Юлій Цезар - Сторінка 7
- Вільям Шекспір -
– Несімо ж тіло!
2-й г р о м а д я н и н
Вогню добудьте!
3-й г р о м а д я н и н
Лавки поламайте!
4-й г р о м а д я н и н
Ламайте рами, двері, все що є!
Натовп іде геть з тілом Цезаря.
А н т о н і й
На власні ноги ти вже звівся, бунте, –
Іди, куди захочеш!
Входить с л у г а.
Що ти скажеш?
С л у г а
Мій пане, щойно в Рим прибув Октавій.
А н т о н і й
Де він?
С л у г а
В будинку Цезаря з Лепідом.
А н т о н і й
Іду до них. З'явився вчасно він.
Фортуна посміхнулась нам сьогодні
І, думаю, ні в чому не відмовить.
С л у г а
Я чув, як він казав, що Брут і Кассій
Тікали стрімголов крізь браму Рима.
А н т о н і й
Пронюхали, напевне, що народ
Підбурив я. Веди мене до друзів.
Ідуть геть.
Сцена третя
Вулиця.
Входить поет Цінна.
Ц і н н а
Наснилося мені, що бенкетую
Я з Цезарем. Тяжкі передчуття
Настійливо затримували вдома,
Та щось мене примусило піти.
Входять г р о м а д я н и.
1-й г р о м а д я н и н. Яке твоє ім'я?
2-й г р о м а д я н и н. Куди ідеш?
3-й г р о м а д я н и н. Де ти живеш?
4-й г р о м а д я н и н. Одружений чи ні?
2-й г р о м а д я н и н. Відповідай усім прямо.
1-й г р о м а д я н и н. Так, і коротко.
4-й г р о м а д я н и н. Так, і до ладу.
3-й г р о м а д я н и н. Так, і правдиво. Це буде найкраще для тебе.
Ц і н н а. Яке моє ім'я? Куди я іду? Де я живу? Одружений чи ні? Відповідати усім прямо, коротко, правдиво і до ладу. Кажучи правду, я нежонатий.
2-й г р о м а д я н и н. Це все одно, що сказати: хто жонатий, той дурень. Не одержав би ти за це від мене стусана. Відповідай прямо.
Ц і н н а. Прямо: іду на похорон Цезаря.
1-й г р о м а д я н и н. Як друг чи як ворог?
Ц і н н а. Як друг.
2-й г р о м а д я н и н. Оце пряма відповідь.
4-й г р о м а д я н и н. Де ти живеш? Коротко.
Ц і н н а. Коротко: живу біля Капітолія.
3-й г р о м а д я н и н. Яке твоє ім'я? Чесно.
Ц і н н а. Чесно: зовусь я Цінна.
1-й г р о м а д я н и н. Рвіть його на шматки! Він змовник!
Ц і н н а. Я поет Цінна! Я поет Цінна!
4-й г р о м а д я н и н. Рвіть його за погані вірші, рвіть його!
Ц і н н а. Я не змовник Цінна.
4-й г р о м а д я н и н. Все одно, він зоветься Цінна. Вирвемо це ім'я із його серця і покінчимо з ним.
3-й г р о м а д я н и н. Рвіть його на шматки, рвіть його!
Громадяни кидаються на поета Цінну і вбивають його.
Головешок сюди! Палаючих головешок! Для Брута! Для Кассія! Паліть усе! Одні хай підуть до будинку Деція, другі – до будинку Каски, треті – до будинку Лігарія. Ходімо!
Ідуть геть.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сцена перша
Рим. Кімната в домі Антонія.
А н т о н і й, О к т а в і й і Л е п і д сидять за столом.
А н т о н і й
Загинуть всі, відмічені у списку.
О к т а в і й
І брат Лепіда теж. Лепіде, згоден?
Л е п і д
Я згідний.
О к т а в і й
Ось, Антонію, познач.
