Червоне і чорне - Сторінка 96

Був близький до карбонаріїв.

87 Феретрій — Feretrius (лат.) — "вражаючий" — епітет Юпітера. Стендаль натякає на випадок, коли французький академік, прийнявши цей епітет за ім’я одного з римських володарів, написав його "історію".

88 Конті — молодша парость родини Бурбонів-Конде.

89 Цей аркуш, написаний 25 липня 1830 року, був надрукований 4 серпня. (Примітка французького видавництва).

90 Сісері, П'єр-Люк Шарль (1782 – 1868) — французький художник-декоратор.

91 Золоте руно — найвищий орден в Іспанії того часу.

92 Це говорить незадоволений. (Примітка Мольєра до "Тартюфа")

93 Кур’є де Мере, Поль-Луї (1772 – 1825) — республіканець і демократ, колишній бонапартівський офіцер. Уславився блискучими памфлетами проти режиму Реставрації, за які був ув’язнений.

94 Делявінь, Казимир (1793 — 1843) — ліберальний драматург і поет; "Маріно Фальєро" — його п’єса, героєм якої в Дізраело Бертуччо.

95 Пішегрю, Шарль (1761 – 1804) — французький генерал часів революції 1789 року, брав участь у змові проти Наполеона. Походив з бідної родини.

96 Карно, Лазар (1753 – 1823) — учений-математик і політичний діяч часів Французької революції, член Конвенту.

97 Веллі, Поль-Франсуа (1709 – 1759) — французький історик.

98 Листи португальської черниці — Стендаль має на думці "Португальські листи Маріанни Алькафасади" — листування молодої черниці з її коханим Шамійї. Ці листи захоплювали Стендаля щирістю й силою почуття.

99 Тальма, Франсуа-Жозеф (1763 – 1826) — уславлений французький актор-трагік.

100 Обіньє, Теодор Агріппа де (1552 – 1630) — поет і історик, автор "Всесвітньої історії", активний учасник релігійних воєн часів Генріха IV, кальвініст.

101 Брантом (П’єр де Бурдей) (1540 – 1614) — автор історико-біографічних книг, що малюють звичаї і типи французького двору XVI ст.

102 "Мемуари" Етуаля — "Мемуари П’єра де л’Етуаля" (1546 – 1611), або "Записки часів Генріха III і Генріха IV" — спогади паризького буржуа, що занотовував усі події, про які йому доводилось чути, не піклуючись про достовірність фактів.

103 Абат Морі (1746 – 1817) — кардинал і французький політичний діяч, що емігрував 1792 р. і повернувся у Францію 1800 р.

104 Всіх інших (італ.).

105 Бассомп’єр, Франсуа де (1579 – 1646) — маршал Франції, дипломат, автор цікавих мемуарів.

106 Леонтіна Фай — відома французька актриса.

107 Дістати табурет — мати право сидіти в присутності короля на офіційних прийомах.

108 Гранвел, або Гранвелла, Антуан (1517 – 1586) — кардинал і перший міністр Іспанії, походив з міста Безансона.

109 Переклад В. Самійленка

110 Пуассі — тюрма для карних злочинців у містечку Пуассі біля Парижа.

111 Фонтан, Луї-Марі (1801 – 1839) — французький журналіст і драматург, ув’язнений 1829 р. за спрямований проти короля памфлет "Скажений баран".

112 Магалон, Жан-Дені (1794 – 1840) — редактор ліберального журналу "Альбом", ув’язнений 1823 р. за гострі виступи проти уряду і єзуїтів.

113 Полковник Карон (1774 – 1822) — був обвинувачений 1820 р. в участі в так званій військовій змові, але виправданий палатою перів. 1822 р. намагався організувати втечу ув’язнених по цій справі, але, спровокований поліцією, був арештований і розстріляний.

114 Жарнак — місто, біля якого в 1569 р. Генріх III, тоді ще герцог Анжуйський, здобув перемогу над армією гугенотів, якою командував Конде.

