Венеціанський купець - Сторінка 4

- Вільям Шекспір -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Мій хазяїн — справжнісінький єврей. Йому гостин-
ця? Подаруйте йому краще мотузку! Я гину з голоду в нього на
службі; я так схуд, що ви можете кожен палець моїми ребрами
порахувати. Батьку, я радий, що ви приїхали. Віддайте ваш гости-
нець Бассаніо — той справді дає чудові нові лівреї своїм слугам.
Якщо мені не пощастить стати до нього на службу, то я забіжу
десь аж на край божого світу. О, небувале щастя! Він сам їде
сюди. Мерщій до нього, батьку, бо я зроблюсь євреєм, якщо в
єврея служитиму довше.
Входить Бассаніо з Леонардо та іншими
слугами.
Бассаніо Ви можете зробити й так, але поспішайте: ве-
черя — найпізніше о п'ятій годині. Порозсилайте ці листи за адре-
сами; замовте лівреї й перекажіть Граціано, що я прошу його
зараз же прийти до мене.
Один із слуг виходить.
Ланчелот До нього, батьку!
Гоббо Хай бог благословить вашу милість!
Бассаніо Спасибі. Тобі чогось від мене треба?
Гоббо Ось мій син, синьйоре, бідний хлопець...
Ланчелот Не бідний хлопець, синьйоре, а багатого єврея
наймит, що хотів би, синьйоре, як вам пояснить мій батько...
Гоббо Синьйоре, він має палке бажання, як то кажуть,
вам служити...
Ланчелот Авжеж; одне слово, я служу євреєві і маю ба-
жання, як вам пояснить мій батько...
Гоббо Його хазяїн і він, не у гнів вашій милості ска-
зати, живуть, як кицька з собакою...
Ланчелот Коротше кажучи, справа, бачте, така, що немає
мені життя в того єврея; саме це й змушує мене, як зараз батько
мій, стара вже людина, докладно розповість вам...
Гоббо Ось тут у мене страва з голубів, що нею бажав
би я вашу милість ушанувати; а прохання моє таке...
Ланчелот Щоб не витрачати даремно слів, прохання моє
дуже мене цікавить, як ваша милість довідаються про це від цього
чесного старого чоловіка... бо... хоч я сам це кажу, хоч він і стара
людина, проте він бідна людина і мій батько.
Бассаніо Хай хтось один говорить. Чого вам треба?
Ланчелот Служити вам, синьйоре.
Гоббо Так, саме це і мали ми сказати.
Бассаніо Тебе я знаю добре. Що ти хтів —
Здійснилося, бо твій господар Шейлок
Зі мною ще сьогодні розмовляв
І на твоє підвищення дав згоду.
Як можна це підвищенням назвати —
В багатого єврея службу кинуть
І стати до роботи в бідняка.
Ланчелот Стару приказку добре поділено між моїм хазяї-
ном Шейлбком і вами, синьйоре: ви маєте ласку божу, а він має
достатки.
Бассаніо Дотепно сказано. Ну, йдіть обидва,
З господарем колишнім попрощавшись,
Приходь до мене.
(До своїх слуг)
Видайте ліврею
Йому ошатнішу, ніж в інших слуг.
Глядіть же, щоб усе було як слід!
Ланчелот Рушаймо, батьку! То я незугарний стати до ро-
боти? То я не маю язика? Гаразд!
(Дивиться на свою долоню)
Чи є в Італії людина, яка б змогла, приносячи присягу, покласти
на біблію долоню кращу, ніж оця? О, я знаю, мені всміхнеться
доля! Гляньте на цю просту лінію життя! Скільки ж воно жінок
визначено для мене? На жаль, усього п'ятнадцять! Це ж на один
зуб! Одинадцять удовиць і ще дев'ятеро дівчат — ледь-ледь ви-
стачить на одного! А ось троїста лінія! Тричі пощастить мені вря-
туватися від небезпеки потонути. А ось знак, що вказує на смер-
тельну небезпеку, яка загрожує мені на краєчку пухової перини!
Ну, якщо фортуна — жінка, то вона — хороше дівча, коли обдаро-
вує мене такими хорошими речами. Ходімо, батьку; мені попро-
щатися з євреєм,як оком змигнути.
Ланчелот і старий Гоббо виходять.
Бассаніо Прошу тебе, мій добрий Леонардо,
Купи усе, зроби усе як слід;
Коли ж ти покінчиш нагальні справи,
Вертайсь мерщій додому, бо надвечір
Почастувати хочу я найближчих,
Найкращих друзів. Не барись!
