Чужинець на чужій землі - Сторінка 100

Так, я вважаю все, що роблять ті люди, — все це Внутрішнє гніздо, не лише наші власні дітлахи, — етичним. З того, що ти мені описав, — так. У мене не було можливості дослідити подробиці, але так: йдеться про все, що вони роблять, також і про групові оргії та безсоромно відкриті статеві акти у будь-який час. І про їхнє спільне проживання, про їх анархічні закони — про все. А особливо — їх самовідданість у тому, щоб передавати свою ідеальну моральність іншим.

— Джубале, ти надзвичайно мене здивував, — Кекстон почухав потилицю й гмикнув. — Якщо ти так думаєш, — тоді чому тобі не приєднатися до них? Тобі були б раді. Вони хочуть тебе, чекають на твій візит. Скоро в них ювілей, і Доун чекає на шанс поцілувати тобі ноги й прислужувати в усьому, в чім ти дозволиш. Я не перебільшую.

Джубал похитав головою.

— Ні. Ще п'ятдесят років тому... Але зараз? Бене, мій брате, у мені більше немає потенціалу для такої невинності, — і я при цьому не посилаюся на сексуальну потенцію, тож зітри цинічну посмішку зі свого обличчя. Я маю на увазі те, що був надто довго одружений з власним сортом зла та безнадії, щоб очистити їх водою життя й стати знову невинним. Якщо я взагалі колись таким був.

— Майк думає, що тобі ця "невинність" властива повного мірою, — хоч і не називає її саме так. Мені по секрету сказала Доун.

— Тоді Майк висловив мені велику честь; тож я не буду його розчаровувати. Він бачить власне відображення — а я за професією дзеркало.

— Джубале, ти півень.

— Абсолютно точно, сер! Найбільше мене турбує те, чи зможуть ці невинні діти створити свій шаблон, щоб пристосуватися до цього вибагливого світу. О, раніше вже були такі спроби. І кожного разу світ перетравлював їх своєю шлунковою кислотою. Дещо від ранніх християн — адже анархія, комунізм, групові шлюби, та навіть той поцілунок братерства насправді започатковані ще у витоках християнства. Саме звідти Майк міг все це взяти — оскільки всі форми, які він використовує, відверто синкретичні, особливо ритуал Матері Землі.

Джубал хмикнув.

— Якщо він взяв це з витоків християнства — а не просто тому, що йому подобається цілувати дівчат, — тоді варто було очікувати, що чоловіки теж будуть цілувати один одного.

Бен фиркнув:

— Послухай, то вони це й роблять. Проте це не гомосексуальний жест. Я відразу зрозумів — після того як вирішив втекти.

— Отже, це є символом. Колонія Онейда була дуже схожа на Майкове "Гніздо"; їм вдалося проіснувати, але недовго — через незначну кількість населення вони так і не стали такими ж, як цей анклав, зібраний у курортному місті. Були усілякі інші, і їх було безліч; в усіх — та сама сумна історія: план для ідеального розділення й ідеального кохання, чудесних надій і вищих ідеалів — а потім зовнішні переслідування і, врешті, цілковита поразка, — Джубал зітхнув. — Я хвилювався за Майка й раніше, — та зараз хвилююся за них усіх.

— Ти хвилюєшся? А як, думаєш, почуваюся я? Джубале, я не можу прийняти твою солодку-й-світлу теорію. Те, що вони роблять — неправильно!

— І що? Бене, це той останній випадок застряг тобі кісткою в горлі.

— Ну... Можливо. Але не зовсім.

— Значною мірою. Бене, етика сексу — це суперечлива проблема, тому що кожен з нас має знайти прагматичне рішення, яке було б сумісним з абсурдними, повністю непридатними та жорстокими публічними нормами так званої моралі. Більшість з нас знають, — або підозрюють, — що публічні норми неправильні, і тому ми їх порушуємо. Тим не менше ми платимо податки й підтримуємо їх прилюдно на словах, — відчуваючи провину за їх порушення наодинці. Хочеш — не хочеш, а ті норми керують нами, причому байдуже й ницо, як ярмо довкола шиї. Ти вважаєш себе вільною душею, я знаю, — і сам порушуєш ті гріховні норми; проте зустріч з проблемою сексуальної етики — це щось нове для тебе, і ти підсвідомо випробовуєш її тими ж іудео-християнськими нормами, що їх свідомо відмовляєшся дотримуватися. Причому ці норми в тобі доведені до такого автоматизму, що тебе занудило... І тому ти вірив — і продовжуєш вірити, нібито блювотний рефлекс доводить, що ти "правильний", а вони "неправильні". Тьху! Я залюбки використаю це у суді, якщо ти і далі зможеш використовувати свій шлунок, щоб визначити чиюсь провину. Все, що він відбиває, — це упереджене виховання, яке тобі нав'язали ще до того, як ти мав благодатні причини від нього відмовитись.

— А як щодо твого шлунку?

— Мій такий же дурний, як і твій, — та я не дозволяю йому керувати своїм мозком. Я хоча б здатен побачити красу Майкових спроб створити ідеальну людську етику — і я аплодую його думці про те, що такі норми повинні базуватись на ідеальній сексуальній поведінці. Навіть і попри те, що це викличе зміни в сексуальних звичаях, причому такі радикальні, що вони налякають переважну більшість людей, з тобою включно. За це я захоплююся ним, і мені слід було б запропонувати його кандидатуру до членства в Профспілці філософів. Найбільші філософи-моралісти, — свідомо чи несвідомо, — приймуть необхідні поправки до наших сексуальних норм: родини, моногамії, утримання, постулату приватності, який так тебе турбує, обмеження статевих відносин в контексті подружнього ліжка й так далі. Обумовивши наш культурний код у цілому, вони гратимуться з деталями, — навіть з такими дурницями, як, наприклад, офіційне обговорення того, чи жіночі груди є непристойним видовищем! Проте вони головним чином обговорюватимуть те, як людську тварину можна спонукати — чи змусити — підкоритися цим нормам, сліпо ігноруючи високу ймовірність того факту, що душевні страждання та трагедії, які вони бачать навколо себе, започатковані самим цим кодом, — а не невдалими спробами дотримуватися цих норм.

