Вуховертка та відьма - Сторінка 4

Томас завернувся у купку, а його хутро стирчало як шипи.

— Вє-є! — сказав він, з огидою трясучи передню лапу. – Сподіваюсь, воно всмокчеться, чи ще якось зникне.

Здавалося, воно справді зникло. Коли Вуховертка майже намастила усю себе, – дуже економно, бо паста зникала надзвичайно швидко, – Томас потрусився і знову був гладкий, та шикарний.

— Значно краще! – сказав він. Кіт випростував задню ногу та облизувався, поки Вуховерка витерла свої ступні ганчіркою та розмазала рештки пасти по підошвах та між пальцями ніг.

— Думаєш воно буде працювати? – запитала вона.

— Фух, — сказав Томас. Його рот був набитий хутром. – Краще б воно працювало. Я не збираюся знову крізь це проходити.

— Я так само! – зівнула Вуховертка, коли нарешті йшла до ліжка. Це зайняло чимало часу: все прибрати та поставити на свої місця, щоб Белла Яга не здогадалася, що вони щось робили у майстерні. Після цього вона вимила свої ступні від слизу, а потім ще довелося змивати сліди від слизу з підлоги коридору. Вуховертка ледь не заснула на підлозі коридору, поки мила там.

І, певна річ, здається пройшло лише п'ять хвилин як вона заснула, а Белла Яга вже стукала у двері Вуховертчиної спальні та кричала.

— Вставай, ти, маленька ледача тварюко! Мандрагор хоче бекону та яєць.

— Скажіть йому, щоб наказав демонам це зробити, — загарчала Вуховертка.

— Що? – проревіла Белла Яга.

— Я вже йду! – проревіла у відповідь Вуховертка. – І я не ваша рабиня!

— Це ти так думаєш! – крикнула Белла Яга.

Глава 5.

Не дивно, що того дня Вуховертка була у дуже поганому настрої. Поки вона працювала у майстерні, то бурчала собі під ніс, а потім бурчала голосніше, коли їй довелося здійснити стомлюючу прогулянку у вкритий бур'янами сад за кропивою та чемерником.

— З мене досить її ставлення до мене як до рабині! – сказала вона. – Ще й дощ! – вона попленталася назад та кинула мокрі рослини на стіл.

— Не роби цього! – рявкнула Белла Яга. – Я ж казала тобі покласти рослини у казан, ти безпорадна мала тварюко!

— А я казала вам, що я не ваша рабиня! – рявкнула Вуховертка у відповідь. – Я погодилася бути вашою асистенткою, а ви повинні були вчити мене магії, і замість цього, все що я отримала від вас – робота до півсмерті!

— Я не погоджувалася вчити тебе магії! – кричала Белла Яга. – Я забрала тебе Сент-Мовальду, тому що мені потрібна ще одна пара рук!

— Тоді ви – шахрайка! – сказала Вуховертка. – Ви обдурили місіс Бріггз та мене. Ви сказали місіс Бріггз, що будете мені прийомною матір'ю.

Белла Яга пронизливо подивилась на Вуховертку. Вона була у такій люті, що її коричневе око закотилося угору, а синє – униз. Вуховертка вельми перелякалась та подумала чи не зайшла занадто далеко. Але все що зробила Белла Яга – це стукнула Вуховертку по голові, так що у дівчинки у вухах задзвеніло.

— Авжеж, прийомною матір'ю, — сказала вона, злостиво сміючись. – Йди та принеси ще горючого під казан. Швидко. Або я натравлю на тебе черв'яків.

Вуховертка, хитаючись від запаморочення в голові, підійшла до купи мулу, де було зелене полум'я та поклала палички під казан. Коли у її голові трохи прояснилося, вона сказала:

— То ви збираєтесь вчити мене магії, чи ні?

— Звичайно, що ні, — відповіла Белла Яга. – Ти лише моя додаткова пара рук.

