Путівник по Галактиці для космотуристів - Сторінка 2

Форд накачувався віскі, забивався у куток разом з якоюсь дівчиною й починав варнякати, що взагалі-то колір не має принципового значення.

Після бару, плентаючись додому, він зупиняв чергових поліцейських, щоб спитати, чи не знають вони, де дорога на Бетельгейзе. Поліцейські дороги туди не знали, проте вони дуже добре знали Форда Префекта.

— Сер, чи не час вам піти додому?

— Саме про це я й мрію,— відповідав Форд.

Для Форда справді не мав значення колір літаючих тарілок. Він за звичкою говорив "зелені", бо саме так фарбували транспортні кораблі на зірці Бетельгейзе.

Форд Префект майже не сподівався побачити хоча б якесь приблудне літаюче блюдце. Сидіти сиднем цілих п'ятнадцять років на одному місці — важке випробування, особливо для тих, хто потрапив у таку глушину, як Земля.

І все ж Форд чекав. Йому щастило не лише "голосувати" й подорожувати надурняк, а й оглядати визначні місця Всесвіту за якихось тридцять альтаїрських доларів на день.

І усе через те, що він був прихильником дивовижної книжки "Путівник по Галактиці для космотуристів".

Відомо, що людина може пристосуватись практично до усього. Не дивно тому, що на час обідньої перерви ролі присутніх біля будинку Артура Дента було чітко розподілено. Артур, як і досі, лежав у калюжі. Час від часу він бризкав грязюкою, час від часу вимагав викликати адвоката, рідну матір або ж принести почитати детектив. Містер Просер продовжував умовляти Артура. Він виголосив кілька промов на різні теми, а саме: про "Суспільне Благо", "Неухильний Технічний Прогрес", "Не Слід Озиратись Назад" та "Якось Вони Знесли і Мій Дім". Його просторікування перемежалися, залежно від настрою, лестощами або погрозами. Бульдозеристи зайняли позицію з добрим оглядом на пагорбі. Вони пили каву й обговорювали можливість пристосувати статут профспілки до даної ситуації з метою здобуття матеріальних благ.

Земля повільно котилася по орбіті.

Сонце висушувало калюжу, в якій лежав Артур.

— Привіт, Артуре,— чиясь тінь затулила сонце.

Артур звів очі і, мружачись, упізнав Форда Префекта, що схилився над ним.

— Привіт, Форде! Як життя?

— Чудово,— відповів Форд. — Слухай, ти зараз зайнятий?

— Зайнятий? — перепитав Артур. — Ще й як! Я лежу, перепиняючи ті бульдозери, бо варто мені зрушити з цього місця, і будинку — гаплик. Взагалі... ні, нічим серйозним не зайнятий.

Феномен сарказму повністю був невідомий на Бетельгейзе, тому Форд так і не навчився розпізнавати його.

— Чудово,— сказав він,— а де тут можна поговорити один на один?

— Що? — не збагнув Артур Дент.

Форд не відповів. Він не розчув питання, бо в цю мить прискіпливо подивився на небо. Йому здалося...

— Нам треба поговорити,— сказав він рішуче.

— Будь ласка,— погодився Артур,— поговори.

— І випити,— додав Форд. — Нам треба поговорити й випити. Чим швидше, тим краще. Пішли до пивної.

Він ще раз очікуючи поглянув на небо.

— Ти що, не розумієш? — Артур почав сердитися. — Цей чолов'яга,— він показав на Просера,— хоче знести мій дім. Форд подивився у вказаному напрямку.

— Невже він не може зробити цього, коли тебе не буде?

— Саме цього я й не бажаю.

— А-а.

— Форде, ти що? — вигукнув Артур. — Щось трапилось?

— Ні, нічого. Слухай, Артур, я повинен сказати тобі дещо дуже важливе. Може, найважливіше в твоєму житті. Будь ласка, пішли в "Кобилу і грум".

— Чому туди?

— Тобі треба випити.

Форд так подивився на Артура, що той, дивуючись собі, відчув, що поступається. Нічого дивного, якщо взяти до уваги, що Форд — відмінний гравець у одну давню алкогольну гру, якої він навчився у космопортах системи зірки Бети Оріона, що обслуговують мадранітові копальні.

