Рекомендація - Сторінка 2

Словом, рекомендація, як звичайно. Еге ж?

Я відчув, що світ мені замакітрився — може, з голоду, а може, від утоми, — і тільки спромігся видушити з себе:

— Адвокате, я не Франчесетті, та й не роботу швейцара шукаю. Звати мене Чезарано Альфредо, я — водій.

— Але ж тут написано Франчесетті, хоче швейцаром... Що це за витівки!

Я вже не міг витримати:

— Адвокате, мене звати Чезарано Альфредо! — залементував я.— Я — водій... Уранці вам дзвонив Паллестріні, ваш знайомий. Тоді я прийшов до вас, а ви дали рекомендаційного листа до адвоката Скардамацці... Але ви переплутали адреси й послали мене в муніципалітет, до бухгалтера Скардамацці... А той одіслав мене до Мерлуцці, якого я не застав удома... Тоді мені спало на думку піти-таки до адвоката Скардамацці... Але він, бачте, подів десь мій лист, а взяв зі столу інший, про Франчесетті, що шукає роботи швейцара, і дав мені його... І ось я знову тут, оббігавши пів-Рима, що й ноги не тримають від утоми, спеки й голоду.

Поки я це вигукував, він спершу насупився, а тоді й роззявив рота: впізнав, бач, мене і тепер, засоромлений, опинився ні в сих ні в тих. Втямив, що саме він, хоча й неумисне, штовхнув мене в оту кляту круговерть. Під кінець того жалісливого ремствування мені здалося, що обличчя його ширшає, здвоюється, а далі вже два обличчя то стикаються, то розходяться, і я, схопившись за голову, з гуркотом зсунувся за стіл на крісло і мало не зомлів. Розгублений і присоромлений адвокат помалу прийшов до тями.

— Пробачте, мені погано, — промимрив я.

А він, не чекаючи, поки я переведу подих, квапливо заговорив:

— Мені вельми прикро, але такий завал роботи, а безробітних так багато... Ми зробимо ось як: дотепер автомобіль водив я сам, тобто хочу сказати, що віднині ти будеш моїм шофером... По правді, я обійшовся б, але коли вже так...

Він і чути нічого більше не хотів, а, назвавши мене всім своїм водієм, звелів служниці доглянути мене і нагодувати. На докучливі запитання балакучих пліткарок з кухні, хто я, звідки та як опинився тут, я не втерпів і, відірвавшись від полумиска, вигукнув:

— За цю роботу я заплатив однією миттю майже втраченої свідомості.

— Свідомості?

— Авжеж, і не розпитуйте більше. Єдине, що я можу вам сказати, це те, що моє ім'я Чезарано Альфредо. Але ви можете називати мене просто Альфредо.

[8] Сан Джованні — церква у Римі.

[9] Мерлуцці — риба, тріска.