Генріх VI : Частина 2 - Сторінка 4

Панове, святий Олбен сотворив тут
чудо, та чи не більшим чудотворцем ібув би той, хто звів би цього
каліку на ноги, як ви гадаєте?
Сімпкокс Ох, пане, коли б ви це зуміли!
Глостер Громадяни Сеніг-Олбенса, чи нема у вашому
місті катів і тих речей, що звуться канчуками?
Мер €, мілорде, до послуг вашої милості.
Глостер Сюди їх негайно.
Мер Гей, приведи негайно ката, хлопче!
Один із слуг виходить.
Глостер А тепер принесіть ослона.
Приносять ослона.
Ну, чоловіче, коли хочеш уникнути канчуків, стрибай через цього
ослона й тікай.
Сімпкокс Ох, пане, я ж і встояти не можу!
Лиш марно познущаєтеся з мене.
©"©дать слуга і кат із канчуком.
Глостер Гаразд, добродію, ми вам вилікуємо ваші ноги.
Гей, кате, всип йому так, щоб перескочив цього ослона.
Кат Слухаю, мілорде. Ану скидай шмаття.
Сімпкокс Ой леле, що ж мені робити? Я ж і встояти не
можу.
Після першого удару ката Сімпкокс перестрибує через ослона і тікає. Народ
біжить за ним з криком: "Чудо!"
Генріх О боже, бачиш це й так довго терпиш!
Маргарита Сміялась я, коли крутій тікав.
Глостер Догнати шахрая! Схопити шльондру!
Дружина Ах, пане, нас на це штовхнула скрута.
Глостер Хай їх б'ють канчуками по всіх ринках, аж поки
вони дістануться до Бервіка, звідки прийшли.
Мер, кат, дружина Сімпкокса та інші виходять.
Кардинал Явив нам Гемфрі чудо тут велике.
Сеффолк Підскочив і бі'гом побіг каліка.
Глостер Ви ж чудеса ще більші нам являли!
Од вас за день один міста втікали.
Входить Б є к і н г є м.
Генріх Які несеш новини, Бекінгеме?
Бекінгем Тріпоче серце, мовить заважає:
Огидне кодло капосних істот —
їх заохотила і об'єднала
Протектора дружина, герцогиня,
Призвідця зборища і проводирка —
Державі небезпеку накликала.
Були там відьми й чаклуни, яких
На місці злочину схопили ми;
Вони із пекла викликали духів,
Випитували про життя і смерть
Володаря та всіх його найближчих.
Про все судити зможете самі.
Кардинал
(стиха, до Глостера)
Ну що ж, протекторе: напевне, скоро
Перед судом дружина ваша стане.
Від цих вістей поникне ваша зброя,
Навряд чи прийдете в належний час.
Глостер Не край, прелате гордовитий, серця.
Скорбота і печаль снагу згнітили;
Знесилений, здаюсь тобі, як здався б
І конюху останньому.
Генріх Себе, о боже, гублять лиходії,
До злочинів мерзенних вдаючись!
Маргарита Твоє гніздо упало з висоти,-
Ганьбу із себе, Гемфрі, змий хоч ти.
Глостер Всевишнього посвідчити молю —
Я відданий державі й королю.
Що сталося з дружиною, не знаю,
Та гірко чуть мені такі новини.
Хоч знатна родом, та якщо забула
Про гідність, честь, злигалася з такими,
Що нас, дворян, бруднять, як та смола,
Вона — чужа, мов рідна й не була.
Нехай ганьба і кара не мине ____л
її, що так знеславила мене.
Генріх Гаразд, цю ніч переночуєм тут,
До Лондона повернемося завтра
І справу цю розглянемо докладно.
Спитаєм з винуватців як належить,
Все зважимо на терезах закону,
Що правду нам дає та оборону.
Фанфари.
Виходять.
СЦЕНА 2
Лондон. Сад герцога Норка.
Входять Иорк, Солсбері та Уорік.
Иорк Тепер, шановні Солсбері й Уорік,
Як по вечері скромній ми самі
Гуляєм тут, вволіть моє жадання:
Слід конче з'ясувати вашу думку
Стосовно прав моїх на королівство.
Солсбері Мілорде, вислухаю вас охоче.
Уорік Ну, друже, Невілів переконаєш —
Вони твої підданці й зроблять все.
Йорк Так ось:
Було в Едварда Третього синів
Аж семеро. Найстарший — принц Уельський
Едвард, чи Чорний принц. За ним наступний
Був Вільям, герцог Гетфілдський, а третій
Був герцог Кларенс, Лайонел. Четвертий —
Джон Гант, Ланкастер. П'ятий — Едмунд Ленглі.
Чи герцог Йоркський. Шостий — Томас Вудсток,
Чи герцог Глостер. Сьомий і останній
Був Вільям, герцог Віндзор1, як відомо.
