Подорож навколо світу на кораблі "Нева" в 1803-1806 роках - Сторінка 2

— Прибуття їх на копенгагенський рейд. — Перебування в Копенгагені. — Вихід "Неви" і "Надії" з Копенгагена. — Роз'єднання кораблів через жорстоку бурю в Північному морі, що сталася 18 вересня. — Прибуття "Неви" в Фалмут 26 вересня. — З'єднання з кораблем "Надія". — Мідний рудник Долкут.

Август 1803 г. Приготувавшись до вступу в призначений нам шлях і навантаживши обидва корабля "Нева" і "Надія" потрібними для американських селищ речами, вийшли ми на Кронштадтський рейд 19 липня 1803 року 4. На ньому простояли до 7 серпня через міцні і невпинно дувши західні вітри.

Таке тривале очікування зручного до відплиття часу могло б, звичайно, бути пов'язане з чималою нудьгою, якби нас не позбавило від неї щоденне відвідування наших родичів та інших осіб, яким цікаво було бачити своїх співвітчизників, що розпочинають в перший раз настільки далеке мандрування. Нарешті, повіяв південний вітер, і після прибуття на корабель "Надія" камергера Резанова, призначеного надзвичайним до японського двору посланником, ми знялися з якоря вранці 7 серпня в 10 годин.

7 серпня. При проході нашому повз брандвахтенного фрегата 5, головний командир кронштадтського порту адмірал Хаников зробив нам честь своїм відвідуванням і, замість батька, благословив мене на дорогу, за старим російським звичаєм, хлібом і сіллю. Вийшовши у відкрите море, я наказав зібрати всю команду на шканцях. Першим моїм обов'язком я вважав за потрібне вказати кожному, як довго і з якими труднощами пов'язана розпочата нами подорож. А потім радив їм жити між собою дружно, дотримувати всіляку чистоту, а найбільше бути слухняними своєму начальству.

До самого вечора дув вітер то легкий, то досить свіжий, при якому наші кораблі йшли на всіх вітрилах. Близько 10 1/2 годин подув південно-західний вітер і тривав до 11-го числа. Протягом цього часу обидва корабля змушені були лавірувати і могли дійти тільки до острова Гогланда 6. Після тихої погоди, яка тривала кілька годин, вітер змінив напрямок і подув з південного сходу. У всі минулі дні я займався розподілом їжі для своєї команди, поклавши на добу кожній людині по одному фунту яловичини, по такій же кількості сухарів і по чарці горілки, також по одному фунту масла в тиждень, і відповідну кількість оцту, гірчиці і круп. Понад це, призначено було давати один раз в тиждень горох і круту кашу, до чого наші матроси досить звичні.

13 серпня. Хоча вітер вщухав, але ми вже вийшли з Фінської затоки, минувши ще напередодні мис Дагерорд7.

14 серпня. Дув східний вітер, погода була приємна. Вранці о п'ятій годині ми побачили острів Готланд на північному заході. О 8 годині сталося з нами перш е нещастя: один з кращих наших матросів, черпаючи воду на бізань-руслені8, впав в море, і хоча в ту ж хвилину вжиті були всі засоби до його порятунку, але все було безуспішно.

16 серпня. Вранці о пів на шосту годину показався острів Борнгольм (данський. Перекл.) на досить близькій відстані. Ми побачили б його набагато раніше, якби цьому не перешкоджала похмура погода, яка тривала весь ранок.

Близько нас було повно іноземних судів, у тому числі деякі лавірували на північний схід, а інші користувалися разом з нами попутним вітром, і мені дуже було приємно бачити, що корабель "Нева" всіх їх обганяв. О 9 годині вечора вітер повністю вщух. Погода знову настала похмура, і обидва наші кораблі стали на якір неподалік Стефенса 9.

17 серпня. На самому світанку при слабкому північно-східному вітри ми знялися з якоря, і, лавірували до Драгое 10, потім змушені були через непорушну тишу знову стати на якір. Плин зі сходу був настільки сильний, що якби я не очікував корабля "Надію", то скоро б досяг копенгагенського рейду. Незабаром подув східний вітер, і обидва кораблі о четвертій годині пополудні прийшли на малий рейд.

19 серпня. Вранці ми підійшли ближче до гавані, щоб зручніше взяти вантаж, приготований в Копенгагені як для нас, так і для наших американських селищ. Близько опівночі почався прежорстокий шквал з сильним дощем, громом і блискавкою, яка виблискувала до самого світанку. Але так як барометр мій ще з 17-го числа передбачав негоду, то я спустив брам-реї 11 і брам-стеньги ще до вечора, а тому у весь час лютування бурі був абсолютно спокійний.

Зміцнивши корабель на якорях належним чином, я зайнявся його перевантаженням і потрібними поправками. Вельми шкода, що нам, при всьому нашому старанні, не вдалося зберегти кислої капусти, яка була покладена компанійськими доглядачами в сорока відерні бочки, і вона майже вся зіпсувалася. Таким чином, ми утратили цю корисну протидіючу цинги їжу, якої було б для нас досить більш, ніж на половину часу нашого плавання. В продовження робіт на моєму кораблі, я відправив свої хронометри на берег і віддав їх для перевірки Г. Бугге, директору копенгагенської обсерваторії. Ця обставина познайомила мене з людиною, гідності якого відомі вченому світу; отже, мені залишається тільки бути йому вдячним за проявлену прихильність. Він показав мені королівську обсерваторію і власні свої астрономічні інструменти, яких у нього дуже великий збір. Займаючись своїми справами, я також мав час і для задоволення моєї цікавості. Але так як Копенгаген столиця вельми відома, то описувати її вважаю зайвим.

