Чужинець на чужій землі - Сторінка 72

Але він сумував за домом.

— О любий! Майку... Ти коли-небудь сумуєш за домом? За Марсом?

— Спочатку дуже сумував, — чесно відповів він. — Я постійно був один, — він підкотився до неї й обійняв. — Але зараз я не сам. Я ґрокаю, що вже ніколи не буду самотнім.

— Майку, любий... — Вони повільно поцілувалися. Через якийсь час водний брат, задихавшись, промовила: — Боже! Це було навіть гірше, ніж першого разу.

— З тобою все добре, мій брате?

— Так. Справді добре. Поцілуй мене знову.

Минуло чимало часу за космічним годинником, коли вона заговорила:

— Майку? Це... Я маю на увазі... "Ти знаєш..."...

— Я знаю. Це для зближення. Зараз ми стаємо ближчими.

— Ну... Я вже давно була готова... Боже, ми всі були, але... Не зважай, любий; лише трохи повернися. Я допоможу.

Коли вони злилися, ґрокаючи разом, Майк м'яко й урочисто сказав:

— Ти є Бог.

Вона відповіла без слів. Потім, коли їхнє ґрокання зблизило їх і Майк відчув, що майже готовий відділитися від тіла, її голос покликав його назад:

— О!... О! Ти є Бог.

— Ми ґрокаємо Бога.

Розділ 25

На Марсі невеликий передовий загін людей добудовував куполи з контролем тиску для більшої групи чоловіків та жінок, що мала прибути з наступним кораблем. Робота відбувалася значно швидше, ніж було заплановано за розкладом, оскільки їм безвідмовно допомагали марсіани. Збережений час витратили на підготовку попереднього оцінювання довготривалого плану утримання кисню в пісках Марса, щоб зробити планету сприятливішою для майбутніх людських поколінь.

Старійшини не допомагали, проте й не заважали цим довготривалим людським планам; час ще не настав. Їхні медитації наближалися до сильної точки перетину кривих, яка впливатиме на форму марсіанського мистецтва впродовж багатьох тисячоліть. На Землі, як і зазвичай, тривали вибори; поет-новатор опублікував обмеженим накладом збірку віршів, що складалася здебільшого з пунктуаційних знаків та пробілів; журнал "Час" оглянув її і зробив припущення щодо того, що щоденні записи Асамблеї Федерації можна перекласти у подібний спосіб не без користі для змісту. Поета запросили прочитати лекцію в Університеті Чикаго, що він і зробив, вбравшись у діловий костюм, — за винятком лише штанів та черевиків.

Розпочалася колосальна рекламна кампанія із збільшення масштабів продажу репродуктивних органів рослин для людських потреб; у ній цитували наступні слова місіс Джозеф ("Тінь величі") Дуглас: "Я радше сяду їсти за стіл, де не буде серветок, ніж за той, на якому не стоятимуть квіти". Тібетський мудрець з Палермо (Сицилія) у Беверлі-Гіллз повідомив про щойно віднайдену давню методику тренувань з йоги для пульсуючого дихання, що значно підвищує одночасно і прана[58], і космічну привабливість між представниками різних статей. Його чела[59], вбравшись у тканинні підгузки, повинні були стати у позу матсіендра, поки він читав уголос уривки з Ріґведи; тим часом його помічник, гуру, перевіряв вміст сумочок у іншій кімнаті. Ні у кого нічого не зникло, позаяк його мета полягала в дечому іншому.

Президент Сполучених Штатів офіційно оголосив першу неділю листопада "Національним днем бабусь" і спонукав онуків Америки висловити свої привітання квітами. Мережі ритуальних салонів висунули звинувачення у заниженні цін. Єпископи фостерітів після таємної зустрічі оголосили про друге Головне Церковне Диво: Верховний Єпископ Дігбі разом з тілом, перенісся на Небеса, і йому надали статус Архангела, таким чином зрівнявши у званні з Фостером,— хоч Фостер й досі був вищим. Чудесні новини з'явилися дещо пізніше, оскільки новий Верховний Єпископ Гю Шорт — компромісний кандидат, якого, після численних повторних підрахунків, таки прийняла фракція Буна, не відразу отримав Небесне Схвалення. "L'Unita" та "Hoy" опублікували однаково непохитне викриття підвищення Шорта; "L'Osservatore Romano" та "Christian Science Monitor" проігнорували його; "Times of India" всією редакцією над ним посміялися, а "Manchester Guardian" повідомив про подію без коментарів — паства фостерітів у Англії була незначна, проте надзвичайно активна.

Самого Дігбі підвищення не порадувало. Людина з Марса втрутився, коли він лише наполовину виконав свою роботу, а той дурний осел Шорт точно все зіпсує. Фостер слухав його з янгольським терпінням, доки Дігбі не стомився, після чого сказав:

— Послухай, молодший, ти тепер — янгол, тож забудь про це. Вічність — не час для взаємних докорів. Ти також був дурним віслюком, поки не отруїв мене. Потім доволі добре давав собі раду з усім цим. Тепер той Шорт — Верховний Єпископ, і він теж робитиме все правильно; ти з цим нічого не вдієш. Те ж саме і з Папами. Деякі з них були ще тими типами, доки не отримували звання. Поговори з кимось з них. Вперед: тут немає місця професійним заздрощам.

Дігбі трохи заспокоївся, проте попросив про одну річ.

Фостер захитав німбом на знак заперечення:

— Ти не можеш до нього торкнутися. Тобі від самого початку не слід було його чіпати. О, ти можеш подати заявку про диво, якщо хочеш виставити себе кривавим дурнем. Але, кажу тобі, її відхилять — ти просто ще не розумієш Системи. Марсіани влаштовані своєрідно, і їх устрій відрізняється від нашого; доки він буде їм потрібен, ми не зможемо його чіпати. Вони самі контролюють все — по-своєму. Всесвіт багатогранний, і в ньому для кожного знайдеться певне місце — шкода, що про цей факт так часто забувають.

