Смертельний світ - Сторінка 5

— Реактивні вибухові кулі. Роблять великий вибух. Не морочся стріляти в когось конкретно. Цим піклуватимусь я. Тільки підігрівай трохи бій і змусь їх тримати дистанцію. Отак...

Він вистрілив раз, миттєво з бокового вікна і передав пістолет Джейсону майже до влучання кулі. Порожня вантажівка з гуркотом вибухнула, поливаючи уламками автівки довкола і кидаючи їхніх водіїв до панічної втечі.

Відтак це була поїздка-жахіття крізь божевільню. Керк їхав з явним презирством до насильницької смерті. Инші авта переслідували їх і зникали в колесо-стиральних поворотах. Вони кренгували майже на всю довжину поля, залишаючи за собою слід задимленого хаосу.

Коли гонитва була позаду, єдине, що було попереду був тонкий шпиль Гордості Дархану.

* * * * *

Гордість була оточена парканом із міцного дроту, як і личить завидному статусу планети її походження. Брама була зачинена, і охороняли її солдати зі наведеною зброєю, в очікуванні найкращого часу для враження зближуваного авта. Керк навіть не намагався зблизитись з ними. Натомість він зібрав останні резерви енергії автівки й спрямував її на паркан. "Сховай лице," — прокричав він.

Джейсон прикрив чоло руками якраз коли вони врізались.

Вищав розірваний метал, паркан зігнувся й огорнув авто, та не зламався. Джейсон злетів з місця в м'яку панелю приладів. Перш ніж Керк вирвав двері, він зрозумів, що поїздка закінчилась. Керк, мабуть помітивши його закочені очі нічого не сказав, просто витягнув Джейсона і кинув його на капот понівеченого авта.

— Піднімайся вигнутим дротом й біжи до корабля, — закричав він.

Якщо й могли б бути якісь сумніви щодо його намірів, він показав Джейсону приклад добротного кросу. Це незбагненно, що хтось настільки великий міг так швидко бігти, а він біг. Він рухався скоріше як повна цистерна, ніж людина. Джейсон струсив затуманення голови та й собі спродукував трохи швидкості. Однак, він ледь здолав половину шляху до корабля, коли Керк ступив на трап. Його вже відчепили від корабля, але шоковані працівники припинили відкочування коли здріли велетня, що стрибав сходами.

На верху він повернувся і вистрілив у солдатів, що лупили крізь відчинену браму. Вони зупинились, повідповзали і знов розпочали стрілянину. Тільки дрібка і досі стріляла у спринтерську постать Джейсона.

Картина перед Джейсоном розгорталась в уповільненому темпі. Керк стояв на вершині пандусу, холоднокровно відстрілюючись на постріли, що клекотіли довкола. Він міг би в мить сховатись від небезпеки у відчинений люк позад нього. Єдиною причиною його перебування на трапі було прикриття Джейсона.

— Дяка, — Джейсону вдалося видихнути поки він долав останні кілька сходок трапу, стрибнув у просвіт, знесилено завалюючись всередину корабля.

— Завжди прошу дуже, — сказав Керк приєднуючись і охолоджуючи пістолет розмахуючи ним.

Офіцер судна зі зловісним вишкіром стоячи поза засягом пострілів ззовні промацав кожного поглядом з ніг до голови.

— І що то робиться? — гаркнув він.

Керк промацав дуло мокрим пальцем, тоді дозволив пістолету ковзнути до кобури. "Ми законослухняні громадяни різних систем, що не вчиняли жодних злочинних дій. Дикуни Касилії занадто варварські для цивілізованої компанії. Тому ми збираємось на Дархан... ось наші квитки... на суверенній території якого я гадаю ми і знаходимося зараз." Останнє було додано для касилійського офіцера, який щойно додибав до верхньої частини трапу зі зброєю напоготові.

Солдата не можна було винуватити. Він знав що треба впіймати цих, всіма силами розшукуваних, злочинців. Навіть і на борту дарханського корабля. Гнів поглинув його цілком і він здійняв пістолет.

— Виходьте звідти, мерзото. Вам не втекти так легко. Виходьте повільно з піднятими руками, бо я вас рознесу...

Це був застиглий відтинок часу, що неперервно тягнувся й тягнувся. Пістолет націлився на Керка і Джейсона. Жоден з них не спробував сягти по свого.

Коли офіцер корабля заворушився пістолет трохи сіпнувся, тоді знов зупинився на двох чоловіках. Дарханський космонавт відійшов не далеко, якраз крок крізь люк. Цього було достатньо, щоб він опинився поруч з червоною коробкою, що вигулькувала зі стіни. Одним, швидким рухом він заліз під кришку і знайшов пальцем кнопку всередині. Тоді він посміхався розтуляючи губи, щоб показати всі свої зуби. Він вирішив і зарозумілість касилійського офіцера стала вирішальним чинником.

— Один постріл на дарханській території і я натискаю цю кнопку, — закричав він. — І ти знаєш для чого ця кнопка... на кожному з ваших кораблів є така ж. Здійсни ворожий акт проти цього судна і хтось натисне кнопку. В цю ж мить всі стримувальні стрижні будуть зірвані з корабельної оболонки і половина вашого паскудного міста злетить в повітря з вибухами. — Його усмішка була висічена на обличчі і не було сумніву, що він зробить те, про що каже. — Давай — пальни. Думаю мені сподобається тиснути ту кнопку.

Гуділа злітна сирена, напис Замкнути шлюз блимав своє гнівне повідомлення з містка. Як чотири актори у похмурій драмі вони ще мить дивились один на одного.

Тоді касилійський офіцер з риком беззвучного гнівного розчарування повернувся і стрибнув назад до сходів.

