Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу - Сторінка 14

—Чудово!— заплескала мадам Бухнебах.— А тепер, мій коханий ведмедику, спробуйте із цією живою купою зробити кілька кроків.

Тримати на собі чотирьох дорослих людей і мавпочку було не те що важко — незвично. Іван остерігався зробити зайвий рух, аби піраміда, основою якої він був, не розсипалася.

—Не бійся,— пролунав згори голос Фаніго.— Ми ж акробати!

Іван сміливіше ступив і пройшовся через увесь манеж. Як не дивно, ніхто не впав.

—Неймовірно!— засяяла мадам Бухнебах.— Іванові Силі — ура!

—Ура! Ура! Ура!— прокричала весело трупа і стала вітати новачка з таким оригінальним номером.

Усім сподобалося, окрім карлика Піні, якому здалося, що його навмисно образили.

—Цього я тобі не забуду!— зло прошипів він, дивлячись своїми вугільними очицями на щасливого Івана Силу.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ, У ЯКОМУ АГЕНТ ФІКСА ЗНАХОДИТЬ СПІЛЬНИКА

Фікса сидів у задньому ряду шапіто майже під самим прожектором. Він насунув собі на очі капелюха і підняв комір, аби його не пізнали.

Агент дивився на того, хто зіпсував йому кар’єру. А можливо, й життя. Адже догана ніколи не вивітриться з його пам’яті. Догана! І кому? Йому — агентові 008, кращому нишпорці таємної поліції столиці! Фікса важко зітхнув.

Іван Сила прислуговував повітряним гімнастам під час їхнього виступу, притримуючи канат та підстраховуючи їх знизу. Він був у чорній, розшитій золотом, шкіряній жакетці, накинутій на могутні голі груди. «От на що здатен оцей вантажник! Тримати шнурки та носити діжки з оселедцями. Тьху!»

З усіх циркачів агентові припав до вподоби лише карлик. «Він такий же нещасний, як і я,— думав Фікса.— Всі його скубуть. Навіть дурна мавпа. Треба з ним ближче познайомитися»,— вирішив він і став чекати завершення виступів.

Піня з недовірою поставився до похмурого типа зі щурячими вусами та насунутим на очі капелюхом.

—Чого вам треба?— буркнув він.

—Хочу випити з вами пива, шановний,— блиснув у пітьмі двома золотими зубами Фікса.

(Так-так, недавні дірки заповнилися найдорожчим металом).

Дармове пиво карлику завжди подобалося, але з якої речі цей незнайомець такий щедрий?

—Чому саме зі мною?— недовірливо глипнув Піня.

—Мене цікавить Іван Сила,— шепнув Фікса.

—Гаразд,— карлика охопила така цікавість, що у нього аж пересохло в горлі.— Я зараз переодягнуся. Чекайте мене за рогом у кав’ярні «Троє поросят».

У корчмі була гамірно й накурено. За дерев’яними столами сидів різношерстий люд, кожен про щось жваво базікав. Фікса з карликом їли смажені курячі крильця і запивали пивом.

—Проти цього типа, який себе хвалькувато називає Силою, порушена карна справа,— масними руками схопився за кухоль Фікса.— Його звинувачено у вбивстві.

Очі Піні округлилися від здивування.

—А чому ви його не арештуєте?

—Нам бракує доказів,— агент зробив великий ковток.— Це ду-у-же хитрий злочинець. Він вправно замітає сліди.

—О-о!— тільки вимовив карлик, розгризаючи кістку.

—Тому в мене до вас, мій дорогий друже, важливе доручення,— Фікса обійняв карлика за плече, заодно витираючи долоню.— Ви будете нашими очима і вухами.

Піня розгубився. З одного боку, зв’язки з поліцією ніколи не зайві. Хтозна, що нас чекає попереду. А з іншого боку, йому стало лячно.

Агент розцінив мовчанку горбуна по-своєму.

—Ясна річ, що ви працюватимете не задурно. Дуже не задурно.

Він поплескав себе по кишені.

Піня розплився у посмішці. Це міняло справу.

—Тут мій телефон,— простягнув Фікса свою візитку.— У разі чого негайно дзвоніть.

—О’кей, шеф,— показав карлик криві зуби.

Раптом хтось за сусіднім столом промовив «Іван Сила». Обидва змовники нашорошили вуха.

—Ну, ти бачив, як він виносив на собі цілий цирк!— гаряче промовляв розчервонілий товстун з кухлем у руці.

—Так, йому справді пасує прізвисько «Сила»,— на знак згоди закивала довготелеса пані з маленькими, як намистинки, губами.

—Панове!— раптом піднявся над столом юнак в окулярах.— Пропоную випити за Івана Силу, чемпіона Республіки із шапіто «Бухенбах»!

А оскільки більшість відвідувачів корчми вже встигла побачити виступи цирку, який розкинув своє шатро неподалік, то «Троє поросят» вибухнули одноголосним: «За Силу!» Фікса з карликом незадоволено пригубили пиво і відразу ж потяглися до виходу.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ, У ЯКОМУ ОГОЛОШЕННЯ ІНКОЛИ ПРИНОСЯТЬ КОРИСТЬ

Мадам Бухенбах лютувала.

Ще б пак! їхній цирк уже втретє обкрадають. Вона дивилася на дядю Васю, який працював у шапіто вантажником-сторожем, як на шкідливу комаху, котру треба негайно знищити.

Напередодні той вкотре напився і не помітив, як уночі викрали найкращого рисака.

—На кому тепер скакатиме Фандіго? Хіба на тобі, п’яна пико!— верещала мадам на всю вулицю.

Дядя Вася тільки знизував плечима і підтягував латані штани.

—Да я чо? Я нічо,— белькотів він, розводячи руками.