Промова на загальних зборах харківської організації ВУСПП 24.II.1931 р. - Сторінка 3

Отже, розходження між ВУСППом і Пролітфронтом хоч і стояли іноді в площині особистих амбіцій, — в основному мали певні соціально-ідеологічні прикорні, резюмуючи, треба одверто й прямо сказати, що Пролітфронт саме тому розформувався, що після остаточної дискредитації життям колишніх поглядів його ідеологів на шляхи розвитку пролетарської літератури, по-перше, виявилася цілковита неспроможність цих ідеологів намітити для організації нові шляхи й нову установку, а, по-друге, виявилося, що відсутність цієї установки заводить організацію в тупик, так би мовити, перманентних помилок. Чому колишні пролітфронтівці поспішили до ВУСППу? А саме тому, що ВУСПП — єдина літературна організація на Україні, яка не схиблювала від генеральної лінії пролетарської літератури, від тієї лінії, що її схвалено від життя. Висловлюючись ясніш, старі гартованці повертаються до своєї справжньої літературної вітчизни, яку вони покинули в 1924 році, і тому можна з певністю сказати, що розформуванням Пролітфронту і входженням його колишніх членів до ВУСППу — в основному завершується консолідація пролетарських літературних сил.

Два слова з приводу рішення секретаріату ВУСППу. З тих чи інших міркувань секретаріат ВУСППу утримався від затвердження членами ВУСППу деяких пролітфронтівців. Як цей акт мусять розцінювати і ті пролітфронтівці, що їх прийнято до ВУСППу, й ті, що їх поки що не затверджено? На мій погляд, ми мусимо це розцінювати як певну й цілком природну настороженість з боку секретаріату, як до тих, що їх прийнято, так і до тих, що їх ще не затверджено. Можливо навіть, що хтось із занадто гарячих, так би мовити, старих вусппівців сьогодні різко й нетактовно буде висвітлювати цю справу. Але й навіть цей «акт» ми мусимо прийняти як ту ж таки природну настороженість. Отже, я закликаю всіх своїх товаришів по Пролітфронту перемогти в собі дрібне самолюбство, коли б воно виникнуло, оголосити війну особистим амбіціям і тим самим показати, як ми вдумливо ставимося до свого входження до Всеукраїнської Спілки Пролетарських Письменників. Я знаю, що колишні пролітфронтівці, які висловили бажання вступити до ВУСППу, висловили його цілком щиро, з розумінням всієї серйозності моменту й не тільки з безповоротним засудженням всього того, що так чи інакше проривалося в роботі Пролітфронту з ухильницьких, не завжди вижитих традицій, але й з цілковитим усвідомленням, що лише вусппівська лінія була і єсть справжньою генеральною лінією пролетарської літератури. Тому й певний я, що за короткий термін поза ВУСППом не залишиться жодного з колишніх пролітфронтівців. Не в інтересах пролетарської літератури за доби розгорнутого соціалістичного наступу відштовхувати від себе творців, які хочуть цю ж таки пролетарську літературу творити.