7 вересня, близько 8 години пополудні, ми вийшли на рейд, щоб при першому попутному вітри вступити під вітрила і продовжувати наше плавання далі.

8 вересня. Вітер дув з північного заходу при вельми мінливій погоді. Незважаючи на це, ми знялися з якоря о 6 годині пополудні, а до 11 години вечора прийшли в Гельсінгер 12. Другого дня вранці ми хотіли продовжувати своє плавання. Але жорстокий вітер з північного заходу примусив нас простояти на якорі шість днів.

15 вересня. О 7 годині ранку при західному-південно-західному вітри знялися з якоря. Під час наближення до мису Колу, вітер поступово почав посилюватися і близько полудня примусив нас зарифіти марселі 13. О 6 годині пополудні минули Ангольтський ріф 14 (мілину). На ньому стояв корабель, що належить Сполученим Американським Штатам, який відплив від Гельсінгера раніше нас кількома годинами. Він на очах у нас зрубав свою грот-мачту 15 для полегшення. Але навряд чи через те врятувався, оскільки згаданий риф складений з дуже великих каменів. Його слід дуже побоюватися, бо він видався в море на відстань близько 6 міль 16 [11 км] від маяка.

16 вересня. О 6 годині після півночі ним належало бачити мис Скаген 17, але цьому перешкодив туман. Однак, за обчисленнями, можна було вважати, що ми перебували тоді в Північному морі.

Відомо, що в судах, які не мають течі, повітря іноді стає задушним в інтрюмі 18, псується і сприяє хворобам. Для попередження таких шкідливих наслідків, я наказав двічі в тиждень наливати в інтрюм морську воду і викачувати її після кожних 12 годин.

17 вересня. О 10 годині ранку ми побачили на півночі норвезькі берега Дромель і Бромель 19, a на інший день зазнали шторм. О першій годині після півночі почав дути жорстокий вітер, і раптом пішло хвилювання. Корабель був в надзвичайному русі, який дуже сильно заважав прибирати вітрила. Під час роботи на верхній частині корабля шквал находив за шквалом, і атмосфера так затьмарилась від дощу, що ми і на деку 20 ледь могли бачити один одного. Тим часом, вали невпинно обливали палубу і уносили з собою все, що на ній не було прикріплено. Матроси працювали з невтомністю і до 4-ї години ранку прибралися абсолютно. Як я не був зайнятий вночі, проте ж не забув повісити ліхтарі, щоб показати кораблю "Надія" місце, де ми перебували. Але при всій обережності ми втратили його з поля зору, а на світанку побачили біля себе невелике купецьке судно. Вважаючи, що з товаришем нашим не сталося ніякого нещастя, я зважився вирушити прямо в Фалмут, на початку призначений нами як збірне місце.

Таким чином, прогноз мого барометра 21 збувся вдруге; вже за три дні почав він опускатися, а перед бурею зупинився на 744,2 мм.

19 вересня. О 9 годині над берегами видно було північне сяйво. Воно тривало близько півгодини, поширюючись і зменшуючись щохвилини. Сьогодні барометр піднявся на 12,5 мм.

23 вересня. Ми наблизилися до англійських берегів. Вітер 22-го числа хоча значно і вщух, але хвилювання було ще настільки велике, що вали нерідко вливалися в задні каютні вікна. О першій годині після півночі, переконавшись по лоту, що ми знаходимося на північній частині банки Діп-Вотер, я відклав намір йти на Орфорднес, а спустився прямо до Норд-Форланду 22, щоб швидше вступити до Каналу 23. Опівдні ми перебували, за спостереженнями, на 51о 53' пн. ш., а о 8 годині вечора були вже на середині між мілинами Гудвін-Санд і Овер-Фал 24. Йдучи на фордевінд 25 під усіма вітрилами і незважаючи на протилежну течію, ми незабаром вийшли у відкрите море. Пройшовши ж Зюйд-Форланд і минувши риф Варн 26, трохи спустилися і направили свій шлях до Дунженесу 27.

24 вересня. Барометр піднявся до 768 мм. Погода настала прекрасна. О 6 годині ранку порівнялися з мисом Бичі-Гед, а до настання вечора підійшли до острова Вайту 28, де вітер майже зовсім затих.

25 вересня. Зустрілися з англійським фрегатом, від якого отримали звістку, що перенесена нами в Північному морі жорстока буря лютувала і в Каналі. Від цієї бурі багато кораблів втратили щогли, а інші і зовсім загинули біля берегів. Отже, ми можемо вважати себе щасливими, що уникли загибелі, хоча не без великої праці і з втратою кількох, втім, незначних речей. О 10 годині вечора ми побачили маяк Едістон, пройшовши який в 6 милях [11 км], лягли в дрейф 29. Спершу я мав намір іти далі і вже там чекати світанку. Але, побачивши біля маяка вогонь, який щопівгодини то пропадав, то знову з'являвся, і не знаючи того причини, зважився чекати ранку подалі від берегів.

26 вересня. Не видячи нічого, крім звичайного маяка, я спустився в Фалмут, куди і прибув о 11 годині до полудня.

Першою моєю турботою було утвердитися на якорях, а потім зустрітися з англійцями як можна більш дружно. Для цього був посланий офіцер повідомити коменданта фортеці, що російський корабель "Нева", що йде до північно-західних берегів Америки, бажає салютувати, якщо йому буде відповідати рівним числом гарматних пострілів.