Шамбала Оаза світла - Сторінка 2

З праць класичних авторів відомо, що під час цих ритуалів мали місце незвичайні явища. У "Федрі" Платон так описує свої враження: "Ми стали свідками цілісних, простих, незмінних і благословенних видінь, що складалися з чистого світла". Прокл (V ст.) додає, що "боги прибирали різноманітних форм, постаючи в різних подобах, а інколи навіть у вигляді безформного сяйва".

Сократ нібито мусив визнати, що "ті, хто встановив містерії, були людьми винятково геніальними". Найосвіченіші уми давнини —Піндар, Платон, Плутарх, Евріпід, Арістофан, Ціцерон, Епіктет, Марк Аврелій і багато інших —дали найвищу оцінку містеріям. Твори цих великих мислителів засвідчують їхню глибоку повагу до містерій. Історична істина полягає в тому, що велика наука, глибокі знання і висока філософія шкіл єгипетських містерій надихали найвидатніших представників класичної епохи.

Найпоширенішими з містерій були містерії Ізіди, Орфея, Діоніса, Елевса, Церери й Мітри. Ініціації відбувалися вночі, переважно в печерах, лабіринтах чи пірамідах. Виразно прозирає космічний характер і зміст Великих містерій, що випливають з основної засади: Земля для людини лише місце вигнання, а справжня її оселя —зоряний простір.

Цю всесвітню асоціацію мудреців було створено на світанку цивілізації, і вона успішно зберегла давню мудрість упродовж тисячоліть. Існував тісний зв'язок між наукою, особливо астрономією, і Великими містеріями —такий висновок напрошується з астрономічної символіки, вживаної в містеріях.

Людство постійно стикається з примарою фанатизму й забобонів. Ці примари видаються гідними уваги лише для тих, чий погляд прикутий до них, і для кого вони —частка психологічного багажу. Та для умів, що зводяться неад посередністю мас, ці страхіття неспроможні приховати своєї справжньої личини. Так вважають адепти і їхні послідовники.

Вважалося неможливим допускати навіть до Малих містерій осіб сумнівної вдачі. Так, попри всю свою владу, імператор Нерон не зміг бути присутнім на елевсинських містеріях після того, як стратив власну матір. Імператор Константин мусив відмовитись від участі в таких самих містеріях після вбивства одного сина Кріспа, а тоді й дружини Фаусти. А проте навіть грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонізувавши його після смерті! Ці історичні факти свідчать, що учасник містерій мусив мати незаплямовану репутацію.

Вкрай важливі свідчення наводять перші Вітці церкви.

Клемент Александрійський (II ст.) писав, що вчення Великих містерій стосується переважно Природи й Усесвіту. "Тут кінчаються всілякі вказівки,-пояснював він.-Природа й усі явища стають видимими й зрозумілими". Містерії були ближчими до науки й філософії, аніж визнана релігія, яка призначалася для тих, чий інтелект і моральність не досягли достатнього рівня.

Втаємниченому відкривалися знання, часто у вигляді символів чи криптограм, до яких прості смертні не мали ключа.

Через секретність упродовж віків годі відтворити картину цих давніх ініціацій. Ось що тільки каже Луцій Апулей (II ст.): "Не сумніваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дізнатися, що ж сталося, коли я увійшов. Якби мені було дозволено сказати тобі про це, а тобі дозволено вислухати, то ти дізнався б про все; але тоді язик мій постраждав би від надмірної балакучості, а твої вуха —від надмірної цікавості".

Ці недомовки інтригують, але не більше. Філон Александрійський (I ст.) усе ж повідомляє нам, що "містерії розкривали таємниці Природи".

З давніх історичних повідомлень випливає, що школи містерій не лише відкривали очі на найвище "Я" і підносили людину до рівня космічної свідомості, а й давали їй наукові вказівки й дані про невідому історію людства. Доказ цього знаходимо в "Тімеї" Платона, де Солон заявляє, що єгипетські жерці розповіли йому про хронологію, започатковану в дев'ятому тисячолітті до його епохи. Це дозволяє припустити, що в Давньому Єгипті існували архіви, що охоплювали значні періоди історії.

Так звані маги, або Мудреці Сходу, поза сумнівом, входили до всесвітньої школи містерій. Святий Жером (IV ст.) визначає їх як "Учителів, що розмірковують про Всесвіт" і приписує їм глибоке знання астрології. Питання про магів було в теології досить лоскітливим і суперечливим. Найпершими знали про пришестя Христа ангельські вісники, які з'явилися перед Йосифом і Дівою Марією. Цих трьох (чи й більше) Мудреців хтось попередив про майбутнє народження Ісуса, інакше вони б не залишили своєї далекої країни за кілька місяців до очікуваної події. Навіть кращі тогочасні астрологи не могли передбачити точно, де й коли у світ прийде месія. Лише дар передбачення міг привести магів до Палестини. Теологи вважають спекуляціями всілякі розумування про природу Зорі Віфлеємської. Якщо вважати вірогідним розповідь про святого Матвія, то зоря та не могла бути планетою, зіркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася по небу. З іншого боку, той рух був надто повільним як для

метеорита. То чи не був то апарат, створений давньою наукою, якою володіли маги?

