Тімон Афінський - Сторінка 3

- Вільям Шекспір -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Прийміть собак
І добре віддаруйте!
Флавій
(убік)
Що ж це буде?
Він вимагає, щоб приймали всіх
І роздавали щедрі подарунки
З порожніх скринь!
А він і відати не хоче, скільки
У нього в гаманці, й не дозволяє
Мені відкрить йому, що серце в нього.
Як той жебрак, негодне вдовольнити
Свої бажання. Засоби його
Настільки менші за його зичливість,
Що все, що каже він, він каже в борг
І з кожним словом більше в борг залазить.
Такий він добрий, що за власну добрість
Уже проценти платить. Грунт його
Давно вже вписаний у їхні книги.
О, краще б він звільнив мене тепер,
Ніж потім витурив! Біда тому,
Хто з друзями своїми їсть і п'є
І ворогів у них не впізнає!
Я вболіваю серцем за Тімона.
(Виходить)
Тімон Ви кривдите самі себе, занадто
Себе ви понижаєте! Прийміть же
Цю дещицю на знак моєї дружби!
2-й вельможа 3 безмежною подякою приймаю.
3-й вельможа Він — серцевина щедрості!
Тімон
(до 3-го вельможі)
Недавно,
Як я пригадую, ви похвалили
Мого гнідого скакуна, мій друже.
Якщо він вам сподобався, він — ваш.
3-й вельможа Ах, вибачте! Про це не мав я й гадки!
Тімон Ми хвалимо, як вам самим відомо,
Лиш те, що. нам подобається. Мірю
Я вашу дружбу дружбою моєю.
Можливо, що й до вас мені звернутись
Нагода лучиться.
Всі гості Ми будем раді!
Тімон Таке це щастя — вас приймати в себе,
Що я не знаю, чим вас дарувати!
Мені здається, що, якби я міг,
Я б царства роздавав, ні на хвилину
Не спочиваючи. Алківіаде,
Ти — воїн, і тобі фортунить рідко;
Тобі давати — добре діло: ти
Живеш серед мерців, твоя земля —
На бойовищі.
Алківіад Й зовсім неродюча.
1-й вельможа Ви так зобов'язали нас...
Тімон ' Не менше
І ви мене.
2-й вельможа Такий ви дорогий нам...
Тімон Всім серцем ваш. Гей, дайте світла! Більше!
1-й вельможа Бажаєм вам багатства, щастя, слави!
Тімон Я радий вам служити.
Всі, крім Апеманта й Тімона, виходять.
Апемант Що за тиск!
Чи не задорого тобі, Тімоне,
Стає їх вихиляння церемонне?
О дружбо, дружбо, що ти за барліг
Сердець фальшивих, вихилястих ніг!
А дурні за уклін скарби дарують!
Тімон Якби ти так не супивсь, Апеманте,
Й до тебе добрий був би я.
Апемант Ні, мені не треба нічого. Бо якби я дав себе
підкупити, іікому було б лаяти тебе, і ти став би грішити ще
більше. Ти так багато роздаєш, Тімоне, що скоро, мабуть, і самого
себе віддаси в заставу. Навіщо ці бенкети, пишність, оцей пустий
гонор?
Тімон Ну, як ти знову починаєш мене картати за ці
товариські зібрання, я не хочу тебе слухати. Прощай — і повер-
тайся з іншою піснею.
(Виходить)
Апемант Ну, гаразд. Ти не слухаєш мене? То й не слухай.
Я небо перед тобою зачиню.
Чом люди слух від правди відвертають,
А лестощі так радісно вітають?
(Виходить)

ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Афіни. Кімната в домі одного з сенаторів.
Входить сенатор з паперами в руці.
Сенатор А ще п'ять тисяч — у Варрона; дев'ять —
У Ісідора, а з моїми разом
Це буде двадцять п'ять. І трат безумних
Не припиняє! Ні, він не зуміє
Продержатися так, це неможливо!
Як треба грошей, вкрадь собаку в старця
Й віддай Тімонові — й почне собака
Монети карбувати. А як схочеш
За одного коня дістати двадцять,
Тімонові віддай його й нічого
В заміну не проси — і від коня
Приплід багатий матимеш. У нього
І воротар не стереже ворота,
А з усміхом запрошує до двору
Всіх перехожих. Ні, це неможливо!
Він явно розоряється. Гей, Кафіс!
Ти чуєш, Кафісе?
Входить Кафіс.
Кафіс До ваших послуг.
