Герої з романів - Сторінка 3
- Нікола Буало -А щоб розв'язати таке важливе питання, яке я вам поставила, мені б хотілося зібрати всіх наших шляхетних товаришок і славетних приятелів. А що їх немає, мудрий Мінос стане за скромного Фаона, а втішний Діоген за галантного Езопа.
П л у т о н
Стривай, стривай, от я зараз покличу одну особу, з якою вам добре зійтися. Принедіть-но Тізіфону! 20
Сап ф о
Кого? Тізіфону? Я ж її знаю, і, може, ви не прогніваєтеся, коли я прочитаю вам її опис, що я зробила заздалегідь, щоб умістити його в одну з тих історій, які ми, письменники й письменниці, мусимо заправляти до кожної книги нашого роману.
Плутон
Опис фурії! Що за химерна витівка?
Діоген
Не така вже й химерна. Ця сама Сапфо, як бачите, змалювала у своїх творах багато шляхетних
95
пань, котрі своєю вродою аж ніяк не переважують Тізіфони, а все ж завдяки галантним словесам і добірному й штучному способові говорити вважаються за гідних героїнь романів.
М і н о с
Не знаю, глупота це чи цікавість, але, признаюсь,— мені вельми кортить почути такий чудернацький опис.
П л у т о н
Добре, згода, хай вона вам прочитає, щоб ви таки потішились. Побачимо, чи їй пощастить зробити милою і граційною найстрашнішу з евменід.
Д і о г є н
Їй це за виграшки: кона якось уже створила такий шедевр, змалювавши чеснотливу Аріцідію. Слухаймо ж, я бачу, як вона дістає свій утвір з кишені.
С а п ф о
(читає)
"Уславлена діва, про яку я збираюся вам розповісти, має щось таке нестямно незвичайне і моторошно дивовижне, що я не без деякого вагання беруся до опису її подоби".
Мінос
Прислівники "нестямно" і "моторошно", як на мене, вжиті тут вельми до речі.
С а п ф о
(читає далі)
"На зріст Тізіфона, звісно, зависока і куди перевищує представниць своєї статі, але її рухи такі вільні
96
й легкі, а етап такий зграбний, що їй напрочуд пасує навіть ця надмірність. Очі в неї маленькі, але горять як жар, виразні, проникливі, круг них ободи, наче з цинобри, що прегарно відтінюють їхній полиск. Її волосся в'ється дрібними кучерями і, сказати б, то змії згортаються клубком і пустотливо граються круг її голови. Шкіра Тізіфонина не блякла й блідава, як у скіфських жінок, а шаріє мужнім, шляхетним брунатним рум'янцем, властивим африканкам, що їх сонце сподобляє свого зичливого погляду. Перса скидаються па дві півкулі, і пипки їхні спалені, наче в амазонок: розбігаючись якомога далі від шиї, вони недбало і млосно ховаються Тізіфоні попід пахви. У всьому її тілі така сама довершеність. Постава її напрочуд горда і велична. Коли наша героїня поспішає, вона радше не йде, а летить, і навряд чи сама Аталанта змогла б її випередити па перегонах. Нарешті, ся цнотлива панночка зроду ненавидить гріх, а надто криваві злочини, і невтомно переслідує їх зі смолоскипом у руці, завше в товаристві своїх двох знаменитих сестер,— Алеко й Мегери, таких самих нищительок злочинів, як і вона сама. Сказати б, усі троє сестер — живе втілення моральності".
Д і о г є н
А що. хіба не предивний опис?
Плутон
Авжеж. Бридоту змальовано тут у всій її довершеності, щоб не сказати в усій її красі. Але годі слухати цю навісноголову. Провадьмо далі огляд наших героїв, не клопочучись більше розпитами, бо всі вони, як бачимо, глузду билися: пильнуймо просто, як вони проходять повз балюстраду і не спускаймо їх
97
з ока, аж поки вони вступлять до галерей. Бо я забороняю їх випускати звідти, перш ніж надумаю, як чинити з кожним. Нехай вони заходять зараз гуртом. А що, Діогене, чи всі ці герої знані в історії?
Д і о г є н
Ні, багато їх вигаданих.