Раніше батька вмер Едвард, принц Чорний;
Лишився син його єдиний, Річард;
Владарював, як вмер король Едвард,
Він, поки Генріх Болінгброк, Ланкастер,
Найстарший син і спадкоємець Ганта,
Назвавшись Генріхом Четвертим, влади
Не захопив, не скинув короля
Й не відіслав нещасну королеву
До Франції, а Річарда — у Помфрет,
Де, знають всі, його підступно вбито.
Уорік Нам, батьку, герцог правду розказав —
Так рід Ланкастерів здобув престол.
Йорк І силою тримає, не по праву.
Наступник— сина першого помер —
Нащадок другого повинен править.
Солсбері Та Вільям Гетфілд не лишив потомства.
Йорк Син третій, герцог Кларенс, від якого . .
Походжу я, зродив дочку Філіппу,
З якою Едмунд Мортімер, граф Марч,
Взяв шлюб; мав син їх Роджер трьох дітей,
Це — Едмунд, Анна і Елеонора.
Солсбері Цей Едмунд ще за влади Болінгброка,
Читав я, домагавсь корони й став би
Державцем, та до смерті у полоні
Глендауер тримав його. Що ж далі?
Йорк Його сестра найстарша Анна — мати
Моя, що мала право на корону;
їй чоловіком Річард був, граф Кембрідж,
Син Ленглі, Йорка,— той був п'ятим сином
Едварда Третього. Від неї в мене
Права на трон — від доньки графа Марча,
Чий батько Едмунд Мортімер мав шлюб
З Філіппою, дочкою Лайонела.
Тож я, раз перевага надається
Нащадкам сина старшого,— король.
Уорік Це все ясне, як білий день. Корона
У Генріха від Джона Ганта. Той
Четвертим сином був, а право Йорка —
Від третього. Рід Ганта буде править,
А Лайонелів скніти? Ні, він квітне
В тобі, в твоїх синах, чарівних бростях.
Тож, батьку Солсбері, схилім коліна
І в цій таємній змові будьмо перші,
Хто привітає справжнього державця
З його родинним правом на престол.
Обидва Будь славен, Річард, Англії королю!
Йорк Спасибі, лорди. Я ще не король,
Бо не вінчався і лихою кров'ю
Ланкастерською не скропив меча.'
Але це все здійсниться не за мить,
А обмірковано, без розголосу.
Ви, як і я, у ці тривожні дні
Зухвальства Сеффолка не помічайте,
Ні чванства Бофорта, і Сомерсета,
І Бекінгема, і всієї зграї.
Хай перш вполюється пастух отари,
Достойний принц, наш добрий герцог ГемфрІ.
Йому погубу снуючи, вони
Самі погинуть — так пророчить Йорк.
Солсбері Цього достатньо: вас ми розумієм.
Уорік Одного дня, мені віщує серце,
Уорік зробить Йорка королем.
Йорк Мій Невіле, тебе ж я запевняю:
В державі нашій після короля
Тебе найпершим настановить Річард.
Виходять.
СЦЕНА З
Лондон. Зала суду.
Сурми.
Входять король Генріх, королева Маргарита, Глостер, Йорк,
Сеффолк, Солсбері, а також під вартою — герцогиня Глостер-
ська, Марджері Джорден, Саутвел, Юм і Болінгброк.
Генріх Вперед, Елеоноро Кобгем, вийдіть.
Провина ваша перед нами й богом
Тяжка. Прийміть же вирок за гріхи,
Що їх у біблії карали смертю.
(До Джорден та інших)
Вас, чотирьох, повернуть до в'язниці,
На місце страти звідти поведуть:
В Смітфілді відьму спалять на вогні,
Ви підете на шибеницю троє.
Ви ж, пані, бувши знатні родом, честі
Позбудетесь назавжди і покуту
Прилюдну три дні маєте відбуть,
А потім вибратись на острів Мен,
Під нагляд Джона Стенлі, у вигнання.
Герцогиня Прийму вигнання, прийняла б і смерть.
Глостер Дружино, засудив тебе закон —
Я скасувати присуду не можу.
Герцогиня та інші під вартою виходять.
В очах у мене сльози, в серці біль.
О Гемфрі, ця ганьба в твої літа
Зведе тебе, сердешного, в могилу!
Дозвольте, владарю, піти. Скорботі
Потрібна втіха, старості — спочин.
Генріх Стривай, шановний Гемфрі. Спершу ти
Дай жезл мені: віднині Генріх сам
Протектор; і господь мені надія,
Опора, проводир, зоря ясна.
йди з миром, Гемфрі; любий ти мені
Не менше, ніж коли протектор був.
Маргарита Не бачу я причини, щоб монарху
Дорослому потрібен був протектор.
Бог і король дадуть державі лад —
Свій жезл і владу віддавай назад.
Глостер Мій жезл? Ось він, мій Генріху державний.