Л е п і д
З умовою, Антонію, що згине
І Публій, син сестри твоєї, теж.
А н т о н і й
Помре і він; йому знак смерті ставлю.
Сходи в будинок Цезаря, Лепіде,
За заповітом. Вирішимо ми,
Як дещо нам урізати зі спадку.
Л е п і д
Я вас застану тут?
О к т а в і й
Як не застанеш,
То в Капітолій ти тоді приходь.
Лепід іде геть.
А н т о н і й
Тупий і жалюгідний чоловік,
Що здатний бути лиш на побігеньках!
І він третину всесвіту дістане?
О к т а в і й
Так вирішив ти сам, і голос свій
Він мав із нами на таємній раді,
Коли складали проскрипційний список.
А н т о н і й
Октавію, я довше жив на світі.
Ми почесті покладемо на нього,
Щоб ніс він замість нас і всю ганьбу.
Хай тягне їх, як золото – осел,
Потіючи і крекчучи з натуги,
Куди поведемо чи поженемо.
Він донесе нам скарб туди, де треба,
А там ми розвантажимо його,
І хай тоді на вигоні пасеться
І вухами лопоче.
О к т а в і й
Так і буде.
Та все ж він мужній і хоробрий воїн.
А н т о н і й
Як і мій кінь, Октавію. За це
Його я забезпечую кормами.
Коня навчив я мчати, і стрибати,
І раптом зупинятись на скоку,
Виконуючи всі мої команди.
Приблизно так потрібно і Лепіда
Учити, направляти й підганяти.
Безмозкий чолов'яга, він живе,
Як покидьками, думкою чужою
І за взірець бере чужі обноски.
Знаряддям тільки здатний він служити.
Октавію, тепер про головне.
Уже зібрали військо Брут і Кассій.
Нам треба швидко подолати їх.
Повинні ми союз наш закріпити
І згуртувати всі наявні сили.
Давай-но обговоримо удвох,
Як краще скриті підступи розкрити
І явні небезпеки відвести.
О к т а в і й
Я згоден. Як на прив'язі ведмідь,
Оточені ми злими ворогами.
Боюся, що під посмішками їх
Якісь безчесні підступи таяться.
Ідуть геть.
Сцена друга
Табір поблизу Сард.
Перед наметом Брута.
Барабани.
Входять Б р у т, Л ю ц і л і й і воїни.
Т и т і н і й та П і н д а р зустрічають їх.
Б р у т
Стій!
Л ю ц і л і й
Військо, стій!
Б р у т
Люцілію, скажи,
Чи є новини? Чи далеко Кассій?
Л ю ц і л і й
Він зовсім близько. З Піндаром привіт
Тобі прислав.
Піндар подає Бруту листа.
Б р у т
(прочитавши лист)
Привіт його ласкавий. –
Чи твій господар так змінився сам,
Чи внаслідок якогось наговору,
Та він мене примусив жалкувати
За зробленим. Коли прибуде він,
Все роз'ясниться.
П і н д а р
Можу я сказати,
Що виявиться він таким, як був, –
Весь сповнений розсудливості й честі.
Б р у т
Не сумніваюсь. – Підійди до мене,
Люцілію. Як він тебе прийняв?
Л ю ц і л і й
Поштиво і люб'язно, як годиться;
Та не було душевного тепла,
Відвертості і щирості в розмовах,
Як це було раніше.
Б р у т
Означають
Ці прояви, що друг наш охолов.
Люцілію, зазнач: коли любов
Холоне, то з'являється поштивість.
Довірі не потрібні викрутаси.
Брехливий друг, мов норовистий кінь,
Приваблює і статтю, і ходою,
Але, коли пришпорити його,
Слабіє і чвалає, наче шкапа. –
Веде сюди він військо?
Л ю ц і л і й
Заночує
Частина війська в Сардах, а кіннота
Із Кассієм до ночі буде тут.
Тупіт за сценою.
Б р у т
Та ось і він. Піди йому назустріч.