Ця гра дещо нагадує земну "індійську боротьбу". Вона полягає ось у чому. Обидва гравці сідають за стіл. Перед кожним виставляється по склянці. У центрі столу ставиться пляшка "Джанкс спіріт", напою, який обезсмертився завдяки стародавній пісні оріонських шахтарів:

О, не наливай мені більше "Джанкс спіріт"! Бо ж коли ти наллєш "Джанкс спіріт",

То голова закрутиться, язик заплететься, очі вибалушаться, і я помру. Тож наливай швидше келих старого "Джанкс спіріт".

Кожен з учасників гри за командою зосереджується на пляшці, аби примусити її наповнити склянку суперника, яку він по тому повинен випити. Потім пляшку доливають. Гра триває. І так далі.

Програвши перший раунд, ви, швидше за все, програєте й усю партію, бо одним із наслідків "Джанкс спіріт" є втрата телекінетичних здібностей.

Коли учасники гри вип'ють обумовлену кількість пляшок, тому, хто програв, пропонується виконати бажання. Найчастіше — біологічно протиприроде.

Форд Префект, як правило, намагався програти.

форд знову уважно поглянув на Артура, для якого бажання потрапити до бару "Кобила і грум" почало втрачати привабливість.

— Але що буде із моїм будинком? — запитав Артур жалібно. Форд подивився на містера Просера, і раптом його осяйнула ідея.

— Це він хоче знести твій будинок?

— Так, вони збираються прокласти...

— А ти їм заважаєш?

— Так...

— Здається, ми зможемо домовитись. Перепрошую,— гукнув Форд. Містер Просер озирнувся. Він сперечався з бригадиром бульдозеристів, чи можна вважати Артура Дента божевільним і якщо так, то скільки їм слід доплатити за шкідливість. Те, що до Артура надійшла підмога, стривожило Просера.

— Слухаю вас. Містер Дент погодився? — з надією запитав він.

— Припустимо, що не погодився,— сказав Форд.

— Розумію,— зітхнув містер Просер.

— Припустимо також, що він сьогодні взагалі не погодиться.

— Припустимо. Ну то й що?

— А те, що вашим людям доведеться бити байдики цілий день.

— Можливо, можливо...

— Тож, якщо ви згодні, чи так уже важливо, буде Артур лежати тут цілий день, чи піде?

— Не зрозумів.

— Що ж тут незрозумілого? — здивувався Форд. — Якщо ви згодні простояти тут цілий день, то ви, мабуть, зможете обійтися і без містера Дента.

— Мабуть, зможемо,— містер Просер замислився спантеличено. Йому здавалося, що один із них верзе нісенітницю.

— От і добре,— зрадів Форд. — Будемо вважати, що домовились. Тоді ми, з вашого дозволу, відлучимося ненадовго до пивної. Як ви ставитесь до такої пропозиції?

Пропозиція здалася містеру Просеру верхом безглуздя.

— Цілком прийнятна пропозиція,-переконливо сказав він, розмірковуючи одночасно, кого це він намагається переконати.

— А коли вам захочеться вихилити склянку-другу, — сказав Форд,— можете розраховувати на нас.

— Дякую, хлопці,-містер Просер остаточно заплутався,-дуже люб'язно з вашого боку.

Він спохмурнів, усміхнувся, по тому спробував сумістити обидві дії. Кінець кінцем він махнув рукою і став крутити на голові хутрову шапку. Лишалось сподіватися, що цей раунд зостався за ним.

— Тоді,— продовжував Форд Префект,— вам доведеться підійти сюди й лягти...

— Що, що? — спантеличено вигукнув містер Просер.

— Вибачте, сер,— сказав Форд,— можливо я не досить точно висловився. Але ж комусь треба лежати на шляху бульдозерів, чи не так? Інакше їм ніщо не завадить знести будинок містера Дента.

— Що, що? — знову вигукнув містер Просер.

— Справа дуже проста,— пояснив Форд — Мій клієнт — містер Дент — погодився звільнити місце в калюжі лише за однієї умови, якщо ви підміните його.

— Що ти верзеш? — озвався Артур. Форд штовхнув його носаком черевика.

