес на різниці внутрішніх і зовнішніх споживчих цін на газ, нафту, різного роду кольорові метали. Багато з них казково розбагатіли за кілька місяців, ставши володарями багатомільйонних статків. Тому вони не звикли рахувати гроші і зазвичай возять їх при собі пачками. Невже вам це не зрозуміло?

– Не дуже, – зізнався комісар. – Убитий був мільйонером?

– Убитий був "новим руським", – знову пояснив Дронго, – і він не звик рахувати свої гроші. Щоб жити на такому курорті, треба мати багато грошей. Ви знаєте, скільки коштують такі апартаменти за добу?

– Як на мене, ви також не бідний, – нагадав комісар. – Скільки коштує ваша вілла?

– Згоден, – розсміявся Дронго, – але я заробляю трохи іншим способом. Принаймні, я не замовляю собі в номер чорну ікру і фірмовий коньяк о третій годині ночі. І не ношу годинників "ролекс".

– Еге ж, – зітхнув комісар, – наша опозиція говорить, що цей курорт треба закрити. Він справжній розсадник розпусти і розтління нашої молоді. Іноді мені здається, що вони говорять правду. Запитайте, де убитий тримав свої гроші?

– Де Віктор тримав свої гроші? – переклав Дронго.

– В "дипломаті", – відповіла Інна, – він привіз його з собою з Москви. А потім переклав до сейфу.

В апартаментах були вмонтовані сейфи, котрі зачинялися з допомогою кода, відомого тільки власнику номера.

– Покличте менеджера, – наказав комісар, звертаючись до свого помічника, – і відкрийте сейф. Мені треба знати, що там знаходиться.

Помічник кивнув і хутко вийшов з кімнати.

– У вашого друга були серйозні розбіжності з другими членами вашої групи? – запитав комісар.

Дронго переклав і з цікавістю чекав, що саме скаже молода жінка.

– Ні, – знову трохи повагавшись, відповіла вона, – у нашій групі були рівні, приємні взаємини. Ніяких суперечок не було. Ми приїхали сюди відпочивати всі разом.

– Ви працюєте у фірмі вашого друга? – запитав комісар, і Дронго перепитав у Інни, чим вона займається.

– Я манекенниця, – знизала плечами молода жінка, немовби це мало бути відомо і без її слів. – А з Віктором ми просто друзі.

До кімнати зайшов менеджер з цілою зв'язкою ключів. І ще технік готеля. У супроводі помічника вони підійшли до сейфу і кілька хвилин провозилися біля дверці. І тільки після цього менеджер з урочистим видом відкрив її. У сейфі лежали чотири щільні запечатані пачки грошей і дві початі. Все було на місці.

– Перерахуйте, – пожвавлено попросив комісар.

Усе ж таки версія пограбування зразу розвіялася. Це значно покращило його настрій, і він з новою силою повів наступ на молоду жінку:

– Ще раз згадайте, хто міг бачити вас під час вашої прогулянки до моря. Це дуже важливо для вас, інакше я не зможу вам повірити.

Жінка дістала чергову сигарету і мовчки запалила. Вона явно не збиралася нічого говорити.

– Відпустіть її, – порадив Дронго. – Я можу бути її свідком. Я бачив її на стежці, коли вона йшла до моря. Моя вілла знаходиться якраз напівдорозі від готеля до моря.

– Ви дійсно бачили? – недовірливо запитав комісар.

– Звісно. Я бачив її, коли вона поверталася з моря. І, до речі, була не одна. І взагалі, мені здається, нам слід об'єднати наші зусилля, комісар.

– Що ви хочете цим сказати? – не зрозумів Фікрет Явуз.

– Я приватний детектив, – усміхнувся Дронго, – і, думаю, зміг би вам допомогти, якщо ми, перш ніж допитати наступного свідка, трохи поговоримо.

– Чому ж ви досі мовчали? – ображено вигукнув комісар.

– Я вважав, що моя допомога знадобиться тільки в якості перекладача. Та, ваша правда: мабуть я помилявся. Справа в тому, що це дуже інтересна група. Практично всі прибулі сюди люди не любили вбитого. І мене зовсім не дивує, що був убитий саме він. Сьогодні я весь день був свідком їх розмов, і мені видається, що Віктор був просто приречений.

– Як цікаво! – вигукнув комісар. – Може, ми дійсно зможемо виявити вбивцю з вашою допомогою! Але зважайте, пане Дронго, що розслідування веду тут я, і ваша задача тільки допомагати мені.

– Безумовно, – кивнув Дронго у відповідь.

Глава 5

Після того, як Інна пішла, вони лишилися удвох. І Дронго розповів комісару про деякі свої спостереження.

– Вся справа в тому, – пояснив він, – що ця група являє собою досить цікаву компанію. Сьогодні вранці я був свідком розмови, що відбулася між жінками. Вони сперечалися про те, що із себе представляє вбитий. І єдина людина, котра хоч частково захищала вбитого, була якраз його подружка. Тільки вона запевняла, що він зовсім не такий поганий, як про нього говорили всі решта. При цьому одна з жінок взагалі назвала його лайном. Ви уявляєте, як треба ненавидіти людину, щоб назвати його так у присутності його подруги.

– І вона не стала спростовувати цей погляд?

– Принаймні, не особливо бурхливо протестувала, – змушений був визнати Дронго.

– Ви маєте якісь конкретні підозри? – запитав Фікрет Явуз.

