Жовтий туман - Сторінка 13

Лікарі не пішли в Підземелля, а залишилися жити в Смарагдовому місті і все провадили свої наукові пошуки.

— Ми маємо засоби боротьби із запаленням очей, — сказав Бориль. — Ми даємо пацієнтам спеціальні краплі для очей… Але! — Тут кругленький лікар підняв пальця. — Але допомагає це лише в тому випадку, якщо усунена причина хвороби. А які ж краплі зцілять її, коли на очі постійно діє отруйний туман?

Тут втрутився Робиль.

— Окуляри! — пихато сказав він, — Треба носити окуляри, які щільно прилягають до шкіри. Частинки туману не потраплять тоді на рогівку, і запалення можна буде вилікувати краплями.

Емоційний Бориль кинувся обіймати товариша.

— Колего, ти — геній! — кричав Бориль. — Ти — абсолютний і неповторний геній. І твою пропозицію легко здійснити: в нашому селищі зберігається кілька тисяч нар окулярів, які ми перестали носити через непотрібність років чотири тому.

— Але ж вони темні, — заперечив Страшило. — Очі будуть захищені, а люди нічого не побачать.

— Дрібниці, — пояснив Робиль. — Вони зроблені зі звичайного скла і замазані темною фарбою. Ми її змиємо.

Страшило, ні слова не кажучи, дістав із шафи ще два ордени і повісив на груди лікарів.

Через деякий час дерев'яні кур'єри (тільки такі виявилися в місті) помчали в селище рудокопів з валізами і кошиками. Їхньому бригадирові вручили ключ від приміщення, де лежали окуляри, і віддали наказ пакувати їх з особливою ретельністю.

Вирішили використати і зелені окуляри Фараманта, який відразу загордився й високо задер носа.

— Я ж казав! Я ж казав! — повторював він. — О, Гудвін був великий мудрець! Він усе передбачив, навіть Жовтий Туман!

Але щоб скористатися зеленими окулярами, треба було чимало над ними попрацювати: прилаштувати шкіряні наочники. Цим зайнялися всі шевці міста. Оповісники оголосили в місті наказ Правителя: "Жовтий Туман викликав небезпечне е-пі-де-міч-не захворювання: запалення очей. З про-фі-лак-тич-но-ю метою ("Що це таке? — запитували один одного городяни) всім жителям міста й околиць належить:

§ 1. Хто має окуляри з наочниками, носити не знімаючи.

§ 2. Перебуваючи вдома, зав'язувати очі полотняними або марлевими бинтами, якомога частіше змочуючи їх холодною водою.

§ 3. Намагатися якнайменше тримати очі відкритими.

§ 4. Із завтрашнього дня знову працюватимуть медпункти, де хворі на запалення очей одержуватимуть краплі.

§ 5. Всім аптекарям негайно приступити до виробництва очних крапель в якомога більшій кількості.

§ С. Почати виробництво окулярів з наочниками, що не пропускають отруйний туман; про терміни їхньої роздачі населенню буде повідомлено додатково.

§ 7. Правитель Смарагдової країни Тричі Премудрий Страшило сподівається на дис-цип-лі-но-ва-ність населення і на не-у-хиль-не виконання його вказівок".

— Які слова! — захоплено перешіптувались городяни, слухаючи оповісників. — Які чудові, довгі і незрозумілі слова! Ні, з таким правителем не пропадемо, він виручить нас із біди!

ВАЖЛИВЕ РІШЕННЯ СТРАШИЛА

допомогою профілактичних і лікувальних заходів, ужитих Страшилом та його штабом, куди віднині ввійшли і двічі орденоносні лікарі Бориль та Робиль, з очними захворюваннями людей більш-менш вдавалося боротися. Погано почували себе звірі та птахи. Люди вберегли їхні легені від отруйного туману, застосувавши листя рафалоо. Але окулярів на всіх неможливо було запастись, та й окуляри довелося б робити найрізноманітніших форм і розмірів.