Тепер приходить Людина з Марса, дивиться на цей священний код і повністю його відкидає. Я не зовсім розумію, що таке сексуальні норми для Майка. Але з того, що ти мені розповів, стає зрозумілим, що вони порушують закони кожного основного народу на Землі й ображають людей кожної віри, від найбільших агностиків до атеїстів включно. І цей нещасний хлопчик...

— Джубале, повторюю: він не хлопчик; він чоловік.

— Хіба? "Чоловік"? Я здивований. Це нещасний сурогат марсіанина, за твоєю розповіддю, який стверджує, що секс — це спосіб бути щасливими разом. Найгірше в сексі те, що ми використовуємо його, щоб зашкодити одне одному. Секс ніколи не повинен шкодити; він повинен приносити радість — чи хоча б задоволення. І немає прийнятної причини стверджувати, що він помиляється.

У законі сказано: "Не жадай дружини ближнього свого"[85], — а що ми бачимо в результаті? Вимушені утримання, подружні зради, ревнощі, болісні родинні бійки, удари, інколи вбивства, зламані будинки та занедбані діти... Плюс таємні, брудні маленькі входи в місцевих танцювальних клубах, однаково принизливі для чоловіків і жінок, незалежно від того, доведено провину чи ні. Чи люди взагалі підкорялися колись цьому наказу? Цій заповіді? Я маю на увазі — чи дійсно "не жадали", не маючи на увазі жоден фізичний акт? Ось що мені цікаво. Якби хтось заприсягнувся на своїй Біблії, що утримався від бажання заволодіти чиєюсь дружиною тому, що норми це забороняють, я б запідозрив самообман чи занижену сексуальність. Жоден чоловік, достатньо зрілий для того, щоб зачати дитину, майже завжди бажає для себе безлічі жінок — незалежно від того, чи йдеться про остаточне завершення цієї справи у кожному конкретному випадку.

А тепер приходить Майк і каже: "У тебе немає потреби бажати мою дружину... Люби її! Немає обмежень, щоб любити її, — ми всі маємо виграти і нічого не втратимо, окрім страху, вини, зненависті та ревнощів". Пропозиція така наївна, що в неї важко повірити. Не так давно я згадав, що лише первинна цивілізація ескімосів була такою ж наївною, — і вони були такі далекі від решти людства, що самі себе перетворили ледь не на "Людей з Марса". Хоча потім ми подарували їм наші чесноти — і замість щасливого розділення зараз вони мають цнотливість та подружні зради, як і решта з нас, — я маю на увазі тих із них, що вижили, прийнявши наш подарунок. Мені от цікаво: чи виграли вони від цього? Як ти гадаєш, Бене?

— Перепрошую, але мені немає діла до ескімосів.

— Як і мені. Зіпсована сира риба шкодить моєму жовчному міхуру.

— Ну, так... Але, Джубале, я мрію про гарячу воду та мило. Гадаю, що сильно втомився.

— Я теж декадент з цієї точки зору, Бене; я виріс у будинку з таким же водогоном, як в іглу, — і не хотів би ще раз прожити своє дитинство. Та припускаю, що носи, які звикли до смороду гнилих медуз, не відчули б запаху немитого людського тіла. Але, тим не менше, попри цікаву кухню та жалюгідні володіння, ескімосів усі без винятку вважали найщасливішими людьми на Землі. Ми ніколи не знатимемо напевно, чому вони були щасливі, — проте точно знаємо, що жодна з неприємностей, від яких вони страждали, не була спричинена сексуальними ревнощами. Вони позичали своїх чоловіків і дружин для зручності і просто задля розваги, і це не робило їх нещасними.

Хтось може запитати: "Хто божевільний? Майк та ескімоси? Чи решта нас?" Ми не можемо судити їх по тому, що наші з тобою шлунки не підходять для таких видів групового спорту: наші смаки не є загальноприйнятними. Проте поглянь на цей похмурий світ навколо — і скажи мені ось що: послідовники Майка здаються щасливішими чи нещаснішими від решти людей?

— Я говорив лише з третиною з них, Джубале... Але так, вони — щасливі. Такі щасливі, що, здавалося, світилися від щастя. Та я цьому не вірю. Тут приховано якусь хитрість.

— Ну, можливо, ти сам був там хитрістю.

— Я?

— Я думаю, що це дуже сумно — те, що твої смаки стали такими непорушними в такому юному віці. Це вона і була — сама манна небесна, — а тебе спіймали без ложки. Навіть три дні того, що тобі пропонували (до чого спонукали тебе!), стали б скарбом, коли б ти досяг моїх років. А ти, молодий ідіот, дозволив ревнощам переслідувати тебе! Повір мені: у твоєму віці я з розмахом пішов би до ескімосів, вдячний їм за те, що для мене вхід — вільний, і мені не потрібно відвідувати церкву та вчити марсіанську, щоб мати на це право. Я сильно роздратований, але моя єдина невесела втіха полягає в тому, що я впевнений в тім, що ти про це пошкодуєш.