Входить К а с с і й з військом.
К а с с і й
Стій!
Б р у т
Передай команду!
1-й с о л д а т
Стій!
2-й с о л д а т
Стій!
3-й с о л д а т
Стій!
К а с с і й
Шляхетний брате, ти мене образив.
Б р у т
Не ображав я навіть ворогів.
Боги мої! Я міг образить брата?
К а с с і й
Під стриманістю ти ховаєш злість.
Якщо ти тільки…
Б р у т
Кассію, тихіше.
Спокійно поговоримо з тобою.
Та тут, перед очима наших військ,
Не будемо сваритись. Їм потрібно
Подати приклад злагоди і згоди.
Тож треба відвести їх, і тоді
Мені в наметі висловиш докори.
К а с с і й
Гей, Піндаре! Начальникам скажи,
Нехай подалі відведуть загони.
Б р у т
Люцілію, і ти зроби те ж саме.
Нікого не впускайте у намет.
Нехай вартують Люцій і Титіній.
Ідуть геть.
Сцена третя
У наметі Брута.
Входять Б р у т і К а с с і й.
К а с с і й
Мене образив ти, бо так суворо
Покараний тобою Люцій Пелла
За хабарі, які він брав у Сардах.
За нього я просив тебе в листі,
Та ти його залишив без уваги.
Б р у т
Таким проханням ти себе образив.
К а с с і й
Не можна у такий тривожний час
Союзників карати за дрібниці.
Б р у т
Але й про тебе, Кассію, говорять,
Що ти і сам нерідко грієш руки –
За золото посади роздаєш
Негідним людям.
К а с с і й
Що?! Я грію руки?
Якби не був ти Брутом, то, клянусь,
Для тебе ці слова були б останні!
Б р у т
Порок прикрило Кассія ім'я,
І кара зовсім знітилася.
К а с с і й
Кара?
Б р у т
Ти пригадай-но Березневі Іди:
Хіба несправедливо був убитий
Великий Цезар? Хто із нас кинджал
Встромив у нього, як негідник ниций,
Не задля справедливості? Ми всі
Здолали найвеличнішого мужа
За те, що він злодійства прикривав.
Невже тепер сплямуємо ми руки
І продамо за мотлох нашу честь?
Тоді вже краще гавкати на місяць
Безрідним псом, аніж вчинити так.
К а с с і й
Не гавкай ти на мене: я не стерплю.
Забувшись, ти принижуєш мене.
Я старший і досвідченіший воїн,
Тому й посади краще роздаю.
Б р у т
Ні, Кассію.
К а с с і й
Ні, так.
Б р у т
Кажу я: ні!
К а с с і й
Доволі, бо терпець мені урветься.
Побережися краще, не дратуй.
Б р у т
Як бачу, ти – людина жалюгідна.
К а с с і й
Невже і справді?
Б р у т
Слухай же мене.
Я маю намір все тобі сказати.
Чи я злякаюсь показного гніву
Або шалених поглядів твоїх?
К а с с і й
Боги мої! Я маю це терпіти!
Б р у т
Так, і не тільки це. Або бісись,
Аж поки лусне гордовите серце.
Рабів своїх гарячністю лякай,
Нехай вони тремтять. Мені лякатись?
Поводитись догідливо і скромно
При спалахах нестриманого дуру?
Його отруту проковтнеш ти сам,
Хоча б ти й подавився. Ти віднині
Для мене посміховисько – і тільки,
Коли скипиш.
К а с с і й
Ось до чого дійшло!
Б р у т
Себе ти кращим воїном назвав, –
Тож виправдай свою хвальбу на ділі,
Зроби мені приємність. Буду радий
Навчатися у доблесних людей.
К а с с і й
До мене, Бруте, ти несправедливий.
Назвав себе я старшим, а не кращим.
Хіба сказав я "кращий"?
Б р у т
Все одно:
Сказав чи не сказав.
