Хлопці від Катеринки - Сторінка 3

To цей пацан у неї житиме, і далі буде видно. А чого там? їй двадцять два, а йому п’ятнадцять, у неї квартира в місті, витягне його з села туди-сюди, буде йому вісімнадцять, поженяться і все чудово, a далі — як Бог дасть, але в дівки життя її жіноче вже склалося.

Я от думаю, Катрусю, а чи не взяти собі на квартиру такого от фезеушника малого, вони в цьому віці ще дурні, але кінець в такому віці вже стоїть добре, і трахатися кожен зможе так, що аж за вухами лящатиме і пилюка в хаті стовпом стане.

А що треба? Ну, не обов’язково від нього вагітніти, але якийсь час потрахатись можна. I йому буде добре, і мені…

Настя була мудра, як змія, а Катерина практична і в’юнка…

Якраз осінь. Набирають пацанів у ФЗУ, бо ж нема кому на заводах працювати. I тим, хто бере на квартиру пацана, ще й квартирні доплачують.

Оце воно і є.

Сіли увечері з Петром за пляшкою, набухалися, і Катерина все йому виклала.

— Я тебе люблю і не хочу тебе лишати. Але жити якось треба. Я молода жінка і не можу більше отак витримувати. Мені треба трахатись, тоді все буде добре. Які до ми розійдемося, то скоро про тебе все буде відомо, бо чого розходитись, якщо ти не блядуєш, а я тебе чекала і теж себе тримала в порядку. А як погодишся, то підемо разом, виберемо собі хлопця, щоб і тобі він хоч трохи подобався, і заберемо його до себе жити. Ну, а там далі я його якось приручу, заспокоюсь з ним, і так якийсь час проживемо. А далі буде видно. Може, за той час і в тебе якось воно почне налагоджуватися?

Петро зосереджено бухав, мовчав і важко думав. А що було думати, вибору не було. По другій пляшці, вони з Катериною обнялися, поплакали, полягали спати, обнявшись, як рідні, але не більше.

А за два дні пішли на оглядини до ФЗУ. Якраз привезли групу пацанів із довколишніх сіл.

Люди вибирали собі на квартиру дрібніших і хирлявіших, щоби ’іли не забагато, і клопоту з ними було менше.

А Катерина мало не зразу вгледіла виростка, як на підлітка, трішки вишого за інших і в плечах міцнішаючого Михайлика.

Високолобий, стрижений під нуль, голова правильної форми, навіть гарно йому було без волосся, виглядав віи майже на молодого римського воїна, якби Катерина з Петром знали про такі означення історії, витончений профіль, трішки ніби страдницький, довгі темні вії над блакитними очима, волосся темне, як відросте, напевне просто чорне…

Михайлик виділявся з-поміж двох чи трьох десятків підлітків, якщо в нього вдивлятися, то можна було подивуватися, де взялися в нього, сільського хлопчака, такі гени…

Катерина підійшла до хлопця.

— Як тебе звати?

— Михайло.

— Підеш до нас жити?

Михайлик ніяково, але широко і дуже приємно усміхнувся. У нього була широка усміщка, яка відкривала гарні рівні зуби.

— А чому ж ні?

Отак от все й почалося.

Михайлик проспав невинно у них лише одну ніч. Вранці поснідали, і подалися у справах. Катерина з Петром на працю, а Михайлик у ФЗУ.

Коли Михайлик прийшов із ФЗУ, Катерина вже була вдома сама. Петро подався кудись у гості, так домовились.

Катерина зготувала малому вечерю, запропонувала чарку. Михайлик трохи ніяково спершу відмовився, але не надто впирався, сільські діти з дитинства звикають до самогонки. Вихилив чарку — другу. Почервонів, повеселішав, розповідав про себе.

Мама на селі, є старша сестра, батько загинув на фронті. Послали в ФЗУ, бо вдома й так ледь кінці з кінцями зводять, а в місті воно якось ніби можна кудись вилюдніти, паспорт дістати і додому якось допомогти, ну і в місті веселіше.

— А дівчат ти любиш? — спитала Катерина.

— А хто ж їх не любить? Тільки в нас там хутори і людей взагалі мало, то я ще по дівчатам не бігав, та й роботи вдома повно. Та ще встигну, нагуляюсь, я ще молодий!

— Ходи-но, я щось тобі покажу! — раптом майже серйозно, а насправді хвилюючись, промовила Катерина, вирішивши йти на абордаж, бо що тут час витрачати.

Михайлик пішов за нею в спальню і став розгублено.

— Зараз побачиш! Заплющ очі, — скомандувала Катерина.

Михайлик слухняно заплющив очі, і за мить відчув, як ніжні руки обняли його, і м’які жіночі вуста впилися в його губи, і тіло його затремтіло, і кров запульсувала у венах, як скажена, ніхто ніколи його так не цілував.

— He розплюшуй очей! — прошепотіла Катерина, ледь відсторонившись від нього, і знову почала його цілувати, і він вже втративши самоволодіння, підкорявся всім її рухам і жестам> і лиш тремтів, коли вона розстібнула йому штани і просто схопила нервовою рукою за пульсуючий набубнявілий від напруження стрижень, і притисла його в кулаці пару разів, і хлопець враз скорчився, не в силах витримати і почав кінчати просто у повітря, виприскуючи сперму куди попало, не розплюшуючи однак очей від сорому і ніяковості зі всього, що діялось.

— Нічого! He хвилюйся! Все добре, — прошепотіла Катерина, важко відсапуючись. — Зараз ми все поправимо!

Михайлик і далі стояв із заплющеними очима, коли Катерина стягла з нього штани і сорочку, і голого вклала на ліжко, і, трохи пометушившись, сама лягла біля нього і почала знову пестити Михайликів стрижень, і за кілька хвилин він вже був знову напружений і готовий.