Копійчаний роман - Сторінка 33

Можливо, тому, що до банди належав і Груч.
І коли Макхіт тепер розкрив перед нею свій план, вона видимо здивувалась. Він повірив, що вона не мала про той план ніякого уявлення, але, захопившись, розповів їй усе. Адже Фанні вміла слухати його, як ніхто.
У позиціях Крестона й Національного депозитного банку було чимало вразливих місць. І Макхіт побачив у цьому величезні шанси для себе. Як-не-як одним із основних клієнтів Півтора Сторіч був містер Пічем, і той-такй містер Пічем був його тестем. Але спершу Макхіт хотів поквитатись із своїми спільниками — Комерційним банкам і Аароном.
— Я не можу боротися пліч-о-пліч із,,ним так самовіддано, без задніх думок, як би мені того хотілося, поки в мене е відчуття, що він хоче мене ошукати. Це відчуття весь час стоїть між нами. От коли я його провчу як слід, тоді нам, можливо, багато легше буде встановити між собою джентльменські взаємини.
Він мав намір найближчим часом припинити постачання Ааронових і своїх крамниць. Цим маневром він хотів поставити Аарона й Комерційний банк напередодні остаточної'перемоги над Крестоном — "так би мовити, вже зі здобиччю перед носом" — у скрутне становище, лишивши їх без товарів для вирішального удару, щоб вони зрозуміли, наскільки залежать від нього. А потім ЦЗТ поновить контракти, продиктувавши вже інші ціни. У розпалі конкурентної боротьби, якраз перед початком великої рекламної кампанії, Аарон не схоче лишитися з порожніми складами. Коли ж він платитиме інші, нормальніші ціни, тоді можна буде зовсім відмовитись від нинішніх ризикованих форм закупівлі. Тому укладена того вечора нова умова з бандою ОТари була для Макхіта зовсім несподіваним щастям. Його тягло до респектабельного життя.
— Я хочу завести собі справжню домівку,— сказав він просто.— Людина мого віку повинна вже мати рахунок у банку.
Розговорившись, він повеселів і бадьоро походжав по кімнаті, енергійно пахкаючи сигарою. Силкуючись висловлюватись якнайзрозуміліше, він зовсім забув, що тільки-но сердився на Фанні за Груча. Крім того, він мав підозру, що вона частково розгадала його плани і саме тому так активно заохочувала поривання банди до самостійності.
А Фанні була в такому захваті від Макхітового плану, що ніяк не хотіда відпускати його.
Тільки по дорозі додому, до Нанхеду, йому пригадалося, що Груч знову живе у Фанні. І Макхіт вирішив усе-таки трохи приструнчити її. А то вона зробилась надто самостійною.
Історичне засідання
Через кілька днів відбулося, за участю Макхіта, засідання правління ЦЗТ.
Макхіт відкрив його пропозицією, щоб чоловіки запаслися сигарами; про віскі й содову воду він уже подбав, бо нарада, напевне, потребуватиме великої затрати сил.
ч
Потім він, перекочуючи в губах свіжу сигару, не без вадоволення розгорнув перед собою на зеленому сукні столу папку з планом майбутнього рекламного тижня, що його він склав разом з могутнім Аароном. План той мав досить солідний обсяг і був розроблений дуже детально.
— Ми працювали над цими матеріалами чотири дні. У неділю я носив їх до Ворборн-Каслу. Жак Оппер сказа , що це буде олімпіада,, яку довго згадуватимуть у лондонських ділових колах.
Макхіт говорив повільно, спроквола. Відхилившись на дерматинову спинку стільця, він спитав Фанні, чи зможе ЦЗТ вчасно постачити їм потрібну кількість товарів. Цифри, які він назвав, були просто фантастичні.
Фанні всміхнулась і сказала, обернувшись до Блумзбері, який не розумів нічого і тільки сторопіло лупав очима на обох адвокатів:
— Ні в якому разі. Наші можливості майже вичерпані. Ми зможемо дати вам хіба що третину. Кампаній почалась надто рано.
— Дуже прикро,— сказав Макхіт і звів очі вгору.
— Але третину ми все-таки можемо дати,— хоробро запропонувала Фанні.
— Це аж ніяк не задовольняє нас при такому колосальному плані, як оцей. Жак Оппер каже, що з ним можуть зрівнятись хіба що олімпійські ігри стародавніх греків,— сухо відказав Макхіт.— Третину! Я дотримуюсь того погляду, що свої зобов'язання треба а<о виконувати до кінця, або не виконувати зовсім. Але чи наші обіцянки є справді зобов'язаннями в юридичному розумінні слова, а не тільки в моральному?
— Ми більше нічого не можемо зробити,— коротко сказала Фанні.
— Погано,— відповів Макхіт і знову підвів очі вгору.
— Кінчайте вже,— сказав один з адвокатів, Ріггер, якого вся ця комедія тішила куди менше, ніж Макхіта.— Отже, ви хочете кинути Аарона напризволяще?
— Як це "хочете"? Я мушу! Адже мої Д-крамниці теж постраждають,— невдоволено заперечив Макхіт.—Це буде дуже тяжкий удар для них. Я ж не можу робити для них виняток. Крестон проведе свій рекламний тиждень, а ми ні. Це велика прикрість. Але в нас більше немає товарів. Я недарма порадив вам подбати про віскі. Наші сили вичерпуються, і ми матимемо щастя, якщо ЦЗТ витримав цю кризу. А тепер берімось до роботи. Я волів би уникнути відкритого конфлікту з Аароном. Потік товарів повинен зменшуватись поступово. А це треба організувати. Якщо ми не зуміли організувати як слід постачання, організуймо хоча б його затримку. І ще одне, панове. Ніколи не забувайте: де падає кволий, там дужий стоїть! Це закон життя.
