ПОКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док.
1. перех. Давати можливість бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь. — Мабуть, той хазяїн дуже любив овесець та сам його їв, а нам [коням] тільки показував (Н.-Лев., III, 1956, 297); — Показуй, що ти купила? (Коцюб., II, 1955, 370); Він показав нам, із кілочка знявши, Своє національне убрання (Рильський, III, 1961, 162); // Виявляти перед кимсь своє вміння робити що-небудь. А потім вірші почали [діти] читати — Наввипередки: кожному і кожній Хотілось показать своє мистецтво (Рильський, III, 1961, 160); // Демонструвати кінофільм, давати спектакль і т. ін. Під час четвертої поїздки по Україні у лютому 1921 р. агітпоїзд імені В. І. Леніна, проводячи агітаційну роботу в Маріуполі, Кременчуку, Олександрії.., показав ряд кінопрограм (Укр.. кіномист., І, 1959, 32); // Домагатися певних результатів (у змаганнях, спорті і т. ін.). Показувати найбільшу швидкість; Показати найкращий час; // з ким — чим, над ким — чим. Витворяти, виробляти з кимсь, чимсь що-небудь. [Егіст (впівголоса):] Троянська вдача зухвала зроду. Кажуть, Андромаха таке показує над чоловіком, що дивно, як він терпить (Л. Укр., II, 1951, 331); Знайшла [баба] довгий вузький камінь, — і що вже вона з ним не показувала: і квітками квітчала і слова найласкавіші промовляла (Хотк., II, 1966, 404); // Знайомити з чим-небудь, даючи пояснення. — Показуйте мені перше всього вашу бібліотеку.., — наказує він мені (Мирний, IV, 1955, 370); — Та ще, послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе. Я все тобі там покажу (Котл., І, 1952, 108); Після обіду Мар’яна показала йому всі закутки лісу (Стельмах, II, 1962, 225); // Робити, виконувати що-небудь з метою навчити когось; наочно навчати. Зостався Чіпка в Бородая. Хазяїн коло його спершу миром та ласкою, показує й розказує — як і що, й коли робити… (Мирний, І, 1949, 148); Розповідали, що він [професор] показував теслі, як тримати сокиру, а маляреві — пензель (Ю. Янов., II, 1958, 27); Виїжджаючи з двору, він звелів Одарці поприбирати з стола і показати Василині, як ходити коло самовара й де ховати посуд (Н.-Лев., II, 1956, 51); Ніби просте діло [засівати ниву], а проте спершу не давалось, поки дядьки-сусіди, пересміявшись, не підійшли та не показали кавалеристові, як треба ставати та як руку тримати, щоб зерно рівно лягало по ниві (Гончар, II, 1959, 220); // заст. Давати вказівки, вказувати. Колись будем І по-своєму глаголать [говорити], Як німець покаже (Шевч., І, 1963, 332); // Переконувати кого-небудь у чомусь на прикладах; доводити щось. — Вже я й об’єктив здіймав, і апарат розбирав, показував, що він не стріляє, як запевняли баби, — ніщо не помогло (Коцюб., І, 1955, 257); — Пригадайте собі, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутиків показав синам, яку силу має єдність (Коцюб., І, 1955, 171); // Давати для перегляду, ознайомлення, перевірки, оцінки і т. ін. Деякі переклади (італійські, мадярські, німецькі, норвезькі, іспанські, польські) показував мені Р. Сембратович (Коцюб., III, 1956, 287); Вчора в правлінні йому показали плани колгоспних земель (Довж., І, 1958, 73); // Пред’являти які-небудь документи. — Документи. — Уже ж раз показували. — Зайві розмови. Давайте на стіл документи (Тют., Вир, 1964, 334); Повз гірлянди зелені.. проходили купками й поодинці в довгих свитках, кожушках, куртках делегати.., на мить затримуючись біля дверей, щоб показати мандати (Досв., Вибр., 1959, 377); // Знайомити кого-небудь з кимсь. Стара всіх нас показує: се Ганна, а се Варка, а се Домаха… (Вовчок, І, 1955, 105); — Перекажи привіт своїй молодиці, — гукнув Чіпаріу. — Як будемо вертати, ми сподіваємося, що ти її нам покажеш? (Смолич, І, 1958, 51); // Давати можливість зробити медичний огляд. — Вони, як могли, лікували його, прикладали до рани різні трави, коли ж побачили, що людина загибає — зважились показати мені (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); // Робити видним кого-, що— небудь, відкриваючи, освітлюючи і т. ін. Солоха якось скривилася і показала два ряди своїх білих зубів (Мирний, І, 1954, 57); // Являти кого-, що-небудь. А як умру,.. положи [Україно] Свого ти сина в домовину, І хоть єдиную сльозину В очах безсмертних покажи (Шевч., II, 1963, 301); [Антистрофа:] В гаю святому у ніч Артемідину Жертву таємну приносили ми, Там показала нам в сяєві срібному Сюю дівчину богиня сама (Л. Укр., І, 1951, 159).