К а с с і й
Мене б і Цезар
Так не образив.
Б р у т
З ним би ти не смів
Поводитись так само, як зі мною.
К а с с і й
Я не посмів би?
Б р у т
Так, беззаперечно.
К а с с і й
Я не посмів би так себе вести?
Б р у т
Клянусь твоїм життям, що не посмів би.
К а с с і й
Не зловживай моїм терпінням, Бруте,
Бо те зроблю, за чим ще пожалкую.
Б р у т
Жалкуй за тим, що ти уже зробив.
Мене твої погрози не турбують.
Вони, як вітерець, летять повз мене:
Озброєний я честю проти них.
Я посилав за золотом до тебе –
Мені відмовив ти. Я не принижусь
До засобів безчесних, щоб здобути
Прокляті гроші. Краще переллю
У драхми по краплині кров свою,
Перекарбую серце на монети,
Ніж буду відбирати у селян
Із загрубілих рук останні гроші.
Я не для себе золото просив –
Відмовив ти у сплаті легіонам.
Чи прикрашає Кассія цей вчинок?
Чи міг би я з тобою так вчинити?
Коли таким жадібним стане Брут,
Що приховає золото від друга,
Хай блискавками вб'ють його боги!
К а с с і й
Тобі не відмовляв я.
Б р у т
Відмовляв.
К а с с і й
Та ні! Мої слова перекрутив
Дурний гонець. Ти краєш серце, Бруте!
Недоліки у друзях вибачають,
А ти їх перебільшуєш лишень.
Б р у т
Вони мене болюче зачепили.
К а с с і й
Не любиш ти мене.
Б р у т
Лиш вад твоїх.
К а с с і й
Друг не повинен вади помічати.
Б р у т
Підлесники не помічають вад,
Хоч б вони були, як той Олімп.
К а с с і й
То хай ідуть Антоній і Октавій,
Щоб лиш мені помститися! Стомився
Я від життя. Ненависний я другу.
Аж до нестями брат мене довів.
Я зганьблений, як раб.
2-й г р о м а д я н и н
Вогню добудьте!
3-й г р о м а д я н и н
Лавки поламайте!
4-й г р о м а д я н и н
Ламайте рами, двері, все що є!
Натовп іде геть з тілом Цезаря.
А н т о н і й
На власні ноги ти вже звівся, бунте, –
Іди, куди захочеш!
Входить с л у г а.
Що ти скажеш?
С л у г а
Мій пане, щойно в Рим прибув Октавій.
А н т о н і й
Де він?
С л у г а
В будинку Цезаря з Лепідом.
А н т о н і й
Іду до них. З'явився вчасно він.
Фортуна посміхнулась нам сьогодні
І, думаю, ні в чому не відмовить.
С л у г а
Я чув, як він казав, що Брут і Кассій
Тікали стрімголов крізь браму Рима.
А н т о н і й
Пронюхали, напевне, що народ
Підбурив я. Веди мене до друзів.
Ідуть геть.
Сцена третя
Вулиця.
Входить поет Цінна.
Ц і н н а
Наснилося мені, що бенкетую
Я з Цезарем. Тяжкі передчуття
Настійливо затримували вдома,
Та щось мене примусило піти.
Входять г р о м а д я н и.
1-й г р о м а д я н и н. Яке твоє ім'я?
2-й г р о м а д я н и н. Куди ідеш?
3-й г р о м а д я н и н. Де ти живеш?
4-й г р о м а д я н и н. Одружений чи ні?
2-й г р о м а д я н и н. Відповідай усім прямо.
1-й г р о м а д я н и н. Так, і коротко.
4-й г р о м а д я н и н. Так, і до ладу.
3-й г р о м а д я н и н. Так, і правдиво. Це буде найкраще для тебе.
Ц і н н а. Яке моє ім'я? Куди я іду? Де я живу? Одружений чи ні? Відповідати усім прямо, коротко, правдиво і до ладу. Кажучи правду, я нежонатий.
