Windows on the World - Сторінка 2

Написання цього гіперреалістичного роману ускладнює сама реальність. Із 11 вересня 2001 року реальність не тільки випереджає вимисел, а й руйнує його. Писати на цю тему неможливо, але на інші теж не можеш. Ніщо нас більше не бентежить.

Поглядом слідкую за кожним літаком, що пролітає повз. Аби я зміг точно описати, що сталося по той бік Атлантики, зараз літак мав би врізатись піді мною в цю чорну вежу. Я відчував би хитання цієї будівлі — дивне це, мабуть, відчуття. Такий міцний хмарочос починає розхитуватись, наче п'яний корабель. Тонни скла та криці за мить перетворюються на сніп соломи. На гірку каміння. Це один з уроків Всесвітнього торговельного центру: нерухомість рухома. Те, що ми вважаємо сталим, — мінливе. Те, що для нас тверде, — виявляється крихким. Непорушні вежі — рухаються, а хмарочоси чешуть здебільшого землю. Як можна за мить ущент зруйнувати таку величезну будівлю? Ось про що мій твір: падіння замку із кредитних карток. Якби під моїми ногами "боїнг" урізався у вежу, я б усвідомив, зрештою, те, що непокоїть мене вже цілий рік: чорний дим, що підіймається із землі до неба, нестерпне пекло, у якому плавляться стіни, вибиті вікна, ядуху, паніку, самогубства, біг до палаючих сходів, сльози та крики, безнадійні телефонні дзвінки. Проте це не заважає мені полегшено зітхати, коли черговий літак віддаляється в білому небі. Утім, усе вже відбулося. Подія сталася, але описати її неможливо.

"Вікна у світ". Спочатку я знайшов цю назву надто претензійною. Забагато величі як для ресторану в хмарочосі, де купкуються маклерські контори, банки та фінансові ринки. У цій назві можна узріти черговий прояв американської пихатості: "Наша установа височіє над усім світовим капіталізмом та щиро чхає на вас зі своєї висоти". Насправді ця назва обумовлена просто грою слів: World Trade

Center. Вікна у World. Це я зі своєю одвічною французькою уїдливістю бачу зневажливість там, де є лише іронічна тверезість. Як би я сам охрестив ресторан, розташований на останньому поверсі Всесвітнього торговельного центру? "Roof of the World*1? "Тор of the World"2? Це було б ще гірше. Від цих назв тхне за кілометр. Чому б тоді вже не "King of the World" як Леонардо Ді Капріо у "Титаніку"? ("Всесвітній торговельний центр — це наш "Титанік", — заявив мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані наступного дня після атакування). Звісно, як колишній рекламіст-креативщик, я апостеріорі прокручую в мозку безліч варіантів: ось яка назва чудово пасувала б цьому місцю — піднесена, смиренна та поетична. "END OF THE WORLD"4. У англійській мові слово "end" означає не тільки "кінець", але також край, кінцівку. Оскільки цей ресторан розташований під дахом, "End of the World" означав би "на кінцівці вежі". Але американцям не до вподоби такий гумор — вони надто забобонні. Тому в їхніх будівлях ніколи не буває тринадцятого поверху. Врешті-решт, Windows on the World — дуже влучна назва. І в комерційному плані також — інакше хіба б назвав Білл Гейтс свою відому програму "Windows" кілька років по тому? "Вікна у світ" — забійна назва, як каже молодь. Звісно, це була не найвища точка світу: Всесвітній торговельний центр сягав 420 метрів, тоді як висота веж Петронас у Куала-Лумпурі становить 452 метри, а Сірс-Тауера в Чикаго — 442 метри. Зараз у Шанхаї китайці будують найвищу у світі вежу: Шанхайський Всесвітній фінансовий центр (460 метрів). Сподіваюсь, ця назва не принесе їм нещастя. Мені подобаються китайці: це єдиний у світі народ, здатний бути водночас і завзятими капіталістами, і завзятими комуністами.