— Ви пропонуєте мені,— сказав Просер, силкуючись збагнути, що, власне, від нього хочуть,— підійти й лягти в калюжу...

— Саме так.

— Перед бульдозерами?

— Еге ж.

— Замість містера Дента?

— Еге ж.

— У грязюку?

— Можна висловитись і таким чином.

Тільки-но містер Просер збагнув, що саме він, а не хтось інший, є потерпілою стороною, гора впала йому з плечей. Від цього жорстокого світу марно було б чекати чогось іншого.

— А ви тим часом збігаєте з містером Дентом до пивної? — зітхнув він.

— Так,— підтвердив Форд. — Саме так,

Містер Просер зробив кілька непевних кроків, тоді зупинився.

— Швиденько? — уточнив він.

— Туди й назад,— запевнив його Форд. — Устань,— звернувся він до Артура,— поступись чоловіку місцем.

Артур слухняно підвівся. Він ще не вірив своїм очам.

форд указав Просеру на калюжу, і той незграбно сів у неї. На його обличчі з'явився вираз глибокого смутку. Йому усе більше й більше здавалося, що життя — це просто жахливий сон. Щоправда, сон чужий. Цікаво, чий саме? Грязюка чвакнула, холодна вода просочилася в його штани, ринула в черевики.

— Лишень не надумайте за час відсутності містера Дента здійснити свій брудний задум,— суворо попередив Форд.

— Ну що ви,— відповів містер Просер,— адже ми уклали джентльменську угоду.

Він побачив, що до нього простує представник профспілки бульдозеристів, простягнувся в калюжі на повен зріст і заплющив очі. Треба було підшукати докази, що він сам не є розумово неповноцінний. Втім, у цьому він був не зовсім певен. Мозок заповнився тупотінням копит тисяч коней, вигуками, димом пожеж. Це траплялось щоразу, коли він вважав себе приниженим і скривдженим. Пояснення такому феномену він не знаходив. Ми можемо припустити, що зовсім у іншому вимірі могутній хан, спостерігаючи за цією принизливою сценою, мабуть, ладен був луснути від люті, а тут містера Просера била лихоманка. Він відчував, як холодна рідина промочує одяг. Ну й день — спочатку прочуханка на роботі, потім цей похмурий Дент із приятелем, місце якому на шибениці, орди кочовиків" — усе змішалось докупи.

Ну й день! Зруйнують дім чи ні — Форда Префекта це аніскільки не хвилювало. А от для Артура це було пекуче питання.

— Можемо ми йому вірити? — запитав він.

— Як на мене, то я б йому вірив до кінця світу,— запевнив його Форд.

— А скільки часу до кінця світу? — поцікавився Артур.

— Хвилин дванадцять у нас є,— серйозно відповів Форд. — Ходімо, нам треба випити.

Розділ 2

Ось що в "Енциклопедії Галактики" написано з приводу алкоголю:

"АЛКОГОЛЬ,— сказано там,— БЕЗКОЛЬОРОВА ЛЕГКА РІДИНА, ОТРИМУВАНА В РЕЗУЛЬТАТІ ФЕРМЕНТАЦІЇ ЦУКРУ. ВЖИВАЄТЬСЯ ДЛЯ СП'ЯНІННЯ ДЕЯКИМИ ВУГЛЕЦЕВИМИ БЮФОРМАМИ".

У "Путівнику по Галактиці для космотуристів" також згадується про алкоголь. На думку його упорядників, найкращим із існуючих напоїв є пангалактичний полоскальний полиск.

Ефект від дози пангалактичного полоскального полиску подібний до того, якби вас торохнули по черепу бруском золота, загорнутим у лимон.

"Путівник" наводить необхідні відомості про те, на яких планетах пропонують найкращий пангалактичний полоскальний полиск, яка вартість порції і які найближчі добровільні організації беруть на себе клопоти по лікуванню споживача.

"Путівник" наводить навіть рецепт для приготування коктейлю за домашніх умов:

"УЗЯТИ ВМІСТ ОДНІЄЇ ПЛЯШКИ ВИТРИМАНОГО "ДЖАНКС СПІРІТ".