Леонардо Всіх сил
Я докладу, шановний мій синьйоре.
Входить Г р а ц і а н о.
Граціано Де твій господар?
Леонардо Ось він, синьйоре, прогулюється.
(Виходить)
Граціано Синьйоре Бассаніо...
Бассаніо Граціано!
Граціано Я маю до вас прохання...
Бассаніо Я вже виконав його.
Граціано Ви не повинні мені відмовити: я мушу їхати з
вами до Бельмонта.
Бассаніо Якщо ти мусиш — їдьмо. Тільки слухай:
Ти грубий і зухвалий на язик.
І надто запальний. Проте ці риси
Хоч і пристали до твоєї вдачі
І хоч вони не вадять, як на мене,
Але для тих, кому ще не знайомий,
Ти можеш здатися занадто смілим.
А через те, прошу, себе присилуй
І в свій розбурханий, гарячий дух
Додай помірності холодних крапель,
Бо тим поводженням несамовитим
Ти там мені нашкодиш, і мої
Зруйнуєш всі найкращі сподівання.
Граціано Якщо, Бассаніо, не приберу я
Подоби найскромнішої, не втраплю
Поштиво розмовлять, вдаватись рідко
До лайки,з молитовником ходити,
Дивитися сумирно, при столі ж
Під час молитви потай позіхати
І промовлять "амінь", триматись пильно
Всіх приписів пристойності й звичаю,
Як ті, хто на догоду власній бабці,
Весь час вдають святенників із себе,-
Тоді ніколи більш мені не вірте.
Бассаніо Побачимо, чи стане вам терпіння.
Граціано Зроблю я виняток на цю лиш ніч;
Сьогодні ввечері мене судить
Не треба.
Бассаніо Ні, було б то дуже шкода!
Просив би я, щоб, навпаки, були ви
Веселі, сміливі й дотепні нині,
Бо всі ми зберемось лише для того,
Щоб добре погуляти й посміятись.
Однак прощайте! Маю пильні справи.
Граціано А я подамся до Лоренцо й інших —
І ввечері ми знову ваші гості.
Виходять.
СЦЕНА З
Там само. Кімната в домі Шейлока.
Входять Джессіка й Лавчелот.
Джессіка Мені так шкода, що ти йдеш від батька.
Наш дім — це пекло, ти ж — веселий чорт,
Що намагавсь у нас нудьгу розвіять.
Ну що ж, прощай! Ось маєш золотого!
Ох, Ланчелот, побачиш скоро ти
Лоренцо на вечері. Там він буде,
Бо твій господар запросив його
До столу. Дай йому цього листа —
Та тільки щоб того ніхто не бачив.
Прощай же. Я не хочу, щоб мій батько
Застав мене отут з тобою разом.
Ланчелот Adieu! Сльози заміняють мені язик. О найчарів-
ніша язичнице! О найсолодша жидівочко! Коли якийсь християнин
не пуститься на шахрайство й не заволодіє тобою — то я дуже по-
милюся. Проте бувайте здорові!.. Ці дурні сльози поволі затоплю-
ють мій мужній дух. Adieu!
(Виходить)
Джессіка Прощай, прощай, мій добрий Ланчелоте!
О боже мій, які думки пекельні,
Який то гріх, що я соромлюсь бути
Дитям свойого батька. Я дочка
Йому по крові лиш, а не душею.
Обітницю, Лоренцо мій, дотримай,-
А християнською жоною ставши,
Тобі я буду вірною назавше.
(Виходить)
СЦЕНА 4
Там само. Вулиця.
Входять Граціано, Лоренцо, Салеріо й С о •
л а н і о.
Лоренцо Ми підемо з вечері тайкома
До мене в дім, щоб там надіти маски
І за годину повернутись.
Граціано Ні,
До цього ми ще зовсім не готові.
Салеріо І смолоскипників не найняли.
Соланіо Коли цього не зробимо як слід,
По-моєму, вже краще і не братись.
Лоренцо Тепер четверта тільки — нам лишилось
Ще дві години, щоб приготуватись.
Входить Ланчелот з листом.
Які новини, друже Ланчелоте?
Ланчелот Якщо ви зробите ласку й розпечатаєте цього
листа, то, мабуть, він вам розповість новини.
Лоренцо Рука знайома — і, признаюсь вам,
Чудова рученька; вона біліша,
Ніж цей папір, який вона списала.
Граціано Іду в заклад, що лист отой — любовний.
Ланчелот Так, синьйоре, з вашої ласки.
Лоренцо Куди ти йдеш?
Ланчелот Іду, синьйоре, запрошувати свого колишнього
господаря єврея на вечерю до мого нового господаря християнина.