Цю таємницю може прояснити давня легенда, що вочевидь іде від магів: "Що ж то за зірка вела магів? Безумовно, то було веління Братства: привітати Ісуса, вберегти нужденну сім'ю і принести їй якийсь прожиток. Ми йшли по Землі, не знаючи достеменного місця. Вказівки Терафіма направляли і вели нас день у день. Коли ми чули: "Вже близько", ми не бачили жодного сліду житла. Чи міг хто-небудь отримати чудо такого небаченого попередження серед посліду верблюдів і ревіння віслюків?" Мудреці мусили бути провіщені про народження Ісуса, якщо вирушили в тривалу подорож, коли Марія була вагітна. То звідки ж прийшли маги? Хто послав їх? І куди вони пішли потім? Ці питання, схоже, залишаються без відповіді, та принаймні знаменний факт, що вони знали про грядущу подію, їхнє знання про зорі, їхнє володіння паранормальними здібностями, які проявилися в попередженні, що явилося уві сні, підтверджує Новий Завіт.

Єврейський історик Філон Александрійський (30 р. до н.

е.-10 р. н.е.), можливо, краще за інших визначив слово "маг", бо був сучасником Ісуса: "Маги були святими людьми, що тримались осторонь усього земного, споглядали божественні доброчесності і розумілися на сутності богів та духів. Вони усе життя підтримували постійний зв'язок із цими невидимими істотами, а також посвячували інших у свої таємниці".

Це пояснення, певно ж, куди цінніше, ніж усі церковні тлумачення слова "маг", бо його дає вчений епохи Ісуса. За Філоном, маги були не лише прийшлими з Персії астрологами, про що мовлять теологічні джерела, а й великими втаємниченими. До всього, це історичне свідчення дає зрозуміти, що маги належали до містичного Братства.

Якими ж були ідеали й засади цього давнього братства та його послідовників, що і сьогодні провадять Великі містерії? На це запитання досить чітко відповідає англійський автор Уолтер Оуен: "Члени Братства ні всемогутні, ні деспотичні. Вільна воля, ця суть особистості людини —недоторканна. Вони лише впливають, спонукують, переконують, стримують. їхнє знаряддя —закони природи, а матеріал, з яким вони працюють,-це бажання, себелюбство, надії, страхи, сумніви, пристрасті, антипатії і ненависть, які ще залишаються ідеалами Театру, Барлогу, Ринку й Племені, воля яких —це "брутальний імпульс" патологічних схильностей, що в духовному розумінні не набагато перевищують спонуки мисливців за мамутами. Люди, свідомість яких відкрита, співпрацюють із ними, але їх вкрай обмаль. Вони випускники Університету Людяності".

В Індії ще збереглася традиція осіб, що закінчили Університет Людяності; їх там називають ріші. Давній трактат "Аватаншака-сутра" свідчить, що з початку цивілізації людство змішало істину й брехню. Тоді була створена вища система знань алая-віджняна. Але хто володіє цими знаннями? Давні тексти відповідають: "Великі Вчителі Гімалаїв". Доктор Еванс-Вентц, відомий сходознавець, так визначає їхні цілі й діяльність:

"Невидимі для звичайних людей, ці істоти видимі для пророків і чистим серцем можуть спілкуватися з ними. Як мовчазна сторожа вони з божественним співчуттям споглядатимуть з Гімалайських відрогів на Землю, поки ніч каліюги завершить свою довгу путь й настане День Пробудження над усіма народами".

Згідно з "Веданта-сарою", істинним учителем, або гуру, є людина, уславлена чеснотами, яка мечем мудрості обтяла гілки й корені дерева зла, яка світлом розуму розвіяла щільну темряву неуцтва, в яку поринуло людство.

Містики Заходу також знали про існування цих магів. Один із них, Карл фон Еккартсхаузен (1752--1813), так писав у своїх "Викриттях магії": "Вони живуть у різних місцях Землі. Хто в Європі, хто в Африці, але їх пов'язує гармонія душ, тому вони —одне ціле. Вони розуміють один одного, хоч і розмовляють різними мовами, бо мова мудреців —духовне сприйняття". В іншій книзі цей самий автор каже, що ця "Школа Мудрості" схована від світу і підлягає лише божественному урядуванню.

Нема нічого неймовірного в припущенні, що в минулому мудреці й провидці об'єдналися в постійне співтовариство, аби протидіяти невігластву й посередності, властивих масам, та ще нетерпимості існуючих культів. Думати не так, як більшість —завжди вкрай ризиковано, бо служителі ідолів зла завжди нетерпимі до сміливців, що здатні виявляти більшу мудрість, аніж вони самі. Ось чому в давні часи освічені люди об'єднувалися в групи, щоб займатися філософськими й науковими розробками й уникнути протидії зовнішніх сил. Іноді в своїх країнах вони опинялися в лоні панівної релігії, належали до її еліти. Іноді діяли поза цими межами, зовсім невідомі для невтаємничених.

Школи містерій Єгипту, Індії, Греції, Китаю та інших країн античності можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як повідомляють класичні історики й письменники, давні тексти —учасники Великих містерій були людьми широких поглядів, високої моралі і глибокої свідомості. Вони вивчали не лише людину, а й усесвіт, де людина складає лише мізерну частку. Між усіма центрами світу існував зв'язок, і коли якась цивілізація мала отримати поштовх, то інші гілки цього всесвітнього Братства відразу сприяли цьому. Цим пояснюється швидке, несподіване виникнення нових ідей за певних історичних періодів і докорінні зміни, які вони викликали.

Поява християнства —приклад цієї вражаючої роботи містерій, що ведеться у світі за певним планом.