Ярмарок Суєти - Сторінка 22

Аби ти бачила, як зневажливо вони дивляться на мене! Коли вони танцюють, я йду до фортепіано й скромно приграю їм. Та якось капітан прийшов з їдальні трохи розпашілий і, побачивши мене біля інструмента, голосно заявив, що з усіх, хто там був, я найкраще танцюю, і заприсягнувся, що надалі запрошуватиме скрипалів із Грязьбері.

"Я заграю вам контрданс",— дуже послужливо заявила Б'ют. Кроулі (маленька смаглява літня жіночка у високому ^капелюшку, вже згорблена і з дуже неспокійними очима), а після того як капітан і твоя бідна Ребека скінчили свій танок, вона, уяви собі, вшанувала мене компліментом, сказала, що я танцюю з великою грацією. Такого раніше ніколи не бувало — це ж була пихата Б'ют Кроулі, двоюрідна сестра графа Тіптофа, яка навіть леді Кроулі вшановує своїми візитами лише тоді, коли там гостює її зовиця! Бідолашна леді Кроулі, під час таких розваг вона звичайно сидить у себе нагорі й ковтає таблетки.

Місіс Б'ют раптом пройнялася до мене великою симпатією. "Люба міс Шарп,— якось каже вона,— чому б вам не привести своїх учениць до нас? Мої дівчатка дуже хотіли б побачити їх". Я здогадуюсь, куди вона гне. Синьйор Клементі недарма вчив нас грати на фортепіано, місіс Б'ют сподівається отримати безплатну вчительку музики для своїх дітей. Я бачу наскрізь її розрахунки, наче вона сказала мені про них, але думаю піти до неї, бо вирішила всім догоджати,— хіба бідна гувернантка, що не має на світі ні приятеля, ні охоронця, не повинна кожному догоджати? Пасторова дружина без кінця хвалила успіхи моїх учениць, безперечно, сподіваючись зворушити моє серце,— о сердешна, наївна провінціалка, наче мені не байдужісінько, що вони знають!-Усі кажуть, що твої сукні з індійського мережива та з рожевого шовку, люба Еміліє, дуже мені до лиця. Я вже їх добре приносила, та ти знаєш, що ми, бідні дівчата, не можемо дозволити собі des fraîches toilettes ‘. Яка ж ти щаслива! Ти коли завгодно можеш поїхати на Сент-Джеймс-стріт, і твоя люба матуся купить тобі все, що ти захочеш.

Бувай здорова, люба.

Твоя віддана Ребека.

P. S. Шкода, що ти не бачила, як скривилися міс Блек-брук (дочки адмірала Блекбрука, люба моя!), красуні в сукнях, виписаних із Лондона, коли капітан Родон вибрав своєю партнеркою твою бідну Ребеку! Ось вони. Вийшли дуже подібні! Ще раз прощай".

Б'ют Кроулі (хитрощі якої наша кмітлива Ребека так швидко розгадала), взявши з міс Шарп обіцянку, що та відвідав її, вмовила всесильну міс Кроулі відповідно підготувати сера Пітта, і добродушна стара леді, яка любила і сама повеселитися, і бачити навколо себе веселих, щасливих людей, страшенно втішилась і радо взялася мирити братів та відновлювати між ними дружні стосунки. Стали на тому, що молодші представники обох родин будуть надалі часто відвідувати одні одних, і вони справді приятелювали, поки життєрадісна стара посередниця була там і підтримувала між ними мир.

Навіщо ти запросила на обід того негідника Родона Кроулі? — запитав у дружини пастор, коли вони поверталися парком додому.— Я не хочу його бачити. Він дивиться на нас, провінціалів, як на негрів. На стіл йому треба поставити не будь-що, а вино з жовтою етикеткою, а воно коштує мені по десять шилінгів за пляшку, хай би він сказився! До того ж у нього така погана слава, він і гравець, і пияк — одне слово, ледащо, хоч з якого боку дивись на нього. Він убив на дуелі людину, по самі вуха заліз у борги й пограбував у мене і в моєї родини більшу частину майна міс Кроулі.

