Дерсу Узала - Сторінка 47

Потім ідуть річки: Хулялігі, Балі, Онюхі, Анмалі і Таха. Між ними є висока гора Ангухі з примітним каменем на вершині, яку солони населяють чудесами своєї уяви. Далі ідуть: Онюхі, Анмалі, Дадаву і Та-а. Лівими притоками Тахобе є: Каньчжу, Агдихе 1-ша і Агдихе 2-га. Ліси по долинах останніх двох річок зовсім вигоріли.

Річка Кумуху (по-удегейському Куму) — росіяни її назвали річкою Кузнецова,-V починається з хребта Сіхоте-Аліню, біжить у широтному напрямі, тільки в нижній частині подається до півдня і впадає в море біля мису Олімпіада (46° 12,5' півн. шир. і 138° 20,0' схід. довг. від Грінвіча). По дорозі Кумуху бере в себе такі притоки: ліворуч — річка Яаса 1-ша, Яаса 2-га, Усмага, Тапку, Ного, Тагди, Хандямі, Дионго, а праворуч — крім Цигоні, по якій ми прийшли, ще Ліго, Цаолосто, Будиге й Амукта. З них найшвидша Ліго, а найспокійніша Тагди. З останньої буде перевал на річку Сваїн, яка впадає в море на північ од річки Кузнецова.

Удегейці човнами підіймаються до річки Тагди; далі просуватися вверх до Кумуху можна тільки по льоду річки на нартах. В середній її частині, особливо з лівого боку, між річками Тагди і Яаса, видно сліди давніх пожеж. Як і скрізь, найбільше вигоріли ліси по хребтах і збереглися тільки по долинах.

ДО РОЗДІЛУ XVII

Після річки Сваїн буде ще кілька гірських струмків: Юкса, Геу, Суня (Сунерл), Сігбалі, Бален та Бізісу, Останній по-російському зветься Кам'яною річкою.

Після Кумуху в послідовному порядку йде энову кілька невеликих гірських річок з удегейськими назвами: Сюен (по-російському Сваїн, на картах — річка Бабкова), потім Омосо, їлянту і Яктига. У верхів'ї Омосо є гора з оголеною вершиною, яку через те і назвали Голою. Друга гора, Висока, розташована недалеко від моря між річками Омосо і їлянту. Ділянка берега моря від річки Кумуху на північ до мису Сосунова зайнята виступами гранітів,

гнейсів і сієнітів.

/

ДО РОЗДІЛУ XVIII

Із слів удегейців я зрозумів, що далі на північ у море впадає кілька малих гірських річок: Кюмо, Найна, Егей-бе, Бяпу та річка Єдін. Остання тече за двадцять кілометрів на північ од річки

Нахтоху. Гірський хребет, що розділяє їхні басейни, зветься Ма-тамай. Трохи далі, дещо під кутом до берега моря, тягнеться другий гірський хребет — Камуран з висотами Курхай та Уо. Ще далі — велика річка Самарга, на якій живе багато тубільців.

Річка Єдін (по-удегейському Іді-бе) названа на картах річкою Перетичина. Вона починається в горах Сіхоте-Аліню, довжина її — майже 150 кілометрів. Єдін має багато приток. Якщо йти од верхів'я до моря, то в послідовному порядку вони розташовані так: праворуч по течії — Дака і Тунга з перевалами на Бікін, потім —-Баня, Пюгота, Амдасу, Сологойе, Очжура з притокою Хунімікчі і з перевалом на річку Ехе.

Друга (нижче по течії) річка — Уліха, а притокою Янго і з перевалом до моря. З лівого боку в Єдін впадають: Талі та Бя з притокою Чокчі і 8 перевалом на річку Ян (притока Хора), потім річка Цзагдасу з притокою Хоймо, далі Оло та Югіхе (з притоками Дюго-Югіхе 1-ша та Дюго-Югіхе 2-га) і, нарешті, €син-гу та Ада з притокою Кю.

Починаючи від річки Цзагдасу, всі перевали на півпіч ведуть до басейну річки Самарги.

