Електра - Сторінка 3
- Евріпід -
Чи впізнала б ти
Своїх же рук роботу — тканий одяг той,
В котрім од смерті я хлопчину вибавив?
ЕЛЕКТРА
Та що ти? Чи не знаєш? Я ж дівчам була
В ту пору. Та якби ж і справді виткала,
То як той одяг досі брат носити б міг?
Хіба одежа з нашим тілом теж росте?..
Якийсь чужинець, певно, те волосся склав
540] Або й тутешній, — дочекавшись темряви.
СТАРЕЦЬ
А де ж ті гості? Хочу їх побачити
Й про твого брата щось од них довідатись.
ЕЛЕКТРА
А ось із хати вже виходять поспіхом.
З дому виходять Орест і Пілад.
СТАРЕЦЬ
Здасться, благородні. Хоч під виглядом
Вельможі й підлий вміє приховатися.
Та вгадувать не буду — здоровлю гостей.
ОРЕСТ
І ти здоров будь, старче!
(до Електри)
А це хто з твоїх
Колишніх друзів ось такою тінню став?
ЕЛЕКТРА
Він мого батька, чужоземцю, виховав. [257]
ОРЕСТ
550] Що кажеш? Той, хто брата врятував твого?
ЕЛЕКТРА
Егеж. Та хтозна, чи живе врятований.
ОРЕСТ
Агій!
Я ж не срібняк, щоб так ось приглядатися
До мене зблизька. Чи прийняв за іншого?
ЕЛЕКТРА
Орест либонь згадався, твій одноліток.
ОРЕСТ
І друг… Поглянь-но! Вколо мене крутиться…
ЕЛЕКТРА
Сама це бачу, гостю, та й дивуюся.
СТАРЕЦЬ
Моли богів, Електро, доню владаря!
ЕЛЕКТРА
За кого? За відсутніх чи присутніх тут?
СТАРЕЦЬ
За скарб дорогоцінний, що нам шлють боги.
ЕЛЕКТРА
560] Молю, як бачиш. Ну, а далі? Далі що?..
СТАРЕЦЬ
(вказуючи на Ореспіа)
Пригляньсь до нього, доню, найдорожчого.
ЕЛЕКТРА
За розум твій давно вже потерпала я.
СТАРЕЦЬ
До чого тут мій розум? Брата бачиш ти.
ЕЛЕКТРА
Таке ти мовив, що й не сподівалася.
СТАРЕЦЬ
Це рідний брат твій, парость Агамемнона.
ЕЛЕКТРА
Є знак якийсь? Кажи, хай пересвідчуся. [258]
СТАРЕЦЬ
А шрам той над бровою? За козлям колись
Ви бігли. Він спіткнувся і брову розсік.
ЕЛЕКТРА
Що кажеш? Справді. Впізнаю падіння слід.
СТАРЕЦЬ
570] І все ще брата пригорнуть вагаєшся?
ЕЛЕКТРА
Вже ні: той знак надбрівний решту сумнівів
Розвіяв. О мій брате, так неждано я
Тебе обняти можу!..
ОРЕСТ
Як і я — тебе.
ЕЛЕКТРА
Не думалося навіть…
ОРЕСТ
І не снилося…
ЕЛЕКТРА
Це справді ти?..
ОРЕСТ
Як бачиш. Я, союзник твій.
Лише б щасливим лов був. Хоча в успіху
Я певен: у богів дарма б ми вірили,
Якщо б упала правда, кривда — верх взяла.
ХОР
От і заблиснув ти, благословенний дне,
580] Найяснішим для міста променем,
Бо повернувся той, хто блукачем сумним
Із отецьких палат у світ пішов,
І ось — дома він!
Перемогу, сестрице, зласкавившись,
Нам шле бог якийсь!
Руки й слова зніми до небожителів —
Нехай твій брат без пригод
Нині у батьківське місто повернеться.