Здається мені, що вона вже довго не проживе,— І мовила його дружина.— Коли ми вставали з-за столу, в неї 1 було таке червоне обличчя! Мені довелося попустити їй корсет.

Вона ж випила сім келихів шампанського! — притишеним голосом мовив шановний джентльмен.— Ну й поганим же пійлом отруює нас мій братунь, але що ви, жінки; тямите у вині!-Так, ми нічого не тямимо,— погодилася місіс Б'ют.

Після обіду вона ще пила вишнівку,— повів далі пастор,— а з кавою — кюрасо.

Я б не взяв у рот тієї погані, аби мені давали й п'ять фунтів, від нього мене вогнем пече згага. Атож, вона довго не витримає такого І питва, та й ніхто б його не витримав, закладаюся на п'ять 1 проти двох, що Матильда цього року буде вже на тому світі.

Захоплені цими важливими проблемами й думками про свої борги, про сина Джіма в університеті і про Френка у Вулічі та про чотирьох дочок,— бідолахи далеко не красуні і не матимуть ані шилінга, крім того, що дістанеться їм у спадок від тітки,— пастор та його дружина якийсь час ішли мовчки.

Не буде ж Пітт таким негідником, щоб продати право на успадкування парафії. А його старший син, той методист, те м'яло, пнеться в парламент,— знов почав пастор.

Сер Пітт зробить що завгодно,— мовила його дружина.— Треба так влаштувати, щоб він пообіцяв міс Кроулі віддати парафію Джеймсові.

Пітт пообіцяє що хочеш,— відповів пастор,— обіцяв же він заплатити мої студентські борги, коли помер батько, обіцяв прибудувати нове крило в пасторському будинку, обіцяв віддати мені Джібсів лан і луку на шість акрів. І що вийшло з його обіцянок? І щоб синові такого крутія Родонові Кроулі, тому негідникові, гравцеві, шахраєві і вбивці, Матильда віддала більшу частину свого багатства? Це не по-християнському! їй-богу, не по-християнському! В тому мерзотникові втілені всі вади світу, крім облуди, яка дісталася його братові! Цить , любий, ми ще на Піттовій землі! — спинила його дружина.

Кажу тобі, що в ньому втілені всі вади світу і не дратуй мене. Хіба не він застрелив капітана Маркера? Не він обібрав молодого лорда Довдейла в "Кокосовій пальмі"? Не він розладнав змагання Вілла Сомса з Чешірським Козирем, через що я програв сорок фунтів? Ти знаєш, що це справа його рук, а вже щодо жінок, то можна й не згадувати, навіть у своїй власній судовій кімнаті я чув що...

Ради бога,— вигукнула дружина,— я не хочу знати ніяких подробиць!-І ти запрошуєш цього негідника додому! — дедалі дужче розпалювався пастор.— Ти — мати ще не дорослих дітей і дружина слуги англіканської церкви! Це вже просто казна-що!-Ну й дурний же ти, нівроку, Б'юте Кроулі! — зневажливо мовила дружина.

Дурний чи не дурний — це інша річ. Я не кажу, що я такий розумний, як ти, Марто, куди мені до тебе! Але з Радоном не хочу зустрічатися, та й годі! Я поїду до Гадлстона, атож, місіс Кроулі, і гляну на його чорного гончака. І поставлю проти нього п'ятдесят фунтів на Ланселота. Отак і зроблю. Або поставлю на будь-якого собаку в Англії, але не сяду за стіл з тим негідником!-Ти, бачу, як завжди, п'яний,— сказала дружина. Але другого ранку, коли пастор прокинувся й попросив-на похмілля кухоль пива, вона нагадала йому, що він обіцяв поїхати у суботу до Гадлстона Фадлстона. Пастор знав, що ввечері там буде добра пиятика, тому домовився 9 дружиною, що повернеться додому в неділю рано-вранці, щоб устигнути на відправу. Отже, як бачимо, жителям Кроулі пощастило і з паном, і з пастором.