◊ Ду́шу пока́зувати (показа́ти) — щиро, з великою прихильністю ставитися до кого-небудь. — Він сирота, — хто без мене Його привітає? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? Хто душу покаже? (Шевч., І, 1963, 127); Не пока́зувати на світ — ховати від усіх. На зиму в степ перевів [Улас Марину], у землянці цілу зиму держав, на світ не показував, поки в неї коси не одросли (Мирний, IV, 1955, 238); Не пока́зувати (не показа́ти) но́са див. ніс; Оче́й не пока́зувати див. око 1; Пока́же час (життя́, майбу́тнє і т. ін.) — щось з’ясується, підтвердиться чи не підтвердиться в майбутньому. — Ну, та як воно буде — покаже час. А готуватися до нападу на казарму треба (Головко, II, 1957, 470); — Не можу, правда, наперед сказати, що ви нездатні на се, але не повірю, поки життя ваше не покаже вашої правди… (Коцюб., І, 1955, 172); Дорош погодився, що справді він починає нове життя, а от чи воно буде щасливе, покаже майбутнє (Тют., Вир, 1964, 108); Показа́ти това́р лице́м див. лице́; Пока́зувати (показа́ти) клас див. клас; Пока́зувати (показа́ти) кула́к див. кула́к; Пока́зувати (показа́ти) на весь зріст — повністю розкривати риси, вчинки, діяльність і т. ін. кого-небудь. Що може бути гуманнішим від переконання в могутності і красі трудящої людини і бажання.. показати трудівника на весь зріст, у всій його красі! (Талант.., 1958, 35); Пока́зувати (показа́ти) пере́д див. пере́д; Пока́зувати (показа́ти) при́клад — бути зразком, взірцем для когось або зразком чого-небудь. Батальйони Подсєкайлова, Савви, Нефьодова, Чупая перші кинулись на правий берег, показавши приклад відваги на довгі часи (Довж., І, 1958, 318); Показати приклад ударної праці; Пока́зувати (показа́ти) п’я́ти (п’я́тки) — швидко йти геть, тікати від кого-небудь. [Славок (грізно):] Чого стовбичиш під чужим вікном? Підслухуєш? Ану показуй п’яти! (Підс., Жарти.., 1968, 67); — Притаєний ворог ще не перевівся по наших селах, — нервово посмикуючи шиєю, обізвався Дорош..— Давайте розберемо, хто в нас є такий на прикметі, щоб накрити, доки він нам п’яток не показав (Тют., Вир, 1964, 189); Пока́зувати (показа́ти) спи́ну (поти́лицю): а) відвертатися, виявляючи свою зневагу, або іти геть. — І стида й сорому немає, й честі! Я йому спину показую, а він щодня… Сказано: з хама не буде пана! — каже розгнівана генеральша (Мирний, II, 1954, 101); б) відступати, тікати, виявляючи своє боягузтво. Князь Ігор був мудрий і сміливий. Княгиня Ольга пригадує, як рішуче й безжально судив він дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину (Скл., Святослав, 1959, 52); Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилиці ворогові (Добр., Очак. розмир, 1965, 75); Пока́зувати (показа́ти) язика́ кому —дражнити кого-небудь, висовуючи язика. З усіх учнів класу тільки Женя.., ота, що любить показувати всім язика, одержала з поведінки четвірку (Сміл., Сашко, 1957, 61); Юрко безтурботно почав ковзатися на льоду, розпихаючи і підбиваючи хлопців та дівчат. Ось він знову стрівся з Христиною, підморгнув їй, а вона, озирнувшись, показала йому язика (Стельмах, І, 1962, 63).
