Жовтий туман - Сторінка 23

— Урфін перед Арахною просто дрібнота, як каже мій дядько Чарлі. Навіть коли він захопив Смарагдове місто, сонце сяяло, як і раніше, і небо було голубим. А тепер Чарівна країна позбавлена і сонця, і неба і швидко наближається до остаточної загибелі. А про Урфіна, до речі, маю сказати, що він уже давно не бог і не король, народ розгадав його і прогнав. І він став хорошим — не пішов на службу до чаклунки і придумав, як боротися з Жовтим Туманом.

— Я радий це чути, — сказав Карфакс. — А щодо Арахни, то я готовий з нею вступити в бій, коли це необхідно.

— Ви будете битися не сам, а в союзі з могутнім Залізним Рицарем Тіллі-Віллі. Він дуже сильний, але, як би це пояснити, — засміялася дівчинка, — йому не вистачає швидкості і спритності, щоб здолати Арахну.

Вислухавши це пояснення, орел мовив:

— Не марнуватимемо час на розмови і рушаймо в дорогу. Ви полетите на моїй спині, а не на цій ганчірці, так вам буде набагато зручніше. Ось тільки не знаю, як вас на спину взяти; у нас, в Орлиній долині, немає драбин.

— Про це не турбуйтеся, — посміхнулася Енні.

Вона сіла на килимок, узяла на коліна Артошка і тихо наказала:

— Килимку, підніми мене на спину Карфакса.

І через кілька секунд дівчинка та песик були на місці.

— Бачу, і ця ганчірка на щось придатна, — здивувавшись, мовив орел.

Він наказав пташеняті тихенько чекати повернення матері, котра відлетіла по здобич, і шумно знявся в повітря.

БИТВА ГІГАНТІВ

оява Карфакса в стані Чарлі Блека показала, що Енні з успіхом виконала своє важливе доручення. Спустившись на землю на килимку, дівчинка передусім показала Тіму язика й переможно вигукнула:

— Ось! А ти казав!

— Гаразд, гаразд, здаюся, — пробурчав Тім.

Чарлі Блек та його загін вітали. гігантського орла з великою радістю, а Тіллі-Віллі ввічливо сказав:

— Я дуже радий бачити вас, шановний пташе! Сподіваюся, ми разом з вами подолаємо злу Арахну!

Карфакс здивувався, побачивши люту фізіономію залізного велетня; але, як розумний і вихований птах, нічого не сказав, а навпаки, похвалив його великі косі очі.

— Вони, напевне, дуже добре бачать, — сказав орел, — і Тіллі-Віллі дуже загордився.

— Я рідкісний красень, клянуся айсбергами! — вигукнув він. — Це всім відомо в Чарівній країні.

Тепер, коли всі бойові сили зібралися разом, можна було починати воєнні дії. Але перед тим як рушати в повному складі до печери Арахни, належало переконатися, чи є там чарівниця. Доручення здійснити останню розвідку випало на долю Тіма, хоча Енні теж рвалася в бій. На цей раз дівчинка залишилася сама, ніхто її не підтримав, навіть Артошко.

Тім з Артошком полетіли на килимку і повернулися годин через дві розчаровані. Арахна щезла. Хлопчик пробував розшукати хоча б одного гнома, аби розпитати його, але маленькі чоловічки немов крізь землю провалилися. І все ж вилазка не була марною. Артошко заявив, що коли його пустять по сліду чаклунки, то він розшукає її, де б вона не ховалася.

Страшило сказав:

— Ти, очевидно, маєш дуже добрий зір, якщо розраховуєш побачити сліди чарівниці. А раптом на камінні нічого не буде помітно?

Артошко фиркнув:

— Ми, собаки, маємо чуття, яке дозволяє іти по сліду навіть у повній темноті, — це нюх.

Страшило недовірливо похитав головою.

