ВСИ́ПАТИ див. всипа́ти1.
ВСИПА́ТИ 1 (УСИПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВСИ́ПАТИ (УСИ́ПАТИ), плю, плеш; мн. вси́плють; док. 1. перех. Насипати, наливати щось у що-небудь. Я сів за стіл та почав борщу в тарілку всипати (Мирний, IV, 1955, 361); Мирон завжди, коли всипав у всипище своє зерно, зупинявся перед ним (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 45); Налили йому пива п’яного, Меду всипали найсолодшого (Граб., II, 1959, 372); Вже коні стомлені заведено до стайні, І всипали вівса їм конярі (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 32).
2. перев. док., неперех., перен., розм. Швидко ввійти гуртом до якого-небудь приміщення. От, чую, щось затупоче.. у хату ..зграя дітей усипле (Вовчок, І, 1955, 110).
3. тільки док., перех. і неперех., розм. Те саме, що відшмага́ти. Його покликали в волость і, хоч він був десяцьким, хотіли його простягти і всипать десять різок (Н.-Лев., II, 1956, 377); Ну, зараз він [батько] йому всипле, аж не знатиме, яким місцем сідати (Смолич, Світанок.., 1953, 16).
◊ Вси́пати бере́зової ка́ші (бо́бу, пе́рцю і т. ін.) кому-побити кого-небудь. Вона їм всипле березової каші. Вони пам’ятатимуть, як треба матір слухати й поважати (Кучер, Чорноморці, 1956, 414); Кинулися [господарі] на нього [вовка] і.. всипали йому такого бобу, що пару день нікуди не ходив, тілько лежав у лісі та вилизувався (Фр., IV, 1950, 87).
ВСИПА́ТИ2 див. усипа́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 766.