Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори - Сторінка 50

Люди складають пісні, в яких співається, що в його дні потекли золоті річки.

— Отже, так чи так, а пророцтва давніх пісень виявилися правдивими!— зауважив Більбо.

— Авжеж!— підтвердив Гандальф.— А чого б їм було й не справдитися? Ти ж не перестанеш вірити в пророцтва тільки тому, що сам допоміг їм здійснитися? І чи не думаєш ти, що тільки своїм таланом ти вирятовувався з усіх твоїх пригод і тільки заради свого власного добра? Ти просто чудовий гобіт, пане Злоткінс, і я тебе дуже люблю, але, зрештою, ти — лишень маленький чоловічок у великому світі!

— То й слава небу!— сказав Більбо, сміючись, і подав чарівникові посудину з тютюном.