Недовго ще й погостювала міс Кроулі в маєтку, а вже серце цієї пересиченої столичної веселухи полонили чари Ребеки, як полонили описаних вище провінційних простаків. Одного дня, вибираючись, як звичайно, на прогулянку, вона раптом звеліла, щоб "та мала гувернантка" поїхала з нею до Грязьбері. Гне встигли вони повернутися назад, як Ребека вже скорила її тим, що змусила чотири рази засміятися, і всю дорогу розважала.

Щоб міс Шарп не сиділа з усіма за столом? — картала вона сера Пітта, який влаштовував парадний обід і запросив усіх навколишніх баронетів.— Може, ти, любий, думаєш, що мені приємно говорити про няньок і дітей з леді Фадлстон чи обмірковувати різні судові кляузи з тим старим гусаком Джайлсом Уопшотом? Я хочу, щоб міс Шарп обідала з нами. Хай леді Кроулі залишиться нагорі, якщо для всіх не вистачає місця. А міс Шарп повинна бути! Тут у всьому графстві тільки з нею й можна поговорити!-Звичайно, після такого безапеляційного наказу гувернантці міс Шарп велено обідати внизу разом із шановним товариством і коли сер Гадлстон урочисто й церемонно подав руку міс Кроулі і, підвівши її до столу, лаштувався сісти поруч із нею, стара леді гукнула так, що всі почули:-Бекі Шарп, ходи, небого, сядеш тут і будеш мене розважати. А сер Гадлстон хай сяде з леді Уопшот.

Коли вечір закінчився і карети гостей роз'їхались, невгамовна стара панна сказала:-Ходи, Бекі, зі мною, і поки я роздягнуся, перемиємо кісточки всій компанії.

І нові приятельки досхочу насміялися вдвох із гостей. Старий сер Гадлстон неймовірно сопів за столом, Джайлс Уопшот дуже голосно сьорбав юшку, а міледі, його дружина, щоразу, коли підносила ложку до рота, смішно підморгувала лівою бровою. Бекі ще й дуже кумедно передражнила їх, дотепно прокоментувала їхні розмови — про політику, війну, про парламентські сесії, про славетні полювання з гончаками та про інші нудні, нецікаві речі, про які люблять говорити провінційні джентльмени. А вже з суконь панночок Уопшот і з жовтого капелюшка леді Фадлстон міс Шарп поглумилася як хотіла, на превелику втіху своєї слухачки.

Та ти, моя люба, просто trouvaille ,— сказала міс Кроулі.— Я хотіла б, щоб ти поїхала зі мною до Лондона. Тільки кепкувати з тебе так, як із бідної Брігс, я вже не8могла б, о ні, хитрунка, ти надто розумна. Правда, Феркін?-Місіс Феркін (вона розчісувала тих кілька волосин, які ще лишилися на маківці міс Кроулі) стріпнула головою і відповіла якомога глузливіше:-Атож, міс Шарп дуже розумна.

У місіс Феркін, звичайно, промовляли ревнощі, бо хіба чесна жінка може бути не ревнива? Відмовившись від послуг сера Гадлстона Фадлстона, міс Кроулі захотіла, щоб надалі до столу водив її Родон, а Бекі несла ззаду її подушечку, або щоб вона опиралася на руку Бекі, а подушечку ніс Родон.

Ми повинні сидіти разом, люба моя,— казала вона.—Ми троє — єдині чесні християни на ціле графство. (І якщо це правда, то релігія в Гемшірському графстві стояла на дуже низькому рівні).

Крім такої щирої побожності, міс Кроулі, як ми вже казали, властиві були вкрай ліберальні погляди, і вона не пропускала нагоди відверто висловити їх.

Що таке походження, любонько? — казала вона Ребеці.— Глянь на мого брата Пітта, глянь на Гадлстонів, які живуть тут з часів Генріха Другого, глянь на бідного Б'юта, нашого пастора.