Чужинець на чужій землі - Сторінка 109

— Яйце було готове тріснути, і ми, вилупившись, розлетимося в різні боки. Звісно, у нас виникатимуть проблеми; й вони вже є, тому що жодне суспільство, — не має значення, до якої міри ліберально налаштоване, — не дозволить безкарно кинути виклик його засадничим ідеям. А саме це ми і робимо. Ми кидаємо виклик усьому — від недоторканності права власності до недоторканності ідеї шлюбу.

— Власності теж?

— Власність — сьогодні це один зі способів керувати. До цього часу Майк протидіяв лише кільком шахраям-картярам. Проте що знадобиться, щоб стримати тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч і більше людей, у яких немає банківського сейфу — і які мають лише свої вміння, — стримати їх і не дати їм те, чого вони хочуть? Будь впевнений, що вміння сильніші за будь-які можливі законні обмеження. Але жоден банкір не зможе ґрокнути, що доки він сам йде тернистим шляхом, щоб досягти таких вмінь... Він вже не буде більше банкіром.

— Ти знаєш?

Сем похитав головою.

— Не цікавився. Проте ось там — Саул, ось той височенний єврей, мій кузен — зараз ґрокає це разом з Еллі. Майкл навчив їх бути дуже обережними з такими справами: жодних великих доходів, — і вони використовують з десятки підставних рахунків. Але факт залишається фактом: будь-хто з посвячених може зробити будь-яку суму — справжні маєтки, товари, кінні перегони, азартні ігри, ім'я, — з нічого, змагаючись лише у півсили з людьми, які ще не досягли просвітлення. Ні, я не думаю, що гроші та власність зникнуть: Майк каже, що обидві ці концепції корисні. Проте їх перевернуть догори дриґом і вивернуть навиворіт, до точки, з якої люди навчатимуться новим правилам (а це означає — довго і важко вчитися, так само, як це робили ми), — або їх заслужено залишать позаду. Що станеться з "Лунар Ентерпрайзез", коли телепортація звідси до Місячного міста стане звичайною справою?

— Мені слід купити їх акції? Чи продати?

— Запитай Саула. Він може використати теперішні корпорації — чи довести їх до банкрутства. Чи, можливо, їх ніхто не чіпатиме протягом століття чи двох. Але, крім банкірів та брокерів, ми беремо до уваги всі інші професії. Як вчителька може навчати дітей, які знають більше за неї і які не сприйматимуть помилок у навчанні? Що стане з лікарями та стоматологами, якщо люди стануть дійсно здоровими? Що стане з індустрією одягу та з "I.L.G.W.U."[91], якщо одяг стане взагалі непотрібним, а жінки не будуть так безтямно цікавитись вбранням (до якого вони ніколи не втратять інтересу повністю), — і всім буде начхати, якщо когось спіймають з голим задом? Якою стане "проблема ферм", якщо бур'янам можна буде сказати не рости, а корисні рослини можна буде збирати без вигоди для "International Harvester" чи "Deere & Company"[92]? Що не назви, будь-яку сферу людської діяльності, — ми змінюємо їх до непізнаванності. І все це не є змінами поза межами розуміння, — якщо правильно застосувати наші вміння. Візьми хоча б те, що струсоне недоторканність шлюбу у його теперішній формі, — і недоторканність власності. Джубале, ти хоч приблизно уявляєш, скільки в цій країні витрачається на протизаплідні засоби та пристрої?

— Навіть гадки не маю, Семе. Близько мільярда доларів на самі лише оральні контрацептиви протягом останнього фіскального року... А також ще півмільярда на інші — дієві не більше від злакового крохмалю.

— О, так — я забув, що ти медик.

— У минулому. Пам'ять барахольника.

— Без різниці. Що станеться з тією великою індустрією та з наполегливими противниками моралістів, коли жінка зможе завагітніти лише тоді, коли сама цього захоче? Коли вона також буде невразливою до хвороб? І матиме до такої міри змінену свідомість, що бажатиме статевих стосунків з усією сердечністю, про яку Клеопатра ніколи й не мріяла? І коли будь-який чоловік, який намагатиметься згвалтувати її, — якщо вона це ґрокне, — помре так швидко, що навіть не зрозуміє, що з ним сталося? Коли жінки звільняться від провини і страху, але стануть невразливі до будь-яких рішень, окрім своїх власних? Прокляття, фармакологічна індустрія стане пережитком минулого! Які ще промисловості, закони, інститути, стереотипи, упередженості та дурниці потрібно зруйнувати?

— Я не ґрокаю повноти, — визнав Джубал. — Справа стосується предмета, яким я дуже тривалий час взагалі не цікавився.

— Один інститут не буде зруйнований. Шлюб.

— Невже?

— Саме так. Замість цього він буде очищений, зміцнений і терпимий. Терпимий? Захопливий! Бачиш ось ту кралю з довгим чорним волоссям?

— Так. Мене ще раніше зачарувала її краса.

— Вона знає, що красива, — і підросла на півтора фути, відколи ми приєдналися до церкви. Це моя дружина. Трохи більше року назад ми гризлися як собаки. Вона ревнувала... Була дуже неуважна. Нудна. Прокляття, ми обоє були нудними, і лише діти тримали нас разом, а ще — її бажання володіти; я знав, що вона ніколи не відпустить мене без бійок та скандалів... І не мав мужності намагатися в моєму віці знову зійтися з кимось — у всякому разі для шлюбу. Тож я ходив наліво, якщо мені це вдавалося — у професора в коледжі багато спокус, плюс кілька безпечних можливостей, — а Рут тихо мучилася. А інколи — не дуже тихо. А потім ми об'єдналися, — щасливо сказав Сем. — І я закохався у власну дружину. Подругу номер один!

