Емма - Сторінка 60

Тільки-но відчинилися двері, почувся її голос:

— Так люб'язно з вашого боку!.. Ні, дощу немає. І не схоже, що буде. За себе я спокійна. Черевики в мене досить щільні. А ось Джейн каже… Ой! — Тільки-но з'явившись у дверях. — Ух ти! Оце краса! Просто захват бере! Як добре придумано, слово честі. Є все, що потрібно. Хто б міг подумати… А освітлення яке гарне! Джейн, ти тільки поглянь! Ти бачила коли-небудь щось подібне? О, містере Вестон, ви, мабуть, мали у своєму розпорядженні лампу Аладдіна. Славна місіс Стокс просто не впізнає своєї кімнати. Я бачила її, коли заходила; вона стояла на вході. "О, місіс Стокс", — сказала я, але так більше нічого й не встигла сказати. — Тут її зустріла місіс Вестон. — Дуже добре, дякую, пані. Сподіваюся, що ви теж. Дуже рада чути про це. Боялася, що у вас від цього просто голова розболиться — бачивши, як ви часто проходили мимо, і знаючи, скільки клопоту ви мали. Я просто в захваті, справді. Ах, люба місіс Елтон, я така вдячна вам за карету!.. Це було якраз вчасно. Ми з Джейн саме встигли приготуватись і вже чекали. Ми й на хвильку не затримали коней. А всередині дуже зручно. О, і вам спасибі за те ж, місіс Вестон. Місіс Елтон виявила надзвичайну люб'язність і надіслала Джейн записку, не чекаючи, доки ми самі це зробимо. Але отримати два запрошення підряд! Ще ніколи не було в нас таких люб'язних сусідів. Я сказала своїй матінці: "Слово честі, пані…" Дякую, моя матінка почуваються надзвичайно добре. Пішла до містера Вудхауса. Я умовила її взяти з собою шаль, бо вечорами ще холодно. Ця шаль — весільний подарунок від місіс Діксон. Так люб'язно, що вона згадала про мою матінку! Цю шаль, між іншим, було куплено у Веймуті, містер Діксон сам вибирав. Джейн розповідала, що там було ще три, і вони якийсь час вагалися, яку придбати. Все ж полковнику Кемпбеллу більше сподобався оливковий колір. Джейн, серденько, ти певна, що не промочила ноги? Дощу майже не було, так — дві-три краплі, але все одно я хвилююся… але містер Френк Черчілль був такий надзвичайно люб'язний… навіть потурбувався про килимок, щоб на нього ступати… ніколи не забуду таку його надзвичайну ввічливість. О, містере Френк Черчілль, мушу вам сказати, що матусині окуляри відтоді більше ніколи не ламалися; заклепка ніколи більше не випадала. Матуся часто згадують вашу доброту. Правда ж, Джейн? Ага, а ось і міс Вудхаус. Люба міс Вудхаус, як ся маєте? І я дуже добре, дякую, просто чудово. Схоже, що ми зустрілись у якійсь казковій країні! Таке чудесне перетворення! Не буду робити компліменти, бо знаю, що це було б неввічливо, — споглядаючи Емму з надзвичайним задоволенням, — але даю слово, міс Вудхаус, ви дійсно виглядаєте просто… А як вам подобається зачіска Джейн? Я покладаюся на ваш смак. Вона сама її зробила. Це просто чудо — як вона робить собі зачіски! Так і не кожен лондонський перукар зуміє. Ой, кого я бачу! Доктор Х'юз — і місіс Х'юз. Треба підійти і трохи поговорити з доктором і місіс Х'юз. Як ся маєте? Дуже добре, дякую. Це просто прекрасно, правда?… А де ж шановний містер Річард? Ага, ось він! Боюсь потурбувати його — він такий зайнятий розмовою з молодими дамами! Здрастуйте, містере Річард! Якось бачила, як ви їхали містом… Кого я бачу! Місіс Отвей! І славний містер Отвей, і міс Отвей, і міс Керолайн… Просто сила-силенна друзів! А ось містер Джордж і містер Артур! Здрастуйте! Як ся маєте ви всі? І я добре, дякую вам красненько. Давно не почувалася так добре. Що я чую? Ще одна карета? Хто ж це може бути? Схоже, що це славні Коули… Даю слово, нема нічого приємнішого, ніж отак бути серед друзів! А як щедро натопили! Я скоро підсмажуся. Ні, дякую, мені кави не треба, я кави не п'ю. Якщо можна, добродію, то трохи чаю — не поспішайте, надто не переймайтеся… О, а ось і чай. Все просто прекрасно!