— Давайте вирішимо основні питання,— коротко підсумував Ріггер.
Він не мав чо о сказати, але вся ця історія була йому не до смаку. Та Макхіт ще не скінчив.
— Це буде тяжке випробування для наших колег із Д-крамниць,— повільно промовив він, переклавши сигару в ліву руку, щоб узяти олівець,— але, на жаль, ми неспроможні полегшити його. Багато хто з них зволікає з оплатою процентів і розрахунком за товари, а нам тепер, коли настають сутужні часи, самим потрібен кожен пенс, який ми їм позичили. Нехай подумають про сплату боргів. Ми допомогли їм свого часу, надавши кредити, а тепер нехай вони допоможуть нам, повернувши їх. Це буде тільки справедливо. Нам потрібні резерви, щоб перебути цю скру-ту. Ми повинні також пам'ятати, що вони всі пропадуть, якщо ми не вистоїмо.
Тепер злякалась навіть Фанні. Вона не думала, що ді-йдеться до цього. І навіщо Макові ті резерви? Що ж у нього лишиться, коли погорять його крамниці? Аарон похитнеться, але не впаде; Крестон, ворог, здобуде блискучу перемогу, хоча й тимчасову, як сподівається Мак. Але дрібні крамнички пропадуть, як мухи-одноденки.
А Макхіт уже взявся до роботи. Він списав своїми карлючками всі папірці, що були під рукою. ОТара відчував себе у своїй стихії.
Уп'ятьох вони точно розпланували порядок скорочення довозу товарів у крамниці; Макхіт наполіг на тому, щоб Д-крамниці посадити на такий самий голодний пайок, як і Ааронові. Йому зовсім не хотілось давати Аарону й Комерційному банкові підстави для будь-яких звинувачень. Виконувати цей план заходились негайно. Саме в розпалі кампанії розпродажу товари почали надходити до крамниць із перебоями.
Повіривши сліпо в невичерпність складів ЦЗТ, Аарон не уклав з Товариством нових твердих контрактів, де було б спеціально передбачено штрафи в разі затримки з постачанням. Аарон і його банк дуже стривожились і насамперед поцікавилися, чи Д-крамниці постачаються краще* їм доповіли, що й там виникла така сама нестача товарів. 1 справді, власники Д-крамниць штурмували контору ЦЗТ в Сіті, де люб'язна, як завжди, місіс Крайслер день у день замовляла їм зуби. А повернувшись додому, вони знаходили листи від містера Макхіта, у яких той просив їх розрахуватися за кредити.
Прийшовши на виклик директорів Комерційного банку, Макхіт поводився, як людина розгублена й боляче вражена такою несподіванкою. Він вийняв з портсигара сигару, а потім, похитавши головою, поклав її назад — немов йому тепер не до куріння — й сказав:
— Я передусім розчарований як людина. Мої крамниці в катастрофічному становищі. Щ бідолахи крамарі дуже витратились на попередню рекламу. Вони навіть власноручно писали великі оголошення, а тепер у їхніх крамницях порожньо, мов у мишачих норах. Покупців повно, а товарів — як виметено. І це перед першим жовтня, терміном, коли треба вносити орендну плату! Крім того, вони ж найняли на час розпродажу підсобних продавців. Та я про все це вже й не кажу! Зрештою, це тільки матеріальні втрати. Куди тяжче вразив мене моральний бік справи. Адже Блумзбері був моїм особистим другом. Як же він міг заподіяти мені таку кривду? Для мене це нечесний вчинок уже навіть не з погляду комерційного, а з чисто людського.
. Цієї пози Макхіт додержував неухильно й послідовно. Він і не пробував ховатися від своїх колег із Д-крамниць; навпаки, він, як і раніше, відвідував їх. Із серйозною міною пояснював їм, навіщо йому так потрібні гроші, які він з них стягує; нітрохи не чванячись, як рівний, заходив до їхніх убогих комірчин, сідав на хиткі стільці, садовив до себе на коліна дітей і всіляко намагався передати зневіреним крамарям хоч частку своєї впевненості й душевної твердості.
З жінками він говорив про їхні турботи, відкривав їм нові й нові джерела можливих заощаджень у хатньому господарстві, яких вони недогледіли. З чоловіками він розмовляв окремо.
— Мені зараз так само сутужно, та я й узнаки того не даю,— напучував він їх.— Будьте в ці тяжкі дні підпорою своїй дружині.
Таким чином він виявив якості природженого вождя й довів на ділі, що, маючи непохитну волю, можна казати що завгодно.
Він знав цих маленьких людей. їхні похмурі обличчя не лякали його. Вони повинні були зціпити зуби й вистояти.
— Тільки сильні виживають,— казав він, пильно дивлячись їм у розгублені очі. Й вони довго не могли забути цього погляду.
Як свідчить історія, саме ці верстви населення мають особливу схильність до концепцій, що схвалюють перевагу сильного над слабким.
А втім, у ті дні Макхіт і з Поллі розмовляв тільки в такому тоні. Він вимагав від неї якнайсуворішої ощадливості. Він хоче голодувати разом із своїми людьми, казав він їй серйозно. Він почав купувати дешеві сигари й менше курити і навіть відмовився від однієї з передплачених газет.
— Вірність за вірність,— казав він.— Я вимагаю від них дуже багато* вимагаю майже неможливого. Як казала спартанська мати своєму синові, що йшов у бій: "Або з щитом, або на щиті",— так і я кажу своїм колегам із Д-крамниць: "Або пан, або пропав". Але в такому разі я й сам повинен бути вірним їм у цю тяжку годину.