115 Монконтур — село, біля якого Генріх III у тому ж році розбив військо адмірала де Коліньї.

116 Байлен — місто в Іспанії, де 1808 р. генерал Дюпон підписав акт про капітуляцію французьких військ.

117 Цитата з трагедії Корнеля "Сід": "Красунь багато є, та честь у нас одна-єдина".

118 Абеляр, П'єр (1079 – 1142) — філософ і богослов, що покохав свою ученицю Елоїзу, племінницю настоятеля Фюльбера і таємно одружився з нею. Фюльбер найняв негідників, які кастрували Абеляра.

119 Пре-о-Клер — місце в Парижі, де часто відбувались дуелі.

120 Мессінджер, Філіпп (1584 — 1639) — англійський поет і драматург.

121

Серйозним буду я, бо нині сміх

Осуджується. Жарти над пороком,

І ті у нас трактовано за гріх.

Байрон. "Дон-Жуан", п. XIII, стр. 1

122

О, як нагадує весна любові

Квітневий день мінливий. Любо сяє

Із височіні сонечко привітне,

А тут вже хмара небо закриває.

Шекспір. "Два веронці"

123 Ролан де ла Платьєр, Жан-Марі (1734 – 1793) — видатний діяч партії жірондистів, двічі був міністром. У його дружини, Манон Ролан, був політичний салон, вона залишила цікаві мемуари.

124 Чімароза, Доменіко (1749 – 1801) — італійський композитор.

125

Я мушу себе покарати, я мушу себе покарати:

Я надто кохаю тебе... і т. ін. (Італ.).

126 Жан-Поль (псевдонім Йоганна Пауля Фрідріха Ріхтера) (1763 – 1825) — німецький письменник сентиментально-романтичного напряму. Найбільшим успіхом користувався його роман "Гесперіон" (1795), з якого взято даний уривок.

127 "Судова газета" вміщувала звіти судових процесів. В одному з номерів був надрукований звіт про справу Берте, що підказала Стендалю сюжет "Червоного і чорного".

128 Пітт, Вільям (молодший) (1759 – 1806) — англійський прем’єр-міністр; боровся проти революційної, а потім — наполеонівської Франції, провадив реакційну політику.

129 Герцог Веллінгтон (Артур Уелслей) (1769 – 1852) — англійський генерал, командував англо-голландською армією у битві під Ватерлоо.

130 "Глобус" — ліберальний журнал, навколо якого в роки Реставрації групувались письменники-романтики у боротьбі проти класицизму, а потім і ліберали, незадоволені урядом.

131 Клебер, Гош, Журдан, Пішегрю — генерали часів Французької революції 1789 р.

132 Трикольорова кокарда — емблема Французької революції 1789 р.

133 Кателіно, Жак (1759 – 1793) — один з ватажків вандейців, син каменяра.

134 Густав-Адольф (1594 – 1632) — шведський король.

135 Юм, Давід (1711 – 1776) — англійський філософ, економіст, історик.

136 Брум, лорд Генрі (1778 – 1868) — англійський літератор, історик і політичний діяч.

137 Сен-Рок — біля церкви Сен-Рок було багато вбитих під час придушення Наполеоном роялістського повстання проти Директорії 13 вандем’єра (5 жовтня) 1795 р.

138 Дезе де Вейгу, Луї (1768 – 1800) — генерал Французької революції, в 1796 р. протягом двох місяців обороняв Кель.

139 Гувіон Сен-Сір, Лоран (1764 – 1830) — маршал наполеонівської армії, автор мемуарів.

140 Трапіст — член чернецького ордену, заснованого в 1636 р. при монастирі Ла-Трап і відомого своїми суворими аскетичними правилами.

141 Гра слів. Industrie означає французькою мовою і промисловість, і спритність. (Прим. перекл.).