Течія Єдіна широтна; тільки між гирлами річок Талма, Ада і Уліха вона робить досить великий вигин на північ, але потім знову вирівнюється. За словами удегейців, по цій річці на човнах можна підійматися далеко — до річки Тунга. Розрахунок маршрутів буде такий, по одному дпю подорожі: 1) від моря до річки Уліха, 2) від річки Уліха до річки Сесингу, 3) від цієї останньої до Цзагдасу, 4) від Цзагдасу до річки Бя і 5) від Бя до річки Тунга. Далі, пішки, один перехід до Сіхоте-Аліню.

Найшвидші — річки Єдінського басейну Талі і Тунка, найти-хіша — Талма. Біля Талі є скелясті гори з кручами, схожими на людей і тварин. На річках Бя, Андасу, Оло, Дгіхе і Цзагдасу ліси вигоріли зовсім. Кета піднімається по Єдіну до річки Талі, а горбуша — до річки Амдасу; далі від усіх пробирається мальма і червона риба чумо.

На цьому відрізку в море впадають такі річки: .Шанса та Ехе, що названа на картах річкою Сковородкіна; за десять кілометрів од неї — річка Пія (по-російському Башкирка), потім Унтугу, Соєн, Капсу (по-китайському Каньчжу) та Огомі.

Поміж Нахтоху та річкою Пією, паралельно до берега моря, кілометрів за п'ять од нього, пролягає невеликий гірський кряж Гарасуп, висотою в середньому близько 275 метрів.

Річка Кусун (по-удегейському Куї, по-китайському Кусунгоу) завдовжки близько 120 кілометрів. Початок бере з Сіхоте-Аліню І тече по кривій, як Такема, тільки в інший бік (на північний схід). По характеру Кусун — така ж швидка й порожиста річка, як і Такема. Якщо йти вгору по річці, то в послідовному порядку зустрічатимуться такі притоки: праворуч (по течії) — річки Еге та Тианга з притоками Куансу, Цзагдай 1-ша, Цзаг-дай 2-га, Одо, Баланти, Агдиня (з притоками Тагдині 1-ша і Таг-дині 2-га) Чжоля і^ша, Чжоля 2-га, Сідексі 1-ша, Сідексі 2-га, Оддеге, Цзагдас з притокою Хоома та Няобязані. З лівого боку Кусун приймає в себе: Іоню 1-пгу, Іоню 2-гу (вона ж Бохте), Іоню 3-тю, Олосо, Болуня, Буй, Хазасо, Фугу, Бягаму, Сололі, Бяя, Чігалі, Че (з притокою Холонку), Цзаву 1-шу, Цзаву 2-гу, Цзаву 3-тю і Цзаву 4-ту. З-поміж них річка Че найбільша. Далі йдуть малі струмки, що є початками Кусуну і не мають назв. Удегейці називають їх одним словом — "Дооні-Куї", тобто початок Кусуну. Верхньою річкою, по якій можна перейти на Бікін, є річка Сололі і, напевно, річка Че. З усіх чотирьох річок Цзава йдуть перевали до початку річки Такеми. Найближчою до моря річкою, по якій можна вийти на Бікін, є річка Буй. Саме по ній я й намітив свій маршрут. З притоків Кусуну найтихіша річка Бягаму. Удегейці па човнах запливають до річки Че. Пливти проти течії треба 4—5 діб. Маршрут розраховується так: перший день — од моря до річки Іоня 3-тя, другий — од річки Іоня 3-тя до річки Бую, третій — од річки Бую до річки Бягаму, четвертий — од річки Бягаму до річки Цзагди і п'ятий — до перевалу. Вище гирла річки Че Кусун стає дуже порожистим, русло його завалено великим камінням та буреломним лісом. Звідси треба йти пішки. Взимку по кризі річки можна дійти до перевалу за дві доби. В скелястих горах, що оточують долину річки Че, часто бувають обвали. Удегейці вважають ці місця житлом злого духа Казаму.

ДО РОЗДІЛУ XX

Верхній Бікін складається з двох річок: Бікі-Нюньї та Бікі-Чжафа. Перша тече з північного сходу (вздовж Сіхоте-Аліню), друга — зі сходу, під кутом градусів тридцять. Зливаються вони за п'ятдесят п'ять кілометрів од річки Бягаму. Якщо підніматися по річці Бікі-Нюньї, то можна досягти річки Єдін, а з Бікі-Чжа-фа — річки Нахтоху, Холонку, Кумуху і Тахобе.