Френк Черчілль повернувся на своє місце біля Емми; тільки-но замовкла міс Бейтс, вона мимоволі підслухала розмову місіс Елтон і міс Ферфакс, що стояли трохи позаду неї. Френк же стояв поруч, заглиблений у думки. Вона не могла точно визначити, чи він теж підслухав цю розмову, чи ні. Після численних компліментів на адресу Джейн стосовно її плаття і зачіски (реакція на компліменти була ввічливою і стриманою), місіс Елтон, очевидно, забажала компліментів і на свою адресу, тож почулося: "А як вам моє плаття? А як вам мої прикраси? Чи гарну зачіску зробила мені Райт?" — і ще багато інших схожих запитань, на які пролунали терплячі та ввічливі відповіді. А потім місіс Елтон сказала:

— Узагалі-то одяг хвилює мене надзвичайно мало, але в таких випадках, як цей, коли я у всіх на виду і коли потрібно зробити приємність Вестонам, — бо вони, не сумніваюся, дають цей бал в основному на мою честь, — не хотілося б виглядати гірше за інших. Між іншим, крім мене, мало хто в цьому залі має на собі перлини. Я так розумію, що Френк Черчілль — прекрасний танцюрист. Подивимося, чи підійдемо ми одне одному як партнери. Френк Черчілль — прегарний молодик. Він мені дуже подобається.

У цю хвилину Френк почав говорити так жваво, що Емма майже не сумнівалася: він почув похвали на свою адресу й більше їх чути не бажає; тож на деякий час голоси двох молодих дам потонули в шумі, аж доки чергове припинення розмови не дало змогу знову виразно почути голос місіс Елтон. До них якраз приєднався містер Елтон, і його дружина вигукнула:

— Ага, так ти, нарешті, знайшов нас у нашому усамітненні? А я саме казала Джейн, що тобі вже пора було поцікавитися, де ми є.

— Джейн! — повторив Френк Черчілль зі здивованим і незадоволеним виглядом. — Що за фамільярність така! Але ж міс Ферфакс, здається, не має нічого проти.

— Як вам подобається місіс Елтон? — пошепки спитала його Емма.

— Ніяк.

— Ви невдячний.

— Невдячний?! Що ви маєте на увазі? — Потім він змінив сердиту міну на посмішку: — Ні, не треба. Не кажіть мені, що ви мали на увазі. А де мій батько? І коли ж ми, нарешті, почнемо танцювати?

Емма ніяк не могла зрозуміти його поведінку; настрій у нього був якийсь дивний. Він відійшов, аби знайти свого батька, але швидко повернувся з Вестонами. Він застав їх у стані легкого збентеження, причину якого вони збиралися пояснити Еммі. Місіс Вестон тільки-но збагнула, що право відкрити бал мусить бути надане місіс Елтон і що місіс Елтон саме на це й очікує, а це йде врозріз із їхнім бажанням надати таке почесне право Еммі. Цю неприємну новину Емма сприйняла стоїчно.

— А де ми візьмемо для неї підходящого партнера? — запитав містер Вестон. — Вона ж думатиме, що Френку слід запросити її.

