Промова на загальних зборах харківської організації ВУСПП 24.II.1931 р. - Сторінка 2

Це припущення могло б бути більш правдоподібним, коли б воно відповідало істині й коли б не було третього припущення, яке й являється тим, що з нього й мусить виходити історик літератури, вивчаючи нашу сьогоднішню літературну дійсність.

— Чи не тому Пролітфронт самоліквідувався, — робимо третє припущення, — що після остаточної дискредитації життям колишніх поглядів його ідеологів на шляху розвитку пролетарської літератури виявилася цілковита неспроможність цих же таки ідеологів намітити для організації нові шляхи й нову чітку установку? Чи не тому письменники Пролітфронту визнали за доцільне існування одного ВУСППу і всі виявили бажання вступити до цієї організації, що вусппівську генеральну лінію схвалено було добою й що всяка інша лінія, таким чином, приводила б до колишньої дискредитованої системи поглядів пролітфронтівських ідеологів?

Ніяких нових шляхів й ніяких чітких установок, шо різко його відмежували б від системи вищезгаданих поглядів, Пролітфронт, безперечно, не мав. Отже, одна ця відсутність провідної лінії заперечує ідеологічну тотожність між ВУСППом і Пролітфронтом. Отже, й боротьбу між ВУСППом і Пролітфронтом (а така боротьба, безперечно, велася, хоч і в прихованій формі) можна розцінювати тільки як боротьбу, яка мала в своїй основі громадсько-ідеологічні прикорні.

І справді: хіба ідеологічну тотожність з ВУСППом могли утворити спроби кількох пролітфронтівців перейти на сучасну тематику й спроби організації зв’язатися з заводами? Ідеологічну тотожність між ВУСППом і Пролітфронтом (коли б вона була) визначалося б, в першу чергу, продукціями основних кадрів й літературно-ідеологічними тенденціями керівних верхівок цих двох організацій. Що ж ми мали в цьому плані? Хоч ВУСПП і Пролітфронт — обидві ці організації — й спиралися на одні й ті ж комуністичні засади, але в той час, коли ВУСПП, зародившись в боротьбі з ухилами, повставши як заперечення до націоналістичних відхилень від генеральної лінії партії, мав здорове пролетарське ядро, яке, зрісши художньо і продукцією своєю, і певними літературно-ідеологічними тенденціями, йшло в ногу з партією, а значить — з часом, а значить, і з життям, в цей час Пролітфронт, принаймні його керівна верхівка й частина основних кадрів, тільки намагався це зробити і у всякому разі від життя відставав і часто не попадав йому в такт. Факти? Відсутність чіткої провідної лінії не тільки створювала атмосферу цілковитої дезорганізації й іноді навіть нерозуміння подій на фронтах соціалістичного будівництва, але й приводила часто до виникнення нездорових літературно-ідеологічних тенденцій. Факти? Фактів таких можна набрати чимало хоч би з резолюції останніх зборів Пролітфронту, що її надруковано в «Літературній газеті» й підписано всіма членами цієї організації. Тут ми маємо й те, що «організація не підняла на певну височінь критику дрібнобуржуазної суті помилок ВАПЛІТЕ, й те, що організація не відмежувалася від «Літературного Ярмарку». Тут ми маємо й «відсутність розгорнутої критики помилок окремих своїх членів, що в своїй творчій та літературній громадській роботі припустилися серйозних політичних збочень від генеральної лінії пролетарської літератури» тут ми маємо… і т. д. Випадково все це трапилося? Зовсім не випадково. Саме такі факти й явилися результатом впливу нездорових літературно-ідеологічних тенденцій. І коли ці факти я не можу назвати фактами, з яких виникала певна войовнича система поглядів, бо це не відповідає історичній істині, то у всякому разі ці факти свідчили про таку ідеологічну атмосферу, якої ВУСПП ніколи, до речі, не мав. Отже, як бачите, не можна говорити про ідеологічну тотожність між ВУСППом і Пролітфронтом, бо такої тотожності по суті не було.

Та й справді: що таке Пролітфронт? Відкіля він взявся, яка родословна його? Розпочав він своє існування, по суті, не рік і не півтора року тому, а саме з розколу в «Гарті», коли не помиляюсь, — в 1924 році. Основне керівне ядро Пролітфронту — це саме те ядро, що так чи інакше еволюціонувало через «Урбіно», ВАПЛІТЕ, «Літературний Ярмарок». Що ж собою являло це основне ядро? Воно являло не що інше, як своєрідну групу партійної й радянської інтелігенції, що мала свою не менш своєрідну систему поглядів на літературу, на мистецтво й навіть на життя й що притримувалася певних громадсько-етичних ідеалів. Детально зупинятись на цій системі й на цих поглядах я не думаю хоч би з тих міркувань, що це тема окремої й чималої доповіді, скажу тільки, що ці погляди й ці ідеали, проходячи через ВАПЛІТЕ, тим часом свідчили, з яких соціальних прикорнів вони живилися. Ці погляди й ці ідеали, безперечно, виросли з дрібнобуржуазного середовища. Ставка на «генія», боротьба за т. зв. «велику літературу» з протиставленням її літературі «дня», погляди на письменника як на громадську одиницю, що мусить бути в конфлікті з сучасним йому суспільством, і т. д., — все це може входити, звичайно, тільки в систему поглядів дрібної буржуазії. Залишились непорушними ці погляди й ці ідеали серед названих пролітфронтівців? Звичайно, ні. За часів (з цих «часів» я іронізую) ВАПЛІТЕ ці погляди й ці ідеали стояли до певної міри непорушними, бо, по суті, вони були «віддушиною», з якої живилася налякана дрібна буржуазія. «Доба» «Літературного Ярмарку» — це вже був час, так би мовити, кардинальної переоцінки цінностей. На зорі реконструктивного періоду люди, що хоч і не зуміли виробити собі чіткої класової лінії, але й, будучи породжені революцією і розумово завжди стоячи на боці пролетаріату, не могли, звичайно, не бачити, як життя трощить їхніх колишніх божків. Пролітфронт був новим кроком вперед, а з розформуванням його, разом з виявленням публічно бажання вступити до ВУСППу, ми маємо цілковиту капітуляцію. Цим я, звичайно, не думаю сказати — ще раз підкреслюю, — що основні пролітфронтівські кадри (під цими кадрами я умовно розумію саме ту групу, що створювала ініціативне ядро при зародженні Пролітфронту), — що основні кадри, еволюціонуючи в бік вусппівської генеральної лінії, були нещирими в своїх засудженнях колишніх помилок, цим я ще раз хочу підкреслити, що говорити про цілковиту ідеологічну тотожність між ВУСППом і Пролітфронтом можна було тільки з великою натяжкою, бо старі ухильницькі традиції й тенденції, на яких довгі роки виховувалися вищезгадані кадри, за певної й відомої вам замкненості Пролітфронту, за його ворожого ставлення до ВУСППу завжди перешкоджали пролітфронтівцям сприйняти генеральну лінію пролетарської літератури.