Поезія - Сторінка 4
- Мацуо Басьо -
Хонсю, де розмі-
щені найдавніші синтоїстські святині.
Кропіння Будди ("Кан-Буцу") — назва буддійського обряду. У день народження Будди
(8 квіт-ня) його кам'яні статуї в храмах віруючі окроплюють водою.
Маленький сад у боковій вітальні.
Посеред заростей
Гортензія цвіте.
(1694)
Коли не глянеш —
Писана красуня!
Травнева Фудзі!
(1694)
Дорога в Суруґа1!
Змішався чаю
Й квітучих мандаринів аромат.
(1694)
Очисти, річко Ої2,
Від дощів
Травневе небо!
(1694)
На хвилях Ої
Жодної пилинки!
І тільки літній місяць на воді.
(1694)
По світу білому
Мандрую все життя,
Неначе клаптик поля бороную.
(1694)
Суруґа — назва місцевості в преф. Сідзуока.
Ої ("Ої-ґава") — річка в центральній частині о. Хонсю (преф. Сідзуока).
Відвізши хмиз,
З барильцями вина
До сівачів вертається коняка.
(1694)
У ранішній росі
Та ще й в грязюці,
Якою свіжою здається диня ця!
(1694)
Затримаюсь в Сая1,
Якщо хтось скаже,
Що там почую щебет пастушка2.
(1694)
Якою свіжістю
Повіяло з картини!
Бамбук в Саґа3!
(1694)
Червнева спека!
Хмаркою прикрила
Свою верхівку Арасі-гора.
(1694)
Вечірня прохолода!
Що ж смачніше:
Чи рис, чи жінка, що остуджує його?
(1694)
Сая — поштова станція на шляху Токайдо (преф.Сідзуока).
Пастушок (болотяний) ("куїна") — птах ряду пастушкоподібних (лат.: Ііаііш aquaticus).
Саґа — назва місцевості в західній частині м. Кіото.
Розкидані недоїдки холонуть,
Відсвічуючи
В темряві нічній.
(1694)
Під спалах блискавки
Слизнула по обличчю
Очеретини волоть, ніби тінь.
(1694)
Води зачерпнемо
Із Кійотакі1,
Токоротен2 гарячий остудить!
(1694)
Що ближче осінь,
То тісніше в хатці
Зближаються і душі, і серця.
(1694)
Із стінки в ступні
Ллється прохолода.
Солодкий денний сон!
(1694)
Волосся сиве,
Палиці в руках —
На цвинтар подалася вся родина!
(1694)
Кійотакі — річка в західній частині м. Кіото.
Токоротен — назва драглистої страви, що готується з червоно-бурих (агарових) водоростей.
Не думай, що ти марно прожила
Своє життя коротке!
Панахида.1
(1694)
Старе село.
І в кожному дворі —
Хурми деревце.
(1694)
На спалах блискавки
У темряву летить
Баклана2 голос.
(1694)
Під ясним місяцем
Підніжжя гір в тумані,
Легесенький серпанок на полях.
(1694)
У сяйві місячнім
Бавовника поля
Ледь-ледь не сплутав із вишневим цвітом.
(1694)
Нову солому
Щойно почали вивозити з полів.
Дощі осінні!
(1694)
Вірш-епітафія на смерть черниці Дзютей (?-1694).
Баклан — у вірші Басьо: "ґої", або ще: "ґої-саґі", птах родини чапель (лат.: Мусйсогах пусй-
согах).
Гірська дорога.
Гречка не дозріла,
А квітами частуйся досхочу!
(1694)
Осіннє золото —
Міхурника кущі:
І листя, і плоди, і оболонка.
(1694)
Як сумно пролунало вдалині
Вечірнє "бі-і-і"
Самотнього оленя!
(1694)
Збирався на базар
Та передумав.
На ясний місяць краще подивлюсь!
(1694)
У храмах Нари1
Запах хризантем
І Будд численних почорнілі лиця.
(1694)
Настала осінь.
Все частіше дощ.
І замість місяця у небі блякла пляма.
(1694)
Нара — стародавнє місто, столиця Японії в 710-794 рр.
Глибока осінь.
Що він за людина —
Сусіда мій?
(1694)
Розмова дружня
Скрасила мені
Осінній вечір.
(1694)
Аби опертися,
За колосок хапаюсь —
Розлуки розпач!
(1694)
Дорога ця —
Така пуста, безлюдна!
Осінні сутінки.
(1694)
Мене наслідувати —
Марне ремесло.
Розрізаної дині половинки!1
(1694)
В дорозі занедужав.
Уві сні зашерхлим полем
Все кружляю та кружляю.
(1694)
Вірш-звернення поета до численних учнів та послідовників.
Птах поміж хмарами!
Чому таким старим
Цієї осені себе я почуваю?
(1694)
Зелена глиця
Падає з сосни
На кришталеві хвилі Кійотакі.
(1694)
Хоч як вдивляйся —
Жодної пилинки
На білосніжних квітах хризантем!