— Хочеш сказати, що цей недоумок може прибрати мене і я маю не звертати на це уваги?

— Я ж не звернув на це уваги, правда? І допомагаю тобі зараз — чи ні? Послухай, треба ще багато чого зробити, — я маю на увазі: ще чимало до того, як ти зможеш дочекатись призначення на нову посаду. Бос хоче вистав, а не скарг. Якщо тобі потрібен вихідний, щоб заспокоїти свої нерви, — візьми його і використай у Мусульманському Раю. В іншому разі — поправ німб, розправ крила і берися до справи. Чим швидше ти почнеш діяти, як янгол, тим скоріше почнеш почуватися янголом. Будь Щасливим, молодший!

Дігбі важко зітхнув.

— Добре. Я — Щасливий. З чого мені почати?

Зникнення Дігбі зовсім не стурбувало Джубала, тому що він нічого про це не знав, тільки-но про це сповістили, — а коли дізнався і у нього з'явилися підозри щодо того, хто саме створив це диво, то викинув ці думки з голови. Якщо Майк доклав до цього руку, він вийшов сухим із води; а взагалі все, що б там не траплялося з Верховними Єпископами, ніколи не цікавило Джубала, і він цим не переймався.

Важливішим було те, що його родина витримала серйозне потрясіння. І тут Джубал знав, що трапилося, проте не переймався тим, щоб дізнатися більше. Точніше, Джубал здогадався, що сталося, але не знав — з ким; або не хотів знати. Легкий випадок сексуального насилля. Але чи можна було назвати це "сексуальним насиллям"? Добре; "статеві зносини з неповнолітніми". Ні, це теж не те: Майк — повнолітній, і він здатен себе захистити. У будь-якому разі хлопець отримав досвід, гарно провівши час; тож не має значення як саме це сталося.

З моделей поведінки дівчат Джубал не міг навіть відтворити злочину — тому що ті моделі постійно змінювалися-інколи АБВ проти Д, потім БВГ проти А... Чи АБ проти ВГ чи АД проти ВГ, та усі інші можливі способи, якими чотири жінки могли змовитися одна з одною.

Так тривало майже тиждень після тієї злощасної поїздки в церкву. Майк впродовж усього цього часу перебував у своїй кімнаті в такому глибокому трансі, що Джубал засвідчив би його смерть, якби не бачив подібного раніше. Джубал не помітив би цього, якби ведення домашнього господарства з того часу не пішло шкереберть. Здавалося, що дівчата проводили половину свого часу, пробираючись навшпиньки, щоб "подивитися, чи з Майком все гаразд", — і були надто зайняті, щоб готувати як потрібно, а також для того, щоб бути гарними секретарками. Навіть непохитна Анна... Чорт, Анна була найгіршою з усіх! Неуважна, плакала без причини... А колись Джубал міг закластися на своє життя, що якби Анна мала свідчити у Другому Прибутті, то просто запам'ятала б дату, час, учасників, події та атмосферний тиск, навіть не кліпнувши своїми спокійними блакитними очима.

Потім, у четвер вдень, Майк несподівано розбудив себе, і АБВГ почали опікуватися лише ним, — були "менше, ніж пилом під колесами його колісниці". Оскільки тепер дівчата знову знаходили час, щоб забезпечити Джубалові ідеальне обслуговування, він радів своєму щастю і викинув все з голови... Окрім суперечливої та дуже приватної думки про те, що, якби він вимагав розкрити карти, Майк міг би легко збільшити їхню зарплатню разів у п'ять, просто відправивши листівку Дугласу.

Щойно домашній спокій було відновлено, Джубал більше не звертав уваги на те, хто був головним у його королівстві. Їжу подавали вчасно і (якщо це взагалі було можливо) — смачнішу, ніж будь-коли; якщо він вигукував "Сюди!", перед ним з'являлася дівчина з блиском у очах, щаслива й готова працювати; а в такому разі Джубалові було начхати на те, хто там має перевагу серед хлопців. Чи дівчат.

Крім того, що Джубал радів відновленню миру в домі, він так само цікавився змінами, що сталися з Майком. Раніше Майк був таким слухняним, що Джубал вважав це патологічним; тепер став настільки впевнений у собі, що Джубал описав би його як зарозумілого — якби Майк й далі не залишався незмінно ввічливим та уважним до інших.

Проте він приймав повагу від дівчат, наче природне право. І тому Майк видавався старшим, а не молодшим за свій вік: його голос поглибшав, він говорив радше владно, ніж сором'язливо. Джубал вирішив, що Майк перетворився на частину людської раси; тож тепер, на його думку, можна було виписувати цього пацієнта.

Все було нормально, окрім однієї дрібниці: Джубал нагадав собі, що Майк все ще не сміявся. Він міг посміхнутися жартам, і навіть інколи не просив їх йому пояснити. Майк був дуже веселим, навіть радісним; проте ніколи не сміявся.

Джубал вирішив, що це не важливо. Цей пацієнт психічно та фізично здоровий... І він людина. Ще кілька тижнів тому Джубал був впевнений в тому, що вилікувати цього пацієнта неможливо. Він був досить простим та чесним лікарем, Щоб не вимагати похвал; заслуга дівчат тут була більшою, ніж його. Чи йому слід сказати — "дівчини"?

З першого ж тижня, відколи він тут з'явився, Джубал майже щодня казав Майку, що йому тут раді...