ОРЕСТ
Гаразд. В обіймах, сестро, не пора тепер
590] Нам утішатись. Ще ми в них набудемось.
А ти, о старче, — саме вчас прийшов сюди, —
Скажи, як вбивцю батька покарать мені
І матір, що з тим підлим заодно була? [259]
Чи друг якийсь у мене є ще в Аргосі?
Чи все тут, як і доля, шкереберть пішло?
Кому б я вдень міг чи вночі довіритись?
Де стежка, що вела б до ворогів моїх?
СТАРЕЦЬ
Нема тут, любий, в тебе нікогісінько.
Це рідкість — мати друга, що однаково
600] 3 тобою і добро б міг, біду ділить.
Для друзів, кажу щиро, ти давно пропав,
Надії не лишивши. Лиш рука твоя,
Твоє, мій сину, щастя все вирішує, —
Чи батьків дім повернеш, як і місто все.
ОРЕСТ
А що робити? Як же домогтись цього?
СТАРЕЦЬ
Тієстового сина й свою матір вбий.
ОРЕСТ
Прийшов я за цим лавром. Як добуть його?
СТАРЕЦЬ
В палатах не добудеш, це вже певна річ.
ОРЕСТ
Сторожа там довкола? Списоносці скрізь?
СТАРЕЦЬ
610] Авжеж. Тебе боїться, не до сну йому.
ОРЕСТ
То як тут бути? Підкажи. Придумай щось.
СТАРЕЦЬ
Послухай, що на думку спало тільки-но.
ОРЕСТ
Схоплю з півслова, лиш би до пуття було.
СТАРЕЦЬ
Егіста якось бачив, що сюдою йшов…
ОРЕСТ
Ну-ну, цікаво… А в якому напрямі?
СТАРЕЦЬ
На кінське пасовище, попри поле це.
ОРЕСТ
А що робив там? Бачу в пітьмі просвіток. [260]
СТАРЕЦЬ
Гадаю, свято німфам улаштовував.
ОРЕСТ
За своїх діток чи за тих, що в лоні ще?
СТАРЕЦЬ
620] Одне лиш знаю: він бика вбивати йшов.
ОРЕСТ
Була з ним охорона чи раби лишень?
СТАРЕЦЬ
Ні одного з аргосців. Трохи слуг було.
ОРЕСТ
А як гадаєш: з них мене впізнав би хтось?
СТАРЕЦЬ
Кажу ж, це слуги, що тебе й не бачили.
ОРЕСТ
А в разі перемоги нам сприятимуть?
СТАРЕЦЬ
Слуга, тобі на щастя, слабших зраджує.
ОРЕСТ
Скажи, а як до нього підійти б я зміг?
СТАРЕЦЬ
Складатиме там жертву, ти заглянь туди.
ОРЕСТ
Як видно, при дорозі ті поля його.
СТАРЕЦЬ
630] Побачить, як ітимеш. На обід гукне.
ОРЕСТ
Лихого, сподіваюсь, гостя матиме.
СТАРЕЦЬ
А далі — до обставин пристосовуйся.
ОРЕСТ
Розумна рада. Ну, а мати, де вона?
СТАРЕЦЬ
Удома. Та на учту скоро з'явиться.
ОРЕСТ
Чому ж не з мужем, рука в руку, повагом? [261]
СТАРЕЦЬ
Лякається огуди, дорікань людських.
ОРЕСТ
Ага, бо знає, як на неї дивляться.
СТАРЕЦЬ
Ну, певно: нечестиву всяк ненавидить.
ОРЕСТ
А як їх двох убити одним заходом?
СТАРЕЦЬ
640] Берусь підготувати вбивство матері.
ОРЕСТ
А щодо нього — доля все сама рішить.
ЕЛЕКТРА
Обом їм одімстити хай поможе нам.
СТАРЕЦЬ
Хай так. Що скажеш про убивство матері?