Сенатор Візьми свій плащ і миттю до Тімона,
Скажи, хай верне борг. Не відступайся
Перед відмовками, стій на своєму.
Коли ж, отак узявши в праву руку
Свій капелюх, він скаже: "Уклонись
Від мене панові",— скажи йому,
Що гроші вкрай потрібні, що без них
Я обійтись не можу, що всі строки
Уже минули і що мій кредит
Прострочені розписки підірвали,
Що я люблю його і поважаю,
Але не дам собі скрутити шию
Задля його мізинця. Невідкладні
Мої потреби, і не слів пустих,
А грошей, грошей жду я! Не барися ж!
Напорнішим, вимогливішим будь!
Бо я боюсь — коли все пір'я в нього
Ті вискубуть, кому воно належить,
Лишиться голим дурнем наш Тімон,
Що нині сяє феніксом. Іди ж бо!
Кафіс Біжу.
Сенатор "Біжу!" Та захопи розписки
І строки не забудь!
Кафіс Гаразд!
Сенатор Ну, йди!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там же. Зала в домі Тімона.
Входить Ф л а в і й з пачкою рахунків у руках.
Флавій Ні впину, ані міри! Як безумний!
Усе марнує і не може більше
Ні втрат поповнити, ні зупинити
Потоку буйного! Не хоче бачить,
Як випливає з рук його багатство,
Ні думати про те, що буде завтра.
Ніхто серед людей, щоб добрим буть,
Не обирав таку непевну путь.
Що ж діяти? Аж поки не дошкулить,
Він не захоче й слухати. Хай тільки
Із полювання вернеться, про все
Я навпрямки скажу йому. О горе,
О горе, горе!
Входять Кафіс і слуги Ісідора та Варрона
Кафіс Гей, Варроне, здрастуй!
По гроші, га?
Слуга Варрона А ти?
Кафіс І я по гроші.
А, Ісідор! Ти теж за тим?
Слуга Ісідора Я теж.
Кафіс Якби ж то повернули їх!
Слуга Варрона Навряд.
Кафіс А ось і пан.
Входять Тімон, Алківіад, вельможі та інші,
Тімон Що ж, пообідаймо, Алківіаде,
Та й знову в поле.
(До Кафіса)
Ти до мене? З чим?
Кафіс 3 реєстром позик, ваша милість.
Тімон Позик?
А звідкіля ж ти?
Кафіс Я з Афін.
Тімон Звернись
До управителя.
Кафіс Добродію, він тільки обіцяє
Та відкладає з дня на день. Тим часом
Хазяїнові трапилася пильна
Потреба в грошах. Він уклінно просить.
Надіючись на ваше благородство,
Все повернути, що йому належить.
Тімон Мій добрий друже, я прошу тебе
Зайти до мене завтра.
Кафіс Ваша милість...
Тімон Не сперечайся ж.
Слуга Варрона Пане, від Варрона
Я посланий.
Слуга Ісідора А я від Ісідора.
Він вас уклінно просить розплатитись.
Кафіс Якби ви знали, як потрібні гроші
Моєму панові!
Слуга Варрона Ваш борг давно
Прострочений. Минає шостий тиждень...
Слуга Ісідора Зі мною вже не хоче й говорити
Ваш управитель. І тому до вас
Тепер я посланий.
Тімон Заждіть-но, дайте
Отямитись.
(До гостей)
Панове, йдіть до зали.
Я скоро буду знов до ваших послуг.
Алківіад і вельможі виходять.
(До Флавін)
Іди до мене, розкажи, будь ласка,
Що сталося? Чому мене так гучно
Зустріли тут і вимагають сплати
Прострочених боргів? Чому мене
Так осоромлено?
Флавій
(до слуг)
Панове, от що:
Нам зараз ніколи, Свою настійність
Ви загнуздайте до кінця обіду,
А я тим часом панові з'ясую,
Чому борги не сплачено.
Тімон Гаразд.
Хай буде так. Та пригости їх добре.
(Виходить)
Флавій Будь ласка, йдіть за мною.
Входять Апемант і блазень.
Кафіс
(до слуг)
Пождіть-но, пождіть! Ось іде блазень з Апе-
мантом. Давайте пожартуємо з ними.
Слуга Варрона Ану його, він вилає нас.
Слуга Ісідора Хай його чума візьме, собаку!
Слуга Варрона
(до блазня)
Як твої справи, дурню?
Апемант Це ти у своєї тіні питаєш?
Слуга Варрона Не до тебе річ.
Апемант Звичайно ж, не до мене. Ти звертаєшся сам до
себе.