2-й г р о м а д я н и н. Це все одно, що сказати: хто жонатий, той дурень. Не одержав би ти за це від мене стусана. Відповідай прямо.
Ц і н н а. Прямо: іду на похорон Цезаря.
1-й г р о м а д я н и н. Як друг чи як ворог?
Ц і н н а. Як друг.
2-й г р о м а д я н и н. Оце пряма відповідь.
4-й г р о м а д я н и н. Де ти живеш? Коротко.
Ц і н н а. Коротко: живу біля Капітолія.
3-й г р о м а д я н и н. Яке твоє ім'я? Чесно.
Ц і н н а. Чесно: зовусь я Цінна.
1-й г р о м а д я н и н. Рвіть його на шматки! Він змовник!
Ц і н н а. Я поет Цінна! Я поет Цінна!
4-й г р о м а д я н и н. Рвіть його за погані вірші, рвіть його!
Ц і н н а. Я не змовник Цінна.
4-й г р о м а д я н и н. Все одно, він зоветься Цінна. Вирвемо це ім'я із його серця і покінчимо з ним.
3-й г р о м а д я н и н. Рвіть його на шматки, рвіть його!
Громадяни кидаються на поета Цінну і вбивають його.
Головешок сюди! Палаючих головешок! Для Брута! Для Кассія! Паліть усе! Одні хай підуть до будинку Деція, другі – до будинку Каски, треті – до будинку Лігарія. Ходімо!
Ідуть геть.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Сцена перша
Рим. Кімната в домі Антонія.
А н т о н і й, О к т а в і й і Л е п і д сидять за столом.
А н т о н і й
Загинуть всі, відмічені у списку.
О к т а в і й
І брат Лепіда теж. Лепіде, згоден?
Л е п і д
Я згідний.
О к т а в і й
Ось, Антонію, познач.
Л е п і д
З умовою, Антонію, що згине
І Публій, син сестри твоєї, теж.
А н т о н і й
Помре і він; йому знак смерті ставлю.
Сходи в будинок Цезаря, Лепіде,
За заповітом. Вирішимо ми,
Як дещо нам урізати зі спадку.
Л е п і д
Я вас застану тут?
О к т а в і й
Як не застанеш,
То в Капітолій ти тоді приходь.
Лепід іде геть.
А н т о н і й
Тупий і жалюгідний чоловік,
Що здатний бути лиш на побігеньках!
І він третину всесвіту дістане?
О к т а в і й
Так вирішив ти сам, і голос свій
Він мав із нами на таємній раді,
Коли складали проскрипційний список.
А н т о н і й
Октавію, я довше жив на світі.
Ми почесті покладемо на нього,
Щоб ніс він замість нас і всю ганьбу.
Хай тягне їх, як золото – осел,
Потіючи і крекчучи з натуги,
Куди поведемо чи поженемо.
Він донесе нам скарб туди, де треба,
А там ми розвантажимо його,
І хай тоді на вигоні пасеться
І вухами лопоче.
О к т а в і й
Так і буде.
Та все ж він мужній і хоробрий воїн.
А н т о н і й
Як і мій кінь, Октавію. За це
Його я забезпечую кормами.
Коня навчив я мчати, і стрибати,
І раптом зупинятись на скоку,
Виконуючи всі мої команди.
Приблизно так потрібно і Лепіда
Учити, направляти й підганяти.
Безмозкий чолов'яга, він живе,
Як покидьками, думкою чужою
І за взірець бере чужі обноски.
Знаряддям тільки здатний він служити.
Октавію, тепер про головне.
Уже зібрали військо Брут і Кассій.
Нам треба швидко подолати їх.
Повинні ми союз наш закріпити
І згуртувати всі наявні сили.
Давай-но обговоримо удвох,
Як краще скриті підступи розкрити
І явні небезпеки відвести.
