Кам'яний гість - Сторінка 3

- Олександр Пушкін -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Скільки ви нещасних
Жінок звели?

Дон Гуан

Ні одної з них досі
Я не кохав.

Донна Анна

I я тому повірю,
Щоб Дон Гуан уперше закохався,
Щоб не шукав нової жертви він!

Дон Гуан

Якби я туманити вас хотів,
Чи я признався б і назвав би вам
Ім'я те, що не можете ви чути?
В чім тут ознаки намислу, лукавства?

Донна Анна

Хто розбере вас? Тільки ж як могли ви
Сюди прийти, вас тут могли впізнать —
I не минути б вам лихої смерті.

Дон Гуан

Що смерть? За мить побачення такого
Я без вагання дам життя.

Донна Анна

А як же
Ви звідси вийдете, необережний?

Дон Гуан

(цілує її руки)

I ви за долю бідного Гуана
В тривозі! Так ненависті нема
В душі твоїй небесній, донно Анно?

Донна Анна

Ох, Боже мій, якби ж то я могла
Ненавидіти вас! Але вже треба
Розстатись нам.

Дон Гуан

Коли ж, коли ми знову
Побачимось?

Донна Анна

Не знаю, коли-небудь.

Дон Гуан

А завтра?

Донна Анна

Де ж?

Дон Гуан

Ось тут.

Донна Анна

О Дон Гуане,
Яка на серце я слабка!

Дон Гуан

Тепер
На знак прощення мирний поцілунок...

Донна Анна

Іди, пора.

Дон Гуан

Один, холодний, мирний...

Донна Анна

Який настирливий! Та на вже, ось...

Стукають.

Що там за стук? Сховайся, Дон Гуане.

Дон Гуан

Прощай же, до побачення, кохана.

(Виходитъ і вбігає знову)

А!..

Донна Анна

Що тобі? А!..

Входить статуя командора.
Донна Анна падає.

Статуя

Я прийшов на заклик.

Дон Гуан

О Боже! Донно Анно!

Статуя

Кинь її,
Все скінчено. Дрижиш ти, Дон Гуане?

Дон Гуан

Я? Ні!.. Я запросив тебе і радий,
Що бачу.

Статуя

Руку.

Дон Гуан

Ось вона... О, тяжко
Стискає кам'яна його правиця!
Лиши мене, пусти, пусти ж бо руку!..
Я гину, край всьому, — о донно Анно!..

Западаються.

* Лепорелло: О люба статує великого Командора! О пане!
"Дон Жуан" (іт.).