ЕЛЕКТРА
Іди до Клітемнестри і дай знати їй,
Що сина сповила я, — внука має вже.
СТАРЕЦЬ
Й коли вродила, певно, поцікавиться.
ЕЛЕКТРА
Скажи: десятий, очисний, святкує день.
СТАРЕЦЬ
Який зв'язок тут із убивством матері?
ЕЛЕКТРА
Дочку-роділлю поспішить відвідати.
СТАРЕЦЬ
650] Ти віриш, доню, що про тебе дбатиме?
ЕЛЕКТРА
А як же. Ще й поплаче над дитям моїм.
СТАРЕЦЬ
Можливо. Та до справи повернімося.
ЕЛЕКТРА
Так ось. Лиш прийде — тут же має згинути. [262]
СТАРЕЦЬ
Стривай. Відчинить хатні двері. Далі що?
ЕЛЕКТРА
Від хатніх — недалеко й до Аїдових…
СТАРЕЦЬ
Тоді б я міг спокійно із життя піти.
ЕЛЕКТРА
Однак Ореста проведи насамперед.
СТАРЕЦЬ
Туди, де німфам свято влаштував Егіст?
ЕЛЕКТРА
Ну, так. І все, що треба, скажеш матері.
СТАРЕЦЬ
660] Що чув од тебе, — слово в слово їй скажу.
ЕЛЕКТРА
(Орестові)
Берись за діло. Першим завдаси удар.
ОРЕСТ
Готов я, сестро. Хай лиш хтось веде мене.
СТАРЕЦЬ
Вести готов я, хай і старець, з радістю.
ОРЕСТ
Отецький Зевсе! Стань на ворогів моїх!
Поспівчувай нам, гідним співчуття твого!
ЕЛЕКТРА
Поспівчувай нам! Ми ж бо — внуки, кров твоя!
ОРЕСТ
Й ти, Геро, вівтарів мікенських владарко,
Якщо це справедливо, взяти верх нам дай!
ЕЛЕКТРА
За батька дай помститись найдорожчого!
ОРЕСТ
670] Й ти, батьку, що в Аїді, вбитий підступом,
І ти, владарко Земле, — простягаю ось
До тебе руки, — не залиш дітей в біді!
ЕЛЕКТРА
Бери з собою всіх полеглих списників, [263]
Що з ними ти фрігійців подолав колись,
Усіх, хто нечестивих вбивць ненавидить!
ОРЕСТ
Ти чуєш, батьку, жертво неньки нашої?
ЕЛЕКТРА
Усе наш батько чує. Та вже йти пора.
Егіста вбити мусиш — я прошу тебе.
А трапиться, що згинеш, переможений, —
680] Вважай, що я вже мертва: не вагаючись,
У груди меч двогострий устромлю собі.
(Подає братові зброю).
Тепер піду додому й приготую все.
Щаслива буде звістка — святкуватиме
Весь дім наш, а загинеш — опечалиться
Назавжди. Ось що, брате, я кажу тобі.
ОРЕСТ
Усе я знаю.
ЕЛЕКТРА
А тому-то мужній будь.
Орест з Піладом відходять.
(До хору).
А ви, жінки, негайно сповістіть мені,
Як бій почнеться. Буду ждати наслідку
З мечем напоготові: ворогам своїм
690] Повік не дамся в руки, переможена, —
Над мертвим тілом хай собі знущаються!
(Відходить).
СТАСИМ ДРУГИЙ
Строфа І
Ще й такий є між сивих переказів:
Десь на схилах аргоських гір
Пасовищ охоронець — Пан
Оспівав на солодкій сопілці своїй
Годувальниці-матері славне дитя —
Золоторунне ягнятко.
На підніжжя стрімке
Ставши, гукає окличник:
700] "Гей, на площу, на площу всі,
Хто в Мікенах живе, спішіть!
Там вас дивнеє диво жде —
Посланий небом лячний [264]
Вашим володарям дар"!