2. тільки недок., неперех. і рідко перех. Мати такий зовнішній вигляд, ознаки або прикмети, які свідчать про щось або передвіщають що-небудь. Як його не радіти, коли світ зразу покращав: і сонце веселіше засяло, і пахощі з садків покотились хвилями, і озимина нічогенько показує на сей рік (Коцюб., І, 1955, 21); — Ну, як мої нові [коні]? — осадив Карпо біля брами вороних. — В борозного копита.. так, збоку, показують нічого (Стельмах, II, 1962, 367); Танцюють зорі — на мороз чималий Показують (Рильський, III, 1961, 118); — Небо наче на вітер показує, — невдоволенням бринить тенористий голос Гайшука (Стельмах, Правда.., 1961, 235); // безос. Фабрикант був ще молодий, йому показувало років тридцять (Досв., Вибр., 1959, 55).
3. перех. і неперех. Рухом, жестом, поглядом і т. ін. вказувати на кого-, що-небудь, привертаючи чиюсь увагу, пояснюючи щось тощо. — Так ото вона та сама ордівська Настя? — показують на неї пучками якісь чужі жінки (Вас., 1, 1959, 281); Оставивши своїх гуляти, Пішов [Еней] скрізь по полям шукати, Щоб хто дорогу показав: Куди до пекла мандровати, Щоб розізнати, розпитати, Бо в пекло стежки він не знав (Котл., І, 1952, 115); Свіжим дитячим личком усміхнувся хлопчик і показав очима на матір (Мирний, І, 1954, 322); // Рухом, жестом і т. ін. пропонувати зробити щось. Гнат вилаявся і лютим порухом голови показав близнятам, щоб вони простежили за паскудним довбняком [дурнем] (Стельмах, І, 1962, 545); // перен. Вказувати життєвий шлях, певний вихід і т. ін. Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь: Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Павл., Бистрина, 1959, 18).
◊ Куди́ о́чі пока́жуть див. о́ко1; Пока́зувати (показа́ти) доро́гу [да́лі] див. доро́га; Пока́зувати (показа́ти) [на] две́рі див. две́рі; Пока́зувати па́льцем (па́льцями) на кого-що-з осудом або здивуванням вказувати, звертати увагу на того, хто якось виявляє себе (перев. з негативного боку). — До чого-то стільки уборів? Цілий ювелірний магазин! Де ви їх набрали? Браслети, персні, гребені, брошки.. Я не хочу, щоб на нашу ложу всі пальцями показували (Л. Укр., III, 1952, 541); — Не піду я, Юрчику, додому. Будуть пальцями на мене показувати, а то й не приймуть цілком. — Приймуть, — сказав Юрчик (Хотк., II, 1966, 265); Пока́зувати (показа́ти) порі́г (одві́рок і т. ін.) — те саме, що Пока́зувати (показа́ти) [на] две́рі (див. две́рі). [Руфін:] Не можу я їм показать порога, коли їх сам.. в хату кликав (Л. Укр., II, 1951, 4.15); — Роксана казала, що ви надумали віддати її у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 5); [Степанида:] Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (Кроп., І, 1958, 127).
4. перех. Зображати кого-небудь, наслідуючи мову, жести і т. ін.; наочно зображати щось певними діями, рухами тощо. У нас тепер африканський актер, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує (Шевч., VI, 1957, 188); Проценко не сердився, навпаки — жартівливо показував, як Марія підпиралася рукою, дослухаючись, як Христя важко зітхала (Мирний, III, 1954, 207); — У воєводи є дочка красуня. Святий боже,яка красуня! (Тут Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки) (Довж., І, 1958, 249); // Зображати кого-, що-небудь у художніх образах, певним чином. Та ладом Та добрим складом, хоть на час Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду Незрячим людям (Шевч., II, 1953, 69); Це перед ним на столі стінна газета самими ними — хлопцями — й написана. У ній намагались показати життя, яким воно є: гарне, погане (Головко, II, 1957, 130); У новому фільмі «Арсенал» я.. поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (Довж., І, 1958, 22).
