Дорога в нікуди - Сторінка 37

Тим часом Ботредж, який оказався значно сильніше Тергенса, могутньо хрустів в колодязі вириваючи ґрунт. Замінивши свій одяг купленим парусиновим, не відпочиваючи, лише йдучи зрідка курити в кімнату, чотири людини на п'яту годину ночі прибрали все сміття, закінчили вертикальний колодязь і, заваливши його бочками, розійшлися, втомлені до запаморочення. Галерану не дали рити. Знаючи сам, що не впорається з цим,

він не протестував, але носив ґрунт так само енергійно й бадьоро, як усі. Гірше інших довелося Стомадору, що страждав короткорукістю і задишкою, але він не осоромив себе і тільки сопів.

Отже, вони розлучилися, зійшовшись знову разом до півночі. Робота була така важка, що Галеран, Ботредж і Тергенс спали весь день; позбавлений відпочинку Стомадор бродив по лавці, дрімаючи на ходу, і його покупці були задоволені, так як він обважував і обмірював себе мало не при кожній покупці. Опівдні з'явилася Руда Катрін і почасти виручила його, взявшись торгувати, а Стомадор проспав чотири години. Після важкого пробудження йому довелося лікуватися перцівкою; тим же способом розгойдалися і інші, кожен у себе вдома. Галеран нікуди не виходив; опустивши фіранки вікон,

сидів він у себе в номері, а ввечері прийняв теплу ванну.

Як настала північ, нічна прохолода відновила енергію змовників, і вони приступили до пробивання горизонтального ходу, склепіння якого йшло під кутом, як односхилий дах, щоб уникнути обвалу. Щоб визначити напрямок – поперек шахти, зверху, Галеран уклав дерев'яну рейку, спрямовану до того місця тюремної стіни, де закінчувалося будівлю лазарету. Біля стіни була позначка у вигляді каменю, залишеного там Ботреджем, причому він користувався точними вказівками Факрегеда.

Напрямок глибини Тергенс встановив іншою, короткою рейкою, забитою в далеку від в'язниці стінку шахти на самому її дні, і вирівняв рівнем паралельно верхньої рейки.

Цей недосконалий за методом, але достатній при невеликій відстані спосіб

задовольнив усіх. Отже, прибравши верхню напрямну рейку, залишили до кінця роботи нижню, щоб, натягуючи від неї прив'язаний шнур, впевнено копати далі.

Таким чином, справа налагодилася, причому головна робота дісталася Тергенсу і Ботреджу.

Змінюючись щогодини, вони крок за кроком пробивалися до в'язниці. Працювати їм доводилося головним чином гострим ломом, сидячи на землі, через малу висоту цієї траншеї, або стоячи на колінах. Прив'язавши мотузку до невеликого ящика, Галеран і Стомадор витягали його час від часу повним вапна і відносили в сарай. натоптано і засмічене по дворику було жахливо. Скінчивши роботу, вони прибирали двір, ретельно мили руки, очищаючи пальці від вапна, що набивалось під нігті, щоб не викликати питань у покупців про причини дивного вигляду пальців. Ботредж і Тергенс, вилазячи наверх випити склянку вина, витрушували через комір вапняне сміття. Волосся і обличчя їх стали білими від пилу; дрібні осколки часто потрапляли в очі, і вони болісно возилися з видаленням з-під повіків дратівливих мікроскопічних шматочків, опустивши лице в таз з водою і кліпаючи там зі стиснутими від різі очного яблука зубами, поки не видаляли причину страждання. Навіть щільна парусина пропускала їдкий пил, який свербів все тіло. Однак захоплення роботою і видимий вже її успіх тримали працівників в стані почуття запаморочливо небезпечної гри. Ліхтар тепер горів усередині шахти, за спиною шахтаря, висвітлюючи вертикальне поле боротьби, що стирчить перед очима нерівним зламом. Тісно і глухо було всередині; задуха, піт, посилене дихання змушували часто пити воду; відерце з водою було поставлено там, щоб не виходити без потреби; Тергенсу прийшла вдала думка поливати ґрунт водою. Як тільки це почали робити, пил зник і дихати стало легше. Галеран спустився заглянути, як йде справа, і відчув своєрідний затишок дико осяяної низької і вузької печери, де тінь пляшки, що стояла на землі, надавала всьому баченню характер плаката. До настання ранку Тергенс і Ботредж працювали напівголі, скинувши блузи, в одних штанах; їх спини, слизькі від поту, блищали, поширюючи запах гарячого тіла і винної пари. Обидва обв'язали хустками голови.

Нічого не знаючи про ґрунти, Стомадор тим часом чекав відкриття скарбу; заблукавши між романом і лавкою, розум його споглядав залізні скрині, повні золотих монет старовинної чеканки. У найгіршому разі він був би радий черепу або заіржавілому кинджалу як доказам таємниць, прихованих надрами землі. Однак вапняна порода, яка виносилася їм, мало розважала його, лише скам'янілі сучки, раковини і невеликі булижники траплялися серед біло-жовтої маси шматків. Весь час відчував він себе на межі надзвичайних подій, забуваючи, що вони вже настали. Таке приховане збудження допомагало йому боротися з задишкою і виснаженням, але він помітно схуд до світанку другого дня роботи, і Ботредж обмацав його з сумнівом, питаючи, — чи вистачить при такому швидкому витоку жиру його життя на шість-сім днів.

— Втрачаючи у вазі, — відповів крамар, — я молодію і легше бігаю по двору. А тобі що втрачати? Ти висох ще в утробі матері твоєї, тому що вона мало пила.

