Що oзначає слово - "стискати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і СТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., СТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. стис і сти́снув, ла, ло; док.

1. перех. Давленням, тисненням зменшувати в об’ємі що-небудь, ущільнювати щось. Будь-яке тіло можна стиснути, значить, частинки розміщуються не щільно, а на деяких віддалях одна від одної (Фізика, II, 1957, 16); — Возьми перше стисни камінь — Як води добудеш, То тоді ти і без бійки Найсильнішим будеш!.. (Рудан., Вибр., 1949, 89); // безос. Пресом сіно стиснуло; // Діючи на пружні тіла, укорочувати їх. Стальну пружину можна стискувати й розтягувати (Фізика, І, 1957, 28); // перен., розм. Зменшувати, скорочувати в обсязі. Велич і масштабність подій змушувала мене стискувати матеріал [у фільмі «Арсенал»] (Довж., І, 1958, 23); Стиснути написане; // перен., розм. Скорочувати в часі. Стиснути строки будівництва шкіл.

2. перех. Міцно обхопивши, здавлювати кого-, що-небудь. Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю (Коцюб., II, 1955, 323); Стискаючи долонями скроні, підходить Ніна до вікна (Донч., V, 1957, 327); Одною рукою стискував [Оксен] рукоятку автомата, другою дуло (Тют., Вир, 1964, 440); Руками вона його як стиснула за шию, так і замерли руки — впились (Вовчок, І, 1955, 247); Капітан аж зубами заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла (Фр., VI, 1951, 470), Журиться [Фесюк], страхаючись завтрашнього дня.. Мов обценьками, стиснув рукою підборіддя (Стельмах, II, 1962, 110); // Міцно тримати щось (у руці, під пахвою і т. ін.). У руці стискаючи гранату, умирала дівчина в саду… (Сос., Зел. світ, 1949, 144); Він так стискував держак вил, що рука зблідла й тремтіла (Коп., Лейтенанти, 1947, 191); Стиснувши під пахвою мольберт,.. я прискорив кроки (Томч., Готель.., 1960, 5); // розм. Обіймати кого-небудь. [Поет (палко стискає її):] Без тебе жити годі! (Л. Укр., І, 1951, 302); * Образно. У 1921 році країну стиснули у смертельних обіймах голод і розруха (Наука.., 4, 1970, 31); // Щільно оточувати з усіх боків. Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів та листя акацій (Мур., Бук. повість, 1959, 15); Мене стиснула юрма пасажирів (Коцюб., II, 1955, 429); 7 серпня шлюп стиснула крига, і він змушений був 9 серпня вийти з Льодовитого океану (Видатні вітч. географи.., 1954, 54); // військ. Затискувати в тісний простір, брати в оточення. Загальновійськові з’єднання.. завдавали ударів, щоб розгромити угруповання ворога, і поступово стискали його (Рад. Укр., 23.I 1969, 4); — Відступати на Київ? Ви хочете, щоб Денікін з Бахмача, а Петлюра з Коростеня стисли нашу армію і знищили? (Довж., І, 1958, 211); // Звужувати русло потоку, річки і т. ін. Зелені гори похмуро звисали над водою і чимдалі дужче стискали вузьке річище (Жур., Вечір.., 1958, 265); // Щільно облягати (про одяг, взуття). Светр стискав пружинами (Тют., Вир, 1964, 455); Молода вже вбралась до вінця.. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (Н.-Лев., І, 1956, 144); // перен. Сковувати (про мороз, холод). Землю нещасну вдень дощиком мочить [березень], А на ніч морозом лютим стискає (Коцюб., I, 1955, 427); Сопки доокола Лютий холод міцно стис (Граб., І, 1959, 168).

Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) в обі́ймах кого — обіймати кого-небудь. Олександр Івашко довго не міг звикнути до тої пошани, якою його оточили в тилу і на фронті. Він червонів від поглядів, од привітань і особливо, коли його стискували в обіймах товариші по взводу (Панч, Іду, 1946, 51); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) остро́гами [коня́] — притискаючи до боків коня остроги, спонукати його скакати швидше. Данило чимдуж стискав острогами коня (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244); Ой, як стисне козак Нечай Коня острогами, За ним ляхів сорок тисяч З голими шаблями (Укр.. думи.., 1955, 113); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) ру́ку (па́льці, доло́ню і т. ін.) кому; Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) за ру́ку кого: а) тиснути кому-небудь руку під час зустрічі, прощання, знайомства, вираження якогось почуття і т. ін. Товариші прощаються з селянами, стискують руки, цілуються (Вас., III, 1960, 337); — Так чому ж не б’ємо ми хозар і печенігів?знову запитує Святослав, і дуже, скільки в нього є сил, стискує руку Асмуса (Скл., Святослав, 1959, 47); Стиснув [чоловік] міцно за руку Каленика Романовича, скрикнув: — Скільки літ, скільки зим! (Сенч., Опов., 1959, 17); Ми познайомились. Сергій Сергійович міцно стис мою руку (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 7); б) (тільки недок.) уживається як формула закінчення листа, записки і т. ін. Щиро стискаю Вашу руку, до побачення чи на прощання, се вже як трапиться! Л. Косач (Л. Укр., 1956, 257); Простіть, що на сей раз пишу так коротенько.. Сердечно стискаю руку. Ваш М. Коцюбинський (Коцюб., III, 1956, 383); Сти́снути, аж кістки́ тріща́ть (затріща́ли, затріща́ть) див. кі́стка; Сти́снути, аж ко́сті тріща́ть (затріща́ли) див. кість.

3. тільки 3 ос., перех. і без додатка. Здавлювати (у грудях, горлі), утруднюючи дихання. Надвечірня духота.. стискала груди (Ле, Міжгір’я, 1953, 152); Біль стискував горло, туманив очі (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27); Щось болюче стиснуло груди хворому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); // безос. А Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Гр., Без хліба, 1958, 52).

Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) се́рце (ко́ло се́рця, за се́рце) — викликати хвилювання, почуття тривоги, страху і т. ін. Дорога завертає. Юра іде. Якесь передчуття стискає.. йому серце (Смолич, II, 1958, 15); Жаль за загубленим щастям, немов кліщами, стискував йому серце (Л. Янов., І, 1959, 371); Настю стиснуло щось коло серця.. Вона ніби бачила, як Денис десь блукає по далеких степах (Н.-Лев., VI, 1966, 356); Мене щось стисло за серце (Фр., IV, 1950, 200).

4. перех. і неперех. Щільно з’єднувати, стуляти (губи, повіки і т. ін.). Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася зітхнути та все міцніше й щільніше стискувала зуби (Мирний, І, 1949, 411); Майстер.. дивився спідлоба, міцно стискував тонкі синюваті губи (Збан., Єдина, 1959, 334); Мабуть, за досаду йому стало, що трохи мов зневажений зостався… уста стиснув і голову підняв гордо (Вовчок, І, 1955, 204); Він скрипнув зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Тют., Вир, 1964, 321).

Сти́снувши зу́би: а) виявляючи велику витримку, стійкість; напруживши всі сили. Стиснувши зуби, мовчки, з неймовірною чіткістю виконували моряки команду, розуміючи, що від цього залежить їх життя (Тулуб, В степу.., 1964, 394); б) не виявляючи почуття гіркоти, незадоволення, обурення і т. ін. Варт було сусідам.. побалакати.. між собою за обідом, що от, мовляв,.. не хоче племінниці до школи віддавати..,і Скоробагатько, стиснувши зуби, віддав Пашку до школи (Хотк., І, 1966, 122).

5. перех. Зводити докупи, притискаючи один до одного (пальці, руки); зціплювати. Вона конвульсійним рухом поклала на себе великий хрест і вдарила поклона, стискаючи міцно руки (Коцюб., І, 1955, 277); Вівчарик на герлигу похиливсь, Стиснув руки, побілів, слізьми обливсь (Щог., Поезії, 1958, 101); // Зсовувати, морщити (брови). Він тільки стиснув.. брови і все рубає знов і знов (Сос., І, 1957, 393).

Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) кула́к (кулаки́, кулачки́) — те саме, що Затиска́ти (зати́снути) кула́к (кулаки́, кулачки́) (див. затиска́ти). Мажуга підіймає руку, наче голоблю, стискає кулак і викидає з запалих грудей, наче з безодні: — Бастувать будем (Коцюб., II, 1955, 53); Лаврін.. стискував кулаки: — Розгулялися з доброго дива! (Донч., III, 1956, 98); Люто наступає гусак, а воно, мале хлоп’я, стиснувши кулачки, іде на того гусака (Гончар, Тронка, 1963, 86); Стиска́ти (сти́скувати, сти́снути) плечи́ма — те саме, що Зво́дити (звести́) плечи́ма (див. зво́дити). Говорить [Мирон] таке, що старші як почують, то тільки плечима стискають (Фр., І, 1955, 231); Гриць стис плечима.Я на ніякий грунт не підписувався (Март., Тв., 1954, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 702.