Свято обжинок - Сторінка 4

Біля підніжжя горба розклали ватру і витанцьовували навколо неї дикі нестримні коломийки.

Серед столів стояв старий Штефан і охриплим голосом співав козацьку пісню, а дяк, покивуючи головою, пригравав йому на контрабасі.

Ось пан Микола посоловілими від горілки очима моргнув кільком молодим парубкам, і вони зникли за будинком.

Я пройшов кілька кроків по ґанку і став спостерігати за ними.

Весела банда сховалася у кушах і раптом завела розпусної сороміцької пісні. Рефрен особливо дотепно звучав під акомпанемент котячих мелодій.

Та ж, котрої стосувалася сороміцька пісня, сиділа на гілці верби, біля її ніг — Дмитро, лісник, поклавши буйну голову їй на коліна.

Вона пристрасно уп'ялася обома руками у його чуприну і реготала.

З німецької переклала Наталя Іваничук