142 Французьку несамовитість (італ.). (Прим. перекл.).

143 Колле, Шарль (1709 – 1783) — популярний французький поет-пісняр і драматург.

144 Камарилья (ісп.) — букв. кліка. Так називали у 20-і роки XIX ст. у Франції групу політичних діячів, що спрямовували дії короля у своїх корисливих цілях.

145

Пойняв холодний спокій Аделіну,

Патриціанський лоск, що не дає

Порушить рівновагу й на хвилину

І почуття виказувать своє.

Так мандарин, зробивши важну міну,

Про речі ті, що навкруг нього є,

Захопленого слова не промовить.

Байрон. "Дон-Жуан", п. XIII, стр. 34

146 Сен-Сімон, Луї де Рувруа, герцог (1675 – 1755) — державний діяч часів Людовіка XIV і Людовіка XV, автор багатотомних мемуарів, що змальовують звичаї і побут тогочасної аристократії.

147 Мюнстерський трактат — у Мюнстері (Німеччина) був підписаний 1648 р. один з двох договорів так званого Вестфальського миру, яким завершилась тридцятилітня війна.

148 Дора, Клод-Жозеф (1508 – 1588) — французький поет.

149 Ліхтенберг, Георг-Крістоф (1742 – 1799) — німецький сатирик і вчений-фізик.

150 Жіроде-Тріозон, Анна-Луї (1767 — 1824) — французький художник, після його смерті було опубліковано його листування і кілька поетичних творів.

151

Чим більше хмар,

Тим більшій буть грозі.

Байрон. "Дон-Жуан", п. I, стр. 73

152 "Таємний шлюб" — опера Чімарози.

153 Якщо доля дозволить (лат.).

154 Смоллет, Тобайас (1721 — 1771) — англійський письменник, автор "Історії Англії".

155 Революція 1688 р. — так звана "славна" англійська революція, що закінчилась компромісом між буржуазією і дворянством.

156

Відтепер я не скажу ні слова.

Шекспір. "Отелло"

157 Стерн, Лоуренс (1713 – 1768) — англійський письменник-просвітитель, автор романів "Сентиментальна подорож", "Трістрам Шенді" та ін.

158 Втеча де Лавалетта — граф Антуан-Марі де Лавалетт, наполеонівський генерал, що був присуджений до страти після "Ста днів", але втік з тюрми з допомогою своєї дружини.

159 Шеврез, Марі де Роган-Монбазон де (1600 – 1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди і в змові проти кардиналів Рішельє і Мазаріні.

160 Лонгевіль, Анна-Женевьєва де (1619 – 1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди.

161 Сент-Бев, Шарль-Огюстен (1804 – 1869) — видатний французький критик.

162 "Велике може бути" — Стендаль має на думці фразу, нібито вимовлену письменником Рабле перед смертю — "Я йду по велике може бути".

163 Ротру, Жан де (1606 – 1650) — французький поет і драматург. Стендаль часто згадує у своїх творах його трагедію "Вячеслав".

164 Манюель, Жак-Антуан (1775 – 1827) — політичний діяч, ліберал, учасник революції 1789 року. В 1793 р. пішов добровольцем в армію і брав участь в італійських походах Наполеона.

165 Бельфегор — міфологічний біблійний образ, використаний у новелах Лафонтена і Макіавеллі, спрямованих проти жінок і шлюбу.

166 Масільйон, Жан-Батіст (1663 – 1742) — проповідник і оратор, що засуджував надмірні розкоші двору й звертав увагу на тяжке становище народу.

167 Фенелон (Франсуа де Саліньяк де ла Мот) (1651 – 1715) — архієпископ, письменник, автор кількох політичних, богословських і педагогічних трактатів. Протиставляв деспотизмові королівської влади ідеал освіченого монарха.

168 Дюбуа, Гільйом (1656 – 1723) — кардинал, висвячений у сан єпископа Масільйоном.

169 Примітка автора.