Оскільки песик міг узяти слід тільки там, де він починався, вирішили всією компанією йти до печери. Тім, що не раз пролітав над цією місцевістю на килимі, заявив, що вона важкопрохідна, і на фургоні не проїдеш. І хоч було дуже шкода, однак пересувну фортецю довелося залишити. її загнали в кущі і замаскували гілками.

Вже перші кроки по кам'янистій стежці показали, що йти на ворога пішки з фільтром з листя рафалоо на губах зовсім не те, що їхати в зручному екіпажі. І тут Чарлі Блек зрадів, що не захопив з собою з Канзасу гармату з запасом пороху і снарядів, хоча така думка спадала йому. Де вже гасати за прудкою чарівницею по міжгір'ях і гірських ущелинах з тяжкою гарматою? А рушниці будь-якого калібру були для Арахни все одпо що дитячі хлопавки.

Караванові і без гармати було сутужно. Добре, що до загону включили понад два десятки дуболомів з командиром Ланом Шротом.

Дерев'яні силачі звалили на плечі весь вантаж фургона: провіант, постелі, інструменти. Вони йшли попереду, дивилися, чи немає де пастки або засідки, скидали з дороги великі брили.

Далі йшли Чарлі Блек і Тім з Артошком на руках (песикові належало берегти сили для майбутньої погоні за Арахною). За ними ступав Залізний Дроворуб; він тяг Страшила, бо сердега весь час спотикався і падав, затримуючи колону. Дін Гіор і Фарамант ішли в супроводі товстенького лікаря Бориля, в котрого, як завжди, висіла медична сумка на боці. Дін Гіор ніс чарівний телевізор, який не наважувались довіряти дуболомам; а на плечі Фараманта зручно влаштувалася Кагги-Карр. І, нарешті" позаду всіх, охороняючи тил, велично крокував Тіллі-Віллі.

Військово-повітряні сили маленької армії представляв Карфакс. Орел ніс на спині Енні. Він зірко дивився на всі боки, але довкола було спокійно.

Як зраділи наші герої, коли перейшли кордон володінь Арахни! Над ними розкинулося давно не бачене блакитне небо без жодної хмаринки. їх щедро освітлювало своїм промінням яскраве сонце. Життєдайне свіже повітря хвилями вливалося в їхні легені, які відвикли дихати вільно. Скинувши набридлі пов'язки з листя рафалоо, люди вітали одне одного, і навіть дуболоми шумно раділи: тепер швидко висохнуть їхні відсирілі без сонечка тіла. І тільки Тіллі-Віллі дивився на небо в повній бентезі: за своє коротке життя він ще не бачив денне світило у всій його величі.

Позаяк загін ішов уже кілька годин, наближався вечір, тому вирішили зупинитися тут до ранку: не варто з'являтися до печери Арахни поночі — а раптом чаклунка влаштувала там засідку.

Якою прекрасною була ця ніч на свіжому теплому повітрі під яскравими великими зорями на темно-синьому небі!

Витягшись на своєму жорсткому ложі і дивлячись угору, Чарлі Блек гнівно сказав:

— І цієї краси проклята чарівниця позбавила Чарівну країну! Та лишень за це одне вона заслуговує смерті!

Енні, Тім і Артошко чудово провели ніч, зручно влаштувавшись під м'яким крилом Карфакса.

На світанку вся різнокаліберна компанія продовжила свої мандри і через три години досягла сховища Арахни. Воно було порожнім. Гномів не було видно, всі кудись щезли.

Перш ніж вирушити на останню вирішальну битву з Арахною, Страшило здогадався глянути на неї в телевізор.

Чарівний ящик поклали на плескатий камінь, і всі стовпилися перед екраном. Страшило промовив магічні слова, матове скло засвітилося, і на ньому з'явилася Арахна. Закутана в синю мантію, вона ховалася серед громаддя диких скель. По обличчю чаклунки видно було, що її переповнюють злоба і страх. Вона озиралася на всі боки, боячись, що вороги виявлять її і в цьому таємному сховищі. Неподалік від Арахни лежала величезна палиця, якою чаклунка могла скористатися будь-якої миті.