Пташиною естафетою всім звірам і птахам було дано єдину пораду, яку вони могли виконати: поменше тримати очі розплющеними. Життя на полях і в лісах майже завмерло. Ще травоїдні тварини якось виходили зі становища: траву можна щипати і зажмурившись. А хижаки, яким у погоні за здобиччю не обійтися без вірного і зіркого ока, валилися з ніг від виснаження. Птахи (мухоловки, стрижі, щиглики, зозулі), які харчуються комахами, похмуро настовбурчившись, сиділи на гілках, і тільки невгомонні дятли, закривши очі, довбали кору дерев, оживляючи ліс своїм дзвінким стуком.

І в ці важкі для країни дні почали спостерігатися тривожні явища, на яких спочатку звернули увагу тільки проникливі люди. Жовтий Туман нависав над Чарівною країною понад три тижні. Вже йшлося про те, що сонце на небі виглядало тьмяно-багровим колом і промені його втратили силу. Ледь пробиваючись крізь туман, вони не могли давати колишнього тепла, і це позначалося в кожним днем дедалі сильніше. Колосся на хлібних полях не піднімалося і хиріло, у фруктових гаях плоди не наливалися соком, вони висіли на гілках зморщеними, мізерними…

Країні загрожував такий неврожай, якого не було за ціле тисячоліття. Звичайно, один неврожай ще можна пережити за рахунок накопичених запасів, але що буде з тваринами і птахами? Адже за цим неврожаєм ніколи не прийде нова весна. Чарівна країна простувала назустріч загибелі. Зла Арахна завдала їй смертельного удару.

* * *

До Смарагдового міста прибули дорогі гості з Фіолетової країни: Залізний Дроворуб, що безперервно змащував щелепи і суглоби з золотої маслянки, та механік Лестар з помічниками. Загін дуболомів приніс кілька оберемків бамбукових труб, виготовлених Мигунами. Колись Лестар чув від одноногого моряка Чарлі Блека, як влаштовується парове опалення, і тепер вирішив підготувати палац Страшила до холодів, що мали настати.

Лестар доповів, що у Фіолетовій країні теж розпочато виробництво окулярів з наочниками. Це було зроблено після того, як від Страшила з'явився спеціальний кур'єр з трьома парами окулярів для зразка. Робота йшла повним ходом, за неї взялися вправні майстри, котрих так багато серед Мигунів. Лестар повідомив і про те, що повітря у Фіолетовому палаці і житлах Мигунів щоденно очищається способом Урфіна Джюса: це дуже допомагає в боротьбі з Жовтим Туманом. Страшило та його штаб зраділи, почувши ці новини.

Через кілька днів, кульгаючи після довгої дороги, прийшов Сміливий Лев. Безперестанку кашляючи і примружуючи запалені очі, він повідомив, що благополучно переправив свою сім'ю і підданих до Рожевої країни під покровительство доброї Стелли. Сам же вирішив податися до Смарагдового міста, щоб перевірити глухі чутки про біду, яка звалилася на Чарівну країну у зв'язку з інтригами злої чарівниці.

Лікарі Робиль і Бориль негайно зайнялися лікуванням царя звірів. Після того, як вони влаштували йому продування легенів і кілька разів закапали очі, Левові стало набагато легше. Але із забинтованими лапами, з зеленими фільтрами на ніздрях і у величезних окулярах він утратив свій царствений вигляд, чим дуже насмішив Страшила.

Коли лікарі закінчили свої процедури й залишили Лева в спокої, він сказав:

— А в нас ішов сніг; так називала його кухарка Фрегоза, а вона чула це слово від Еллі, коли та розповідала їй про Канзас.

— Що таке сніг? — запитав Фарамант.