Атрідів дім
Радості й щастя повен.
Антистрофа І
Відчинилися храми золочені,
Забуяли вогнем ясним
В усім місті жертовники.
710] Милозвучні пісні свої флейта лила,
Супровідниця муз, — про ягня золоте,
Дивне Тієстове руно,
Йшла вже слава лунка.
Потім дружину Атрея
Він схилив до перелюбу
І те чудо, небесний дар,
Разом з нею в свій дім забрав.
Людям же гордо звістив:
"Я володію тепер,
720] Лиш я один,
Золотосяйним дивом".
Строфа II
Повернув тоді Зевс
Мерехтливих зірок шляхи
Й сонця палахкотливий блиск
І промінну Аврору.
Й на південні краї поплив
Небосхилом пекучий жар,
А на північ — дощі потяглись.
Володіння Амона зате
730] Геть засохнули — ні роси,
Ні рясних благодатних злив
Із неба.
Антистрофа II
Так говорять. Мені ж,
Далебі, щось не віриться
В те, що шлях свій змінить могло
Сонце золотолике
Всім на шкоду, аби лишень
Хтось один був покараний.
Задля страху — щоб шана була
740] До богів, пішли вигадки ті.
їх забувши, ти мужа свого
Вбила, хоча такі славні брати
У тебе. [265]
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та що це?.. Крик чи стогін? Чули, подруги?
Чи то здалося?.. Попідземний Зевса грім?..
Ну ось же, ось… Виразні чути оклики.
Електро, вийди з дому, підійди до нас!
Входить Електра з мечем.
ЕЛЕКТРА
Ну що там, мої любі? Як там бій іде?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не знаю. Чую крик лиш. Мов конає хтось.
ЕЛЕКТРА
(прислухаючись)
750] Іздалеку долинув… Чутно все-таки…
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Далекий голос, а такий виразний він.
ЕЛЕКТРА
Чи то аргівець зойкнув, а чи з друзів хто?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не розпізнати. Там на всі лади кричать.
ЕЛЕКТРА
(прикладаючи до грудей меч)
Умерти мушу, значить. Що ж вагаюся?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
(хапаючи її за руку)
Стривай! Спочатку все докладно виясни.
ЕЛЕКТРА
Якби все добре — вже були б тут вісники.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ще прийдуть: таж нелегко вбити владаря.
Входить вісник.
ВІСНИК
Мікенські діви й друзі! Сповіщаю вам
Про перемогу: доля усміхнулася
760] Оресту. Впав убивця Агамемнона
Егіст. За це Всевишнім слід подякувать.
ЕЛЕКТРА
А хто ти? Так на слово й довірять тобі? [266]
ВІСНИК
Не впізнаєш, Електро, слуг Орестових?
ЕЛЕКТРА
О друже любий, вибач: не впізнала я
Тебе із страху, щойно лиш приглянулась.
То впав убивця батька?.. Впав, ненависний?
ВІСНИК
Упав. Для тебе ще раз я потверджую.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Богове! Правдо всевидюща! Дяка вам!
ЕЛЕКТРА
Та розкажи-но, як Орест убить зумів
770] Тієстового сина? Розкажи мерщій?
ВІСНИК
Лиш за поріг ступивши, скоро вийшли ми
На шлях, де двоколійний біг од воза слід.
Ось там і був зухвалець — володар Мікен.
Гуляв собі в саду він гарно зрошенім
І гілки мирта для віночка зрізував.
Нас, вгледівши, гукає: "Я вітаю вас,
Мандрівці! Хто такі ви? Із яких країв?"
Орест же: "До Алфея ми з Фессалії
Йдемо з дарами Зевсу Олімпійському".
780] Егіст на те: "Із нами випадає вам
Гостину розділити: он бичків яких
Я вибрав — хочу німфам їх пожертвувать.