Ліворуч Бікін приймає в себе річки: Яунгу, Імагасігчі, Хутунге і Хованду (по-китайському Хандагоу — долина лосів). З цієї остан-

ньої буде перевал на річку Арму. Трохи не доходячи місцевості Лаохозен, річка Бікін з правого боку підмиває скелясту сопку ІІянкулакчі, а з лівого — Танцанзу.

ДО РОЗДІЛУ XXI

Од стійбища Хабагоу Бікін все ще тече на північний захід і по дорозі приймає в себе притоки Гану, Сагди-ула (по-маньчжур-ському Велика річка), Санкері, Мудян, Сумуге, Хаатанге і Дун-гоуза. Біля місцевості Танцаза долина Бікіну дуже звужується, залишаючи тільки вузький прохід для стоку води. Гори тут підходять до річки впритул і закінчуються високими кручами, що їх удегейці називають Сігонку-Гуляні.

ДО РОЗДІЛУ XXII

На цьому відрізку Бікін має напрям на західно-північний захід і приймає в себе справа річки: Мангу, Дунгі (по-китайському Дун-уегоу; падина сім'ї Дун) з притокою Ябке, Нуньєто і вищезгадану Катетабауні. Довжина останньої — кілометрів десять. Тут міститься найближчий перевал на річку Хор. Трохи вище річки Гуньєто можна бачити скелі Сігонку-Гуляні — улюблене місце удегейських шаманів. З лівого берега Бікін приймає в себе річку Дунгоузу (східна долина) та джерела Кайлю і Суйдагоу (долина видр).

Далі Бікін стає дуже звивистим і створює довгі сліпі рукави. З приток нижньої його течії цікаві: праворуч — Чжаньжігоуза (пряма долина) та Улема, а ліворуч — струмок Хакке. і річка Міта-хеза (по-китайському Мутагоуза — дров'яна долина) та Буйдіхеза (велика північна річка). Перша довжиною 45 кілометрів, з перевалом на Тайцзібері (ліва притока Іману), друга трохи довша і повноводіша, але плавати по ній дуже важко, бо там багато порогів та буреломпих завалів.

З гір по боках долини Бікіну привертають до себе увагу: Хойтун, Тайчін, Джогдай, а зліва — Чугунтай, Сюгдоптай (по-китайському Сифонтай) і Бомидінза (кукурудзяна вершина).

ДО РОЗДІЛУ XXIII

Від Тугулу Бікін робить досить великий вигин па південь, потім піднімається на північний захід і вже далі тече на захід. Нижче Тугулу в Бікін впадають: з правого боку — річки Дзахалі, Дзамацігоуза, Мадагоу (велика падина сім'ї Да), Саєнгоу (Шаньянь-гоу —козина долина), Дагоу (велика долина), Рхауза і Цамондин-за; з лівого — Хубіаса (Чубгуцзай — місце, до з'являються черв'яки) і Дауден (по-китайському Даянгоу — велика сонячна долина).

На карті великого масштабу річка Бікін зображена у вигляді суцільного лабіринту проток. Деякі з них по кілька кілометрів завдовжки і відходять далеко вбік, утворюючи величезні острови, вкриті лісом з ясеня, бархату, липи, тополі, клену, горіха і т. д. Одні протоки мають удегейські назви, другі — китайські, треті — російські. Наприклад, Маумаса, Агаму, Кагалатуи, Чинталу (велике чисте місце), Затяжна та ін.

Ідучи вниз по річці од Сігоу, праворуч ми бачимо такі притоки: річку Олон, що має гирло біля гори тієї ж назви, потім Чінтафу, Чінтансу та Гаану (по-китайському Гонголадзі — огіркова скеля), а ліворуч: Саласу-мапгу, Мамубясані, Чамбана (вона ж Потамчі), Сіата-Біасані (вона ж Чембен), потім Сітухе (кам'яна річка), далі . гірські джерела: Чжумтайза, Лянсінгоу, Сантун та Фуидасу — середнє місце, башта; Лянь-сіиь-гоу душуй — вітер жене воду (по-удегейському Хундалі). Довжина річки Сітухе — близько 25 кілометрів. З неї є перевал на річку Тайцзібері (притока Імапу).

Прийнявши в себе з правого боку гірську річку Даянгу, Алчан стає вже великою річкою, розгалужується на притоки і тече на південь.