Голомоза співачка - Сторінка 4

Ну що ж, логічно.

МІСІС МАРТІН. Я згодна.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Справді, в житті все дуже просто. (До подружжя Смітів.) А ви — поцілуйтеся.

МІСІС СМІТ. Ми й так недавно цілувалися.

МІСТЕР МАРТІН. Вони й завтра цілуватимуться. Часу вистачить.

МІСІС СМІТ. Пане Головпожежнику, з вашою допомогою ми чудово все з'ясували. Отже я прошу вас без церемоній, скидайте цей шолом і присядьте на мить.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Даруйте, але я на службі й зайшов на хвилинку. Я залюбки зніму свій шолом, а от сісти, за браком часу, ніяк не можу. (Він сідає, але шолом не скидає.) Мушу зізнатися, що до вас дістатися мене спонукали не вечірні розваги, а справи службові.

МІСІС СМІТ. То розкажіть нам, пане Головпожежнику, що це за справи такі?

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я наперед вибачаюся за таке своє нетактовне втручання (вкрай зніяковів), кх-гм (вказує пальцем на подружжя Мартінів), це не буде... з мого боку... в їхній присутності...

МІСІС МАРТІН. Кажіть, не стидайтеся.

МІСТЕР МАРТІН. Ми — давні друзі. Вони нічого від нас не приховують. МІСТЕР СМІТ. Кажіть.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ну що ж, добре. У вас тут часом нічого не горить? МІСІС СМІТ. А чому ви нас про це питаєте?

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. А тому що... я вибачаюся, маю наказ знищувати всі пожежі, які є в місті.

МІСІС МАРТІН. Усі? ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Геть усі.

МІСІС СМІТ (збентежено). Я, власне, не знаю... не думаю... хочете, я піду подивлюся?

МІСТЕР СМІТ (принюхується). Навряд, щоб у нас щось горіло. Нічим таким, наче, горілим не пахне.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК (засмучено). Зовсім нічого? Може, яка дрібна пожежника у димарі або мотлох зайнявся десь на горищі чи у підвалі? Іскорка, вогник, жаринка.,, невже не знайдете?

МІСІС СМІТ. Далебі, так не хочеться вам жалю завдавати, але, здається, для вас саме зараз у нас нічого такого немає. Але я клянуся вам: раптом щось скоїться, то я вас миттю про це сповіщу.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Пильнуйте усякий вогонь, і я буду вам безмірно вдячний.

МІСІС СМІТ. Домовилися.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК (до подружжя Мартінів). А у вас, часом, вдома нічого не горить?

МІСІС МАРТІН. На жаль, ні.

МІСТЕР МАРТІН (до Головпожежника). Із цим у нас нині скрутно.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Боляче про це чути. Нічим похвалитися, так, дрібнота усяка — димар загорівся, сарай... Хіба ж це діло. Ніякого зиску. Коли на нулі продуктивність, то й преміальних катма.

МІСТЕР СМІТ. Кепські справи. І так тепер скрізь, де не глянь. Візьміть торгівлю або рільництво, сей год ситуація там така сама, як і з пожежами.

МІСТЕР МАРТІН. Ні збіжжя тобі, ні пожеж.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. І повеней не дочекаєшся.

МІСІС СМІТ. Зате цукор є.

МІСТЕР СМІТ. Бо цукор ми імпортуємо.

МІСІС МАРТІН. А з пожежами набагато гірше. Такі податки, що самі збитки.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Поодинокі випадки, між тим, бувають, лучаються, але дві-три жертви — показник жалюгідно малий. Так, наприклад, одна молодичка взяла й задихнулася газом на тому тижні, взялася за вентиль і ні, щоб закрити.

МІСІС МАРТІН. Забула?

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ні, думала, що це радіо, музику хотіла послухати. МІСТЕР СМІТ. Такі похибки добром не кінчаються!

МІСІС СМІТ. А ви не перевіряли крамничку того бакалійника, що сірниками торгує?

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Там нема чого робити. Він уже застрахувався проти пожежі.

МІСТЕР МАРТІН. Може б вам піти перевірити векфільдського священика?

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я не маю права гасити пожежі в оселях духовних осіб. Єпископ гніватиметься. Святі отці гасять свої пожежі власними силами, а якщо самі не подужують, то гукають на поміч дів чистих, цнотливих, незайманих.

