Генріх VI : Частина 2 - Сторінка 5

З нею сер Д ж о н
Стен лі, шериф і сторожа.
Слуга Відбить її в шерифа, ваша милість?
Глостер Не гарячкуйте, хай вона проходить.
Герцогиня Ганьбу мою прийшов побачить, муже?
Ти теж караєшся. Глянь, як у тебе
Цей натовп нерозумний очі вп'яв,
І кожен тиче пальцем, головою
Киває! Глостере, від злих очей
Сховайся, зачинись, ганьбу мою
Оплакуй, наших ворогів кляни.
Глостер Утихомирся, Нелл, забудь про лихо.
Герцогиня Чи можу, Глостере, забуть себе?
Як здумаю, що я твоя дружина,
А ти протектор, ближній короля,
То здасться: так вести мене не мали б,
Ганьбою вкриту, з написом на спині,
У супроводі черні, що радіє
Моїм сльозам і стогонам тяжким.
Безжальний кремінь ранить ноги ніжні;
Ледь я здригнусь, регоче хижий натовп
І радить, як мені ступати слід.
О Гемфрі, як знести ярмо ганьби?
Як я дивитимусь тепер на світ?
Чи сонцю я радітиму? Ні, буде
Для мене світлом темрява, ніч — днем,
А спогад про пишноту — справжнім пеклом!
Скажу собі: "Це я — дружина Гемфрі,
Він — герцог, принц, правитель в цій країні,
Хоч так він правив і такий був герцог,
Що осторонь стояв, як я, нещасна
Дружина, посміховиськом була
Для кожного поганця й волоцюги".
Та не шарійся через сором мій,
1 не хвилюйся,— ще сокира смерті
Не висне над тобою, хоч, я певна,
Повисне швидко. Сеффолк цей, спроможний
На все з тією, що обох нас люто
Ненавидить, Йорк, Бофорт нечестивий
Для крил твоїх тенет понаплітали,-
Як не літай, заплутають тебе.
А поки не заплутали, не бійся,
Не намагайся лихо відвернуть.
Глостер Ну, досить, Нелл: ти цілиш не туди!
Щоб стати жертвою, слід провинитись.
І вдвадцятеро більше ворогів,
З яких сильніший вдвадцятеро кожен,
Мені б завдати шкоди не змогли,
Адже я чесний, відданий, невинний.
Чи хочеш ти, щоб визволив тебе?
Собі на лихо я б закон порушив,
Та все ж безчестя не уникла б ти.
Для тебе благо, люба Нелл, смирення,
Тому прошу, терпінням серце сповни,
Цих днів страждання швидко відійдуть.
Входить герольд.
Герольд Кличу вашу милість до парламенту його велич-
ності, який збереться в Бері першого числа наступного місяця.
t-C: A
Глостео Без попередньої моєї згоди!
Самі все вирішили. Що ж, прийду.
Герольд виходить.
Піду я, Нелл. Шерифе, хай покута
Не перевищить присуду державця.
Шериф Скінчились повноваження мої
Тут, ваша милосте. На острів Мен
її вже сер Джон Стенлі відвезе.
Глостер То вам, сер Джон, за нею наглядати?
Стенлі Так, ваша милосте, такий наказ.
Глостер Гірш не обходьтесь з нею лиш тому,
Що я прошу за неї. Може, доля
Мені всміхнеться знов, то за добро
Я вам віддячу. Прощавайте, сер.
Герцогиня Ти йдеш і не прощаєшся зі мною?
Глостер Глянь, сльози говорити не дають.
(Виходить зі своїми слугами)
Герцогиня І ти пішов? Пішла моя розрада!
Самотня я. Єдина втіха — смерть,
Смерть, імені якої я лякалась,
Бо мріяла про вічність на землі.
Веди мене відціль, благаю, Стенлі,
Куди завгодно; милості не жду.
Провадь, куди наказано тобі.
Стенлі На острів Мен, міледі. Будуть з вами
Обходитися згідно з вашим саном.
Герцогиня Це негаразд. Позбавлена я честі,
То як безчесну приймуть там мене?
Стенлі Як герцогиню і дружину Гемфрі
Зустрінуть вас на острові, міледі.
Герцогиня Прощай, шерифе! Хай тобі щастить
Більш, як мені, хоч сором мій стеріг ти!
Шериф Даруйте — служба це моя, міледі.
Герцогиня Так, так, прощай. Ти виконав її.