Лоренцо На ось, візьми! І Джессіці шляхетній
Скажи тихенько: слова я додержу.
Іди!
Ланчелот виходить.
Бажаєте приготуватись
На маскарад? Вже й смолоскипник є.
Салеріо Гаразд, знайду і я.
Соланіо Я теж знайду.
Лоренцо Мене і Граціано за годину
Застанете ви в нього. Ми на вас
Чекаємо.
Салеріо Не будемо баритись.
Салеріо й Соланіо виходять.
Граціано Від Джессіки чарівної той лист?
Лоренцо Тобі відкриюсь я. Еге ж, від неї.
Вона тут пише, як мені найкраще
Забрать її із батьківського дому
Та скільки має золота вона
Й коштовних самоцвітів — і про те,
Що здобула собі убрання пажа.
Якщо єврею, батькові її,
Потрапити на небо пощастить,
То певен будь, що в рай його спровадить
Рука дочки. Година нещаслива
Не стане їй на життьовім шляху
Повік — хіба що тільки через те,
Що батько в неї — той єврей невірний.
Ходім зі мною; по дорозі сам
Листа читатимеш. Мій смолоскип
Моя кохана Джессіка нестиме.
Виходять.
СЦЕНА 5
Там само. Перед домом Шейлока.
Входять Шейлок та Ланчелот.
Шейлок Авжеж! Побачиш ти на власні очі
Різницю поміж Шейлоком й Бассаньйо.
Гов, Джессіко! Не будеш обжиратись...
Гов, Джессіко!.. Як обжирався в мене.
І не хроптимеш на весь дім ночами.
Не будеш переводити одежі.
Гов, Джессіко! Та де ж вона поділась?
Ланчелот Гов, Джессіко!
Шейлок А ти чого кричиш?
Адже тобі я не велів гукати!
Ланчелот Ваша милість завжди гримали на мене за те, що
я нічого не вмію зробити сам, доки мені не звелять.
Входить Джессіка.
Джессіка Ви кликали? Чого вам треба, тату?
Шейлок Ось, Джессіко, мої ключі. Я йду —
Запрошений я нині на вечерю...
Хоча навіщо йти? Вони лукаві;
Звичайно, не з любові запросили.
А я піду і їстиму на зло.
Хай витрачається цей марнотрат.
Християнин цей! Джессіко, дитино,
Доглянь господи. Десь якесь нещастя
Порушить має нагло спокій мій...
У сні мішки я бачив, повні грошей...
Ланчелот Благаю вас, синьйоре, ходімо; мій молодий гос-
подар чекає на вас.
Шейлок Так, як і я чекаю на побачення з ним.
Ланчелот Вони всі там щось затівають: я не кажу прямо,
що ви побачите маскарад; проте, якщо це трапиться, виходить,
недарма останнього чорного понеділка о шостій годині ранку мені
йшла носом кров; а перед тим останнього разу вона йшла рівно
чотири роки тому, в середу на першому тижні посту, по обіді.
Шейлок Що? Маскарад там буде, кажеш ти?
Дитино, двері всі позамикай!
Якщо почуєш гуркіт барабана
Чи, може, флейти скигління огидне,
Не зважуйся вилазити на вікна,
На вулицю виходити не смій,-
Ти чуєш? Милуватися не смій
На християн фарбованих, безумних!
Позатикай скрізь вуха у будинку,-
Я, звісно, вікна маю на увазі,-
Щоб у мою шановану домівку
Гармидер легковажний не проник.
Священним Якова жезлом клянуся!
Бенкетувати нині поза домом
Не маю я бажання. А проте
Піду. Гей, ти, мерщій біжи вперед
І сповісти, що я прибуду.
Ланчелот Пане,
Я вже лечу вперед. Синьйоро мила!
Ви все-таки в віконце подивіться:
Християнин прийде — не жарти:
Євреєчки він ока вартий!
(Виходить)
Шейлок Що блазень цей із племені Агарі
Сказав тобі?
Джессіка "Синьйоро, прощавайте",-
А більш нічого.
Шейлок Добре він хлоп'я!
Але він їсть надміру і в роботі
Все бариться, немов отой слимак,
І цілоденно спить, мов кіт ледачий,
До вулика свого впускати трутнів
Не хочеться, того-бо й відпустив
РІого я до Бассаніо охоче.
Хай допоможе він йому гаман
Позичений спустошить якнайкраще.
Тож, Джессіко, вертай мерщій додому!
Можливо, незабаром я вернусь.
Зроби все так, як я сказав.