– Поки що ні. Але я спробую викласти вам все, що відбувалося сьогодні в цій групі, в тій послідовності, в котрій я це спостерігав. Під час розмови жінок особливу нетерпимість проявила Кіра, це більш тендітна брюнетка, котру ви ще побачите, назвавша Віктора так безапеляційно. І Свєта, це білявка, з котрою ви теж зустрінетесь. Після розмови вони відправилися на вечерю, і їх столик виявився поряд з моїм. Через це я міг чути суперечку, що відбулася за столом. Один із компаньйонів Віктора, той самий Рауф, про котрого говорила Інна, явно загрожував Віктору, заявивши, що ще невідомо, хто помре першим.

– Він так і сказав? – швидко уточнив комісар.

– Я чув це особисто, після чого Рауф пішов і більше не з'являвся. А ось його дівчина, та сама білявка Свєта, котра і почала розмову про Віктора з дівчиною, котру ви щойно допитували, лишилася. І більше того, відправилася разом з рештою до басейну, щоб покупатися відразу після вечері. Вони купалися вп'ятьох. Брат Віктора – Юрій, його дівчина Юлія, Свєта, Кіра і Олег, той самий фінансист, про якого говорила Інна. Самої Інни в басейні не було. Усі п'ятеро пройшли до басейну, однак, купалися у відкритому басейні тільки Юрій і Свєта. Олег перейшов пізніше до закритого басейну, а Юлія і Кіра весь час знаходилися в ньому.

– Отже, у всіх є алібі? – зрозумів комісар.

– Ні, – заперечив Дронго, – не у всіх. Юлію я бачив, вона весь час сиділа біля басейна або купалась і була на виду. Олег також нікуди не відходив, якщо не рахувати його переходу від одного басейна до другого. Але він весь час був у мене на очах. А ось решта не мають твердого алібі. Юрій і Свєта вийшли до бару і трохи посиділи там. А потім Юрій покинув Свєту і пройшов до стежки за будиночками, де і зустрів Інну. Я сам був свідком їх розмови.

– Чому тоді Інна нічого нам не сказала? – не повірив комісар. – Вона ж могла легко підтвердити своє алібі.

– Не дуже легко, – знову заперечив Дронго, – справа в тому, що у них була не просто зустріч. Брат Віктора приставав до неї в досить безцеремонній формі, і вона не хотіла про це говорити, боячись, що сам факт подібного домагання буде розцінений як прихована неприязність до Віктора.

– От покидьок! – не втримався комісар. – Отже, він приставав до дружини власного брата?

– Не до дружини, – усміхнувся Дронго. – Зрозумійте, дорогий комісар, там зовсім інші стосунки. У вас все ще зберігається патріархальний уклад життя, пробачте мене за це слово, а вони в певному відношенні далеко випередили і Америку, і Швецію. Ті просто пуритани по зрівнянню з цими "новими руськими". У нас, в країнах СНГ одночасно з другими революціями відбулася і сексуальна революція, завдяки чому усі заборони були зняті. Тому Інна не дружина вбитого, а його брат вважає, що має повне моральне право приставати до неї, якщо йому дозволить його старший брат. Мені, навіть, здається, що у них щось таке вже було. Я можу судити про це по кількох фразах Інни.

– Падіння нравів, – пробурмотів комісар, – я завжди так боюся росіянок. Вони дуже красиві і пристрастні. Наші чоловіки через них просто божеволіють. Однак, повернемося до цієї групи.

– Свєта лишилася одна в барі, і нам треба з'ясувати, чи не виходила вона куди-небудь, поки там сиділа. Юрій стояв за домом і навряд чи міг би встигнути пройти до готелю і знову повернутися, щоб зустрітися з Інною. А ось Рауф, про якого я говорив, цілком міг учинити вбивство. Принаймні, він мав час, щоб зайти до вбитого. Деякий час я не бачив і Кіру, котра пройшла в сауну. Якщо завважити, що сауна пов'язана з готелем спеціальним виходом, то і вона могла пройти до вбитого. Отже, круг підозрюваних суворо окреслений. Це, перш за все, Рауф, який посварився з Віктором під час вечері. Це Інна, котру ми зараз допитували. Це Свєта, якщо бармен підтвердить, що вона виходила з бара і пройшла за готелем. Хоча їй знадобилося б для цього куди більше часу. І, нарешті, це Кіра, котру я не бачив, поки стежив за тими, які купалися. Тільки ці четверо. У Юрія практично не було часу, Юлія завжди була перед моїми очима, точно так же, як і Олег, який переміщався між басейнами.

– Як добре ви їх запам'ятали! – захоплено сказав комісар. – Слава Аллаху, що я маю такого свідка, інакше мені довелося б підозрювати всіх мешканців у цьому готелі. А тут зараз проживає більше двохсот гостей. Та плюс ще служба готеля.

– Ні, – рішуче сказав Дронго, – звісно, ні. Убивця – хтось із приїжджих разом з Віктором людей. Зверніть увагу, що удар був нанесений ножем. Я прийшов сюди одним з перших і бачив цей ніж. Не знаю, кому він належав, проте я звернув увагу на його рукоятку. Це дуже дороге знаряддя вбивства, і напевне ніж зроблений з хорошої сталі. А такий удар в серце може нанести і жінка.

– Я починаю вас боятися, – пожартував комісар, – як на мене, ви більший професіонал, ніж я про вас думав.