5. перех. Робити помітними для оточення свої почуття, наміри, виявляти свій стан і т. ін.; проявляти. — Мати любила мене — душі не чула… Може, і батько любив, та за панщиною ніколи було йому те показувати (Мирний, III, 1954, 162); Хлопцям трохи моторошно, але вони не показують цього (Ірчан, II, 1958, 73); Ах, нащо було Юзі показувати перед Зонею ті сльози! (Л. Укр., III, 1952, 657); Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду.. Вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі — висока й строга (Ю. Янов., II, 1958, 189); Він.. старається не показати ні своєї радості, ні своїх бажань… (Коцюб., І, 1955, 412); // Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь. О. Нестор, очевидно, рад був тим ознакам пошани, які показували йому селяни (Фр., VII, 1951, 45); Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав (Котл., І, 1952, 89); — Ей, ви, ловці, добрі молодці! Услужіте мені службу, покажіте дружбу (Кв.-Осн., II, 1956, 56); [Семпроній:] Я хтів порадити: коли не можна відкрити таємниці, то хоч ділом пошану до закону показати, щоб суд упевнився, що ви слухняні і чесні громадяни (Л. Укр., II, 1951, 476); // Виявляти які-небудь якості або властивості, свою вдачу, натуру і т. ін. — Уліз [пан Польський у предводителі], та й ну свою панську пиху показувати (Мирний, І, 1949, 249); Бачите, упертості не показую, з чим згоджуюсь, то слухаю, а решта нехай таки буде по-моєму (Л. Укр., V, 1956, 80); Боролися [джигіти], показували свою силу й спритність, билися на ятаганах, а решту часу упадали біля дівчат і жінок (Тулуб, В степу.., 1964, 358); — Ну, ну! Ти вихорівської породи не показуй. Жмикрути нещасні. Усе вам мало, щоб вам ні дна ні покришки! (Тют., Вир, 1964, 236); Що, мій Херемоне стоїку, смерть вихваляєш надміру? Хочеш мені показать вдачу і дух мудреця? (Зеров, Вибр., 1966, 345); // Створювати видимість чого-небудь; удавати щось, прикидатися. Він [поліцмейстер] не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (Коцюб., II, 1955, 380); Відчулося напруження в корчмі, от як перед бурею. Мимоволі всі якось притихли, хоч кожний старався показати, буцімто він зовсім тим не цікавиться (Хотк., II, 1966, 421).
Показа́ти своє́ а) виявити свої можливості. — Мене ніщо не лякає, — говорила Катерина. — От станемо в колгоспі на ноги, і моя ланка покаже своє (Жур., Дорога..,1948, 17); б) з’ясувати що-небудь. На півмісяця він їде до Каховки, а час і тривалі, спокійні роздуми своє покажуть (Вол., Наддн. висоти, 1953, 33); Пока́зувати (показа́ти) себе́: а) видавати себе за якого-небудь. Не жили старші в миру й між собою: кожному бажалося вискочити перед начальством, показати себе за найкращого (Мирний, І, 1949, 230); Мені хочеться.. показати себе веселим і цікавим, і… красивим (Ю. Янов., II, 1958, 42); Кожна полонянка старається показати себе здоровою, ні на що не скаржиться (Хижняк, Тамара, 1959, 201); б) виявляти свої якості, здібності, можливості і т. ін. Довбиші були багатенькі, і Кайдашеві хотілось себе показать перед багатирями (Н.-Лев., II, 1956, 278); Вчив Данило воїнів, щоб не тільки на бойовищі хоробро і вміло з ворогом билися, а щоб і перед людьми у мирні часи вміли себе показати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 567); Пока́зувати (показа́ти) [себе́] на ді́лі — своєю діяльністю виявити які-небудь якості, свій характер і т. ін. З нальоту кожен, сто чортів, до праці взявсь завзято, бо кожен сам себе хотів на ділі показати (Дор., Три богатирі, 1959, 20).
◊ Зу́би пока́зувати див. зуб; Не пока́зувати (показа́ти) ви́ду див. вид 1; Пока́зувати (показа́ти) [свої́] кі́гті — виявляти свою злостиву, лиху вдачу, справжні наміри; Пока́зувати (показа́ти) ро́ги — виявляти войовничість, чинити опір кому-небудь. Тепер уже [після пожежі] настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка й дітей. Тоді й батько показав роги (Круш., Буденний хліб.., 1960, 39).