Уранці розбуджу вас — надолужите
Своє в дорозі.
Своїх же рук роботу — тканий одяг той,
В котрім од смерті я хлопчину вибавив?
ЕЛЕКТРА
Та що ти? Чи не знаєш? Я ж дівчам була
В ту пору. Та якби ж і справді виткала,
То як той одяг досі брат носити б міг?
Хіба одежа з нашим тілом теж росте?..
Якийсь чужинець, певно, те волосся склав
540] Або й тутешній, — дочекавшись темряви.
СТАРЕЦЬ
А де ж ті гості? Хочу їх побачити
Й про твого брата щось од них довідатись.
ЕЛЕКТРА
А ось із хати вже виходять поспіхом.
З дому виходять Орест і Пілад.
СТАРЕЦЬ
Здасться, благородні. Хоч під виглядом
Вельможі й підлий вміє приховатися.
Та вгадувать не буду — здоровлю гостей.
ОРЕСТ
І ти здоров будь, старче!
(до Електри)
А це хто з твоїх
Колишніх друзів ось такою тінню став?
ЕЛЕКТРА
Він мого батька, чужоземцю, виховав. [257]
ОРЕСТ
550] Що кажеш? Той, хто брата врятував твого?
ЕЛЕКТРА
Егеж. Та хтозна, чи живе врятований.
ОРЕСТ
Агій!
Я ж не срібняк, щоб так ось приглядатися
До мене зблизька. Чи прийняв за іншого?
ЕЛЕКТРА
Орест либонь згадався, твій одноліток.
ОРЕСТ
І друг… Поглянь-но! Вколо мене крутиться…
ЕЛЕКТРА
Сама це бачу, гостю, та й дивуюся.
СТАРЕЦЬ
Моли богів, Електро, доню владаря!
ЕЛЕКТРА
За кого? За відсутніх чи присутніх тут?
СТАРЕЦЬ
За скарб дорогоцінний, що нам шлють боги.
ЕЛЕКТРА
560] Молю, як бачиш. Ну, а далі? Далі що?..
СТАРЕЦЬ
(вказуючи на Ореспіа)
Пригляньсь до нього, доню, найдорожчого.
ЕЛЕКТРА
За розум твій давно вже потерпала я.
СТАРЕЦЬ
До чого тут мій розум? Брата бачиш ти.
ЕЛЕКТРА
Таке ти мовив, що й не сподівалася.
СТАРЕЦЬ
Це рідний брат твій, парость Агамемнона.
ЕЛЕКТРА
Є знак якийсь? Кажи, хай пересвідчуся. [258]
СТАРЕЦЬ
А шрам той над бровою? За козлям колись
Ви бігли. Він спіткнувся і брову розсік.
ЕЛЕКТРА
Що кажеш? Справді. Впізнаю падіння слід.
СТАРЕЦЬ
570] І все ще брата пригорнуть вагаєшся?
ЕЛЕКТРА
Вже ні: той знак надбрівний решту сумнівів
Розвіяв. О мій брате, так неждано я
Тебе обняти можу!..
ОРЕСТ
Як і я — тебе.
ЕЛЕКТРА
Не думалося навіть…
ОРЕСТ
І не снилося…
ЕЛЕКТРА
Це справді ти?..
ОРЕСТ
Як бачиш. Я, союзник твій.
Лише б щасливим лов був. Хоча в успіху
Я певен: у богів дарма б ми вірили,
Якщо б упала правда, кривда — верх взяла.
ХОР
От і заблиснув ти, благословенний дне,
580] Найяснішим для міста променем,
Бо повернувся той, хто блукачем сумним
Із отецьких палат у світ пішов,
І ось — дома він!
Перемогу, сестрице, зласкавившись,
Нам шле бог якийсь!
Руки й слова зніми до небожителів —
Нехай твій брат без пригод
Нині у батьківське місто повернеться.
