Білий пароплав - Сторінка 23

І в цьому моя втіха. Ти прожив, як блискавка, що раз зблиснула і згасла. А блискавки викрешує небо. А небо вічне. І в цьому моя втіха.

І в тому ще, що дитяча совість у людині — як зародок у зерні, без зародка зерно не проростає. І що б там не чекало нас у світі, правда перебуде віки, поки народжуються і вмирають люди...

Прощаючись із тобою, я повторюю твої слова, хлопчику: "Добридень, білий пароплаве, це я!"