Френк негайно звернувся до Емми, щоб та підтвердила свою попередню обіцянку, і похвалився, що його вже заангажовано, а батько його всім своїм виглядом демонстрував своє цілковите схвалення такої поведінки. А потім виявилося, що місіс Вестон хотіла, аби з місіс Елтон танцював саме він, і вони саме в цьому збиралися його переконати, що їм удалося зробити досить швидко. Містер Вестон і місіс Елтон мали бути першими, а за ними — містер Френк Черчілль і міс Вудхаус. Емма мусила змиритись і стояти другою за місіс Елтон, хоча вона завжди вважала, що цей бал був улаштований спеціально для неї. І як тут їй було не задуматися про заміжжя!

Наразі місіс Елтон безперечно перемогла в тому, що марнославство її отримало цілковите задоволення, бо хоча вона і мала намір розпочати бал з Френком Черчіллем, від цієї переміни вона нічого не втратила. Могло бути, що містер Вестон виявиться кращим партнером, ніж його син. Емма ж, незважаючи на цю несподівану неприємність, щасливо усміхалася, радісно спостерігаючи за утворенням довгенької низки пар, і наперед тішачись тими численними годинами небачених веселощів, що чекали на неї. Найбільше її турбувало те, що містер Найтлі не збирався танцювати. Він стояв серед глядачів, хоча негоже йому було так чинити — він мусив танцювати, а не ставити себе в один ряд з одруженими чоловіками, батьками і гравцями у віст, котрі тільки робили вигляд, що цікавляться танцями, а самі чекали, доки набереться необхідна для партії кількість гравців. А він же такий моложавий! Ніде б він не контрастував так разюче з оточуючими, ніж там, де стояв. Емма відчувала, що його висока, струнка і підтягнута фігура, що вивищувалася серед незграбних форм і похилих плечей літніх людей, неминуче притягувала численні погляди; а, крім її партнера, серед цілої низки молодих людей не було жодного, хто міг би з ним зрівнятися. Він наблизився на декілька кроків, і цих декількох кроків було достатньо, щоб уявити, з якою витонченою шляхетністю, з якою граціозністю він мусив танцювати, якби тільки захотів. Щоразу, коли вона ловила його погляд, він силувано посміхався, але загалом вигляд у нього був невеселий і задумливий. Їй хотілося, щоб йому більше подобалось оточення, більше подобався Френк Черчілль. Їй здавалося, що він часто за нею спостерігає. Емма не тішила себе думкою, що містер Найтлі замислився саме над тим, добре чи погано вона танцює; але якщо він засуджував її поведінку, то це її не лякало. Між нею та її партнером нічого, крім флірту, не було. Вони більше скидалися на веселих, добрих приятелів, аніж на закоханих. Те, що Френк Черчілль уже думав про неї менше, ніж раніше, сумнівів не викликало.

Бал проходив просто прекрасно. Турботи і безустанні клопоти місіс Вестон не пропали надаремне. Усі виглядали щасливими; і висновок про пречудовий бал, до якого зазвичай приходять під його кінець, було зроблено ще тоді, коли він тільки-но почався. Цей бал не був багатшим на якісь важливі, варті особливої згадки події, ніж зазвичай бувають бали. Однак одну з них Емма все ж таки підмітила. Через два танці мала початися вечеря, а в Гаррієт не було партнера — вона лишалася єдиною незайнятою дівчиною, що сиділа і не танцювала; а досі пари підбиралися таким чином, що важко було уявити, як можна було розбити хоча б одну з них. Але трохи згодом така думка в Емми все ж таки з'явилася, коли вона побачила, як містер Елтон почав наближатися до них неквапливою і невимушеною ходою. Він не запросив би Гаррієт танцювати, якби цього можна було уникнути, — щодо цього вона була певною; і тому очікувала, що він кожної миті може шаснути у картярську кімнату.

Однак втеча не входила до його планів.