Єгипетські ночі - Сторінка 3

- Олександр Пушкін -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Його ланіти

Пух перший ніжно відтіняв,

Огонь в очах його сіяв;

Жаги неспробувана сила

Кипіла в серці молодім...

І зір печальний зупинила

Цариця гордая на нім.

— О мати насолод...— клянуся,

Служу нечувано тобі,

На ложе пристрасті й спокуси

Зійду, як личить лиш рабі.

Могутня вчуй мене, Кіпріда,

І ви, підземнії царі,

О боги грізного Аїда,

Клянусь—до ранньої зорі

Моїх володарів бажання

Я шалом пестощів стомлю,

Вогнем солодкого страждання

І млостю ніжного втолю.

Та блисне вранішня порфіра —

Аврори полум'я ясне,

Клянусь,— смертельная сокира

Щасливцям голови утне*.