Плутон
Вигадані герої? Та які ж то герої! Д і о г є н
Як! Герої як герої. Саме вони займають у книгах чільне місце і неминуче побивають решту.
Плутон
Назви мені, коли твоя ласка, деяких.
Д і о г є н
З дорогою душею. Оропдат, Спітрідат, Алкамеп, Мелінт, Брітомар, Меріїгдор, Артаксандр тощо.
Плутон
І всі ці герої, як і попередні, дали обітницю балакати тільки про кохання?
Д і о г є н
Спробували б вони не дати! Тай за яким правом вони б називалися героями, коли б не були закохані? Хіба ж кохання тепер не найвища чеснота?
Плутон
Що ото за довготелесий бевзь пасе задніх? Недолугість так і світиться у нього па виду. Як тебе звати?
98
Астр а т
Мене звати Астратом 21.
П л у т о н
Чого тут тобі треба?
А с т р а т
Хочу побачити царицю.
Плутон
Ви тільки гляньте на цього лобура! Та я що, ховаю царицю тут у скриньці і показую її кожному відвідувачеві? Хто ти єси? І чи був ти коли-небудь?
А с т р а т
Та вже ж був, один історик латинський так про мене и каже: Астрат жив.
Плутон
І це все, що історія про тебе знає?
Астрат
Так, і на цій чудесній підставі скомпоновано трагедію "Астрат", де трагічні пристрасті появлені так майстерно, що глядачі від початку до кінця розлягаються реготом, а я все плачу, бо мені не показують цариці, до якої пориває мене кохання.
Плутон
Гаразд, іди-но в галереї, може, там узриш свою царицю. А хто ж цей вайлуватий одоробало-римлянин, що плентається за цим палким коханцем? Як його на ім я?
99
О с т о р і у с
Моє ім'я О с т о р і у с 22
Плутон
Не пригадую, щоб мені попадалося в історії це ім'я.
О с т о р і у с
А все ж воно там є. Абат Пюр свідчить, що читав про мене.
Плутон
Теж мені знайшов свідка! А скажи мені, опіканче абата Пюра, сам ти щось важив на світі? Тебе бачив хоч хто-небудь?
Осторіус
Ще б пак! Завдяки п'єсі цього абата мене бачили в Бургундському готелі 23.
Плутон
Скільки разів?
Осторіус
Таж один.
П л у т о н
Ну й вертай, звідки прийшов.
Осторіус
Так актори мене більше не хочуть.
Плутон
І ти сподіваєшся, що бавитимеш мене краще, ніж вони. Геть з-перед очей, і швидше. Забирайся в гале-
100
реї! От іще одна героїня; вона, здається, не дуже хапається йти. Але я їй вибачаю. Обладунок її такий важкий і сама вона стільки важить, що, мабуть, більше пристала з утоми, аніж з непокори. Хто це?
Д і о г є н
Чи ж ви не впізнаєте Орлеанської діви?
Плутон
То це та завзята дівчина, що визволила Францію з-під ярма англійців?
Д і о г є н
Саме вона.
Плутон
Обличчя в неї пласке і навряд чи гідне того, що за неї розповідають.
Д і о г є н
Вона кахикає і підходить до балюстради. Послухаймо! Певно, зараз скаже промову і, звісно, віршами, інакше вона й не може.
Плутон
А вона справді має талант до віршів?
Д і о г є н
Зараз побачите.
Орлеанська діва
Великий принце 21, ти й для мене став великим!
З пошани не впада тебе вітати криком.
Мені пробуджуєш ти мужність у грудях,
Вкупі з мужністю пробуджується страх,
101
Тебе побачивши, в солодкім серце болі
Ввись поривається з земної геть юдолі.
Коли б то я могла з утіхи голосить,
Але тебе своїм учинком не вразить.
Коли б то ратище поцілило у мене
Туди, де сходиться із шиєю рамено,
І покривавив би багрянистий потік
Мені лопатку, спину, крижі й бік.
Плутон
По якому вона говорить?
Д і о г є н
Питаєте! По-нашому.
Плутон
Невже ж таки по-нашому? А я гадав — не то по-бретонському, не то по-німецькому. Та хто ж її навчив такої химерної французчини?