МІСТЕР СМІТ. Тоді йдіть до Дюрранів.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Цього нам також не можна. Він — не англієць. Хоча й прийняв наше підданство. Недавно прийняті мають право на власні будинки, але їм не вільно гасити пожежі, які в тих будинках спалахують.

МІСІС СМІТ. Це, однак, не завадило йому торік загасити пожежу, коли він палив свій будинок.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Він це вчинив сам-один. Крадькома. Але я, як людина порядна, на нього виказувати не збираюся.

МІСТЕР СМІТ. І я теж не збираюся.

МІСІС СМІТ. Якщо ви, пане Головпожежнику, не поспішаєте, то побудьте з нами ще якусь часинку. Без вас буде так нудно.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Розказати вам щось дотепне? МІСІС СМІТ. Звичайно. Як це люб'язно з вашого боку.

Вона цілує Головпожежника.

МІСТЕР СМІТ, МІСІС МАРТІН, МІСТЕР МАРТІН. Так, так, анекдоти, браво!

Плещуть у долоні.

МІСТЕР СМІТ. Відкрию вам одну маленьку таємницю. Всі анекдотичні історії пана Головпожежника є насправді бувалицями.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я розказую лише те, що зазнав на власному досвіді. Правду, голу і непричесану. І ніяких прикрас.

МІСТЕР МАРТІН. Це правильно. Істину годі шукати на книжкових полицях. Вона — у самому житті.

МІСІС СМІТ. Починайте!

МІСТЕР МАРТІН. Починайте!

МІСІС МАРТІН. Тихо! Він починає!

ГОЛОВПОЖЕЖНИК (кахикає кілька разів). Я вибачаюся, але не треба так на мене дивитися. Я й без того сколочений. І соромливий. МІСІС СМІТ. Боже, який він милий!

Цілує Головпожежника.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Спробую розпочати, отже. Тільки пообіцяйте, що ви не будете слухати.

МІСТЕР МАРТІН. Якщо не послухаєш, то й не почуєш. ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я про це якось не подумав! МІСІС МАРТІН. Я ж казала вам: він ще зовсім дитина! МІСТЕР МАРТІН, МІСТЕР СМІТ. Який гарний хлопчик!

Вони цілують його.

МІСІС МАРТІН. Вперед!

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Так от же ж, слухайте. (Знову кахикає і починає розповідь. Його голос дрижить з переповненості почуттями.) "Пес і корова", експериментальна байка. Якось одна корова спитала в одного пса: чому ти все ще не проковтнув свій хобот? Пробачте, відповів пес, але я завжди думав, що я — слон.

МІСІС МАРТІН. А яка тут мораль? ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Мораль шукайте самі. МІСТЕР СМІТ. Він має рацію.

МІСІС СМІТ (розлючено). Давайте про щось інше.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Якось один юний бичок переїв товченого скла. І в результаті у нього сталися пологи й породив він на світ божий корову. Однак, позаяк бичок той був хлопчиком, т.о корова ніяк не могла його звати "мамою". Не могла вона й "татом" його величати, бо був той бичок замалий, як на тата. І от він був змушений одружитися, як закон велить, із людиною. їх розписали в мерії з усіма відповідними процесуальними аксесуарами.

МІСТЕР СМІТ. Згідно з рецептом і за всіма правилами.

МІСТЕР МАРТІН. На маленькому вогні, у власному соку.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Так ви вже це чули?

МІСІС СМІТ. Про це всі газети писали.

МІСІС МАРТІН. Це все неподалік од нас відбувалося.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Розповім тоді іншу. "Про півня". Якось одному півневі заманулося вбратися собакою. Але не поталанило, бо що б він не гавкав, всі його одразу впізнавали.

МІСІС СМІТ. І навпаки, собаку, який зображав півня, так ніхто й не впізнав.