1 Дах світу (англ.).

2 Верхівка світу (англ.).

3 Король світу (англ.).

4 Кінець світу (англ.).

Звідси таксі здаються жовтими мурахами, що загубились у поділеному на квадрати лабіринті. Вежі-близнюки були створені під керівництвом сім'ї Рокфеллерів та адміністрації нью-йоркського порту, спроектував їх архітектор Мінору Ямасакі (1912—1982), компаньйон фірми "Emery Roth and Sons". Дві 110-поверхових сталево-бетонних вежі. Площа кожної — 406 000 м2. У кожній — 21 800 вікон та 104 ліфти. 2700 м2 офісної площі на кожному поверсі. Мені це все відомо, бо це має певне відношення до моєї роботи. Перегорнутий ланцюжок із трикутною секцією, бік якої дорівнює 16,5 м в основі та 5,2 м на верхівці, фундамент — 192 метра, подвійні перегородки, товщиною від 91 до 19,7 см, вага 290 000 тонн (з яких 12 127 — бетон). Вартість: 400 мільйонів доларів. Премія Національного музею будівництва за технологічні інновації. Хотів би я бути архітектором, але я всього-на-всього агент з нерухомості. 250 000 банок фарби в рік на поточний ремонт. 49 000 тонн обладнання для кондиціонування повітря. Щороку більше двох мільйонів туристів відвідують ВТЦ. Будівництво комплексу розпочалося у 1966 і тривало понад десять років. Злі язики швидко охрестили його "конструктором Лего" або "Девідом та Нельсоном"1. А я непогано ставлюсь до цих веж; мені подобається дивитись, як у них відображаються хмари. Проте сьогодні хмар немає. Діти набива

1 Девідом та Нельсоном називали вежі-близнюки Всесвітнього торговельного центру за іменами братів Рокфеллерів.

ють рота оладками з кленовим сиропом. Вони ніяк не поділять масло. Хотів би я мати дочку, щоб зрозуміти, що таке спокійна дитина, яка не веде постійних змагань з рештою світу. Кондиційоване повітря крижане. Ніколи не зможу до цього звикнути. У столиці світу, в ресторані Windows on the Worldy заможні клієнти можуть бачити верхівку досягнень західної цивілізації, але при цьому вони, як ніколи, морозять собі яйця. Кондиціонери створюють фоновий гул, постійний звуковий супровід — вони стугонять, наче двигун літака, якому прикрутили гучність; мені здається нестерпною ця відсутність тиші. У себе в Техасі ми воліємо потерпати від спеки. До цього ми звикли. Моя сім'я походить від другого президента Сполучених Штатів, Джона Адамса. Прадіда Йорстонів звали Вільям Харбін, він — правнук автора Декларації про незалежність. Тому я входжу до асоціації "Sons of the American Revolution"1 (скорочено SAR, як "Son Altesse Royale", "Його Королівська Величність"). Увага: в Америці теж є своя аристократія. І я до неї належу. Моя родина збанкрутіла, але я до неї належу. Багато американців пишаються родинними зв'язками із підписантами Декларації про незалежність. Користі з цього ніякої, але факт утішний. Ні, пане Фолкнер, не самі недоумкуваті алкоголіки та насильники населяють південь Сполучених Штатів. Коли я буваю в Нью-Йорку, я навмисно розмовляю із техаським акцентом. "Yeap!" замість "Ya". Я не менший сноб за європейських виродженців. Тут ми їх кличемо "євротреш", усіх цих піжонів з Au Bar2у чепурунів-декадентів, що панують у картотеці Марка Де Гонто-Бірона3 та чиї обличчя дивляться на нас з обкладинок Paper Magazine. Нам начхати на їхні обличчя, у нас є свої... "американтреш"? Я — Red Neck4, член Аме

1 Сини Американської революції (англ.).