Ну що, ходімо, Стенлі?
Стенлі Кінець покуті, скиньте цю сорочку.
В дорогу треба вам перевдягтися.
Герцогиня 3 сорочкою ве скину —я ганьби,
Що найдорожчі татя зйвсуе;
Як не вберусь, її я не прикрию.
Веди мерщій, невояі прагну я.
Виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ
CUEHA 1
Зала засідань парламенту в .абатстві святого Едмунда
в Бері.
Сурми.
Входять до парламенту король Гяенріл, королева йа^гарита,
кардинал Бофорт, Сеффолж, Йюрк, Б"жїят*м та і "ній і.
Генріх Дивуюсь, лорди,— Глостера немає.
Останнім він приходити "є звик.
Напевно, щось затримало його.
Маргарита Не бачите ви, як змінився він,
А чи волієте не помічатл?
Як він тепер поводиться велично,
Яким зухвалим віднедавна став,
Пихатим, непоштивим, мало схожим
На себе? Пам'ятаємо, він був
Люб'язним, чемним; глянути, бувало,
Не встигнем, як навколішки ставав,
Захоплював покірністю весь двір!
Та стріньте ви тепер його уранці,
Коли спішить вас кожен привітати,-
Насупить брови, з поглядом сердитим
Мине й колін своїх не схилить впертих,
Зневаживши обов'язок підданця.
Нікого не лякає гавкіт шавки,
Але й мужі тремтять, як лев ричить,
А Гемфрі не малий в державі муж.
По-перше, він у вас найближчий родич;
Якби упали ви, піднісся б він.
Гадаю, з огляду на ту злобу,
Яка таїться в нім, на ті здобутки,
Що принесло & йому падіння ваше,
Не слід його в оточення своє
І в королівську раду допускати.
Він заграванням; привернув серця
Простолюду. Як здумає про бунт,
Боюся, підуть вєі вони за ним.
Тепер весна, й коріння бур-'яків
Мілке;, стерпіть їх — розростуться буйно
І недоглянутий заглушать сад.
Це в Гемфрі вгледіти допомогла
Моя про вас турбота, володарю.
Чи, скажете, жіноча полохливість?
Що ж, доведіть своє, переконайте —
Скажу, що марно скривдила його.
Мій лорде Сеффолк, Бекінгеме, Йорку,
Як можете, слова мої спростуйте,
Ані — їх слушність визнайте.
Сеффолк Як точно
Усе в Т4м герцогу величність ваша
Помітила! Якби й не чув. цих елів,
То говорив— би зараз те, що й ви.
Клянуся, герцогиню він напутив
Злигатися з отим відьомським кодлом.
Та хай1 і не причетний він до цього,
То все ж пишавсь походженням високим
(Бо ж родич і наступник короля),
І непомірні хвастощі його
Штовхнули ошалілу герцогиню
Кувати зраду королю— ма лихо.
Хоч тихі з вигляду глибокі води,
Але вони, відомо,, греблі рвуть;
Ягнятко цуплячи, не гавкне лис.
Ні, ні, владарю, Глостер не розкритий,
Глибокої облуди повен він.
Кардинал Чи незаконно він не прирікав
За незначні провини люту смерть?
Йорк А чи не він, коли при владі був,
Збирав для війська гроші по країні,
Але не відсилав? І через те
Стількох французьких міст ми позбулися.
Бекінгем Ну,, це дрібниці в порівнянні з тим,
Що в смирнім герцогу розкриє час.
Генріх Гаразд, шановні. Ваші намагання
Очистити від тернів нашу путь
Похвальні. Та підказує сумління:
Наш родич Глостер мав такий же намір
Державну нашу зрадити особу,
Як безневинний голуб чи ягня.
Він надто лагідний і доброчесний,
Щоб зло таїти чи кувати зраду.
Маргарита Ох, що страшніше за сліпе довір'я?
То він мов голуб? Пір'я, знать, позичив,
А сам такий зловісний, наче ворон.
Ягня? З ягняти шкуру натягнув,
Та не позбувся вовчого нутра.
Що, не начепить машкари хитрун?
Обачніш, владарю! Не порішим
З облудником — не буде нам добра.
Входить Сомерсет.
Сомерсет Здоровий хай живе владар мій добрий!
Генріх Вітаю, лорде Сомерсет. Які
Із Франції новини?
Сомерсет Всіх земель
Там позбулись ви; втрачено усе.
Генріх Гірка це вість! На все господня воля...