"Правильно!", подумала Вуховертка: "Ось воно!"

Вона кипіла від люті решту ранку, але пильнувала, щоб кипіти тихесенько, аби Белла Яга не помітила наскільки Вуховертка розгнівана. На ланч був особливий чудовий пастуший пиріг, який використовувався кухарем Сент-Мовальду як своєрідні ліки для Вуховертки. Мандрагор наказав демонам принести цю страву, тому що йому пиріг також подобався. Вуховертка ледве повірила своїм очам, коли впізнала пиріг. Вона дивилася на свою тарілку та ледве їла, через злість та тугу за дитячим будинком.

Після ланчу, Белла Яга зібрала усі свої заклинання, що були зроблені в останні декілька днів, турботливо поклала кожне у пластиковий пакет та всі пакети поклала у кошик для покупок. Вона зняла свого червоного капелюха з вішака у коридорі та наділа на голову.

— Я йду, щоб доставити їх моїм клієнтам, — сказала вона.

Незважаючи на злість, Вуховертка була зацікавлена достатньо, щоб запитати:

— А ви полетите на мітлі?

— Звичайно, що ні, — сказала Белла Яга. – Всі мої клієнти дуже респектабельні. Вони належать до "Друзів Землі" та "Об'єднання матерів"[9]. Їх схопить удар, якщо їхні сусіди побачать як я появляюся у них на мітлі! А зараз перестань задавати дурні питання та вимий тут підлогу. Щоб коли я повернулася, вона була така чиста, що з неї можна було б їсти.

Вуховертка дивилась, як Белла Яга відкрила порожню стіну в кінці коридору, так, ніби це були вхідні двері, та вийшла надвір. Як тільки стіна захлопнулась, Вуховертка кинулася у майстерню, окликаючи Томаса.

— Ну що ще? – сердито запитав Томас, вилізаючи з однієї з мисок для змішування. – Я спав. Єдиний час, коли я можу побути у спокої, це коли вона виходить з дому.

— Так, я знаю, — сказала Вуховертка. – Але допоможи мені, це всього п'ять хвилин. Яке закляття слід використати, щоб додати комусь додаткову пару рук?

Томасова нога застигла на підборідді, яке роздратовано він чухав.

— Яка чудова ідея! – з повагою сказав він. – Давай подивимось у книзі.

Єдине закляття у книзі, яке не мало нічого подібного до того, що вигадала Вуховертка, називалося: "Зробити додатковий приріст на чиємусь тілі".

— Думаєш це може допомогти? — запитала вона у Томаса.

— Майже, — сказав Томас та присів на сторінці. – Найбільша трудність у тому, щоб отримати волосся з її голови, щоб покласти у образ. Вона не дозволить і близько підійти до її волосся, якщо це від неї залежить.

— Я його якимось чином достану, — рішуче сказала Вуховертка. – Вона все твердить, що хоче додаткову пару рук. Вона її отримає, навіть якщо це вб'є мене!

Наступну годину Вуховертка збуджено працювала. У заклинанні було сказано зробити образ особи з різного виду неприємних речей. "Коли ви зробили додаткові частини, які ви задумали, з крил кажанів та бджолиного воску, то вставте їх до образа", а Томас допомагав як домочадець. "Компонент, що змушує заклинання працювати — волосся, з голови особи, над якою ви працюєте, обмотане навколо образу".

Вуховертці подобалося робити модель Белли Яги. Вона, час від часу, бігала до ванної кімнати, звіритися із малюнком, чи зробила вона образ достатньо потворним. Але у неї виникла проблема із додатковою парою рук. Вони були надто крихітними. Вона скрутила їх, а потім почала з початку, і так – тричі. Потім, коли вона нарешті зробила їх правильного розміру, то ніяк не могла вирішити, куди б найкраще їх приліпити.

— Може на її лікті? – запитала вона Томаса.