Сем говорив дуже тихо; особисту розмову перекривали шум трапези та розмова веселої компанії. Його дружина сиділа на протилежному кінці столу. Вона подивилась на них і чітко сказала:

— Це перебільшення, Джубале. Думаю, що я — номер шість.

Її чоловік вигукнув:

— Не лізь мені у голову, красуне! У нас чоловіча розмова. Приділи свою увагу Ларрі, — він взяв велику булочку й кинув її у Рут.

Вона зупинила її на півдорозі — і повернула назад, не припиняючи розмови; Сем спіймав булочку і намазав її маслом.

— Я приділю Ларрі усю увагу, яку він захоче... можливо, пізніше. Джубале, той грубіян не дав мені закінчити. Місце номер шість неперевершене! Тому що мого імені навіть не було в переліку, — аж доки ми не приєдналися до церкви. Я не підіймалася вище за шосту позицію з Семом протягом останніх двадцяти років, — і вона знову переключила свою увагу на Ларрі.

— Це й справді так, — тихо сказав Сем, — ми двоє зараз партнери. Значно більше, ніж коли-небудь були, — навіть у найкращі періоди нашого тодішнього шлюбу. І ми потрапили на цей шлях завдяки навчанню, яке закінчилося розділенням та зближенням з іншими, тими, хто пройшли таке ж навчання. Ми всі об'єдналися у пари всередині більшої групи — зазвичай (але необов'язково) з власними офіційними чоловіком чи дружиною. А інколи й ні... І, якщо ні, — перестановка відбувається без душевного болю, з теплішими, ближчими, кращими стосунками, ніж ті, що бувають між так званими "розлученими" парами, ніж будь-коли раніше — як в ліжку, так і поза ним. Жодних втрат, і всі — у виграші. Чорт, подружжя можуть утворюватися необов'язково між чоловіком та жінкою. Наприклад, Доун та Джилл: вони працюють разом, як команда акробаток.

— Гм... Пригадую, — замислено промовив Джубал, — у мене була думка, що ці двоє — дружини Майка.

— Не більше, ніж будь-кого з нас. Чи Майк — для решти. Слід сказати, що Майк був надто зайнятий — він постійно ділив себе з усіма навколо, аж доки не згорів Храм, — для того, щоб належати комусь одному.

І Сем додав:

— Якщо хтось і є дружиною Майка, то це — Патті, хоча вона постійно виконує стільки справ, що їхні стосунки радше духовні, аніж фізичні. Фактично можна сказати, що Майк з Патті обділили, коли справа доходить до терзання матрацу. Патті не зовсім така, як раніше Рут, проте достатньо на неї схожа.

Патті подивилась на них і сказала:

— Семе, любий, я не відчуваю, що мене обділили.

— Що? — тоді Сем оголосив голосно і гірко:

— Єдине, що у цій церкві неправильно, — так це те, що людина позбавлена усілякої приватності!

Це викликало справжній обстріл їжею його персони, спричинений переважно жінками. Він усе спіймав і відправив назад, навіть не піднявши рук, аж доки це не стало аж надто складно, — і повна тарілка зі спагеті, яку, як помітив Джубал, кинула Дорказ, не влучила йому в обличчя.

Якусь мить Сем здавався понівеченою жертвою. Потім його обличчя несподівано очистилось, — зник навіть соус, який забризкав сорочку Джубала.

— Не давай їй більше, Тоні. Вона марнує їжу; нехай сидить голодна.

— На кухні ще є вдосталь, — відповів Тоні. — Семе, а спагеті тобі личать. Дуже гарний соус, правда ж?

Тарілка Дорказ пропливла на кухню й повернулася повного. Джубал вирішив, що підозри Дорказ виправдані — тарілка була наповнена значно більше, ніж звичайно; він добре знав її апетит.

— Дуже смачний соус, — погодився Сем. — Я скуштував трохи, коли він потрапив мені у рот. Що це? Чи мені не слід питати?

— Подрібнений полісмен, — відповів Тоні.

Ніхто не засміявся. На якусь жахливу мить Джубал замислився над тим, чи це дійсно був лише жарт. Потім згадав, що його водні брати часто посміхаються, проте рідко сміються; до того ж полісмен повинен бути здоровою їжею. Проте соус у будь-якім разі не міг бути з "людятини", інакше він мав би смак свинини. А цей соус мав виразний запах яловичини.

Він змінив тему.

— Що я найбільше люблю у цій релігії...

— Хіба це релігія? — поцікавився Сем.

— Ну, церква. Називай її церквою. Як хочеш.

— Це церква, — погодився Сем. — Вона виконує всі функції церкви, і її теологія досить сильно збігається з деякими справжніми релігіями. Віруваннями. Я втягнувся, тому що раніше був затятим атеїстом; а тепер я верховний жрець і взагалі не знаю, хто я.

— З того, що ти сказав, я зрозумів, що ти єврей.

— Так. З давнього роду рабинів. Тож я й став атеїстом. А тепер подивися на мене. Але мій кузен та Саул і дружина Рут обоє — євреї у сенсі релігійного віросповідання. Тож поговори з Саулом, — і ти побачиш, що юдаїзму це вчення не суперечить. А можливо — і допомагає йому... Наприклад, Рут: вона перша подолала перешкоди, вона розвивається швидше, ніж я; стала жрицею задовго до того, як я став жерцем. Але вона духовна людина, і їй легше, бо вона думає гонадами[93]. Я ж мушу йти складнішим шляхом.

— Навчання, — повторив Джубал. — Це те, що мені подобається тут найбільше. Віра, в якій мене виховували, не вимагала, щоб хтось з нас знав усе.