(1694)
щені найдавніші синтоїстські святині.
Кропіння Будди ("Кан-Буцу") — назва буддійського обряду. У день народження Будди
(8 квіт-ня) його кам'яні статуї в храмах віруючі окроплюють водою.
Маленький сад у боковій вітальні.
Посеред заростей
Гортензія цвіте.
(1694)
Коли не глянеш —
Писана красуня!
Травнева Фудзі!
(1694)
Дорога в Суруґа1!
Змішався чаю
Й квітучих мандаринів аромат.
(1694)
Очисти, річко Ої2,
Від дощів
Травневе небо!
(1694)
На хвилях Ої
Жодної пилинки!
І тільки літній місяць на воді.
(1694)
По світу білому
Мандрую все життя,
Неначе клаптик поля бороную.
(1694)
Суруґа — назва місцевості в преф. Сідзуока.
Ої ("Ої-ґава") — річка в центральній частині о. Хонсю (преф. Сідзуока).
Відвізши хмиз,
З барильцями вина
До сівачів вертається коняка.
(1694)
У ранішній росі
Та ще й в грязюці,
Якою свіжою здається диня ця!
(1694)
Затримаюсь в Сая1,
Якщо хтось скаже,
Що там почую щебет пастушка2.
(1694)
Якою свіжістю
Повіяло з картини!
Бамбук в Саґа3!
(1694)
Червнева спека!
Хмаркою прикрила
Свою верхівку Арасі-гора.
(1694)
Вечірня прохолода!
Що ж смачніше:
Чи рис, чи жінка, що остуджує його?
(1694)
Сая — поштова станція на шляху Токайдо (преф.Сідзуока).
Пастушок (болотяний) ("куїна") — птах ряду пастушкоподібних (лат.: Ііаііш aquaticus).
Саґа — назва місцевості в західній частині м. Кіото.
Розкидані недоїдки холонуть,
Відсвічуючи
В темряві нічній.
(1694)
Під спалах блискавки
Слизнула по обличчю
Очеретини волоть, ніби тінь.
(1694)
Води зачерпнемо
Із Кійотакі1,
Токоротен2 гарячий остудить!
(1694)
Що ближче осінь,
То тісніше в хатці
Зближаються і душі, і серця.
(1694)
Із стінки в ступні
Ллється прохолода.
Солодкий денний сон!
(1694)
Волосся сиве,
Палиці в руках —
На цвинтар подалася вся родина!
(1694)
Кійотакі — річка в західній частині м. Кіото.
Токоротен — назва драглистої страви, що готується з червоно-бурих (агарових) водоростей.
Не думай, що ти марно прожила
Своє життя коротке!
Панахида.1
(1694)
Старе село.
І в кожному дворі —
Хурми деревце.
(1694)
На спалах блискавки
У темряву летить
Баклана2 голос.
(1694)
Під ясним місяцем
Підніжжя гір в тумані,
Легесенький серпанок на полях.
(1694)
У сяйві місячнім
Бавовника поля
Ледь-ледь не сплутав із вишневим цвітом.
(1694)
Нову солому
Щойно почали вивозити з полів.
Дощі осінні!
(1694)
Вірш-епітафія на смерть черниці Дзютей (?-1694).
Баклан — у вірші Басьо: "ґої", або ще: "ґої-саґі", птах родини чапель (лат.: Мусйсогах пусй-
согах).
Гірська дорога.
Гречка не дозріла,
А квітами частуйся досхочу!
(1694)
Осіннє золото —
Міхурника кущі:
І листя, і плоди, і оболонка.
(1694)
Як сумно пролунало вдалині
Вечірнє "бі-і-і"
Самотнього оленя!
(1694)
Збирався на базар
Та передумав.
На ясний місяць краще подивлюсь!
(1694)
У храмах Нари1
Запах хризантем
І Будд численних почорнілі лиця.
(1694)
Настала осінь.
Все частіше дощ.
І замість місяця у небі блякла пляма.
(1694)
Нара — стародавнє місто, столиця Японії в 710-794 рр.
Глибока осінь.
Що він за людина —
Сусіда мій?
(1694)
Розмова дружня
Скрасила мені
Осінній вечір.
(1694)
Аби опертися,
За колосок хапаюсь —
Розлуки розпач!
(1694)
Дорога ця —
Така пуста, безлюдна!
Осінні сутінки.
(1694)
Мене наслідувати —
Марне ремесло.
Розрізаної дині половинки!1
(1694)
В дорозі занедужав.
Уві сні зашерхлим полем
Все кружляю та кружляю.
(1694)
Вірш-звернення поета до численних учнів та послідовників.
Птах поміж хмарами!
Чому таким старим
Цієї осені себе я почуваю?
(1694)
Зелена глиця
Падає з сосни
На кришталеві хвилі Кійотакі.
(1694)
Хоч як вдивляйся —
Жодної пилинки
На білосніжних квітах хризантем!
(1694)
Переклад І. Бондаренка