ОРЕСТ
Гаразд. В обіймах, сестро, не пора тепер
590] Нам утішатись. Ще ми в них набудемось.
А ти, о старче, — саме вчас прийшов сюди, —
Скажи, як вбивцю батька покарать мені
І матір, що з тим підлим заодно була? [259]
Чи друг якийсь у мене є ще в Аргосі?
Чи все тут, як і доля, шкереберть пішло?
Кому б я вдень міг чи вночі довіритись?
Де стежка, що вела б до ворогів моїх?
СТАРЕЦЬ
Нема тут, любий, в тебе нікогісінько.
Це рідкість — мати друга, що однаково
600] 3 тобою і добро б міг, біду ділить.
Для друзів, кажу щиро, ти давно пропав,
Надії не лишивши. Лиш рука твоя,
Твоє, мій сину, щастя все вирішує, —
Чи батьків дім повернеш, як і місто все.
ОРЕСТ
А що робити? Як же домогтись цього?
СТАРЕЦЬ
Тієстового сина й свою матір вбий.
ОРЕСТ
Прийшов я за цим лавром. Як добуть його?
СТАРЕЦЬ
В палатах не добудеш, це вже певна річ.
ОРЕСТ
Сторожа там довкола? Списоносці скрізь?
СТАРЕЦЬ
610] Авжеж. Тебе боїться, не до сну йому.
ОРЕСТ
То як тут бути? Підкажи. Придумай щось.
СТАРЕЦЬ
Послухай, що на думку спало тільки-но.
ОРЕСТ
Схоплю з півслова, лиш би до пуття було.
СТАРЕЦЬ
Егіста якось бачив, що сюдою йшов…
ОРЕСТ
Ну-ну, цікаво… А в якому напрямі?
СТАРЕЦЬ
На кінське пасовище, попри поле це.
ОРЕСТ
А що робив там? Бачу в пітьмі просвіток. [260]
СТАРЕЦЬ
Гадаю, свято німфам улаштовував.
ОРЕСТ
За своїх діток чи за тих, що в лоні ще?
СТАРЕЦЬ
620] Одне лиш знаю: він бика вбивати йшов.
ОРЕСТ
Була з ним охорона чи раби лишень?
СТАРЕЦЬ
Ні одного з аргосців. Трохи слуг було.
ОРЕСТ
А як гадаєш: з них мене впізнав би хтось?
СТАРЕЦЬ
Кажу ж, це слуги, що тебе й не бачили.
ОРЕСТ
А в разі перемоги нам сприятимуть?
СТАРЕЦЬ
Слуга, тобі на щастя, слабших зраджує.
ОРЕСТ
Скажи, а як до нього підійти б я зміг?
СТАРЕЦЬ
Складатиме там жертву, ти заглянь туди.
ОРЕСТ
Як видно, при дорозі ті поля його.
СТАРЕЦЬ
630] Побачить, як ітимеш. На обід гукне.
ОРЕСТ
Лихого, сподіваюсь, гостя матиме.
СТАРЕЦЬ
А далі — до обставин пристосовуйся.
ОРЕСТ
Розумна рада. Ну, а мати, де вона?
СТАРЕЦЬ
Удома. Та на учту скоро з'явиться.
ОРЕСТ
Чому ж не з мужем, рука в руку, повагом? [261]
СТАРЕЦЬ
Лякається огуди, дорікань людських.
ОРЕСТ
Ага, бо знає, як на неї дивляться.
СТАРЕЦЬ
Ну, певно: нечестиву всяк ненавидить.
ОРЕСТ
А як їх двох убити одним заходом?
СТАРЕЦЬ
640] Берусь підготувати вбивство матері.
ОРЕСТ
А щодо нього — доля все сама рішить.
ЕЛЕКТРА
Обом їм одімстити хай поможе нам.
СТАРЕЦЬ
Хай так. Що скажеш про убивство матері?
