Зачіпка мудрого латинника з дурним русином… (1600) - Сторінка 8

Ще залишився другий артикул: про щасливий римський костьол, що по всіх краях науки та школи заснував, де тільки його влада дотяглася, похвалений Скаргою. На те Скарзі так відповідаю.

Що хвалишся щастям фундування наук у роді та костьолі латинському папської влади, преславнославний ксьондзе Скарго, те признаємо і ми, нерозумна Русь, підтверджуючи твою похвалу й гадку, висловлені щодо щастя латинського костьолу — таки є він щасливий. Правду кажеш, Скарго, і повторно тобі кажу, не противлячись твоєму слову, бо ж і самі добре бачимо, що латинський костьол щасливий і що науки уфундував по всіх краях папської влади. Однак хочемо, по-перше, причину, знати, через що латинський костьол щасливий, а друге, що це за школи й науки він уфундував.

Отож щодо щастя латинського костьолу бачимо й розуміємо, Скарго, що він щасливий через те, що щастя собі шукав і дістав від володаря-світодержця; чого костьол латинський прагнув, те і знайшов; що зачав, те і зловив, бо той світодержець і спокуситель звабного цього віку своїх поклонників та угодників нічим іншим, по-перше, не радує, тільки вінчає щастям цього суєтного життя. Отож не чудо і не диво, що латинський костьол щасливий, бо він щастям коронований. Щасливий костьол латинський через те, що, покинувши і відкинувши тісну дорогу євангельської мудрості, яка веде в життя, вискочив на широкий гостинець премудрості цього світу і, скинувши хрестоносний та смиренний образ Христа, видерся до честі й слави цього світу і, погидувавши апостольськими науками та грубістю праведної простоти, ухопився за хитрість та мудрість повітряних духів і за винайдений від стихій світу філософський, поганський, арістотельський та інших, подібних йому, розум, від чого всього Павло застерігав, нагадував і вчив, щоб у поганські науки: діалектики, силогізми та суперечні виверти і самохвальці велемовства благовірним не впасти і не відійти від простої правди — те все латинський костьол, що сказав Павло, сприйняв за насмішку, а інше протилежне поставив за належне й істотне. Тому, отже, щасливий римський костьол; про те й Павло-апостол, пишучи до Тимофія, сказав: хто воліє жити за владою повітряного князя тьми віку цього, мають бути щасливі, а хрестоносці, сини майбутнього віку, огуджені, докорені й оббріхані мають бути. Так він сказав: "Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі — будуть переслідувані, а люди лихі та дуросвіти (хитрі волхви й чародіїв матимуть успіх у злому, зводячи і зведені бувши"³⁹. Отож у тому ти не збрехав, Скарго, що латинський костьол щасливий. Признаємо тобі, що так воно є. Про те щастя ще пізніше будемо мовити, з чого те щастя народилося, а тепер про школи й науки скажемо, які фундовано від латинського костьола.

А як скажеш, Скарго, до того щастя латинського костьолу, що і школи, й науки всюди під своєю владою уфундував, то розчини двері, щоб відчути мирську нечутливість і відкинь похмуре покривало безрозсудності правосудного розуму і розумій істину: чи для спасіння твого латинський костьол, яким ти хвалишся, ті школи й науки під своєю владою уфундував, чи на погибель та життя марнотного цього віку? А коли на спасіння, чому ж з латинської школи не виходять учні, які носять образ і подобу науки першого над даскалами даскала, котрий навчив і образ з’явив, коли сказав: "Навчіться від мене, бо я тихий і серцем покірливий"⁴⁰ і "Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне"⁴¹. Того ніколи, Скарго, показати не можеш, аби з латинської школи й науки мав вийти смиренний і вбогий духом богоносець, тільки всі тій блаженній науці супротивники — горді, величаві, пишні, надуті, марнославолюбці, бундючні, велемовні, самохвальні, чванливі, фарисеї, наклепники, неправдолюбці, правдоненависники, обмовці, всіх докірники, що себе вважають за ліпших. Помацай тільки себе, Скарго, ти ж бо перший учень латинської школи — хіба не мають у тобі гнізда всі ті гнилі й погибеллю вічною смердячі плоди? Боже в усіх збезчестив і осудив, а себе як тілом виславив! Присудив і декретував брехні сидіти й володіти над правдою! Проклята така пекельного джерела наука і школа, яка жодного учня на спасіння не народить і не навчить, щоб був гідний увійти до царства небесного, але посилає всіх своїх студентів у вічну погибель. Нащо мені хвалиш, Скарго, школи латинського костьола, коли в них немає учителя Христа, ані Петра, ані Павла та інших Христових учнів, які вчать на спасіння, а спокусники, поганці, Арістотелі з іншими волхвами і єретиками, Оригени та інші, тому подібні, начальствують, управляють і володіють усім латинським костьолом. Те, Скарго, міг би розсудити й дурний, який у письмі й правді кохається і не спокушений ще звабою віку цього, бо коли щастя латинського костьолу — пекло, так і школи, й науки його — прірва й вічна погибель. І чи не показав би ти, Скарго (іще раз тебе спитаю про похвалені школи й науки латинські) такого навченого учня зі школи й науки, фундованих латинським костьолом, котрий би ту заповідь та науку, подану небесним ректором, сам від себе виконав і навчив би інших виконувати — сказане господом нашим Ісусом Христом, — котрий тут уже всіма чудотворними дарами збагатив би своїх учнів і всю їм таємницю спасіння відкрив, з’явив і навчив філософії небесної мудрості — бути в смиренні, а по тому вже доброю наукою слова так усе закріпив, щоб учні тими дарами багатства і знання розуму не хвалилися і не заносилися, мовивши так: "Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: "Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!"⁴² Відтак усьому світу явно, що латинський костьол зі своїми школами та науками уперто спротивляється тій заповіді й науці, даній господом нашим Ісусом Христом, не поважає їх і не шанує, наче якісь злісні плітки й поговори людські. Бо не тільки не називають себе нікчемними рабами й недостойними богу слугами учні шкіл та наук латинського костьола, але ще, тлумлячи ту науку господа нашого Ісуса Христа, супротивним чином гніваються й убивством мстяться, коли б хтось їх за найдостойніших, найзаслуженіших і найліпших від усіх не вважав у бога й перед богом і перед усіма вірними народами і не давав би їм переваги. Що ж то за школи й науки латинського костьола, Скарго, які хвалиш, коли в них ніхто боговгодної волі не навчить, але наказує бути ворожим Христу антихристом? Чи не бачиш, Скарго, що в твоїх школах та науках, уфундованих від латинського костьола, як з’являє Павло-апостол до солунян, уфундовані таємниця і гніздо антихристові: "Перше прийде… (із середини) і виявиться беззаконник"⁴³. Про латинські школи й науки досить.