МІСТЕР СМІТ. А тепер послухайте, що я вам маю сказати. "Змія та лисиця". Одного разу змія підповзла до лисиці й каже: "Здається мені, що ми з вами знайомі!" Лисиця їй відповідає: "Я теж так думаю". "Тоді,— каже змія,— дайте мені гроші". "Лисиця гроші не роздає",— відказала їй хитромудра тварина і, щоб не втратити свого життя, шмигнула у глибоку яругу, порослу суницею та по вінця наповнену курячим медом. Але змія вже на неї там чатувала зі своїм мефістофельським реготом. Тоді лисиця видобула свою фінку і загорлала: "Ось підожди, я навчу тебе жити!" — відтак розвернулась і як дремене! Але їй тоді не пощастило. Змія таки виявилася прудкішою і потужним, добре відпрацьованим ударом кулака вразила лисицю якраз поміж роги, котрі розсипалися на маліпусенькі роженята, в той час як лисиця криком кричала: "Ні! Ні! По чотири рази чотири! Я не дочка тобі!"

МІСІС МАРТІН. Як цікаво.

МІСІС СМІТ. Чудово.

МІСТЕР МАРТІН (тисне руку містерові Сміту). Прийміть мої вітання.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК (заздрісно). Байка як байка. До того ж я десь уже чув її.

МІСТЕР СМІТ. Це жахливо.

МІСІС СМІТ. Але ж це — небувальщина.

МІСІС МАРТІН. Так. На превеликий жаль.

МІСТЕР МАРТІН (до місіс Сміт). Тепер ваша черга, пані.

МІСІС СМІТ. Я знаю одну. Послухайте. Назва її— "Букет".

МІСТЕР СМІТ. Моя жінка завжди була натурою романтичною.

МІСТЕР МАРТІН. Справжня англійка.

МІСІС СМІТ. Ось вона. Одного разу наречений приніс букет квітів своїй нареченій, яка йому на це рече: дякую. Але не встигла вона сказати "дякую", як її наречений, не кажучи ані слова, бере в неї з рук квіти, що він був приніс їй і, аби провчити свою наречену, прорік: забираю їх. А на прощання рече: прощавай, наречена. Тоді на поріг, за ріг, і здимів на рік.

МІСТЕР МАРТІН. Геніально!

Він або цілує, або не цілує місіс Сміт.

МІСІС МАРТІН. Весь світ, пане Сміт, вам заздрить, бо маєте унікальну жінку.

МІСТЕР СМІТ. Ваша правда. В неї на диво інтелектуальний розум. Вона, навіть, інтелектуальніша за мене. В усякому разі, у ній набагато більше жіночості. Так усі кажуть.

МІСІС СМІТ (до Головпожежника). Ще одненьку, пане Головпожежнику.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ні, ні, вже така пізня година.

МІСТЕР МАРТІН. Та де, ще є час.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Я дуже стомився.

МІСТЕР СМІТ. Зробіть нам таку ласку.

МІСТЕР МАРТІН. Дуже вас прошу.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ні.

МІСІС МАРТІН. У вас замість серця крижина. А ми згоряємо від нетерпіння. МІСІС СМІТ (падає на коліна, ридає або просто каже). Я заклинаю вас! ГОЛОВПОЖЕЖНИК. Ну гаразд.

МІСТЕР СМІТ (на вухо до місіс Мартін). Він погодився! Знов розведе нудоту. МІСІС МАРТІН. Цить!

МІСІС СМІТ. Пізно. Не треба було мені бути такою чемною.

ГОЛОВПОЖЕЖНИК. "Нежить". Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина, а той за жінку собі взяв завзяту аптекарку, що була, як ви вже здогадалися, меншою із небог невідомого матроса першої статті певної статі Британського королівського флоту, чий вітчим мав тітку, що вільно цвірінькала іспаньольською мовою і була, очевидячки, однією з онук винахідника, що помер замолоду, але був, у свою чергу, внуком власника виноградника, котрий чавив і продавав дуже кисле вино, хоча й мав дрібного кузена, хатнього сидня, сержанта, чий син одружився був із палкою красунею, що розлучилася з сином щирого патріота, який змалку мріяв розбагатіти й спромігся видати середульшу дочку за офіціанта, який колись бачив Ротшільда і мав брата, котрий, змінивши кілька професій, зрештою одружився, і в нього була дочка, хирлява прабабця якої носила пенсне, яке їй колись подарував кузен, що доводився зятем такому собі португальцю, який був байстрям і чий батько весь вік працював заможним мірошником, і його, мірошника, молочний брат одружився з дочкою похилого віку сільського фельдшера, котрий сам доводився молочним братом місцевого молочаря, що, в свою чергу, був байстрюком від іншого сільського фельдшера, котрий тричі поспіль одружувався і в якого третя дружина...

МІСТЕР МАРТІН.