О к т а в і й
Я згоден. Як на прив'язі ведмідь,
Оточені ми злими ворогами.
Боюся, що під посмішками їх
Якісь безчесні підступи таяться.
Ідуть геть.
Сцена друга
Табір поблизу Сард.
Перед наметом Брута.
Барабани.
Входять Б р у т, Л ю ц і л і й і воїни.
Т и т і н і й та П і н д а р зустрічають їх.
Б р у т
Стій!
Л ю ц і л і й
Військо, стій!
Б р у т
Люцілію, скажи,
Чи є новини? Чи далеко Кассій?
Л ю ц і л і й
Він зовсім близько. З Піндаром привіт
Тобі прислав.
Піндар подає Бруту листа.
Б р у т
(прочитавши лист)
Привіт його ласкавий. –
Чи твій господар так змінився сам,
Чи внаслідок якогось наговору,
Та він мене примусив жалкувати
За зробленим. Коли прибуде він,
Все роз'ясниться.
П і н д а р
Можу я сказати,
Що виявиться він таким, як був, –
Весь сповнений розсудливості й честі.
Б р у т
Не сумніваюсь. – Підійди до мене,
Люцілію. Як він тебе прийняв?
Л ю ц і л і й
Поштиво і люб'язно, як годиться;
Та не було душевного тепла,
Відвертості і щирості в розмовах,
Як це було раніше.
Б р у т
Означають
Ці прояви, що друг наш охолов.
Люцілію, зазнач: коли любов
Холоне, то з'являється поштивість.
Довірі не потрібні викрутаси.
Брехливий друг, мов норовистий кінь,
Приваблює і статтю, і ходою,
Але, коли пришпорити його,
Слабіє і чвалає, наче шкапа. –
Веде сюди він військо?
Л ю ц і л і й
Заночує
Частина війська в Сардах, а кіннота
Із Кассієм до ночі буде тут.
Тупіт за сценою.
Б р у т
Та ось і він. Піди йому назустріч.
Входить К а с с і й з військом.
К а с с і й
Стій!
Б р у т
Передай команду!
1-й с о л д а т
Стій!
2-й с о л д а т
Стій!
3-й с о л д а т
Стій!
К а с с і й
Шляхетний брате, ти мене образив.
Б р у т
Не ображав я навіть ворогів.
Боги мої! Я міг образить брата?
К а с с і й
Під стриманістю ти ховаєш злість.
Якщо ти тільки…
Б р у т
Кассію, тихіше.
Спокійно поговоримо з тобою.
Та тут, перед очима наших військ,
Не будемо сваритись. Їм потрібно
Подати приклад злагоди і згоди.
Тож треба відвести їх, і тоді
Мені в наметі висловиш докори.
К а с с і й
Гей, Піндаре! Начальникам скажи,
Нехай подалі відведуть загони.
Б р у т
Люцілію, і ти зроби те ж саме.
Нікого не впускайте у намет.
Нехай вартують Люцій і Титіній.
Ідуть геть.
Сцена третя
У наметі Брута.
Входять Б р у т і К а с с і й.
К а с с і й
Мене образив ти, бо так суворо
Покараний тобою Люцій Пелла
За хабарі, які він брав у Сардах.
За нього я просив тебе в листі,
Та ти його залишив без уваги.
Б р у т
Таким проханням ти себе образив.
К а с с і й
Не можна у такий тривожний час
Союзників карати за дрібниці.
Б р у т
Але й про тебе, Кассію, говорять,
Що ти і сам нерідко грієш руки –
За золото посади роздаєш
Негідним людям.
К а с с і й
Що?! Я грію руки?
Якби не був ти Брутом, то, клянусь,
Для тебе ці слова були б останні!
Б р у т
Порок прикрило Кассія ім'я,
І кара зовсім знітилася.
К а с с і й
Кара?