— Або на коліна, — запропонував Томас. – Вона… — він замовк та вигнувся дугою, його хутро стало дибки. – Ховай! Швидко! Вона повертається!

Вуховертка нічого не чула, але вона знала, що звірі мають значно чутливіші вуха, ніж люди. Вона не стала сперечатися. Вона встромила дві крихітні руки, куди-небудь, аби не загубити їх. Вона схопила образ – та велику викрутку, бо їй у голову прийшла ще одна ідея, — та побігла з усім цим в свою спальню. Вуховертка запхала модель та викрутку під подушку та побігла назад до майстерні. Вистачило часу лише щоб схопити мітлу та почати мести, перш ніж Белла Яга зайшла.

— І ти називаєш це чистою підлогою? – сказала Белла Яга. – Ти нічого не отримаєш на вечерю, поки не попрацюєш краще, ти, ледаче створіння!

Вуховертці довелося підмітати та скребти та мити решту дня. Але вона була така зайнята, розмірковуючи над тим, як отримати волосся з голови Белли Яги, що ледь помічала що робить. Вона думала, що якби ж то вона змогла знайти спальню Белли Яги, це було б легко. Там би був гребінець на туалетному столику, а на ньому – волосся. Белла Яга ніколи нічого не прибирала.

До вечері підлога була майже чиста, але не зовсім. Белла Яга підступно посміхнулась.

— Можеш іти до своєї спальні та з'їсти хліб та сир на вечерю, — сказала вона. – Може це навчить тебе не бути такою лінивою у майбутньому!

Вуховертка побігла у свою кімнату, сподіваючись побачити демона, який принесе хліб та сир. Але була дещо розчарована. Щось, безумовно, зайшло у кімнату. У ній стояв вируючий вітер та відчуття жару. Але усе, що побачила Вуховертка, була тарілка із обідом орача[10], з пабу по дорозі, який раптово з'явився в середині її ліжка, а вихор зник, як тільки вона на нього глянула.

— Ви тут? – запитала Вуховертка. Жодної відповіді.

Після того як вона з'їла обід орача – він був цілком ситним, з двома видами солінь та круто звареним яйцем, так само був сир та французький хліб, — Вуховертка задумливо витягла викрутку з-під подушки. Вона опустилася на коліна біля стіни, яка мала б бути стіною ванної кімнати з іншого боку, та

почала викруткою колупати дірку. Томас сказав, що з іншого боку була кімната Мандрагора. Само собою зрозуміло, що кімната Белли Яги також була там. Отже, Вуховертка свердлила, вертіла та дряпала, поки не відчула, що кінець викрутки потрапив у повітря, із іншого боку стіни. Тоді, дуже повільно та обережно, ледь насмілюючись дихати, вона витягла викрутку зі стіни та зазирнула у отвір.

Спека дихнула їй у око. Вона змушена була витерти пил від штукатурки, перш ніж знову зазирнути. Коли вона це зробила, то виявила, що дивиться не у спальню. І не у ванну кімнату. Здавалося, що це була, свого роду, кімната для досліджень, пофарбована у чорне, золоте та червоне. Величезна фігура Мандрагора сиділа поруч, за чимось, схожим на конторку. За ним Щось кружляло та корчилось. Вуховертка могла бачити лише частини цього Щось, але вона була досить впевнена, що це був демон. І якщо це був демон, вона знала, що більше ніколи у житті не хоче бачити демона. Вона прибрала око від стіни та заткнула отвір викруткою.

— Тьху! – вигукнула вона. Це жодним чином не наближувало її до здобуття хоча б одного волоска Белли Яги. Вона сіла навпочіпки на п'ятках, розмірковуючи. Через деякий час, все ще розмірковуючи, вона піднялась та пішла у ванну кімнату – подивитись на стіну. Звичайно ж, там був маленький, сипкий отвір, і вона могла бачити кінець викрутки, що стирчав у ньому.

— Я не розумію магії, — сказала Вуховертка.