Три мушкетери - Сторінка 118

432–367 до н. е.) — тиран міста Сіракузи на острові Сицилія з 406 по 367 рік до н. е.; будучи дуже підозріливим, тримав своїх в'язнів у приміщеннях, склепіння яких були влаштовані з таким розрахунком, аби найменший шерхіт по спеціальних ходах долинав до зробленого у формі вуха отвору в підлозі або стіні тайника, де Діонісій підслуховував їхні розмови. Ця система слухових ходів отримала назву діонісієвого вуха.

107

Іоанн Златоуст (344–407) — діяч східнохристиянської церкви, Константинопольський патріарх з 398 до 403 року; маючи видатний ораторський хист, став відомим своїми проповідями.

108

Віндзор — замок, побудований у XIII столітті за ЗО кілометрів на захід од Лондона; літня резиденція англійських королів.

109

Фунт (стерлінгів) — грошова одиниця Англії, введена в обіг в XI столітті.

110

Шотландія — частина Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, розташована на півночі острова Великобританія та інших прилеглих до нього малих островах. Починаючи з XI століття, коли утворилося єдине шотландське королівство, англійські феодали не раз намагалися підкорити Шотландію, яка прагнула відстоювати свою незалежність. Після того, як у 1603 році до влади в Англії прийшла династія Стюартів, Шотландію об'єднали з Англією особистою унією, але вона зберегла автономію. Шотландці відзначалися гордим, незалежним характером.

111

Тауер — замок у Лондоні, збудований у 1078 році. До XVII століття був однією з резиденцій англійських королів, а в XVII–XVIII століттях — головною політичною в'язницею королівства.

112

Конетабль — найвище військове звання у Франції з XII століття до 1627 року.

113

Великий пріор — у католицькій церкві — вищий чернечий сан.

114

Це оточення Людовіка XIII свідчить про ту безпринципність, з якою він обирав собі фаворитів. З-поміж згаданих тут придворних більшість уже в ближчі роки перекинулась у ворожий табір, ставши згодом активними учасниками Фронди.

115

Ісаак де Бенсерад (1612–1691) — французький поет манірного стилю, відомий також як автор байок, лібретто придворних балетів та епіграм.

116

"Timeo Danaos et dona ferentes" — "Боюсь данайців, які навіть приходять з дарами" (лат.) — вірш з поеми "Ене'іда" великого римського поета Публія Вергілія Марона (70–19 до н. е.); вираз виник на підставі давньогрецьких легенд про Троянську війну. Воїни давньогрецького племені данайців після безуспішної облоги Трої вдалися до хитрощів: вони спорудили біля стін Трої величезного дерев'яного коня й сховалися в його череві. Троянці, не слухаючи застережень жерця Лаокоона та пророчиці Кассандри, втягли коня в місто; вночі данайці вилізли з нього, перебили охорону й відчинили браму своєму військові. Трою було взято й зруйновано.

117

Миля — міра віддалі, яка в різних країнах становить від півкілометра до понад 11 кілометрів.

118

Пале-Руаяль (франц. Palais-Royal — королівський палац) — сучасна назва палацу, що його Рішельє збудував спочатку для себе, але згодом відписав Людовікові XIII.

119

Ландскнехт — у цьому контексті: картярська гра.

120

Шатле — назва двох фортець у старому Парижі, в одній з яких містилась кримінальна поліція, а в другій була в'язниця.

121

Новим Світом у XVI–XVI1 століттях називали Америку.

122

Пампаси — рівнинні субтропічні степи в Америці.

123

Кюре — католицький парафіяльний священик у Франції.

124

Арміда — одна з героїнь епічної поеми видатного італійського поета Торквато Тассо (1544–1595) "Визволений Єрусалим"; у своїх зачарованих садах Арміда утримувала вдалині від війська хрестоносців рицаря Рено.

125

Скуфія — м'яка шапка без крисів у ченців і священиків.

126

Догматизм — мислення незмінними, закостенілими формами; догматизм — характерна риса релігійного мислення, яке приймає на віру систему церковних положень і вважає їх вічними та беззаперечними істинами. Дидактика — система педагогічних поглядів у галузі освіти й навчання.

127

"Prorsus admirabile" — "Просто чудова" (лат.).

128

"Facilius natans" — "Легше тому, хто плаває" (лат.).

129

"Quemadmodum inter coelorum immensitatem" — "Подібно до того, як в неосяжності небес" (лат.).

130

Глоса — коментар, пояснення до церковних текстів.

131

"Ordines inferiores" — "Нижчі чини" (лат.).

132

Духовна ієрархія — поділ на вищі і нижчі посади серед церковних служителів.

133

"Argumentum omni denudatum ornamento" — "Доказ, позбавлений будь-яких прикрас" (лат.).

134

Єресіарх — засновник або глава єретичної секти (єресь — релігійне вчення, що заперечує основні положення пануючої церкви). Янсеній — голландський богослов Корнелій Янсен (1585–1638), прозваний Янсенієм. У посмертно виданій книзі "Августинус" виклав свої погляди на вчення Августина з приводу благодаті й призначення, відстоюючи їхню вирішальну роль і заперечуючи свободу волі. Поклав початок янсенізму — релігійно-моральній течії, близькій до кальвінізму.

135

Ці терміни походять від імені монаха Пелагія (бл. 360–422), який проповідував значну свободу волі й вибору, зменшуючи тим самим роль "Божественної благодаті" й піддаючи сумніву доцільність участі церкви в моральному вдосконаленні людини.

136

Дилема — судження з двома посиланнями, які виключають одне одне.