ЕЛЕКТРА
Іди до Клітемнестри і дай знати їй,
Що сина сповила я, — внука має вже.
СТАРЕЦЬ
Й коли вродила, певно, поцікавиться.
ЕЛЕКТРА
Скажи: десятий, очисний, святкує день.
СТАРЕЦЬ
Який зв'язок тут із убивством матері?
ЕЛЕКТРА
Дочку-роділлю поспішить відвідати.
СТАРЕЦЬ
650] Ти віриш, доню, що про тебе дбатиме?
ЕЛЕКТРА
А як же. Ще й поплаче над дитям моїм.
СТАРЕЦЬ
Можливо. Та до справи повернімося.
ЕЛЕКТРА
Так ось. Лиш прийде — тут же має згинути. [262]
СТАРЕЦЬ
Стривай. Відчинить хатні двері. Далі що?
ЕЛЕКТРА
Від хатніх — недалеко й до Аїдових…
СТАРЕЦЬ
Тоді б я міг спокійно із життя піти.
ЕЛЕКТРА
Однак Ореста проведи насамперед.
СТАРЕЦЬ
Туди, де німфам свято влаштував Егіст?
ЕЛЕКТРА
Ну, так. І все, що треба, скажеш матері.
СТАРЕЦЬ
660] Що чув од тебе, — слово в слово їй скажу.
ЕЛЕКТРА
(Орестові)
Берись за діло. Першим завдаси удар.
ОРЕСТ
Готов я, сестро. Хай лиш хтось веде мене.
СТАРЕЦЬ
Вести готов я, хай і старець, з радістю.
ОРЕСТ
Отецький Зевсе! Стань на ворогів моїх!
Поспівчувай нам, гідним співчуття твого!
ЕЛЕКТРА
Поспівчувай нам! Ми ж бо — внуки, кров твоя!
ОРЕСТ
Й ти, Геро, вівтарів мікенських владарко,
Якщо це справедливо, взяти верх нам дай!
ЕЛЕКТРА
За батька дай помститись найдорожчого!
ОРЕСТ
670] Й ти, батьку, що в Аїді, вбитий підступом,
І ти, владарко Земле, — простягаю ось
До тебе руки, — не залиш дітей в біді!
ЕЛЕКТРА
Бери з собою всіх полеглих списників, [263]
Що з ними ти фрігійців подолав колись,
Усіх, хто нечестивих вбивць ненавидить!
ОРЕСТ
Ти чуєш, батьку, жертво неньки нашої?
ЕЛЕКТРА
Усе наш батько чує. Та вже йти пора.
Егіста вбити мусиш — я прошу тебе.
А трапиться, що згинеш, переможений, —
680] Вважай, що я вже мертва: не вагаючись,
У груди меч двогострий устромлю собі.
(Подає братові зброю).
Тепер піду додому й приготую все.
Щаслива буде звістка — святкуватиме
Весь дім наш, а загинеш — опечалиться
Назавжди. Ось що, брате, я кажу тобі.
ОРЕСТ
Усе я знаю.
ЕЛЕКТРА
А тому-то мужній будь.
Орест з Піладом відходять.
(До хору).
А ви, жінки, негайно сповістіть мені,
Як бій почнеться. Буду ждати наслідку
З мечем напоготові: ворогам своїм
690] Повік не дамся в руки, переможена, —
Над мертвим тілом хай собі знущаються!
(Відходить).
СТАСИМ ДРУГИЙ
Строфа І
Ще й такий є між сивих переказів:
Десь на схилах аргоських гір
Пасовищ охоронець — Пан
Оспівав на солодкій сопілці своїй
Годувальниці-матері славне дитя —
Золоторунне ягнятко.
На підніжжя стрімке
Ставши, гукає окличник:
700] "Гей, на площу, на площу всі,
Хто в Мікенах живе, спішіть!
Там вас дивнеє диво жде —
Посланий небом лячний [264]
Вашим володарям дар"!