Запитання було природним: у Чарівній країні вже кілька тисячоліть панувало вічне літо. Лев пояснив:

— Сніг — це м'які білі пушинки, які летять з неба. Вони скидаються на тополевий пух, але холодні. Зрештою вони тануть, коли падають на звірину шкіру або на землю, і з них робляться краплинки води.

До розмови встряла ворона. Вона сказала:

— Коли я літала над Кругосвітніми горами, відшукуючи там шлях для Еллі і Велетня із-за гір, я бачила дуже багато снігу. Він справді білий, але зовсім не такий м'який, як каше Лев. Сніг лежить на гірських схилах і такий твердий, що людина ходить по ньому не провалюючись.

Усі мимоволі обернулись до вікна, щоб глянути на сяючі снігові вершини, які добре було видно з міста за безхмарної погоди, та, ба! — все закривала каламутна імла.

Кагги-Карр вела далі:

— Еллі і мені розповідала, що в них, у Великому світі, раз на рік настає час, коли згори сиплеться багато снігу і настає холод. Люди кажуть: настала зима. Взимку вода від холоду стає твердою, і її називають льодом. Однак люди легко витримують зиму, тому що в них є теплі житла і тепла одежа.

Страшило раптом стрепенувся і приклав пальця до чола, забурмотів:

— Одяг… житла…

Всі дивилися на Правителя з подивом, і він, звелівши мовчати, сказав:

— Буду думати!

Голова Страшила розбухла до неймовірних розмірів, з неї висунулись іржаві шпильки і голки, — очевидно, і на них вплинув отруйний туман. Скориставшись зручною нагодою, Дроворуб змазав їх маслом.

Довго тривали роздуми Страшила, які ніхто не смів порушити. Нарешті Правитель урочисто оголосив:

— Ми мусимо викликати сюди Енні і Тіма! — Потім він почав докладно розвивати свою думку: — Люди із-за гір зробили для Чарівної країни багато корисною. Хто збудував Смарагдове місто? Гудвін. Правда, він виявився не чарівником, але своїм становищем усі ми: і Дроворуб, і Лев, і я — зобов'язані йому. А Еллі? Скільки вона зробила наїм добра! Вона знищила злих чарівниць Гінгему і Бастінду, вона та її дядько Велетень із-за гір допомогли нам перемогти дерев'яних солдатів Урфіна Джюса. Елілі вивела Підземних рудокопів з Печери і визволила їх. з-під влади жорстоких королів. Ех, та що там говорити про Еллі, ми всі знаємо її подвиги. Я краще нагадаю вам, як Енні і Тім забезпечили нам мир з войовничими Марранами й остаточно скинули владу підступного Урфіна… — Страшило перевів подих після довгої промови і втом: лено закінчив: — Ось чому я повторюю, підкреслюю і ре-зю-му-ю: тільки Енні і Тім принесуть порятунок Чарівній країні. Вони навчать нас будувати теплі житла і шити зимовий одяг. І, можливо… можливо, вони навіть зможуть перемогти злу Арахну!

Крики схвалення заглушили останні слова Правителя. Всі члени Великої Ради були так упевнені в могутності людей із-за гір, що їм здавалося, ніби всі небезпеки минули. Залишалося тільки придумати, як повідомити Енні та Тіма га як доставити їх до Чарівної країни.

Справа була серйозною, всі почали розмірковувати над нею. Після довгого мовчання голос подав Ружеро.

— Друзі, — сказав він, — ми маємо тільки один вихід зі становища. Ми повинні послати по дітей дракона Ойххо. Він уже відвозив до Канзасу Еллі й Фреда, дорогу знає, і ми можемо повністю покластися на його вірність і кмітливість.

Важко було чимось заперечити проти такої слушної пропозиції, всі проголосували "за" і перейшли до обговорення подробиць. Що краще — надіслати листа чи гінця?

Листа написати справа незабарна, але в ньому не розкажеш усього, що треба, та й, крім того, літери на папері не мають такої сили переконливості, як жива мова.

Страшило глянув на Кагги-Карр.