(До блазня)
Ходімо звідціля.
Слуга Ісідора
(до слуги Варрона)
От дурень і завис на тобі!
Апемант Ти ще стоїш, а не висиш на ньому.
Кафіс Хто ж тепер дурень?
Апемант Той, хто останній озвався. Ех, ви, нещасні
волоцюги, лихварські полигачі! Звідники поміж золотом та злид-
нями!
Всі слуги— Хто пак ми такі, Апеманте?
Апемант Осли,
Всі слуги Чому?
Апемант Тому, що самі не знаєте, хто ви такі, й питаєте
в мене. Побалакай з ними, блазню!
Блазень Як ся маєте, панове?
Всі слуги Красненько дякуємо, ласкавий блазню. А що по-
робляє твоя пані?
Блазень Якраз гріє воду патрати таких курчат, як ви
лотілось би мені побачити вас у "Корінфі"!
Апемант Чудово! Дякую!
Входить паж.
Блазень Диви, паж моєї пані!
Паж
(до блазня)
Як справи, капітане? Що ти поробляєш у цьому
великорозумному товаристві? Як ся маєш, Апеманте?
Апемант Якби була в мене в роті різка, я відповів би
гак, щоб це пішло тобі на користь.
Паж Прошу тебе, Апеманте, прочитай мені написи
на цих листах. Я не знаю, який з них кому.
Апемант Хіба ти не вмієш читати?
Паж Не вмію.
Апемант Отже, небагато науки пропаде в той день, коли
тебе повісять. Цей — до Тімона, цей — до Алківіада. Іди собі. Ти
народився байстрюком, а помреш звідником.
Паж А ти народився собакою, собакою й здохнеш з
голоду. Не відповідай, я вже пішов!
(Виходить)
Апемант Отак утікаєш ти й від ласки богів. Слухай, блаз-
ню, я хочу піти разом з тобою до Тімона.
Блазень І покинеш мене там?
Апемант Якщо Тімон у себе.
(До слуг)
А ви троє служите у лихварів?
Всі слуги Так, тільки краще б вони нам служили.
Апемант І я б цього хотів... щоб вони вас так обслугову-
вали, як кат злодія.
Блазень Ви слуги трьох лихварів?
Всі слуги Еге ж, блазню.
Блазень Мені здається, немає такого лихваря, який би
не держав на службі блазня. Моя пані теж лихварка, а я в неї
за блазня. Коли люди позичають у ваших хазяїв, вони приходять
сумні, а додому йдуть веселі. А в дім до моєї пані вони заходять
весело, а виходять безрадісно. Знаєте причину?
Слуга Варрона Спробую відгадати.
Апемант Відгадай же й покажи нам, що ти розпусник
і шахрай, хоч це, правда, й не зменшить пошани до тебе.
Слуга Варрона А що таке розпусник, блазню?
Блазень Добре вдягнутий блазень і трохи схожий на те-
бе. Це — мара. Іноді вона з'являється в образі вельможі, іноді
в образі адвоката, а часом як мудрець, у якого, крім філософ-
ського камінця, є ще й пара власних; частенько з'являється вона
в образі лицаря. А взагалі — блукає серед людей в усіх образах,
притаманних чоловікові від тринадцяти до вісімдесяти років.
Слуга Варрона А ти не зовсім дурень.
Блазень Так само, як ти не зовсім мудрець: тобі не ви-
стачає стільки розуму, скільки в мене дурості.
Апемант Така відповідь гідна Апеманта.
Всі слуги Розступіться, розступіться, Тімон іде!
Входять Тімон і Флавій.
Апемант Ходім зі мною, блазню! Ходім!
Блазень Я не завжди слухаюсь закоханого, спадкоємця
і жінки. Іноді слухаюсь філософа.
(Виходить разом з Апемантом)
Флавій
(до слуг)
Пройдіть сюди. Ми потім поговорим.
Слуги виходять.
Тімон Я вражений. Чому всієї правди
Ти досі не сказав мені, щоб я
Ощадливіше жив?
Флавій Ви не хотіли
І слухати, коли пропонував я...
Тімон Пусте! Ти, мабуть, річ про це заводив,
Коли я був не в настрої, а нині
Цим виправдатись хочеш.
Флавій О мій пане!
Я ж вам приносив, ще й не раз, рахунки
І клав їх перед вами, але ви
їх відкидали, кажучи, що досить
Вам чесності моєї. А коли
Наказували щедро оплатити
Дешевий подарунок, головою
Хитав я тільки й плакав.