— Ого-го, люба особа озброїлася ґрунтовно! — сказав Фарамант.

Тіллі-Віллі відреагував:

— Проти мого меча ця дерев'яна штука нічого не варта, клянуся фок-мачтою!

Марію пошукавши в печері чарівну книгу Арахни, наші герої рушили в дорогу, залишивши на майданчику перед печерою весь громіздкий багаж.

Попереду біг Артошко, тримаючи носа біля землі. Він ішов по сліду чаклунки, не збиваючись з нього, так само вільно, як людина на міській вулиці. Стежити за маленькою чорною кулькою, що котилася поміж кущів, високих трав, кам'яних завалів, Лестару і Тіллі-Віллі було важко, тому над ними летіла Кагги-Карр і служила велетневі надійним провідником. Позаду довгим ланцюжком розтяглись дуболоми й люди, а вгорі повільно змахував величезними крилами Карфакс. Цього разу в нього на спині нікого не було: в бою не до того, щоб пам'ятати про вершника і берегти його.

Через кожні півгодини Страши до перевіряв по телевізору, чи перебуває чаклунка в своєму сховищі. Арахна ще була там, але поведінка її ставала дедалі нервовішою. Вона уважно вдивлялася в небо. Чи не помітила вона орла? Чарлі Блек подав знак Карфаксу, щоб він опустився нижче, і той перейшов на бриючий політ.

— Сліди Арахни стали свіжі і помітніші, — доповів командуванню Артошко. — Ми наближаємося до сховища чаклунки.

А дорога ставала дедалі гіршою. Зустрічалося безліч ущелин, вузьких і широких. Через вузькі ущелини дуболоми перекидали мости із захоплених з собою колод, широкі ущелини доводилося обходити. Від Тіллі-Віллі, котрий ішов на чолі колоші, вимагалася величезна обережність: найменша його помилка могла призвести до падіння і важкого каліцтва. А це означало провал усієї операції.

— Клята чаклунка, куди зайшла! — бурчав коротконогий Бориль, ледь встигаючи за супутниками.

— Залишайтеся тут, лікарю! — не раз пропонував йому Чарлі Блек.

— Нізащо! Медицина завше повинна бути на посту!

І хоробрий маленький лікар крокував далі, обливаючись потом.

Раптом на вершині гори з'явилася велетенська чорна фігура Арахни: чаклунка помітила наближення ворогів.

Загін Чарлі Блека опинився в небезпечному становищі. Чаклунка раз у раз нахилялася, хапала могутніми руками великі каменюки і кидала їх на величезну відстань. Каменюки розліталися на друзки, і одна з таких друзок уже влучила в дуболома. Снаряди, спрямовані в Тіллі-Віллі, Залізний Рицар з великою спритністю відбивав щитом.

Капітан Блек помітив неподалік щось схоже на двосхиле камінне шатро, утворене великими плитами, що сперлися одна на одну. Під масивним склепінням цього шатра заховалися від обстрілу Арахни Чарлі та його соратники.

Блек сказав:

— Коли б'ються гіганти, нам, карликам, краще триматися осторонь. Наші удари для них не страшніші за укус комашки.

Моряк розмістився біля виходу з шатра, щоб зручніше було спостерігати картину битви. Він бачив, як Тіллі-Віллі вперто просувався вгору схилом гори, а чаклунка скидала на нього величезні брили. Чарлі із завмиранням стежив, як котяться вниз уламки скель, гуркочучи і підстрибуючи. Вони були такі великі, що щитом їх не відіб'єш. Але Тіллі-Віллі щоразу спритно ухилявся, і снаряди пролітали мимо.

— Буря і хвилі! — раптом дико загорлав моряк, розмахуючи руками. — Нарешті й орел вступив у бій.

Карфакс довго вичікував слушного моменту і раптом з розгону вдарив у спину Арахни своїм величезним дзьобом з такою силою, що чаклунка ледь не втратила рівноваги і випустила з рук камінь, який збиралася шпурнути.