Йорк
(убік)
Гірка це вість для мене; сподівавсь,
Мов на англійську землю благодатну,
На Францію. Але зів'яв мій квіт
Ще в пуп'янку, й листки пожерла гусінь!
Однак невдовзі я зараджу лиху
Чи титул свій за славну смерть віддам.
Входить Глостер.
Глостер Добра і щастя зичу королю!
Пробачте, владарю, що запізнився.
Сеффолк Ні, Глостере, зарано ти прийшов!
Коли не став поряднішим, ніж був,
Як зрадника тебе я арештую.
Глостер Що ж, Сеффолку, не зашаріюсь я
З цього арешту, не змінюсь в обличчі —
Правдиве серце важко залякати.
Вільніший я від зради королю,
Ніж найчистіше джерело від бруду.
Хто винуватить? В чім вина моя?
йорк Відомо нам: ви брали хабарі
У Франції, а війську не платили,
Тому й позбувся Франції король.
Глостер Кому це — вам? Та звідки це відомо?
Не ласився я на платню солдатську,
З французів навіть шеляга не взяв.
Бог свідок, я ночей недосипав,
За ніччю ніч — країні на добро!
Нехай хоч шаг, що я з держави здер,
Нехай хоч гріш, прихований для себе,
Як доказ подадуть в мій судний день!
Чимало фунтів із своїх прибутків,
Щоб не тягти податків з бідняків,
Я гарнізонам виплатив; ніколи
За це відшкодування не просив.
Кардинал Вам вигідно, мілорде, так казать.
Глостер Кажу я щиру правду, свідок бог!
Йорк '-— Під час протекторства ви піддавали
Нечуваним тортурам винуватців
І Англію жорстокістю зганьбили.
Глостгр Чи ж не відомо всім, що як протектор
Я мав єдину ваду — жалісливість?
Мене розчулювали сльози; винні
Лише благанням за гріхи платили.
Якщо це був не вбивця й не грабіжник,
Що підло подорожніх оббирав,
То я ніколи не карав як слід.
Убивць кривавих справді катував
Більш, як грабіжників і всіх злочинців.
Сеффолк Від цих гріхів відмовитись неважко.
Але за вами злочини, мілорде,
В яких навряд чи виправдатись вам.
Вас арештовую ім'ям державця
І доручаю пану кардиналу
Тримати, поки не почнеться суд.
Генріх Мій лорде Глостер, щиро сподіваюсь,
Що ви розвієте усі підозри.
Я серцем відчуваю — ви не винні.
Глостер Ох, владарю, лихі настали дні!
Честь марнолюбство придушило підле.
А. милосердя вигнала злоба.
Немає гідності у королівстві,
Запобігання нице торжествує.
Життя моє відняти прагнуть, знаю.
Якби ж я смертю край наш ощасливив
І їхній, тиранії край поклав,
Тоді— охоче я життя віддав би.
Та це лише пролог в шаленій грі,
Бо смерті тисяч, що й не ждуть біди,
Трагедії страшної не скінчать.
Ві очах у Бофорта іскриться гнів,
В нестямній люті супить брови Сеффолк,
А Бекінгем: лайливим язиком
Полегшує тягар душі своєї;
Зухвалець Йорк, що пнеться вище хмар
(Я присадив його пиху), заміривсь
Обмовами життя відняти в мене.
Ви ж, королево, з іншими всіма
Тут безпричинно ганите мене
І докладаєте усіх зусиль,
; Щоб ворога в мені король добачив.
Так, спільно міркували ви над цим;
Я знав про ваші зборища таємні,
Де ви мені, безвинному, снували
Погибель. Досить знайдеться лжесвідків,
Сто зрад, тяжких мою провину збільшать.
Недарма твердить приказка стара:
"Як є собака — аяайдеться дрючок".
Кардинал Владарю, лихослів'я це нестерпне!
Я" тих, що ревно" вас оберігають
Від лютих зрадників, ножів лихих,
Так будуть лаяти, клясти, ганьбити,
Як винні промовляти вільно будуть —
Завзяття ваших друзів охолоне.
Сеффолк Чи він. володарці не дорікнув
Дошкульно, хоч і вельми красномовно,
Тим, що вона когось тут підбивала
На нього марно зводити ганьбу?
Маргарита Хай душу відведе, хто гру програв.
Глостер О,, знали б ви, яку сказали правду!
Так, я програв, та лихо тим, хто виграв
..: Нечесно.