— Всі пасажири на борт. Сорок п'ять секунд до зльоту. Звільнити порт. — Офіцер корабля зачинив кришку коробки і замикав її одночасно зі стандартною промовою. Часу ледь вистачило щоб підготувати подушки прискорення, перш ніж Гордість Дархану злетіла в повітря.

V.

Щойно корабель був на орбіті капітан прислав за Джейсоном і Керком. Керк взяв слово і був цілком відвертий щодо подій попередньої ночі. Єдиний важливий факт обділений увагою був Джейсонів фах професійного гравця. Він вималював розкішну картину про двох щасливців-приятелів, яких злі сили Касилії хотіли позбавити азартного прибутку. Вся розповідь цілком узгоджувалась з капітанським упередженим баченням Касилії. Зрештою він похвалив свого офіцера за його правильні дії і розпочав підготовку довгої доповіді для свого уряду. Він виразив двом чоловікам найкращі побажання, а на додачу запропонував свободу судна.

Подорож була коротка. Ледве Джейсон встиг надолужити недоспаний напередодні час, коли вони вже приземлились на Дархані. Оскільки багажу в них не було, тому й митницю вони пройшли першими. Вони покинули ангар якраз вчасно, щоб помітити инший корабель, що заходив посадку у віддаленій шахті. Керк зупинився роздивитись його і Джейсон відстежив його погляд. То був сірий, вкритий рубцями корабель. Кремезних форм вантажного судна, проте з нього стирчали гарматами на подобі крейсера.

— Очевидно, ваш, — сказав Джейсон.

Керк кивнув і рушив до корабля. Коли вони наблизилися один із люків відчинився, однак ніхто не з'явився. Натомість дистанційно-керовані сходи з гуркотом опустились на землю. Керк поліз ними вгору і Джейсон похмуро зробив те саме. Чомусь він відчув, що це занадто награно-і-подурному.

Втім Джейсон налаштовувався на пирійський лад. Прийом посла на борту корабля був саме таким якого він і очікував. Ніяким. Керк сам зачинив люк, і коли загудів сигнал до зльоту вони повсідалися на диванах. Основні двигні заревли й прискорення розчавило Джейсона.

Воно не припинялось. Натомість посилилось, витискаючи повітря з його легень і погляд з його очей. Він кричав, однак через рев у вухах не міг почути власного голосу. На щастя він знепритомнів.

Прийшов до тями вже коли корабель був у невагомості. Джейсон не розплющував очей дозволяючи болю вивітритись з тіла. Раптом заговорив Керк, він стояв поруч з диваном.

— Моя вина, Мето, я мав би попередити, що в нас земно-гравітаційний пасажир на борту. Можливо тоді ти б трохи полегшила свій звичайний кістко-дробильний зліт.

— Здається він не завдав йому багато шкоди... але що він тут робить?

Джейсон відчув легке здивування, бо другий голос був дівочим. Однак він не був настільки зацікавленим, щоб завдавати собі клопоту розплющуванням подразнених очей.

— Вирушає на Пир. Звичайно, я намагався його відмовити від цього, проте я не зміг його переконати. Звісно шкода, хотів би зробити для нього більше. Він дістав нам гроші.

— О, це жахливо, — сказала дівчина. Джейсон здивувався чому жахливо. Для його заслаблого розуму це було безглуздям. — Було б набагато краще, якби він залишився на Дархані, — продовжувала дівчина. — Він дуже вродливий. Думаю шкода, що він мусить вмирати.

Цього вже було занадто для Джейсона. Він розплющив одне око, тоді инше. Голос належав дівчині близько двадцяти одного року. Вона стояла обіч ліжка, дивлячись на Джейсона. Вона була гарна.

Джейсон розплющив очі ширше і зрозумів, що вона дуже гарна. Такої вроди ніколи не знайдеш в цивілізованій галактиці. Всі жінки, яких він знав були зі зблідлою шкірою, запалими плечима, сірими обличчями, вкритими тінями і фарбами. Вони були продуктом століть повернення слабких до життя, коли розвиток медицини дозволяв виживати щораз більшому числу нежиттєздатних істот.

Ця дівчина в усіх відношеннях була повною протилежністю. Вона була продуктом виживання на Пирі. Сильне тяжіння, що витворювало опуклі м'язи у чоловіків, створювало тверду силу пластичних жіночих м'язів. В неї була фігура богині, засмагла шкіра і прекрасно збудоване обличчя. Її коротко-стрижене волосся, оповивало голову золотою короною. Єдиною її не жіночою рисою був пістолет в масивній кобурі на її передпліччі. Коли вона помітила, що Джейсон розплющив очі вона йому всміхнулася. Її зуби були настільки рівними і настільки ж білими як і слід було сподіватися.

— Я — Мета, пілот цього корабля. І ти маєш бути...

— Джейсон дінАльт. Кепський був зліт, Мето.

— Я дуже вибачаюсь, — засміялась вона. — Однак народжені на дво-гравітаційних планетах слабо відчувають прискорення. До того ж я економлю паливо використовуючи синергії кривих...

Керк видав неприхильний буркіт.

— Ходімо, Мето, оглянемо вантаж. Дещо з нового матеріалу позатикає прогалини обводу.

— А, так, — сказала вона, майже плескаючи в долоні від щастя. — Я читала специфікації, вони просто чудові.

Як школярка з новою сукнею. Чи коробкою цукерок. Це захоплення бомбами й вогнеметами. Джейсон криво посміхнувся думці, стогнучи і встаючи з дивану. Два пирійці пішли, а він болісно поплентався за ними крізь двері.

* * * * *

Йому знадобилось багато часу, щоб знайти шлях до трюму.