На трьох метрах робота була залишена, двір прибраний, і, з'ївши окіст шинки, залитий хорошим вином, змовники розійшлися, ледь не падаючи від втоми. Галеран вирахував, що через п'ять днів підкоп буде закінчено, якщо не завадить будь-який непередбачений випадок. У цю ніч Тергенс і Ботредж отримали від нього по десять фунтів. Вмиваючись, переодягнувшись, вони трохи посвіжішали; негайно відправившись грати в один з притонів, обидва, зрозуміло, спустили всі гроші і там же полягали спати. Стомадор проспав три

години і прокинувся від дзвону заведеного їм будильника. Катрін більше не допомагала йому, так як він, що називається, "обламався", увійшов в темп. Наступної ночі змовники просунулися вперед ще на три метри. Бажаючи дізнатися, чи чутні нагорі удари лому, Стомадор вийшов на бруківку над тим місцем, де внизу рив Тергенс, але, як не вслухався, крім слабких звуків, які не мали напрямку і нагадують падіння хутряної шапки, нічого не розчув. Ця дуже важлива обставина дозволила б працювати під землею навіть вдень, якби не необхідність негайно відносити геть виритий вапняк, який, в іншому випадку, забивав хід вертикальної шахти, тягати ж землю можна було тільки вночі.

Робота йшла як зазвичай і закінчилася до п'ятої ранку. Бачачи свої успіхи, чотири людини так надихнулися, що дивилися на закінчення затії майже впевнено.

Дві важливі звістки відзначили наступаючий день у двір прийшов переодягнений Факрегед, передавши Галерану обвинувальний акт, списаний на полях олівцем і посланий Давенантом через арештанта-прибиральника, який зносився зі шкіпером Тергенсом.

Була неділя. Прочитавши повідомлення Тіррея і документ, складений сухо і

нещадно, Галеран по малому терміну, що залишається до суду, який призначався на понеділок, побачив, що зволікати не можна. Ретельно виміряний простір між в'язницею і лавкою вказував солідний залишок товщини ґрунту десять з чвертю метрів, не рахуючи роботи над виходом.

Відбувся рід військової наради, на якому вирішили призначити день втечі,

підкоряючись тільки необхідності. Щоб Тергенс і Ботредж могли працювати круглу добу, Стомадор придумав дати їм мішки, куди вони повинні були складати вапняк і приставляти їх до виходу наверх, щоб після закриття крамниці Галеран і крамар знесли їх в сарай.

— Якщо витримаємо, — сказав Тергенс, — то вранці в понеділок або ж увечері в

понеділок справа закінчиться. Доведеться пити. Тверезому нічого не зробити. Але раз потрібно, ми зробимо.

Друге важливе повідомлення стосувалося чергування по лазарету: розклад чергувань на наступний тиждень ставив Факрегеда з дванадцятої дня понеділка до дванадцяти вівторка на внутрішній пост в будівлі в'язниці; якби Мутас, який призначається одним з чергових по лазарету, не вийшов, замінити того, хто не вийшов, згідно з чергою, повинен був Факрегед. Він брався влаштувати так, щоб Мутас не вийшов. Що стосується другого чергового по загальному відділенню лазарету, Факрегед прямо сказав, що йому потрібно триста п'ятдесят фунтів, але не білетами, а золотом.

— Доведеться ризикувати, — сказав Факрегед. — Або він візьме золото тут же на місці, коли настане момент, або я його оглушу.

Після довгої розмови з Факрегедом Галеран переконався, що має справу з розумним і рішучим чоловіком, на якого можна покластися. У Галерана не було золота, і він дав наглядачеві асигнації, щоб той сам розміняв їх. Галеран відмінно розумів, який ефект придумав Факрегед. Крім того, вони домовилися, як діяти в рішучу ніч з понеділка на вівторок. Якщо все складеться успішно, Факрегед повинен був повідомити про це, кинувши через стіну палицю з однієї зарубкою, а при невдачі — з двома зарубками. Сигнал однієї зарубкою означав: "Заходьте і виведіть". Як домовилися — в чверть на першу ночі Факрегед відкриє камеру Давенанта; підуть також обидва наглядача; Груббе з автомобілем повинен був стояти за двором Стомадора на пустирі.

Такий вид набули всі питання звільнення.

Глава XIII

На полях обвинувального акту Давенант писав Галерану про суд, хвороби і адвоката.

"Суд відбудеться в понеділок, о десятій годині ранку. Хвилювання вчорашнього дня погіршили моє становище. Я не можу спокійно лежати, невідомість і передчуття жахливого кінця викликали стільки сумних думок і важких почуттів, що оволодіти ними мені не дано. Насилу волочу ногу до вікна і, піднявшись на табурет викурюю трубку за трубкою. Іноді мене лихоманить, чому я буваю радий; в ці години похмурі обставини мого становища набувають якусь скляну прозорість, що переливається, фантазії

і надії світяться, як яскраві кімнати, де чути веселий сміх, або я стаю байдужий, отримуючи можливість віддатися спогадам. У мене їх небагато, і вони дуже виразні.

Військовий адвокат, призначений судом, був у мене в камері і після ретельного обговорення подій зробив висновок, що мій єдиний шанс врятуватися від шибениці складається в мовчанні про зіткнення з Ван-Конетом. За деякими його репліками я маю підставу думати, що він мені не вірить або ж сам настільки добре знає про цей випадок, що чомусь змушений прикидатися недовірливим.