Тобі його охоче піднесу,
Як батько твій мені свого часу,
І покладу його до ніг твоїх,
Хоч інший хто схопив би, тільки б зміг.
Прощай, королю! Хай навік засну.
Тобі я зичу миру й талану.
(Виходить)
Маргарита Тепер ти, Генріху, король; тепер
Я королева, Глостер же злиняв.
Так потерпів — одразу два удари:
Дружину вигнано і, наче гілку,
Відтято влади жезл. В руці твоїй
Повинен бути він, королю мій.
Сеффолк Так сосна хилиться в негоди пору;
Отак принижено Елеонору.
Йорк Облишмо їх. Владарю, на сьогодні
Призначено двобій, і вже готові
Обвинувачений та позивач —-у
Зброяр з підмайстром — битися. Прошу
Величність вашу подивитись герць.
Маргарита Для того, лорде, я й лишила двір,
Щоб глянути, чим спірка ця скінчиться.
Генріх В ім'я творця готуйте все, що слід.
Хай кінчать спір. Бог правого боронить!
Йорк Такого полохливця, боягуза
Нікчемного, як цей служник зброярський,
Не бачив зроду я, шановні лорди.
Входять з одного боку зброяр Горнер та його сусіди; вони весь час
п'ють до нього, і він уже напідпитку; в руках у нього кий, до кінця якого при-
в'язана торбинка з піском; перед ним барабанщик. З другого боку вхо-
дить Пітер з барабанщиком і таким самим києм, супроводжуваний
підмайстрами, що п'ють до нього.
1-й сусіда Ось, сусідо, п'ю цю чару білого вина за вас.
Не бійтеся, сусідо, все у вас вийде як слід.
2-й сусіда А ось, сусідо, ось чара червоного.
3-й сусіда А ось кухоль добрячого пива, сусідо; випийте
й не бійтеся свого слуги.
Горнер Давайте, вип'ю з усіма вами, а Пітеру — дулі!
1-й підмайстер Ось, Пітере, п'ю за тебе. Тримайся!
2-й підмайстер Не журись, Пітере! Не бійся господаря, не по-
ганьби честі підмайстрів.
Пітер Спасибі вам усім. Пийте й моліться за мене,
прошу вас. Це, здається, я випив мій останній ковток на цім світі.
Чуєш, Робіне, якщо я загину, бери мого фартуха, а ти, Віллє,
візьмеш мого молота, а тобі, Томе, хай будуть усі мої гроші.
Господи, благослови! Помилуй, боже! Куди ж мені до мого госпо-
даря, він звичний битися.
Солсбері Ну, годі пити, починайте. Гей ти, як тебе звуть?
Пітер Пітер, ваша милосте.
Солсбері Пітер! А далі як?
Пітер Ціп.
Солсбері Ціп! От і помолоти свого господаря, щоб йому
заціпило.
Горнер Панове, я, влаене, прийшов сюди через свого
підмайстра, щоб довести, що він шахрай, а я — чесна людина.
А щодо герцога Йорка, то, хай я помру на місці, якщо коли-не-
будь бажав йому лиха, чи королю, чи королеві. А тому, Пітере,
як дам тобі, так і звалю одним ударом!
Йорк Ледь язиком негідник повертає.
Сурміть, хай починається двобій.
Сигнал.
Вони б'ються, і Пітер звалює господаря на землю.
Горнер Стривай, Пітере, стривай! Зізнаюся, зізнаюся в
зраді.
(Вмирає)
Иорк Заберіть його зброю. Ну, дякуй, хлопче, богові і
доброму вину, якого набрався твій господар.
Літер О господи, невже я здолав свого ворога перед
таким зібранням? Ну, Пітере, ти відстояв правду.
Генріх Геть зрадника з-перед моїх очей!
Смерть довела його тяжку вину,
І справедливий бог явив нам щирість
Та безневинність бідака цього,
Якого замірявся вбить негідник.
Іди ж за нами, візьмеш нагороду.
Фанфари.
Виходять.
СЦЕНА 4
Вулиця в Лондоні.
Входять Глостер та с л у г и в жалобі.
Глостер Так часом хмара день ясний затьмарить,
І неминуче після літа прийде
Зима студена з хугою, морозом;
Так змінюються радощі й печалі.
Скажіть, котра година?
Слуга Вже десята.
Глостер Я о десятій маю тут зустріти
Покарану, нещасну герцогиню.
Для ніг її тендітних і чутливих
Шлях крем'янистий, мабуть, нелегкий.
Чи зніс твій дух шляхетний, люба Нелл,
Зухвалі погляди людців нікчемних,
Глумливий сміх над соромом твоїм?
Та чернь за колісницею пливла,
Як їхала ти вулицями гордо.
Тихіш! Вона, напевне; приготуюсь
її страждання бачити, втру сльози.
Входить герцогиня Глостерська у білій сорочці, з ярликом, пришпи-
леним на спині, боса, із засвіченою свічкою в руках.