Б р у т
Ти пригадай-но Березневі Іди:
Хіба несправедливо був убитий
Великий Цезар? Хто із нас кинджал
Встромив у нього, як негідник ниций,
Не задля справедливості? Ми всі
Здолали найвеличнішого мужа
За те, що він злодійства прикривав.
Невже тепер сплямуємо ми руки
І продамо за мотлох нашу честь?
Тоді вже краще гавкати на місяць
Безрідним псом, аніж вчинити так.
К а с с і й
Не гавкай ти на мене: я не стерплю.
Забувшись, ти принижуєш мене.
Я старший і досвідченіший воїн,
Тому й посади краще роздаю.
Б р у т
Ні, Кассію.
К а с с і й
Ні, так.
Б р у т
Кажу я: ні!
К а с с і й
Доволі, бо терпець мені урветься.
Побережися краще, не дратуй.
Б р у т
Як бачу, ти – людина жалюгідна.
К а с с і й
Невже і справді?
Б р у т
Слухай же мене.
Я маю намір все тобі сказати.
Чи я злякаюсь показного гніву
Або шалених поглядів твоїх?
К а с с і й
Боги мої! Я маю це терпіти!
Б р у т
Так, і не тільки це. Або бісись,
Аж поки лусне гордовите серце.
Рабів своїх гарячністю лякай,
Нехай вони тремтять. Мені лякатись?
Поводитись догідливо і скромно
При спалахах нестриманого дуру?
Його отруту проковтнеш ти сам,
Хоча б ти й подавився. Ти віднині
Для мене посміховисько – і тільки,
Коли скипиш.
К а с с і й
Ось до чого дійшло!
Б р у т
Себе ти кращим воїном назвав, –
Тож виправдай свою хвальбу на ділі,
Зроби мені приємність. Буду радий
Навчатися у доблесних людей.
К а с с і й
До мене, Бруте, ти несправедливий.
Назвав себе я старшим, а не кращим.
Хіба сказав я "кращий"?
Б р у т
Все одно:
Сказав чи не сказав.
К а с с і й
Мене б і Цезар
Так не образив.
Б р у т
З ним би ти не смів
Поводитись так само, як зі мною.
К а с с і й
Я не посмів би?
Б р у т
Так, беззаперечно.
К а с с і й
Я не посмів би так себе вести?
Б р у т
Клянусь твоїм життям, що не посмів би.
К а с с і й
Не зловживай моїм терпінням, Бруте,
Бо те зроблю, за чим ще пожалкую.
Б р у т
Жалкуй за тим, що ти уже зробив.
Мене твої погрози не турбують.
Вони, як вітерець, летять повз мене:
Озброєний я честю проти них.
Я посилав за золотом до тебе –
Мені відмовив ти. Я не принижусь
До засобів безчесних, щоб здобути
Прокляті гроші. Краще переллю
У драхми по краплині кров свою,
Перекарбую серце на монети,
Ніж буду відбирати у селян
Із загрубілих рук останні гроші.
Я не для себе золото просив –
Відмовив ти у сплаті легіонам.
Чи прикрашає Кассія цей вчинок?
Чи міг би я з тобою так вчинити?
Коли таким жадібним стане Брут,
Що приховає золото від друга,
Хай блискавками вб'ють його боги!
К а с с і й
Тобі не відмовляв я.
Б р у т
Відмовляв.
К а с с і й
Та ні! Мої слова перекрутив
Дурний гонець. Ти краєш серце, Бруте!
Недоліки у друзях вибачають,
А ти їх перебільшуєш лишень.
Б р у т
Вони мене болюче зачепили.
К а с с і й
Не любиш ти мене.
Б р у т
Лиш вад твоїх.
К а с с і й
Друг не повинен вади помічати.
Б р у т
Підлесники не помічають вад,
Хоч б вони були, як той Олімп.
К а с с і й
То хай ідуть Антоній і Октавій,
Щоб лиш мені помститися! Стомився
Я від життя. Ненависний я другу.
Аж до нестями брат мене довів.
Я зганьблений, як раб.