Атрідів дім
Радості й щастя повен.
Антистрофа І
Відчинилися храми золочені,
Забуяли вогнем ясним
В усім місті жертовники.
710] Милозвучні пісні свої флейта лила,
Супровідниця муз, — про ягня золоте,
Дивне Тієстове руно,
Йшла вже слава лунка.
Потім дружину Атрея
Він схилив до перелюбу
І те чудо, небесний дар,
Разом з нею в свій дім забрав.
Людям же гордо звістив:
"Я володію тепер,
720] Лиш я один,
Золотосяйним дивом".
Строфа II
Повернув тоді Зевс
Мерехтливих зірок шляхи
Й сонця палахкотливий блиск
І промінну Аврору.
Й на південні краї поплив
Небосхилом пекучий жар,
А на північ — дощі потяглись.
Володіння Амона зате
730] Геть засохнули — ні роси,
Ні рясних благодатних злив
Із неба.
Антистрофа II
Так говорять. Мені ж,
Далебі, щось не віриться
В те, що шлях свій змінить могло
Сонце золотолике
Всім на шкоду, аби лишень
Хтось один був покараний.
Задля страху — щоб шана була
740] До богів, пішли вигадки ті.
їх забувши, ти мужа свого
Вбила, хоча такі славні брати
У тебе. [265]
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та що це?.. Крик чи стогін? Чули, подруги?
Чи то здалося?.. Попідземний Зевса грім?..
Ну ось же, ось… Виразні чути оклики.
Електро, вийди з дому, підійди до нас!
Входить Електра з мечем.
ЕЛЕКТРА
Ну що там, мої любі? Як там бій іде?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не знаю. Чую крик лиш. Мов конає хтось.
ЕЛЕКТРА
(прислухаючись)
750] Іздалеку долинув… Чутно все-таки…
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Далекий голос, а такий виразний він.
ЕЛЕКТРА
Чи то аргівець зойкнув, а чи з друзів хто?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не розпізнати. Там на всі лади кричать.
ЕЛЕКТРА
(прикладаючи до грудей меч)
Умерти мушу, значить. Що ж вагаюся?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
(хапаючи її за руку)
Стривай! Спочатку все докладно виясни.
ЕЛЕКТРА
Якби все добре — вже були б тут вісники.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ще прийдуть: таж нелегко вбити владаря.
Входить вісник.
ВІСНИК
Мікенські діви й друзі! Сповіщаю вам
Про перемогу: доля усміхнулася
760] Оресту. Впав убивця Агамемнона
Егіст. За це Всевишнім слід подякувать.
ЕЛЕКТРА
А хто ти? Так на слово й довірять тобі? [266]
ВІСНИК
Не впізнаєш, Електро, слуг Орестових?
ЕЛЕКТРА
О друже любий, вибач: не впізнала я
Тебе із страху, щойно лиш приглянулась.
То впав убивця батька?.. Впав, ненависний?
ВІСНИК
Упав. Для тебе ще раз я потверджую.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Богове! Правдо всевидюща! Дяка вам!
ЕЛЕКТРА
Та розкажи-но, як Орест убить зумів
770] Тієстового сина? Розкажи мерщій?
ВІСНИК
Лиш за поріг ступивши, скоро вийшли ми
На шлях, де двоколійний біг од воза слід.
Ось там і був зухвалець — володар Мікен.
Гуляв собі в саду він гарно зрошенім
І гілки мирта для віночка зрізував.
Нас, вгледівши, гукає: "Я вітаю вас,
Мандрівці! Хто такі ви? Із яких країв?"
Орест же: "До Алфея ми з Фессалії
Йдемо з дарами Зевсу Олімпійському".
780] Егіст на те: "Із нами випадає вам
Гостину розділити: он бичків яких
Я вибрав — хочу німфам їх пожертвувать.
Уранці розбуджу вас — надолужите
Своє в дорозі.