137

"Desideras diabolum" — "Сумуєш за дияволом" (лат.).

138

Силогізм — умовивід, в якому з двох суджень, що називаються засновками, одержують зумовлене ними третє судження — висновок.

139

Рондо — тут: форма поетичного твору, в якому початкові слова першого рядка повторюються всередині та в кінці вірша; до рондо найчастіше зверталися давні французькі поети, зокрема І. Бенсерад та В. Вуатюр.

140

Венсан Вуатюр (1598–1648) — французький поет, вождь цілої групи салонних поетів преціозного стилю, член Французької академії з дня її заснування.

141

"Severus sit clericorum sermo" — "Хай буде суворою мова кліриків" (осіб духовного сану) — (лат.).

142

Олів'є Патрю (1604–1681) — відомий французький адвокат; промова вдячності, яку він виголосив перед Французькою академією з приводу свого обрання її членом, мала величезний успіх, і згодом виголошення таких промов стало обов'язковим для кожного обраного академіка.

143

"Altissima voce" — "Якнайголосніше" (лат.).

144

Юдиф — біблійна героїня, що, рятуючи від загибелі обложене місто Ветулію, пробралася до табору ассірійського полководця Олоферна і вбила його.

145

Аррас — місто на півночі Франції, за володіння яким протягом століть точилася запекла боротьба між Францією та Іспанією; лише в 1640 році Людовік XIII остаточно заволодів цим містом.

146

"Vanitas vanitatum" — "Суєта суєт" (лат.).

147

Протазан — алебарда без сокири, з плоским лезом.

148

Луї Ногаре Д'Епернон, кардинал де Лавалетт (1593–1639), останні роки життя присвятив військовій кар'єрі й брав участь у війнах в Німеччині та Італії.

149

Корпія — перев'язочний матеріал, який використовували замість вати; нитки, що їх щипали з бавовняного шмаття.

150

Вольт — повільний коловий поворот коня під час їзди. Курбет — стрибок верхового коня з підігнутими передніми ногами.

151

Марк Юній Б рут (85–42 до н. е.) — римський політичний діяч, прихильник аристократичної республіки; в 44 році до н. е. разом зі своїм другом Кассієм очолив змову проти Юлія Цезаря і взяв участь в його вбивстві.

152

Геральдика — допоміжна історична дисципліна, що вивчає герби.

153

Генеалогія — допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження, родинні та інші зв'язки відомих (здебільшого дворянських) родів.

154

Схоластика — напрям релігійної філософії, що панував за Середньовіччя; система штучних, відірваних од життя умоглядних догматичних положень, покликаних обгрунтувати й захистити богослов'я.

155

Сьома заповідь Божа — "не чини перелюбу". Одна з десяти біблійних заповідей, тобто морально-релігійних приписів, що їх власноручно накреслив Бог на кам'яних скрижалях (плитах) і вручив пророкові Мойсею на горі Синай.

156

Пітер-Пауль Рубенс (1577–1640) — великий фламандський живописець; на багатьох його картинах зображені сатири (персонажі давньогрецької міфології, неодмінні учасники свята збору винограду).

157

Сомнабулізм — особливий вид розладу свідомості, порушення сну.

158

Дандоло — венеціанський рід доби середніх віків і Відродження; багато представників цього роду стали дожами (довічними виборними правителями) Венеції — міста на північному сході Італії, яке, приєднавши в середні віки ряд територій, стало великою морською державою.

159

Монморансі — один із найзнатніших герцогських родів Франції, що вів свій родовід з X століття.

160

Мінерва — в римській міфології дочка Юпітера, богиня мудрості, покровителька ремесел і мистецтв; Мінерву ототожнювали з Афіною Палладою (переможницею), однією з головних богинь грецької міфології.

161

Дукатон — старовинна дрібна монета, одна шістдесята частина дуката (від пізньолатинського ducatus — герцогство) — срібної, пізніше золотої монети, вперше випущеної в Італії в 1140 році і згодом поширеної в західноєвропейських країнах як грошова одиниця найвищої проби.

162

Буцефал — кінь Александра Македонського (356–323 до н. е.), видатного полководця й державного діяча стародавнього світу.

163

Згадується епізод із популярної французької середньовічної рицарської поеми "Чотири сини Емона" (або "Рено де Монтобан"), в якій розповідається про чотирьох братів, непокірливих васалів Карла Великого.

164

Згадується персонаж казки відомого французького письменника Шарля Перро (1628–1703) "Синя борода".

165

"Erat, est, fuit" — "Було, є, буде" (лат.).

166

Великий Могол — титул правителя імперії Великих Моголів в Індії в 1526–1858 роках, початок якій поклав Захітеддін Мухаммед Бабур (1485–1530), ферганський феодал-мусульманин, класик староузбецької літератури, нащадок Тимура (1336–1405), середньоазіатського правителя й полководця, відомого в Європі під іменем Тамерлан.

167

Спартанці — громадяни Спарти (міста-держави в Стародавній Греції), жителі якої з дитинства виховувалися в суворих умовах і привчалися до витривалості й подолання труднощів; в переносному розумінні — люди, які обмежують свої потреби лише найнеобхіднішим, виявляють терплячість і витривалість у важких умовах.

168

За давньогрецькими переказами, Іпполіта, сина міфічного засновника Афінської держави Тезея, покохала його мачуха Федра; знехтувавши її кохання, Іпполіт став жертвою гніву бога моря Посейдона, якого підбурила проти пасинка сама Федра; перелякані морським чудовиськом, коні Іпполіта кинулись разом зі своїм хазяїном з урвистого берега в морську безодню.

169

Крилас (від старогр.