2 Відомий нью-йоркський бар—нічний клуб. Зараз він називається "Club 58".

3 Марк Де Гонто-Бірон — засновник Junior International Club (1983).

4 Дослівно з англ. — "червона шия", жаргонна назва провінціалів з південних штатів США.

риканського Смітника. Але моє прізвище не таке відоме, як Ґетті, Ґуттенхейм або Карнеґі, бо ж мої пращури усе розтринькали, замість того, щоб сплачувати за уславлення свого імені в музеях.

Діти притулилися обличчями до вікна й граються в лякалки.

— Він боїться навіть подивитись униз із закладеними за спиною руками!

— Oh my Gosh! Freaky!1

— Chicken! Нікчемний боягузе!

Я їм розповідаю, як у 1974 році французький канатоходець на ім'я Філіпп Петі без офіційного дозволу простягнув трос між двома вежами, якраз на цій височині, і пройшов по ньому, незважаючи на вітер, холод та запаморочення. Хлопці питають: "А що таке француз?" Я їм розповідаю, що Франція — це невеличка європейська країна, яка допомогла Америці звільнитися від англійського ярма між 1776 та 1783 роками, і що, аби віддячити, наші солдати звільнили їх від нацистів у 1944-му. (Я дещо спрощую, виключно із педагогічних міркувань.)

— Бачите статую Свободи, ось там? Це подарунок Франції Америці. Трохи кітчева, але нічого, добрий намір зараховується.

Мої хлопці не переймаються Францією, хоча вони й полюбляють french fries та french toasts2. Що ж до мене, то я віддаю перевагу french kiss та french rubbers3.1 ще "French Connection"4 із автогонками під наземним метро!

Із "Вікон світу" місто здається гігантською шаховою дошкою з прямими кутами, перпендикулярними кубами, суміжними квадра

1 О Боже! Страшно! (Англ.)

2 Картопля-фрі та тости по-французьки (англ.).

3 "Французький поцілунок" та французькі презервативи (англ.).

4 "Французький зв'язний", американський пригодницький фільм із Джином Хекманом у головній ролі.

тами та прямокутниками, паралельними лініями, сплетеними смугами — штучна сіро-чорно-біла геометрія, дотичні вулиці нагадують повітряні коридори, поперечні провулки ніби накреслені маркером, тунелі — кротячі нори із червоної цегли; звідси мокрий асфальт, що його залишають за собою прибиральні вантажівки, здається слизотою алюмінієвих слимаків на фанері.

Я часто приходжу сюди вклонитися мармуровій дошці на будинку № 56 по вулиці Жакоб. Усі американські туристи мають здійснювати паломництво на вулицю Жакоб, 56, замість того, щоб фотографуватись перед тунелем Альма на честь Доді та Діани1. Саме тут, у готелі York, 3 вересня 1783 року Джон Адамс та Бенжамен Франклін підписали Паризький договір, що поклав край війні з англійцями за незалежність. Моя мати мешкає поруч; трохи далі, за деревом, ховається видавництво Seuil. Пішоходи переходять вулицю біля цього старого будинку і навіть гадки не мають, що саме тут, за два кроки від Cafe de Flore, народилися Сполучені Штати Америки. Чи, може, вони вирішили, що краще про це забути?

8 год. 34 хв. у Ciel de Paris. Усі ці "skyskrapers"2 дозволяють людині розкіш — піднятися над самою собою. Будь-який хмарочос — це утопія. Стара мрія людства — звести власні гори. Споруджуючи вежі до самісіньких хмар, людина доводить сама собі, що вона величніша за природу. Дійсно, саме так себе почуваєш на верхівці цих бетонних, алюмінієвих, скляних та сталевих ракет: мені належить обрій, прощавайте, дорожні затори, каналізації та тротуари, я — надземна людина! Відчуваєш не захоплення своєю могутністю, але гордість.