Червона корчма - Сторінка 8

А більшість наших притулків нині стали, як мені здається, розплідниками зла. І хіба спокутуєш цей давній злочин, віддавши злочинне багатство для цілей, які хіба що тільки потішать моє самолюбство? Та й чому я повинен про це думати? Зрештою, я кохаю, кохаю палко. Моє кохання — це моє життя. Якщо, не пояснюючи причин, я запропоную молодій дівчині, яка звикла до розкоші, до мистецтва, дівчині, котра любить слухати музику Россіні, сидячи в замріяній позі в Італійській опері, якщо я запропоную їй віддати півтора мільйона свого статку на користь отупілих дідів або шолудивих голодранців, вона із сміхом повернеться до мене спиною, а її компаньйонка вважатиме мене за лихого жартівника; якщо в любовному екстазі я почну розхвалювати їй принади скромного існування і мій будиночок на березі Луари і попрошу її пожертвувати втіхами паризького життя заради нашого кохання — то це, по-перше, буде доброчесною брехнею, а по-друге, я цілком імовірно нічого не доб'юся і втрачу серце дівчини, закоханої в бали, в розкішні убори і в мене поки що теж. Її відіб'є в мене офіцер із закрученими вусами, стрункий і чепуристий, який бренькатиме на фортепіано, вихвалятиме лорда Байрона і хвацько триматиметься в сідлі. Що ж робити? Благаю, панове, дайте мені розумну пораду!

Чесний англієць із пуританськими поглядами на життя, вельми схожий на батька Дженні Дінс6, англієць, про якого я вже тут згадував, і який досі не промовив жодного слова, стенув плечима і сказав мені:

— Дурню, навіщо було запитувати, чи він родом з Бове?

Париж, травень 1831 р.

====================

Примітки

склав Дмитро Наливайко

Оповідання було написане на початку 30-х рр. і вперше надруковане в журналі "Ревю де Парі" в серпні 1831 р. Через рік Бальзак перевидав його в збірці "Нові філософські казки". 1846 р. воно було включене до прижиттєвого видання "Людської комедії" і з'явилося в її XV томі (і в II томі "Філософських етюдів").

За своїм змістом і характером "Червона корчма" близька до "Етюдів про звичаї", деякі критики навіть брали під сумнів включення цього оповідання до "Філософських етюдів". При цьому головним елементом змісту оповідання вважали вбивство Тайфером німецького підприємця, злочинний початок кар'єри одного з банкірів "Людської комедії", що є втіленням влади грошей. Сам же Бальзак вважав, що головною в цьому творі є проблема наукова, пов'язана з образом Проспера Маньяна, проблема "думки й її дії": замислений злочин за своєю психічною дією виявляється еквівалентним реальному злочину. Тому письменник і відносив "Червону корчму" до "Філософських етюдів".

1. Кюстін Астольф де (1790-1857) — французький літератор, автор книги "Росія в 1839 році", в якій викрито самодержавний поліцейсько-бюрократичний лад "імперії царів".

2. Брія-Саварен (1755-1826) — автор книги "Фізіологія смаку".

3. Френологічні спостереження — френологія — антинаукове вчення про зв'язок психічних якостей людини з формою будови її черепа.

4. Тюренн Анрі дe ля Тур д'Овернь (1611-1675) — французький полководець, відзначився у війнах, які вів Людовік XIV з коаліцією західноєвропейських держав.

5. Хацельдама — "Поле крові" (бібл.). За Біблією, так називалося поле, яке Іуда Іскаріот купив за тридцять срібняків, одержаних за зраду Ісуса Христа.

6. Дженні Дінс — героїня роману Вальтера Скотта "Едінбурзька темниця". Одна з улюблених літературних героїнь Бальзака, принаймні він її часто згадує у своїх творах.