6. перех. Робити щось явним, очевидним; розкривати що-небудь. Семен почне розказувати і про світ божий, і що робиться на світі… так усю правду й викладає, так усе й показує, як на долоні (Коцюб., І, 1955, 447); Своїми славетними віршами [Т. Шевченко] показав усьому світові, що мусе талановитий чоловік зробити з простого слова (Мирний, V, 1955, 309); Кукурудза.. показала своє значення і величезні можливості як культура, що гарантує забезпечення кормами дедалі зростаюче поголів’я худоби (Укр. іст. ж., 2, 1960, 43); // Встановлювати що-небудь (перевіркою, дослідженням, обстеженням і т. ін.) Він не опромінений. Це показало обстеження,— гіпертонія розгулялася та й усе (Гончар, Тронка, 1963, 214); // Діями, словами, виразом обличчя і т. ін. давати зрозуміти або виявляти що-небудь. Яким не випив і тим показав очевидячки неповагу до гостей (Н.-Лев., І, 1956, 191); На цих.. виборах наш народ показав, що й він однакових прав з панами (Мирний, V, 1955, 325); // Свідчити про що-небудь, бути доказом чогось; давати підставу для якого-небудь висновку. Вона була убрана зовсім по-панськи, але її лице, її нечепурна одежа, чорний поділ спідниці і розкудлане волосся на голові, — все це показувало, що вона не панія (Н.-Лев., II, 1956, 209); Самий факт приїзду його до комісара показував перевагу останнього (Ю. Янов., II, 1958, 108).
◊ Пока́зувати (показа́ти) спра́вжнє (ді́йсне, нове́ і т. ін.) обли́ччя див. обли́ччя.
7. перех. Позначати щось яким-небудь способом. Границю постійного льодового покриву морів показують білою пунктирною лінією (Фіз. геогр., 5, 1956, 119); // Визначаючи, фіксувати час, тиск і т. ін. (про прилади, механізми і т. ін.). — Що ж воно таке? — Термометром називається, — каже.. — А винесеш зимою надвір, показує холод (Коцюб., І, 1955, 302); Станційний годинник показує третю годину дня (Кол., На фронті.., 1959, 194); Радіолокатор покаже, на якому рівні хмари починаються і де кінчаються, яка щільність їх окремих шарів, скільки їх і на якій висоті вони розташовані (Рад. Укр., 20.VII 1962, 3).
8. перех. Розповідати щось про кого-, що-небудь, подавати якісь відомості; обвинувачувати когось своїми свідченнями. Поодбирав [писар] од них руки, порозпускав людей і став писати, що «сії люди з-під присяги показували, що Левко і злодіяка..» (Кв.-Осн., II, 1956, 268); [Огнєв:] Учора один полонений показав — триста [танків], другий — двісті (Корн., II, 1955, 23); // неперех. Доносити на кого-небудь. [Лановий:] А ви, товаришу, будете тут керувати нашою розвідкою! Добре? [Пересада:] Навряд щоб довелося: покажуть на мене (Мам., Тв., 1962, 178); — Де подів Кузя? — Віддав властям. Хай розбираються.. Сьогодні він про радянську владу брехні розпускає, а завтра на активістів покаже (Тют., Вир, 1964, 311).
9. тільки док., перех. і неперех., розм. Провчити кого-небудь, помститися за щось (звичайно уживається як погроза). — Я їм покажу, я їх допечу! — страхав о. Василь неприсутніх парафіян (Коцюб., І, 1955, 324); — Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця (Вас., II, 1959, 350); Нехай довідається мати. Вона йому покаже, як жебрати (Панч, На калин. мості, 1965, 20); Він [пан] стиснув кулака в кишені.. Він ще покаже оцьому бидлові і землю, і підписи (Стельмах, І, 1962, 629).
◊ Показа́ти, де ра́ки зиму́ють див. зимува́ти; Показа́ти, на чо́му горі́хи росту́ть — те саме, що Показа́ти, де ра́ки зиму́ють.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 11.