Д і о г є н
Вона сорок років стояла на пансіоні в одного поета.
Плутон
Кепський же з нього вихователь.
Д і о г є н
А платили йому щедро 25, він і заживав на ці гроші світу.
ГІ л у т о н
Дарма платили. Ех, діво Орлеанська, нащо собі памороки забивати гидкими високоштильними слове-
102
сами? А колись же ви тільки й думали, щоб урятувати батьківщину, і поривались тільки до слави.
Діва
До слави?
Лише одним шляхом її дістатись змога.
Вибоїста й вузька...
Плутон
Мені в вухах од неї лящить!
Діва
Вибоїста й вузька для нас ота дорога.
Плутон
Та й вірші, до лиха! Тільки-но вона починає декламувати, як голова мені макітриться.
Діва
Його не влучила ані одна стріла, Вірніше, влучила, та крові не лила.
Плутон
Знову за своє! Далебі, з усіх героїнь, що сюди приходили, ця діва найприкріша. Ось уже хто до себе не прихилить! Запеклості й зашкарублості їй не позичати, вона швидше заморозить тебе, ніж причарує.
Д і о г є н
А таки причарувала хороброго Дюнуа.
П л у т о н
Вона причарувала серце Дюнуа?
103
Д і о г є н
Авжеж!
Бо серце Дюнуа, з усіх найбільше в світі.
Здолає дві в собі любові потаїти.
Треба тільки знати, яка то любов. Дюнуа так мовить про неї в поемі, присвяченій цій чудесній діві:
На цей небесний зір, на це чоло пукате
Я тільки зважуюсь побожно дивувати.
Мою ясну любов до тебе, дорога,
Ніколи не сплямить, розгнуздана жага.
Хай буде так! Прийми ж мою покутну й щиру
Покладену до ніг прекрасних цю офіру!
Хіба погано тут висловлено пристрасть? І слово "офіра" таке слушне на вустах войовничого Дюнуа!
П л у т о н
Ще б пак! Після таких віршів ця доброчесна войовниця може безпечно чарувати всіх героїв, що це пішли в галереї. Я не боюся, що вони зледащіють. А зараз хай вона йде геть. Мені лячно, якби вона знову не взялася до своєї декламації, бо для мене мука тяжка її слухати. Ну ось, пішла. Здається, тут не залишилося жодного героя. Та ж ні, я помилився; за цими дверима стоїть хтось. Очевидячки, він не чув, що я звелів усім іти. Ти знаєш його, Діогене?
Д і о г є н
Це Фарамунд 26, перший король французький.
П л у т о н
Що ж він там бубонить собі під ніс?
104
Фарам у н д
Ви добре знаєте, божиста Роземундо, що я вас покохав, ще не дочекавшись щастя познайомитися з вами, і що самої розповіді про ваші принади, яку я почув од мого суперника, стало, аби я безтямно залюбився в вас.
П л у т о н
Цей буцімто закохався в свою панну ще до знайомства з нею.
Д і о г є н
Так, він ні разу її не бачив.
П л у т о н
То, значить, він закохався в портрет?
Д і о г є н
Він і портрета її не бачив.
П л у т о н
Ну, коли ви гадаєте, що він при добрім розумі, тоді я знаю, хто ж божевільний. Але скажіть мені, закоханий Фарамунде, хіба ви не раді, що заснували найпишніше королівство у всій Європі і що один із ваших спадкоємців король, який править ним сьогодні? То чому ж ви так не до речі взяли собі думку за принцесу Роземунду?
Фара м у н д
Правда ваша, ясний пане. Але кохання...
105
Плутон
Ха! Кохання, кохання... Якщо тобі до вподоби без краю нарікати на кохання, то йди в галереї! А щодо мене, то першого, хто забалакає про нього, я затоплю берлом межи очі! Хтось іще йде. Доведеться розчерепити йому голову.
М і н о с
Обережно! Хіба ви не бачите, що не Меркурій?
Плутон
Даруйте мені, Меркурію. Сподіваюся, що ви не збираєтеся балакати зі мною про кохання?
Меркурій
Ви знаєте, що до кохання мені байдуже.